Гаянсько-югославські відносини
Гаянсько-югославські відносини — історичні двосторонні відносини між Гаяною і зниклою внаслідок розпаду Соціалістичною Федеративною Республікою Югославія.
| Гаянсько-югославські відносини | |
|---|---|
 Гаяна |
.svg){kind=small} Югославія |
.svg)
Історія ред.
Югославія розвивала дипломатичний інтерес до Гаяни в рамках свого лідерства в Русі неприєднання. Як європейська і середземноморська країна та співзасновниця Руху неприєднання Югославія ставилася з підозрою до кубинських триконтинентальних (афро-азіатсько-латиноамериканських) пропозицій та акцентів в рамках руху, які офіційний Белград сприймав як опосередковані радянські зусилля на підрив Югославії. Гаяну уявляли як альтернативний голос у Латинській Америці, тоді як сама країна розглядала Рух неприєднання як можливість її зовнішньополітичного утвердження.[1]
Дві країни розвивали різні форми співпраці, які так і не переросли у значні економічні зв'язки. Створюючи Народне ополчення Гаяни, її збройні сили рівнялися на подібну розробку Югославської Народної Армії, якою була Територіальна оборона Югославії.[2] Після розпаду Югославії суддю Гаяни Мохамеда Шахабуддіна тричі обирали постійним суддею Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії.[3] Оскільки єдиної держави-правонаступниці Югославії не було, а всі колишні югославські республіки мали однакові права на успадкування її майна, будівлю посольства колишньої Югославії у Джорджтауні успадкувала Словенія.[4]
З 1 по 4 лютого 1971 року в Югославії на запрошення Миті Рибичича перебував прем'єр-міністр Гаяни Форбс Бернем, який також зустрівся з президентом Югославії Йосипом Броз Тіто.[5] Одночасно Шрідат Рампал і Мірко Тепавац підписали угоду про технічне співробітництво, яка дозволила громадянам Гаяни отримувати стипендії в Югославії.[5]
5—8 березня 1974 року Гаяна та Югославія разом з Австралією, Гвінеєю, Ямайкою, Сьєрра-Леоне та Суринамом підписали Угоду про заснування Міжнародної асоціації бокситів.[6] 12 грудня 1974 року Гаяна і Югославія спільно з Алжиром і Танзанією після доповіді Консультативної ради з міжнародної цивільної служби спільно запропонували проєкт резолюції про підвищення зарплат і надбавок у системі окладів ООН.[7]
Примітки ред.
- ↑ Tvrtko Jakovina (2011). Treća strana Hladnog rata. Fraktura. ISBN 978-953-266-203-0.
- ↑ Every Citizen a Soldier: The Guyana People's Militia, 1976–1985. Journal of Global South Studies. 2019. Процитовано 23 грудня 2023.
- ↑ Guyana and the United Nations. Permanent Mission of the Cooperative Republic of Guyana to the United Nations. Процитовано 23 грудня 2023.
- ↑ Slovenia gets fmr Yugoslav embassy in Guyana. Словенське інформаційне агентство. 4 липня 2019. Процитовано 23 грудня 2023.
- ↑ а б Milutin Tomanović, ред. (1972). Hronika međunarodnih događaja 1971 [Хроніка міжнародних подій 1971 року] (сербо-хорв.). Белград: Інститут міжнародної політики та економіки. с. 2552.
- ↑ Australia-Guinea-Guyana-Jamaica-Sierra Leone-Surinam-Yugoslavia: Agreement Establishing the International Bauxite Association*. Cambridge University Press. Процитовано 23 грудня 2023.
- ↑ United Nations salary system : Algeria, Guyana, United Republic of Tanzania and Yugoslavia : draft resolution (Звіт). United Nations. 12 December 1974. Процитовано 23 грудня 2023.