Заєць
Заєць | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() Заєць сірий (Lepus europaeus)
| ||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Lepus | ||||||||||||||
Див. текст
| ||||||||||||||
|
За́єць (Lepus) — рід ссавців родини Зайцеві (або зайців, Leporidae). Рід містить 32 види, поширених у всьому світі, окрім Австралії. Відрізняються довгими вухами, коротким піднятим хвостом, недорозвиненими ключицями, довгими задніми ногами, завдяки чому рухаються стрибками. Зайці дуже швидко бігають: заєць-русак може досягати швидкості 70 км/год.
Походження слова «заєць»Редагувати
Українське слово «заєць» походить від прасл. *zаjęсь. Щодо походження цього слова висувають дві основні версії.
- За першою версією, це слово походить від пра-і.є. *ghei- («плигати», «скакати») і є спорідненим з дав.-інд. háуаs («кінь») і jíhītē («підскакує», «летить»), вірм. Ձի, дзі («кінь»), лит. žáisti («плигати», «стрибати»), і можливо з лат. haedus («цап»), гот. gaits («коза»), лит. zuĩkis («заєць»). Первісне значення — «плигун», «стрибунець».
- Згідно з другою версією, *zаjęсь походить від давнішої форми *zьjajьnьсь, утвореної з праслов'янського *zьjajǫ («зяю», «зіяю») — через наявність у нього роззявленої, «зяючої» верхньої губи або через те, що заєць спить з відкритими очима. Форма *zаjęсь утворилася стягненням *zьjaj-ьnь-сь, носовий голосний *ę утворився зі сполучення *ьn.
Непереконливими є порівняння слов'янського «заєць» з лит. žаĩbаs («блискавка») або з грец. γαἶα («земля»)[1][2].
Спосіб життяРедагувати
Зайці живуть поодинці або парами. На відміну від кроликів, зайці не риють нір, а споруджують гнізда в невеликих ямках. Зайченята народжуються розвиненими, з хутром і розплющеними очима, і мати залишається з ними всього 5-6 днів, а потім лише іноді відвідує їх, через що багато зайченят гине від ворогів. Зір зайців слабкий, нюх добрий, слух чудовий; беззахисність стосовно численних ворогів (людина, хижі ссавці і птахи) робить їх украй боязливими; проте, переконавшись у своїй безпеці, зайці стають іноді украй зухвалими.
Навесні самці запекло змагаються за самок: встають на задні лапи і б'ють один одного передніми. При цьому вони сміливішають, і тоді їх часто можна побачити.
Зайці в УкраїніРедагувати
На території України поширені два види:
- Заєць сірий, або заєць європейський, або русак (Lepus europaeus) — відносно звичайний,
- Заєць білий, або заєць-білик, або біляк (Lepus timidus) — рідкісний в межах України.
Обидва ці види є традиційними об'єктами полювання і у більшості регіонів — головними з них. У зв'язку з малою чисельністю в Україні зайця білого цей вид внесено до Червоної книги України, проте в зимовий час, коли проводяться полювання, ці два види слабко розрізняються у польових умовах.
КласифікаціяРедагувати
- Рід Lepus
- Підрід Macrotolagus
- Підрід Poecilolagus
- Підрід Lepus
- Підрід Proeulagus
- Підрід Eulagos
- Підрід Sabanalagus
- Підрід Indolagus
- Підрід Sinolagus
- Підрід Tarimolagus
- Підрід incertae sedis
ПосиланняРедагувати
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Заєць |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Заєць |
- Українські Карпати
- Кролівництво та хутрове звірівництво / Сайт Аграрний сектор України [1]
- Пилип // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1366. — 1000 екз.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
- ↑ Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973.
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |