Відкрити головне меню
Щур
Час існування: Плейстоцен - Сучасність
Щур водяний Arvicola amphibius
Щур водяний Arvicola amphibius
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Надряд: Гризуни (Rodentia)
Ряд: Мишоподібні (Muriformes)
Надродина: Мишовиді (Myomorpha)
Родина: Хом'якові (Cricetidae)
Підродина: Щурові (Arvicolinae)
Триба: Arvicolini
Рід: Щур (Arvicola)
Lacépède, 1799
види
див. текст.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Arvicola
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Arvicola
EOL logo.svg EOL: 111244
ITIS logo.svg ITIS: 203509
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 10049
Fossilworks: 41738

Щур (Arvicola) — рід гризунів з родини Cricetidae (у вужчому розумінні — родини Arvicolidae), надродини Muroidea, типовий рід триби Arvicolini. Щурами часто називають дуже різні групи гризунів (як правило, тих, що помітно більші за мишей, але мають «мишоподібний» вигляд). В обсязі фауни України щурами інколи називають пацюків[1], гризунів з родини Muridae.

Зміст

Систематичне положенняРедагувати

Звичайно їх розглядають у складі родини хом'якових (Cricetidae). У класифікаціях ссавців світу ранг групи, що включає щурів, знижують до підродини або триби у складі родини мишеві (Muridae). У класифікаціях радянської доби і пострадянського простору (відповідно до оглядів І. Громова як провідного фахівця у систематиці цієї групи) — навпаки піднімають до самостійної від хом'яків і мишей родини Arvicolidae.

Видовий складРедагувати

У фауні світу рід представлений трьома близькими видами:

Описано бл. 10 викопних форм, що жили протягом пліоцену та плейстоцену, у тому числі:

Найвідомішим видом цього роду є щур водяний [1] — вид з найширшим серед родини ареалом, величезним епідеміологічним значенням, складною і детально описаною історією еволюції, надзвичайною широкою екоморфологічною і географічною мінливістю (проявляється в розмірах, забарвленні, рівні гідробіонтності тощо).

Щура гірського, відомого також в Карпатах під місцевою назвою «повх», а в літературі як «нориця земляна» або «щур водяний малий», довгий час розглядали у числі рідкісних і зникаючих видів (Червона книга України 1994 року). Тепер цей вид відносять до видів-шкідників на сільськогосподарських угіддях гірських районів Карпат[2].

Використання назви для інших групРедагувати

Інколи «щурами» називають пацюків (рід Rattus) та багатьох інших середньорозмірних гризунів найрізніших родин майже всіх підрядів.

В українській теріологічній літературі назва «щур» давно і однозначно закріпилася за родом Arvicola. Поширення назви на інші групи пов'язано з формуванням асоціативних назв для маловідомих в Україні тварин, які не мають в українській мові власних родових назв (наприклад, Африканський скельний щур, Деревний шиншиловий щур Ашанінки тощо).

Наукову назву роду — Arvicola — довгий час використовували для позначення багатьох видів нориць, полівок, щурів тощо (родина Arvicolidae = Microtidae). Особливо довгий час назву Arvicola використовували для групи «сірих нориць» (Microtus s. lato), тобто триби Arvicolini.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
  2. Ставлення тубільців до цього виду завжди було негативним, особливо у зв'язку з культивуванням на присадибних ділянках різноманітних коренеплодів.