Відкрити головне меню

Пророк

людина, що пророкує людям слова Господа Бога
Біблійні пророки, Нюрнберзька хроніка 15 століття

Проро́к (біблійне грец. προφήτης) — людина, що пророкує (проголошує, переказує, сповіщає) людям слова Господа Бога.


Зміст

Тлумачення термінуРедагувати

Пророк відчуває всередині себе голос, що закликає його до діяльності. Біблійні пророки бачили розвиток людства на багато тисяч років уперед та говорили від імені Бога про Бога.

Під словом «пророк» розуміють, по-перше, людину яка передбачає майбутнє, по-друге людину, яка сповіщає слово повчання, напучування і втішення через натхнення Святим Духом.

Відомі пророкиРедагувати

Пеший історично відомий пророк в історії людства - Заратуштра, представник іранського жрецького роду Спітама. Саме йому належить започаткування пророцьких (чи авраамічних) релігій, які свого часу набули такого поширення серед семітських народів з такими релігійними новаціями, як монотеізм, Св'ятий Дух, майбутнє явлення Спасителя, вічне духовне життя у вирії після матеріальної смерті, благодать тощо.

Юдейські пророки, праця і слова яких відомі із Святого Письма юдеїв, християн та мусульман, — це Єнох, Ной, Авраам, Мойсей, Аарон, Маріям, Дебора, Самуїл, Давид, Соломон, Даниїл, Ілля, великі і малі пророки (Єзекіїль, Ісая, Єремія, Михей та інші) — автори пророчих книг та ін. Святе Письмо свідчить про те, що через пророків говорив Святий Дух, і що книги, написані ними, створені через натхнення Духа Божого, «бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а сповіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим».

« «Пророк бачить те, чого інші не добачають. Пророк передбачає майбутнє. Але передусім пророк розмовляє з Богом і виголошує його істиним перед лицем народу».

Євген Сверстюк

»

ЛжепророкРедагувати

У Святому Письмі згадується і про лжепророків, які, не будучи призваними і посланими Богом, пророкують за своїми вигадками на шкоду ближнім, зводячи їх з праведної дороги. Такі пророки описані в Старому і Новому заповітах.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати