Вінла́нд також: Вінла́ндія (ісл. Vínland — «винна земля») — вікінзька назва узбережжя Затоки Святого Лаврентія (територія нинішніх канадських провінцій Ньюфаундленд, Нова Шотландія і Нью-Брансвік), яку дав Лейф Еріксон і вікінги, відкривши та заселивши певні території Північної Америки за п'ять століть до Христофора Колумба.

Leiv Eriksson oppdager Amerika («Лейф Еріксон відкриває Америку»), картина художника Крістіана Крога (1893)
«Відновлена „довга хата“ вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз, Ньюфаундленд і Лабрадор, Канада» (приблизно 1000 н. е.)

Джерела

ред.

Про походи Лейфа Еріксона відомо з манускриптів «Сага про гренландців» (норв. Grønlendingenes saga, нюн. Grǿnlendinga saga) і «Сага про Еріка Рудого» (ісл. Eiríks saga rauða) та усних переказів, в яких збережено деталі й події подорожі вікінгів, описаних в оповідях через 250 років.

Археологічні відкриття XX століття підтвердили достовірність ісландських саг вікінгів. Селище вікінгів біля Л'Анс-о-Медоуз на півночі острова Ньюфаундленд було відкрито та досліджено в 1960-х роках.

 
Історична Мапа Вінландії

 Колонізація Вінландії

ред.

У 1960 році археологи відкрили поселення вікінгів біля Л'Анс-о-Медоуз, Ньюфаундленд і Лабрадор, Канада. Радіовуглецеве датування дерев'яних об'єктів, знайдених у Л'Анс-о-Медоуз, підтвердило дату заснування поселення приблизно 1000 роком. Ймовірно, поселення вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз було «воротами» півдня. Вікінги просунулися далі на південь уздовж американського узбережжя. Згідно з описами в сагах одне з місць стоянок вікінгів відповідає бухті річки Гудзон, у районі нинішнього Нью-Йорка. Дослідники схиляються до думки, що вікінги, ймовірно, допливали до сучасних Флориди та Мексики. Поселення вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз проіснувало 40 років. Вікінги були витіснені місцевими племенами індіанців, яких вікінги називали «вузькоокими».

Сучасні дослідження

ред.

Учені досі намагаються встановити найпівденнішу межу вікінгської колонізації:

  • Самюель Еліот Морісон (англ. Samuel Eliot Morison) у 1971 році припускав, що вікінги досліджували південну частину острова Ньюфаундленд.
  • Ерік Ваглрен (англ. Erik Wahlgren) у 1986 р. припускав, що найпівденніші дослідження вікінгів досягали до Міраміші-Бей в провінції Нью-Брансвік.
  • Ісландський кліматолог Палл Бергторссон (англ. Pall Bergthorsson) у 1997 р. припускав, що вікінгські дослідження материка могли б досягати до міста Нью-Йорк.

У будь-якому разі, щоб знайти виноград у Вінландії, вікінги мусили б подорожувати принаймні до південного берега річки Святого Лаврентія.

Згідно з результатами останніх досліджень історичної Мапи Вінландії, яку вважали створеною у Середньовіччі, вона виявилася підробкою, зробленою після 1920 року.[1]

Знахідки вікінгських часів

ред.

Досі декілька вікінгських артефактів знайдено на Баффіновій Землі та північному Лабрадорі в Канаді.  

Серед артефактів вікінгського походження в Північній Америці є норвезький пенінг XI століття, віднайдений в 1957 році у штаті Мен.

На південному березі річки Святого Лаврентія знайдено Кенсінгтонський рунічний камінь (англ. Kensington Runestone), проте науковці вважають його вмілою підробкою.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. “The Vinland Map is a fake” – new research suggests map is a 20th century forgery. medievalists.net (англ.) . Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 13.09.202.

Література

ред.
  • Birgitta Wallace. Westward Vikings: The Saga of L'Anse Aux Meadows. — Historic Sites Association of Newfoundland and Labrador, 2006. ISBN 0-919735-09-6 (англ.)

Посилання

ред.