Гаральд III Суворий
Гаральд III Суворий, або Гаральд Сміливий (норв. Harald Harðráði, Harald Hardråde) (1015 — 25 вересня 1066) — норвезький король (1046—1066). Походив з династії Інґлінґів. Загинув у бою при спробі завоювати англійський трон. Відомий заснуванням Осло та шлюбом на українській принцесі Єлизаветі Ярославні.
| Гаральд III Суворий | |
|---|---|
| норв. Harald III Hardråde | |
 Вікно з портретом Харальда в ратуші Лервік, Шетландські острови | |
| Народився |
1015[1][2][…] Рінгерікеd, Uplands, Norwayd, Королівство Норвегія (872-1397) |
| Помер |
25 вересня 1066 Stamford Bridged, Йоркшир, Королівство Англія |
| Поховання | Тронгейм і Helgeseter Prioryd |
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Норвегія (872-1397) |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, правитель, військовослужбовець |
| Знання мов | норвезька[4] |
| Заклад | Варязька гвардія |
| Учасник | Битва при Стемфорд Брідж, Battle of Oliventod, Battle of Montemaggiored, Битва при Острово, Battle of Nisåd, Battle of Stiklestadd і Битва при Фулфорді |
| Посада | Король Норвегії |
| Конфесія | християнство |
| Рід | Hardrada dynastyd |
| Батько | Sigurd Syrd[5] |
| Мати | Åsta Gudbrandsdatterd[5] |
| Брати, сестри | Олаф ІІ Гаральдссон і Halfdan Sigurdssond |
| У шлюбі з | Tora Torbergsdatterd і Єлизавета Ярославна |
| Діти | Інгігерд Норвезька, Марія Харальдсдоттір, Магнус II і Олаф III |
| Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (жовтень 2016) |
Раннє життяРедагувати
Син Сігурда Сира (Сігурда Свині), конунга невеличкої держави Рінгеріке, що був праонуком норвезького короля Гаральда I. Його матірю була Асти, доньки Губранда Кули (Гудбранда Шишки), володаря Оппланну.
Народжений у 1015 році, Гаральд був наймолодшим з трьох напівкровних братів короля Олафа II Святого. Коли Гаральду було 15, король Олаф був убитий, відстоюючи свій трон від претензій Канута Великого в 1030 у Битві при Стиклестад. Гаральд брав участь у битві і був поранений, після чого покинув Норвегію. Сформував військовий загін з тих, хто, як і він, був вимушений покинути країну в результаті смерті Олафа II. У 1031 Гаральд із загоном досяг Русі, де поступив на службу до Ярослава Мудрого. Як прийнято вважати, він брав участь у кампанії Ярослава проти поляків і був співкерівником війська. Під час своїх перших відвідин Києва норвежець закохався в дочку Ярослава Мудрого Єлизавету Ярославну. Руська княжна відповіла Гарольдові, принцові, поетові й бардові, взаємністю. Але незговірливий батько, князь Ярослав Мудрий, погодився видати дочку за норвежця лише за умови, якщо той стане королем і прославиться лицарською звитягою. Довелося Гарольдові податися з нечисленною дружиною в мандри по світу. У цих мандрах він склав пісню про «руську дівчину з золотою гривною, що помітує Гарольдом»:
…
Past Sicily's wide plains we flew, A dauntless, never-wearied crew; Our viking steed rushed through the sea, As viking-like fast, fast sailed we. Never, I think, along this shore Did Norsemen ever sail before; Yet to the Rus' queen, I fear, My gold-adorned, I am not dear.
Ця ж пісня в перекладі Івана Франка:
Край Сицилії далекої
Наш кораблик пролітав,
В пишних строях ми на покладі
Поставали, як і слід.
Живо біг носатий човен наш,
Гордий, що героїв ніс…
Гей, в кого не мужня душа,
Не посмів би плавать там.
А проте дівчина з Руської країни,
Що в короні сяє, мене не приймає…
Там на юзі жінка ні дівча
Не затаїть, а признаєть,
Що ми вранці в южне місто те
Впали, наче звір в снасть.
Там-то брязк ішов від наших зброй!
Там-то кров лилася з тіл!
На свідоцтво своїх діл.
А проте дівчина з Руської країни,
Що в короні сяє, мене не приймає[6].
У ВізантіїРедагувати
Через декілька років Гаральд з своїм загоном прибув до Константинополя і поступив на службу Візантійській Імперії, на якій здійснив-таки чимало лицарських подвигів. Загін Гаральда увійшов до елітного найманого підрозділу, відомого як Варязька гвардія. Достатньо швидко Гаральд показав себе в бою і завоював пошану гвардійців. Став командиром всього загону і використовував цю свою силу для проведення своїх власних місій. Його війська досягли багатьох перемог у Північній Африці, Сирії і на Сицилії.
Повернення до НорвегіїРедагувати
Використовуючи засоби, накопичені на службі Візантійській Імперії, Гаральд з військом повернувся до Норвегії 1045 року і відразу став великою загрозою королеві Магнусові I, сину Олафа II і племіннику Гаральда. Магнус запропонував розділити владу, і вони стали співправителями Норвегії. Проте, вже через рік Магнус помер, як вважається, через падіння з коня, і Гаральд став єдиним королем Норвегії. У тому ж 1045 році Єлизавета Ярославна була віддана заміж за конунга Гаральда Сміливого.
Гаральд Суворий 1048 р. заснував нову столицю Норвегії — місто Осло, де й оселився зі своєю коханою дружиною. У цьому шлюбі народилося дві дочки — Марія та Інґіґерда (майбутня королева Данії, дружина короля Олафа І Свейнссона).[7]
Вторгнення до Англії та загибель у боюРедагувати
Гаральд прибув до Англії з претензією на англійський трон, яка ґрунтувалася на мирній угоді між Магнусом і Гардекнудом (1038/1039) про те, що, якщо хто-небудь з них помре без спадкоємця, то інший успадкує і Англію, і Норвегію. Гаральд висадився в Північній Англії з силою приблизного 15 000 воїнів на 300 кораблях і 20 вересня розгромив перші зустрінуті ним англійські війська короля Гарольда Годвінсона в битві біля Фулфорда, у двох милях на південь від Йорка. Але через 5 днів (25 вересня 1066) його армія була повністю розгромлена в битві біля Стамфордського моста. У цій битві загинув і сам Гаральд через смертельне поранення стрілою. Тільки 25 з прибулих до Англії 300 кораблів було використано для доставки тих, що вижили, назад у Норвегію.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Faceted Application of Subject Terminology
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ а б Kindred Britain
- ↑ Франко, Іван (1978). Гаральд Гардраді. Пісня про дівчину з руської країни / Із норвезької поезії / (Українська). Київ: К. : Наукова думка. с. С. 682 – 683, 719.
- ↑ Романько, Іван (2016). Норвегія: від спільного минулого у спільне майбуття (Українська). Київ: К.: Гнозис. с. 368.
ДжерелаРедагувати
- Гаральд Сміливий // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Гаральд Сміливий, чи Суворий [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 228. — 1000 екз.
- Плахонін А. Г. Харальд Суворий [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 345. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Харальд (Гаральд), Харальд Сігурдссон Суворий Правитель // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2016. — С. 286.
- [неавторитетне джерело]Іван Корсак. Імена твої, Україно [Архівовано 25 квітня 2012 у Wayback Machine.]. — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007. — С. 16-20,
- Saga of Harald Hardrade: Part I, Heimskringla. (англ.)
- Saga of Harald Hardrade: Part II, Heimskringla. (англ.)
- Harald III Sigurdsson (KING OF NORWAY) [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Encyclopaedia Britannica. (англ.)