Вікінги

середньовічні воїни-мореплавці зі Скандинавії

Ві́кінги (від давньоскан. vikingr, «пірат»[1]) — у VIII-XI століттях воїни-мореплавці зі Скандинавії[1]. Справили значний вплив на хід європейської історії[1]. Займалися розбоєм і торгівлею в Європі, Західній Азії та Північній Африці. Протягом IX—XI століть колонізували значні регіони Європи[1]: Східну Англію, Нормандію, Ісландію, Фарерські та Шетландські острови, Сицилію, Русь тощо.

Вікінги
Експансія вікінгів
Ареал
Раса європеоїди
Походження Скандинавія (данці, норвежці, шведи)
Мова давньоскандинавська мова

Складалися, переважно, з данців, норвежців і шведів[1]. Первісно сповідували скандинавське язичництво[1][2]; протягом Х—ХІ століть повернулися до християнства. Через тогочасне перенаселення Скандинавії й відносну беззахисність сусідів здійснювали часті грабіжницькі набіги[1]. На морі й річках використовували специфічні довгі веслово-вітрильні кораблі вікінгів[1]. Нападали і плюндрували міста і поселення, розташовані в прибережній зоні[1]. Очолювалися ватажками-землевласниками або головами родів[1]. У вільний від походів час займалися землеробством[1] і торгівлею.

Розвинули Дніпровський і Волзький торгові шляхи [джерело?]. Першими з європейців середньовіччя досягли Гренландії і Північної Америки[1]. Епос вікінгів зберігся у сагах. Період їхньої експансії у 793—1066 роках називають в історіографії добою вікінгів. Також — нормани, дани, варанги, варяги.

Дослідження вікінгів ред.

Знання про історичну спадщину вікінгів поповнюються завдяки таким науковим напрямам, як:

Географія первісного розселення ред.

Первісний ареал розселення племен «вікінгів» — Балтійське узбережжя Норвегії, Швеції та Данії.

Оскільки вікінги здійснювали географічну експансію переважно водними шляхами, в європейській історіографії панує точка зору, що ця експансія стала можливою лише завдяки винаходу специфічного «транспортного засобу» — корабля вікінгів.

Уклад життя та господарство ред.

Землі, заселені вікінгами, були гористі та лісисті — і мало придатні для хліборобства. Общини вікінгів мешкали малими оселями, керували якими так звані «ярли» — найбагатші землевласники. Деякі вікінги мали рабів («тралів»), але здебільшого всі вони були вільними («карлами»). За ментальністю вікінги мали жорстокий норов, були міцні тілом, звиклими до труднощів. Вони дбали за укріплення свого шлюбу та родинних зв'язків, були взірцевими батьками своїх родин[3][неавторитетне джерело].

Вікінги одягалися в товстий та теплий одяг. Часто свій одяг вони змащували різними смолами, щоб захиститися від води та зберегти тепло. Під час походів надягали кольчугу та сталеві шоломи. Досі не доведено те, що вікінги носили шоломи з рогами, бо всі знайдені шоломи були округлими і лише ритуальні шоломи були у формі птахів та інших тварин. Часто волосся вікінгів не вміщалося під шолом через те, що вони його не стригли, так само як і бороди, це вважалося ганебно. Тільки справжні воїни носили довге волосся та бороду, зрадникам та тим, хто втікав з поля бою, обпалювали волосся.

З початку 700-х років у зв'язку з ростом населення (демографічний вибух) кількість вільної придатної для господарювання землі почала зменшуватися. До того ж, у вікінгів існувала традиція, згідно з якою наслідування землі і всього майна переходило тільки до першого сина, інші ж — другі і треті сини — не одержавши нічого, вирушали на пошуки нових родючих земель. Були це воїни-пірати, чия зброя складалася із важкого меча й сокири, якими вікінги володіли майстерно: вони грабували кораблі, мирні поселення, монастирі й навіть окремі міста. Зазвичай вікінги зганяли на берег і забивали худобу, вели людей у рабство, а тих, хто пручався, вбивали.

«Доба вікінгів» — це час морського і річкового піратства і работоргівлі.

Мореплавство як вирішальний чинник ред.

Вікінги були майстерними суднобудівниками, і кораблі вікінгів — бойові довгі кораблі і торгові кнори та бірдини були найдосконалішими суднами свого часу. Оскільки в скандинавському суспільстві було заведено ховати воїнів разом з їхніми човнами, археологи мають непогане уявлення про характеристики кораблів вікінгів. В Осло, Роскілле і деяких інших містах відкриті спеціалізовані музеї. До найвідоміших зразків довгих кораблів вікінгів, що дійшли до наших часів належать Гокстадський і Озеберзький кораблі. Обидва були виявлені понад сто років тому і нині експонуються у Музеї кораблів вікінгів в Осло. Із саг відомо, що в бій кораблі ходили під стягом із зображенням чорного ворона. Флот вікінгів складався переважно з бойових кораблів, які через свою форму називалися довгими кораблями, і з торгових суден — кнорів та бірдинів. Бойові кораблі і торгові судна дозволяли чоловікам відвідувати заморські країни, а переселенці і дослідники перетинали море в пошуках нових земель і багатств. Численні річки, озера та інші водні шляхи Скандинавії давали вікінгам простий і зручний спосіб пересування. У Східній Європі в умовах численних волоків були поширені човни-довбанки, які були розраховані для заходу в мілководні річки і причалу до пологих берегів, що дозволяло вікінгам дуже швидко пересуватися і заставати своїх ворогів зненацька.

 
Ніс Озеберського корабля (Музей кораблів вікінгів, Осло).
 
Макети кораблів вікінгів берегів Ньюфаундленду.

Військова тактика ред.

Походи ред.

Чинники територіальної експансії, що мала вибуховий характер, досі істориками не з'ясовані. Реконструкція кліматичних умов не дала картини значного погіршення клімату, а значить і різкого зниження врожайності землі, як це відбувалося у випадку великого переселення народів. Історики припускають звичайні демографічні чинники — зріст густоти населення внаслідок зростання народжуваності, тобто звичайне перенаселення. Технічною передумовою можливості експансії та дальніх морських походів став винахід кільового вітрильно-весельного човна з удосконаленою конструкцією для встановлення кіля, щогли та вітрила замість колишнього весельного човна.

Ранні походи ред.

Близько 500 року, данці заселяють данські острови, шведський Сконе, пізніше півострів Ютландію. Близько 600 року — королі племен свеїв поширюють з Уппсали своє панування на всю Швецію і близько 650 року оволодівають разом з готландцями Балтійським простором (Фінляндія, Курляндія, Східна Пруссія): Балтійське море у VIII столітті стає шведським, закритим для фризької торгівлі внутрішнім морем. У Норвегії утворюються удільні королівства, а також селянські республіки.

З 787 року вікінги почали нападати на Англію, здійснюючи свої розбійницькі набіги на міста і монастирі, вивозячи з собою награбоване та рабів. Одними з відоміших з вікінгів були Рагнар Лодброк, його син Івар та інші.

В період 790-840 років — відбувалися пограбування і напади на передусім на кельтські області узбережжя: Ліндісфарн (у 793 році), Ярроу, Монквермут (у 794 році), Рехру, Ск'є та Іона (у 795 році).

З 799 року — пограбування на фризько-саксонському узбережжі, які спонукають франкського короля Карла Великого до створення прибережної охорони. Як правило вікінги нападали навесні, а поверталися додому взимку.

З 840 року, після смерті франкського короля Людовика Благочестивого, здійснюються походи величезних військ вікінгів на західне узбережжя Франкської держави, де вікінги влаштовують постійні табори в гирлах річок і зимують.

Пізніші походи вікінгів ред.

Данські вікінги (Велике військо) щороку грабують прирічкові міста франкської держави, здійснюють розбійні походи до Астурії і Португалії у 844 році, на Балеари, у Прованс і Тоскану у 859-862 роках. Пізніше підкорюють в Англії Нортумбрію та Східну Англію, що перетворюються на Данелаг (область панування данів). Лише Альфред Великий, король Вессексу, вистоює, створивши флот. 878 року після поразки від англійського короля Альфреда ними було укладено договір про розподіл території Англії. За Канута Великого Англія об'єднується з Данією. Згодом загарбницькі походи 980-990 років відбуваються на чолі з данськими королями.

Норвезькі вікінги займають у VIII столітті Шетландські та Оркнейські острови, потім Фарери, Гебриди та Ірландію. Після того як Норвегію об'єднує у 872 році Гаральд Гарноволосий (близько 860-933 роки), багато норвежців залишають батьківщину й переселяються із 874 року до Ісландії, яку відкрили ще у 860 році. Період зайняття землі завершується оформленням права і тінгом 930 року. 982 року норвезькі вікінги відкривають та заселяють Гренландію, близько 1000 року — Америку (Вінландію).

Шведські вікінги здійснюють походи на східноєвропейські простори. Закликані слов'янськими і фінськими племенами, вони приходять під проводом Рюрика на територію Новгорода[4].

У 10 столітті вікінги нападали також і на землі Франції. Так, наприклад, у 886 році вони навіть узяли в облогу Париж, але французький король Карл ІІ Лисий зумів від них відкупитися. Заселена вікінгами територія здобула назву Нормандія.

Близько 1000 року відбувається християнізація вікінгів і вони стають осілими.

 
Модель корабля вікінгів

Пізніше вікінги оселилися на землях Ісландії та Гренландії. Але жорстокі природно-кліматичні умови та неврожаї привели до загибелі вікінзької колонії в Гренландії. На півночі Європи вони досягли узбережжя Білого моря, на заході та південному заході вони, обігнувши Європу, доплили до італійських міст Середземномор'я — Генуї та Венеції. На сході вони спустилися Волгою через Каспій до берегів Персії і досить довгий час вели работоргівлю з персами й арабами. Південно-східний напрямок експансії вікінгів річками Волхов та Дніпро до Візантії здобув назву «Путь з варяг у греки».

Завдяки морехідним якостям своїх човнів, вікінги у 1000 році досягли берегів Північної Америки, де вони заснували декілька поселень, але згодом їх було витіснено племенами індіанців. Археологами достовірно встановлені оселі вікінгів в Канаді. Аналізуючи тексти саг, вчені дійшли висновку, що вікінги також досягли узбережжя Америки у районі сучасного Нью-Йорку. Більш того, за результатами дослідження, вченими і геологами Марго Куйтемсом і Майклом Ді з колегами, в науковому журналі Nature 20 жовтня 2021 року були опубліковані докази перебування вікінгів у Північній Америці щонайменше до 1021 року, тобто задовго до Христофора Колумба[5][6].

Близько 1000 року, вікінги, повертаючись з походу із Північної Америки, також доставили перших корінних американців в Ісландію[7].

Іноді вікінгам вдавалося покласти на населення регулярну данину, яка мала назву «данські гроші» («данегельд»). Ця назва вперше згадується на початку 11 століття, хоча подібні побори виплачувалися і раніше, вже починаючи з 9 століття. Стосовно виплати цієї данини, між правителями країн та провідниками вікінгів складався відповідний договір, згідно з яким вікінги брали на себе захист узбережжя від інших завойовників. Так, наприклад, у 1012 році англійський король Етельред Безрадний виплатив 48 тисяч фунтів срібла очільнику данського флоту Торкелю Довгому, який обіцяв захищати країну від нападів.

Суспільний лад ред.

 
Типова оселя вікінгів (Археол. реконструкція). Селище L'Anse aux Meadows, Півн. Америка
 
Реконструкція данського житла часів вікінгів.

Суспільний устрій в епоху вікінгів зовсім не надавав усім рівних можливостей. Хоча класові відмінності не носили абсолютного характеру, маси були чітко відділені від тих, хто мав владу.

Раби, або серви, належали до нижчого прошарку суспільства, хоча вони не обов'язково були такими від народження. Банкрути, полонені, діти рабів — виконували найбруднішу роботу на фермах своїх господарів. Їх продавали і купували, як рухоме майно. Все, звичайно, залежало від господаря: життя раба могло і не бути безпросвітним. У деяких випадках раб навіть міг наполегливою працею здобути свободу.

На наступній сходинці знаходились карли, або вільні селяни, які наймались на роботу до землевласників або господарів, а іноді володіли власними шматочками землі. До цього ж класу належали ремісники, рибалки, дрібні торговці і наймані солдати.

Власники великих угідь належали до верхівки суспільства, аристократії. Їх називали ярлами, або князями. Найамбіційніші з них мріяли про королівську корону. Вони могли добитися успіху або, володіючи достатньою кількістю срібла, або використавши войовничість для розширення свого впливу. В будь-якому разі для досягнення своєї цілі представникам цього стану випадало йти на ризик.

Тому саме аристократи та їхні діти були справжніми вікінгами. Для таких людей «бути вікінгом» означало в супроводі своїх прибічників вирушити в далекі країни, здійснити там героїчні вчинки і повернутися додому з тріумфом і багатими трофеями. Награбоване можна було перетворювати в дари, привертаючи на свій бік дедалі більше нових прихильників з числа молодих, міцних селянських парубків. Це був свого роду трамплін, який давав змогу здійснити стрибок у вожді, і навіть на трон невеликого королівства.

Політична активність та державотворення ред.

Окрім вже вищеназваних країн (середньовічних феодальних королівств) Данія, Швеція та Норвегія, вікінги заселили острів Ісландію, де була пізніше створена держава, моноетнічне населення якої повністю складається з нащадків вікінгів або норманів.

Англія ред.

793 рік — пограбування монастиря Ліндісфарн норманами — початок «періоду вікінгів» на англійських землях.

838 рік — новий напад на Англію данців. Частішають напади вікінгів.

866 рік — починається планомірне завоювання данськими вікінгами Англії від Лондону та від острова Танет в гирлі Темзи. Англія на північ від Темзи стає країною, заселеною данцями (Денло), над якою данці панують з «п'ятьох замків» (в Східній Англії і Мерсії з 870 по 917 роки, в Нортумбрії з 876 по 926 роки). «П'ятьма замками» були міста Лінкольн, Ноттінгем, Дербі, Лестер і Стемфорд.

871-899 роки — правління короля Вессексу Альфреда I Великого, котрий бореться проти данців (при цьому споруджує замки та будує флот).

878 рік — перемога Альфреда Великого біля Едінгтона над данцями, але, уклавши мир, Альфред був змушений віддати північ і схід Англії данцям, залишивши собі лише Вессекс. Щоб запобігти завоюванню Англії данцями, Альфред споруджує замки та будує флот. 885 року Альфред здобуває Лондон, який він укріплює та домагається поділу території (прикордонна лінія Лондон — Честер). За його наступників Едуарда I Старшого (899-924 роки) й Етельстану (924-939 роки) підкорено данські території в Англії.

937 рік — перемога Етельстана над союзними данцями (з Дубліну), шотландцями і валлійцями біля Брунанбурга (місце розташування не відоме).

978-1016 роки — правління короля Етельреда Безрадного, що марно намагається за допомогою високої данини, яку він стягує зі своїх підданих як «данські гроші» (перший загальний податок), відвернути вторгнення данців, котрі завойовують усю Англію у 1013 році.

1016-1035 роки — правління данського короля Канута II Великого, якого англійці самі роблять королем і який перетворює Англію у висхідну базу для своєї Північноморської держави. Він одружується з вдовою Етельреда і стає християнином. Наділення землею його почту без суспільного відчуження. Данське військо, окрім особистої охорони, Канут відпускає на батьківщину. Відмова від державної єдності (створення нових герцогств, які очолюються Кнутовими родичами, а також і англійцями). Після смерті Канута до 1042 року правлять його сини.

1042-1066 роки — правління англосаксонського короля Едуарда III Сповідника, сина Етельреда, котрий у зв'язку з формуванням з норманів центральної гілки управління входить у суперечність з англосаксонською національною партією, очолюваною графом Годвіном Вессекським. По смерті Едуарда сина Годвіна Гарольда II обирають королем. 25 вересня 1066 року Гарольд перемагає норвежців під Стемфордбріджем.

14 жовтня 1066 рік — Битва при Гастінгсі, в якій Гарольд гине, зазнавши поразки від війська Вільгельма Завойовника, що висаджується в Англії і розпочинає Нормандське завоювання Англії. Після битви королем стає Вільгельм I Завойовник.

Гренландія ред.

Вікінги вперше закріпилися на півдні Гренландії з прибуттям на нову землю Еріка Торвальдссона, також відомого під іменем Еріка Рудого, який прибув до Гренландії у 982 році, після його вигнання з Ісландії. Невдовзі за ним прибули й інші, утворивши громади в Ейстрібіґґрі та Вестрібіґґрі, які процвітали протягом століть. Однак уже в XV ст. вікінги були змушені залишити Гренландію.

Раніше дослідники припускали, що такі фактори, як зміна клімату та економічні зрушення, ймовірно, змусили вікінгів покинути Гренландію. Згідно з новим дослідженням, результати якого були опубліковані 17 квітня 2023 року в науковому журналі «Proceedings of the National Academy of Sciences», ключову роль у залишенні вікінгами Гренландії зіграло підвищення рівня моря, яке занурило під воду кілометри берегової лінії. Між 14-м і 19-м століттями Європа та Північна Америка пережили період низьких температур, відомого як Малий льодовиковий період. За цих холодних умов Гренландський льодовиковий щит став більшим. У міру його просування, зростаюча вага обтяжувала ґрунт під ним, роблячи прибережні райони більш вразливими до затоплень. Водночас посилення гравітаційного тяжіння між льодовиковим щитом, що розширювався, і великими масами морського льоду виштовхувало більше морської води на узбережжя Гренландії. Ці два процеси могли спричинити широкомасштабні повені вздовж берегової лінії, де жили вікінги.

Вчені перевірили гіпотезу, змоделювавши наростання льоду на південному заході Гренландії за 400-річний період норвезької присутності й додавши ці розрахунки до моделі, що показує підвищення рівня моря за цей час. Потім проаналізували карти відомих місць перебування вікінгів, щоб побачити, як їхні висновки узгоджуються з археологічними даними, що свідчать про кінець присутності вікінгів у Гренландії. Створені моделі показали, що приблизно з 1000 до 1400 року підняття рівня моря навколо Гренландії затопило б поселень вікінгів на 3,3 метра, зачепивши близько 204 квадратних кілометрів прибережної землі – це не лише житлові будівлі, а й території, що використовувалися для землеробства та пасовищ[8].

Однак підвищення рівня моря, ймовірно, було не єдиною причиною того, що вікінги покинули Гренландію. Інші виклики також можуть призвести до розпаду спільнот, а поєднання низки чинників, таких як зміна клімату, соціальні заворушення, взаємодія з інуїтами (корінне населення, яке жило там ще до прибуття вікінгів) на півночі та виснаження ресурсів, могло підштовхнути вікінгів до того, щоб назавжди покинути свої поселення[9].

Данія ред.

Як відомо, Об'єднане Королівство Данії утворилось у VIII ст. як мореплавна держава у боротьбі за контроль над Балтійським морем. Підтвердженням присутності вікінгів на території сучасної Данії є останні археологічні розкопки та знайдення відповідних артефактів.

Так, восени 2022 року, група археологів-аматорів виявила скарб срібла вікінгів біля руїн замку вікінгів Фіркат у старовинному торговому місті Хобро в Північній Ютландії на півночі Данії. У скарбниці було понад 300 предметів, у тому числі срібні монети тієї епохи, а також шпильку для каблучки та декоровані кульові наконечники на срібному стрижні, які могли бути частиною великої кільцевої брошки. Подібні прикраси носили високопоставлені вікінги Ірландії, вони могли також належати єпископу чи навіть королю[10]. Знахідки датуються Х ст. та відповідають тому часу, коли король Гаральд I Синьозубий об’єднав Данію та Норвегію. Вони будуть виставлені в Музеї Північної Ютландії (Nordjyske Museer) в місті Ольборзі, неподалік від місця виявлення скарбу, а потім — в Національному історичному музеї в столиці Копенгагені. Пошуковці сподіваються, що на місці знахідки можуть бути також виявлені стародавні будівлі вікінгів, такі як, наприклад, залишки Великого залу вікінгів[11].

Ісландія ред.

 
Зображення Еґіля Скатлаґрімссона в рукописі XVII століття.

Заселення Ісландії відбулося, коли люди почали переїжджати в країну, щоб жити в ній. До того в Ісландії — не було ні міст, ні людей, та майже не було тварин. Першим відомим постійним мешканцем Ісландії був Інгольф Арнарсон, який оселився на місці сучасного Рейк'явіку орієнтовно в 870 році. Впродовж періоду заселення Ісландії (870-930), тисячі людей, переважно з Норвегії, припливали до Ісландії. Чоловіки в супроводі дружин та рабів, деякі з них з Ірландії та Британських островів. Переселенці, яких часто називали вікінгами, привозили із собою худобу, знаряддя праці та обладнання. Вікінги з нордичних країн та Британських островів, як правило, пливли в інші країни, де влаштовували набіги на міста і села, а також викрадали людей. Вікінги в Ісландії — були насамперед фермерами. Однак вони також боролися між собою за честь і владу[12].

В 2021 році, археологи знайшли в Ісландії печеру, звідки на думку вікінгів, повинен був початися Рагнарок[13]. Печера була розташована біля вулкана, що вивергався майже 1100 років тому. Під час виверження вікінги тільки колонізували Ісландію. Археологічні розкопки показали, що після того, як лава застигла, вікінги увійшли в печеру і побудували споруду у формі тури з каменів. Усередині цієї споруди вікінги спалювали кістки тварин, зокрема овець, кіз, коней, свиней в якості жертвопринесення. Можливо, це було зроблено для того, щоб запобігти Рагнароку. Історичні записи також зазначають, що вікінги пов'язували печеру з вогняним велетнем Суртом, який у підсумку став причиною серії подій, що призвели до Рагнароку. Згідно міфології, світ закінчиться, коли Сурт вб'є останнього з богів у битві, а потім спалить світ у полум'ї. «Поруч з кам'яною турою археологи виявили 63 намистини, три з яких були привезені з Іраку», — повідомив головний куратор Музею антропології Хаффенреффера Університету Брауна Кевін Сміт. Імовірно, вікінги залишали такі рідкісні речі в печері, щоб заспокоїти Сурта. За іншою версією, підношення повинні були надати більше сил богу Фрейру, який боровся з Суртом[14].

В 2023 році, археологи знайшли зображення корабля вікінгів, яке, можливо, є найдавнішим з виявлених в Ісландії. Відкриття було зроблено на археологічній ділянці поблизу села Стьодварфьордюр (Stöðvarfjörður), розташованого в муніципалітеті Ф'ярдабіггд на східному узбережжі Ісландії. Дослідження показують, що це місце було сезонним табором для риболовлі та полювання, а також для китобійного промислу та виробництва риб’ячого жиру. Згідно з хроніками, цю територію в IX ст. заселяв Þórhaddur «Старий» з міста Тронгейма (Норвегія), який мешкав там до своєї смерті. На знайденому зображенні розміром близько 1 см в ширину вигравійовано зображення корабля вікінгів під вітрилами в морі. Попри те, що такі зображення були поширені в скандинавських країнах, дослідники припускають, що відкриття Stöð є першим зафіксованим зображенням корабля в Ісландії та може бути найранішим зображенням, коли-небудь виявленим в країні на сьогоднішній день[15].

Нижня Італія ред.

У середині ХІ ст. в Сицилії вікінги при підтримці Папи Римського Миколая II створили власне королівство.

1059 року вікінги визнають на синоді в Мельфі папське ленне правління. Роберт Гюїскар стає їхнім герцогом (Dux Apuliae et Calabriae). Вікінги кладуть край пануванню візантійців у Нижній Італії, а також арабів — на Сицилії: здобуття Мессіни (1061 року) та Палермо (1072 року). «Північні люди» (нормани) утворювали в цій державі дуже тонкий шар правлячої верстви, основне ж населення країни складали араби-мусульмани та євреї.

1130 року король Рожер II (правив у 1105-1154 роках) об'єднує Сицилію з Калабрією й Апулією (Rex Siciliae, Calabriae, Apuliae) і робить Палермо столицею. Також він здобув Амальфі (1137), Неаполь (1139) і Гаету.

1186 року король Німеччини Генріх VI (з швабської династії Штауфенів) одружується зі спадкоємницею сицилійського престолу Констанцією, дочкою Рожера ІІ і успадковує Сицилійську державу.

Нормандія ред.

896 рік — данські вікінги оселяються в гирлі Сени.

911 рік — угода Сен-Клер-сюр-Еп між сенськими вікінгами на чолі з Роллоном і франкським королем Карлом Простакуватим (правив у 898-923 роках): Роллон отримує землю як лен і бере на себе її охорону. Після свого хрещення у 912 році, він стає герцогом і васалом франкського короля, а його лен — герцогством. Таким чином на заході континентальної Європи нормани-вікінги створили власну державу — герцогство Нормандія. Нормандія входила до королівства західних франків, потім була васалом Англії.

Польща ред.

В 2023 році польські археологи знайшли на вершині пагорба на острові Волін у Балтійському морі залишки фортеці X ст.[16]. Ця знахідка може допомогти відкрити одну з найбільших таємниць епохи вікінгів, а саме підтвердження факту, що вікінги створювали аванпости на балтійському узбережжі сучасної Польщі. Вони торгували сіллю, бурштином та забирали у рабство слов'ян. Але залишалось загадкою місце найбільшого поселення вікінгів у цьому районі. Місто та фортеця згадуються в історичних текстах з початку XII ст. під назвою Йомсборг. Можливо, вона була пов'язана з міфічним орденом найманців, відомим як Йомсвікінг. Теперішня знахідка могла бути саме цією фортецею. Ще у 1930-х роках група німецьких дослідників проводила розкопки на острові Волін, яка намагалася спростувати твердження поляків про те, що цю місцевість населяли слов'яни. Тоді дослідники знайшли декілька артефактів, але слідів фортеці вікінгів не знайшли[17].

Київська Русь ред.

Між 800 і 850 роками шведські вікінги[4] розбудовують в районі між узбережжям Фінської затоки Балтійського моря та верхніх течій Дніпра й Волги (в районах Ладозького озера[4]) мережу міст і фортець, що мала назву «гардаріки», (старо-шв. Gardarike — «міста»). Пізніше, у 862 році слов'янські і фінські племена, що проживали в районі Новгорода запросили на правління ватажка вікінгів[джерело?] Рюрика I. Його наступники створили, підкоривши значні території східних слов'ян, державу Київська Русь[джерело?].

Торгівля ред.

Панування у VIII ст. та IX ст. у торгівлі євреїв (Середземномор'я та Схід) та фризівЄвропі) змінюється широкою торговою мережею вікінгів. Товарообмін відбувається морем та річками (перетягування човнів через невеличкі ділянки суходолу волоком).

Завдяки опановуванню руських торгових шляхів (Дніпром до Візантії, Волгою до арабського світу) світова торгівля переміщується до Швеції (шведський торговельний центр Бірка), а з 900 року — до Хайтхабу (Хедебю), що засновуються з метою панування над транзитним шляхом між південним сходом і заходом та для скорочення шляху. Більше значення, ніж торгівля з греками, має торгівля з арабами (срібло із Західного Туркестану й Афганістану: знахідка 40000 арабських срібних монет на Готланді).

Вікінги поставляють хутро, рабів (з балтійських, слов'янських і фінських земель) і прикраси з дорогоцінних металів. Торгівля вікінгів занепадає близько 1050 року. Срібло гарцьких копалень замінюється арабським срібним потоком (срібні копальні в східному халіфаті вичерпуються).

Цікаві факти ред.

В Канаді знайдено поселення вікінгів 1000 літньої давнини — городище Л'Анс-о-Медоуз[18]. Що свідчить про те, що вікінги добралися до Північної Америки задовго до першого плавання Христофора Колумба (див. «Лейф Еріксон»).

Сучасні науковці не одноразово знаходили поселення вікінгів (вихідці північної Європи) на території Північної Америки. За висновками науковців, дані поселення були засновані за декілька століть до народження Христофора Колумба. Так одне з таких поселень було засновано на острові Ньюфаундленд, де вікінги жили там в 1021 році[19].

На початку 2023 року, у Норвегії виявили корабель, який, ймовірно, давніший за досі відомі мореплавські судна епохи вікінгів, а уся знахідка археологів суттєво доповнює знання про історію цієї доби. Судно розкопали, як елемент поховання на території муніципалітету Хармой, розташованого в районі невеликого міста Ставангер. За припущеннями фахівців, цей корабель може бути давнішим на 50 років за Усеберзький корабель, який датували орієнтовно 820 роком н.е.[20]

Влітку 2023 року, норвезька родина Гейландів в саду свого будинку в Сетесдалі виявила меч вікінгів. Дослідивши знахідку, історики з Музею історії культури в Осло дійшли висновку, що вона датується 800−900 роками н.е. Окрім неї, їм також вдалося знайти спис і прикраси, а також щось, схоже на надгробок. Похований у Сеетсдалі вікінг був заможним власником однієї з навколишніх ферм. Дослідники подякували господарям ділянки, що ті зв’язалися з ними і допомогли відновити частину культурної спадщини Норвегії[21].

16 вересня 2023 року, під час розкопок старої парафіяльної церкви Гован-Олд у портовому місті Глазго, що у західній низовині Шотландії, було знайдено ранньосередньовічний камінь з епохи вікінгів, який отримав назву «Воїн Гована»[22].

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м н Viking [Архівовано 5 травня 2019 у Wayback Machine.] // Encyclopaedia Britannica Online
  2. У Норвегії знайшли храм богів вікінгів віком 1200 років. // Автор: Ціхоцька Марія. 01.10.2023
  3. Евгения Шмелёва, «Генетики: викинги были примерными семьянинами» [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.], 9 декабря 2014, Телеканал «Моя Планета» (рос.)
  4. а б в Кіндер Г., Хільгеман В. «Всесвітня історія: dtv-Atlas»: Пер. з нім. — К.:Знання-Прес, 2001
  5. Vikings lived in North America by at least the year 1021. October 20, 2021 at 11:00 AM
  6. Вікінги жили у Північній Америці щонайменше до 1021 року, задовго до Колумба. 12.03.2023, 19:01
  7. First Americans 'reached Europe five centuries before Columbus voyages'. www.telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 24 січня 2022. 
  8. Epic 11-foot-tall sea level rise drove Vikings out of Greenland. By Mindy Weisberger published 3 days ago
  9. Вчені дізналися, чому вікінги покинули Гренландію в XV столітті. // Автор: Олександр Гайдамашко. 22.04.2023, 20:01
  10. В Ютландії на кукурудзяному полі знайшли скарби вікінгів: фото. 23.04.2023, 13:27
  11. Група археологів-аматорів знайшла 1000-річний скарб вікінгів. // Андрій Неволін. 23.04.2023
  12. Історія, географія та побут. Історія Ісландії – найцікавіші моменти періоду «Заселення Ісландії»
  13. Vikings created a massive boat in this volcanic cave to ward off the apocalypse. By Owen Jarus published April 26, 2021
  14. Боги помруть, а світ охопить полум'я. Вікінги побудували човен у печері, щоб запобігти кінцеві світу. 26.04.2021, 16:27
  15. Археологи знайшли зображення корабля вікінгів, імовірно найдавніше зі знайдених в Ісландії. 20.06.2023, 13:27
  16. A Centuries-Old Mystery: Did This Elusive Viking City Exist?
  17. Gazeta.ua (11 червня 2023). Археологи розкопали фортецю вікінгів. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 12 червня 2023. 
  18. 10 вещей на Земле, которые невозможно объяснить земной логикой[недоступне посилання], 2015 г. (рос.)
  19. Ученые определили, когда викинги открыли Америку: минимум на 471 год раньше Колумба. BBC News Русская служба (рос.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021. 
  20. У Норвегії знайшли, ймовірно, найдавніше з відомих судно епохи вікінгів. 20.04.2023, 19:36
  21. Несподівана знахідка. Норвезька сім'я виявила меч вікінгів у власному дворі. 05.07.2023, 17:44
  22. Не схожий на інші знахідки: у Шотландії знайшли унікальний артефакт епохи вікінгів. // Автор: Яна Порохня. 19.09.2023, 21:58

Джерела ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вікінги