Міжнародні відносини Гаяни
Після здобуття незалежності в 1966 році Гаяна прагнула відігравати впливову роль у міжнародних справах, особливо серед держав Третього світу та неприєднаних країн. Воно двічі входила до складу Ради Безпеки ООН (1975—76 та 1982—83). Колишній віце-президент, заступник прем'єр-міністра і генеральний прокурор Мохамед Шахабуддін 9 років пропрацював у Міжнародному суді (1987—96).
Гаяна підтримує дипломатичні відносини з широкою низкою держав, які регулюються переважно через Міністерство закордонних справ. У столиці країни Джорджтауні мають представництва Європейський Союз, Міжамериканський банк розвитку, Програма розвитку ООН, Всесвітня організація охорони здоров'я і Організація американських держав.
У червні 2023 року Гаяну обрано непостійним членом Ради Безпеки ООН. Країна працюватиме в Раді упродовж двох років, починаючи з січня 2024 року.
Регіональні відносини
ред.Гаяна рішуче підтримує концепцію регіональної інтеграції. Країна відіграла важливу роль у заснуванні Карибського співтовариства та спільного ринку (CARICOM), але її статус найбіднішого члена організації обмежує її здатність проявляти лідерство в регіональній діяльності. На разі Гаяна намагається вести зовнішню політику, чітко дотримуючись консенсусу членів КАРІКОМ, особливо під час голосування в ООН, ОАД та інших міжнародних організаціях.
Міжнародні суперечки
ред.Вся місцевість на захід від річки Ессекібо якийсь час була предметом спору з боку Венесуели та Бразилії. Попри те, що 1899 року уряд у Каракасі не без опору, та все ж прийняв венесуельсько-гаянський кордон, він 1962 року відновив свої претензії на Гаяна-Ессекібо. Постійний спір із Гаяною має Суринам — йдеться про територію на схід від річки Верхній Курантин.
Станом на зараз давні територіальні спори з Гаяною мають дві сусідки. З XIX століття на більшу частину або і всю територію Гаяни, розташовану на захід від річки Ессекібо (62% гаянської території), претендує Венесуела. На зустрічі в Женеві 1966 року ці дві країни домовилися отримати від представника Генерального секретаря ООН рекомендації щодо шляхів мирного владнання спору. Дипломатичні контакти між двома країнами та представником генсека тривають. У грудні 2023 року президент Ніколас Мадуро закликав до публічного референдуму, у результаті якого влада Венесуели офіційно заявила про право власності на Ессекібо, що призвело до Гаянсько-венесуельської кризи 2023.[1][2]
Сусідній Суринам також претендує на територію на схід від гаянської річки Нью-Рівер, здебільшого незаселені землі площею близько 15 000 км2 на південному сході Гаяни. Гаяна і Суринам також сперечалися за свої прибережні морські кордони. Ця суперечка спалахнула в червні 2000 року у відповідь на зусилля однієї канадської компанії бурити нафту за концесією Гаяни. Остання розцінює своє законне право на всю свою територію як безумовне. Одначе спір із Суринамом розв'язали в арбітражному порядку за Конвенцією ООН з морського права, оголосивши у вересні 2007 року рішенець на користь Гаяни.[3][4][5]
Злочинність
ред.1993 року Гаяна ратифікувала Віденську конвенцію 1988 року про незаконний обіг наркотичних засобів і співпрацює з правоохоронними органами США в боротьбі з наркотиками. Гаяна також є членом Міжнародного кримінального суду (МКС), в силу чого має двосторонню угоду зі США, за якою зобов'язується у разі видачі на когось із американських військовиків ордеру МКС на арешт передавати таку особу владі США (як це передбачено статтею 98).
Гаяна вважається перевалювальним пунктом для наркотиків із Південної Америки, насамперед Венесуели, до Європи та Сполучених Штатів і виробником канабісу.
Міждержавні відносини
ред.Держави, з якими Гаяна має дипломатичні відносини:
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Venezuelans approve a referendum to claim sovereignty over a swathe of neighboring Guyana. ABC News (англ.). Процитовано 6 грудня 2023.
- ↑ Tensions rise as Venezuelans vote on disputed territory in neighbouring Guyana. The Guardian (брит.). Associated Press. 3 грудня 2023. ISSN 0261-3077. Процитовано 6 грудня 2023.
- ↑ Welcome to guyanachronicle.com. Архів оригіналу за 6 April 2009. Процитовано 9 July 2007.
- ↑ Guyana to experience ‘massive' oil exploration this year
- ↑ Business: News in the Caribbean – Caribbean360.com [Архівовано 29 September 2007 у Wayback Machine.]
- ↑ Diplomatic relations. Архів оригіналу за 16 February 2019. Процитовано 21 April 2021.
- ↑ Countries with which Guyana has Establishment Diplomatic Relations (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 March 2016. Процитовано 16 July 2016.
- ↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 December 2017. Процитовано 24 February 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ ST. KITTS AND NEVIS' PRIME MINISTER CONGRATULATES GUYANA ON ITS 52nd ANNIVERSARY OF INDEPENDENCE. 28 May 2018. Процитовано 21 April 2021.
- ↑ Countries with which Jamaica has Established Diplomatic Relations. 16 April 2021. Архів оригіналу за 8 March 2016. Процитовано 16 April 2021.
- ↑ Petruf, Pavol. Československá zahraničná politika 1945 – 1992 (словац.). с. 99—119.
- ↑ Belize Today. Government Information Service. 1992. с. 7.
- ↑ Guyana. MFA of Armenia. Процитовано 21 April 2021.
- ↑ Guyana and Kazakhstan establish diplomatic relations. 15 January 2013. Процитовано 21 April 2021.
- ↑ а б в Diplomatic relations between Guyana and ... United Nations Digital Library. Процитовано 21 April 2021.
- ↑ Guyana establishes diplomatic ties with San Marino. Guyana Chronicle. 17 February 2019. Процитовано 21 April 2021.
- ↑ Minister of Foreign Affairs and International Cooperation, Hon. Hugh Hilton Todd, earlier today signed a joint communique. 19 September 2022. Процитовано 19 September 2022.
- ↑ Uzbekistan establishes diplomatic relations with Cooperative Republic of Guyana. 11 October 2022. Процитовано 11 October 2022.
- ↑ Today the Co-operative Republic of Guyana and the Republic of Cabo Verde established diplomatic relations with the signing of a Joint Communiqué at the United Nations Headquarter, New York. 4 April 2023. Процитовано 14 April 2023.