Наркотик

Нарко́тик (від дав.-гр. ναρκῶ — призводити до заціпеніння; дав.-гр. ναρκωτικός — запаморочливий) — субстанція природних чи штучних речовин, які здатні викликати фізичну та психічну залежність, внаслідок заміщення однієї з речовин-учасників природного метаболізму. Хімічні речовини рослинного чи синтетичного походження, що спричиняють зміну психічного стану людини, а за систематичного вживання — залежність від них. Впливаючи на нервові центри головного мозку, наркотик може створювати підняття настрою, надмірну сонливість, мають болезаспокійливу або збуджуючу дію, хворобливу, незвичайну веселість — ейфорію, а іноді й порушення свідомості. У патологічних випадках цей стан може бути цілком нереалістичним, викликати манію величі та невразливості.

Наркотик
Частково збігається з	психоактивна речовина
Наркотик у Вікісховищі

Героїн

Визначення терміну

Згідно з Всесвітньою організацією охорони здоров'я

Наркотик — хімічний агент, що викликає ступор, ко́му або нечутливість до болю. Термін зазвичай відноситься до опіатів або опіоїдів, які називають наркотичними анальгетиками

В Україні

Офіційним визнанням речовини наркотичною в Україні є включення її до переліку наркотиків наказом міністра охорони здоров'я.

Термін «наркотична речовина» включає три критерії:

1. медичний;
2. соціальний;
3. юридичний;

Вони пов'язані між собою і в правовому аспекті — зобов'язують визнавати речовину наркотичною лише за умови, якщо вона відповідає всім трьом критеріям.

• Медичний критерій полягає в тому, що речовина повинна справляти специфічну дію на ЦНС (заохочувальну, седативну, галюциногенну та інше), яка і є безпосередньою причиною її немедикаментозного застосування.
• Під соціальним критерієм мається на увазі, що немедикаментозне вживання даного засобу набуває таких масштабів, які становлять серйозну суспільну небезпеку.
• Юридичний критерій базується на обох вищезгаданих і вимагає, аби відповідна речовина була законодавчо внесена до списку наркотиків.

Класифікація наркотичних речовин ВООЗ (1990 р.)

1) Опіати (опіоїди)
2) Депресанти
 — седативні
 — снодійні
 — транквілізатори
3) Стимулятори
 — кокаїн
 — амфетамін
 — кофеїн
 — кат — поширена в Азії рослина, що містить ефедриноподібну речовину, ;
4) Галюциногени
5) Інші речовини
 — канабіс
 — інгалянти
 — фенциклідин
 — кава і бетель — рослини поширені в Океанії.

Досить складною є чітка правова класифікація фармакологічних препаратів, які віднесені до стимуляторів. Частина з них віднесена до наркотичних, а частина до психотропних засобів. Ці препарати знаходяться під міжнародним контролем.

Ряд речовин, переважно стимулятори, не віднесені до вищевказаних груп, стали предметом зловживання спортсменами з метою підвищення спортивних результатів. Такі препарати стали називати допінгами.

Наркотичні препарати

До наркотичних препаратів відносяться:

• найнебезпечніші: героїн, морфій, опіум і інші наркотики; амфетаміни типу метедріна та метамфетаміну, що вводяться як ін'єкційно; кодеїн.
• менш небезпечні наркотики: алкоголь, тютюн та стимулятори амфетамінового типу: бензедрин і барбітурати;
• найменш небезпечні: канабіс; ЛСД.

Синтезовані препарати, наприклад екстезі, зазвичай є модифікаціями молекули амфетаміну, змінюваної, щоб обійти закон, а також для отримання додаткових ефектів, і можуть бути в багато разів сильнішими і небезпечними. Наприклад, крек — форма кокаїну, був створений виробниками наркотиків на початку 1980-х.

Історія

Більшість сучасних наркотиків виготовляється хімічним способом, наприклад: кокаїн, героїн, ЛСД, амфетаміни.

Європейська цивілізація стала по-новому відкривати для себе ці речовини лише у XIX ст. (при цьому лікарі сподівалися, що синтез нових ліків допоможе здійснити прорив у терапії). Так, у 1845 році психіатр Жак Жозеф Моро заснував у Парижі клуб любителів гашишу. До речі, членами цього клубу були Олександр Дюма, Теофіл Ґотьє, Ежен Делакруа. У 1860 році німець Альберт Німан виділив із листя коки хлоргідрат кокаїну, а через 20 років Зиґмунд Фрейд уже пропонував його своїм пацієнтам. Німець Генріх Дрезер 1898 року синтезував героїн, що діє в сто разів сильніше за опіум-сирець. Морфій був отриманий німцем Фрідріхом Сертюрмером ще в 1803 р., з опіуму.

Винахід у 1853 році Шарлем Габрієлем Провазом шприца для ін'єкцій започаткував новий етап вживання наркотиків. Дія речовин, що потрапляють прямо в кров, посилюється багаторазово.

Сьогодні вживання наркотиків пов'язують насамперед з ін'єкціями (хоча необхідно зважити на те, що їх вживають у різний спосіб: курять, їдять, п'ють, нюхають).

Розповсюдження наркотиків

Нелегальний ринок розповсюдження наркотиків у своєму сучасному вигляді склався нещодавно. Відома знаменита фірма вірменського ділка Закар'яна, яка виникла в Каїрі 1925 року, і у вигляді килимів поставляла до Європи героїн і морфій. Найзначнішою ж на Далекому Сході та у США аж до Другої світової війни вважалася фірма грека Епіопулоса.

У Європі спалах наркоманії припав на 1840 рік, коли в Англії було вжито заходів боротьби з алкоголізмом. Тоді в Манчестері аптечні торговці виготовляли опіумні пігулки для робітників, яким алкоголь, що подорожчав, виявився недоступним. В Ірландії вибухнула епідемія ефіроманії (щоправда, завдяки цьому було відкрито загальний наркоз). Застосування морфію під час громадянської війни у США, для знеболювання при пораненнях, призвело до поширення морфінізму. У 70-х роках XIX століття емігранти з Китаю заразили Новий Світ згубною пристрастю до куріння опіуму. В Росії у період революції та громадянської війни використовувався кокаїн, який вважався ліками проти депресії. У США у 20—30 роки, коли діяв «сухий закон», багато людей перейняли у робітників латиноамериканського походження звичку курити марихуану

26 червня — Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиками й їхнім незаконним обігом.

Кількість залежних людей на 100 000 населення 2002 року, за країнами. Найсвітліший тон — менше 40, найтемніший — понад 440 осіб.

Дія наркотиків

Опіати

Окрему групу наркотиків складають опіати — речовини, які добувають з маку: морфін, кодеїн, героїн, метадон та ін. При їх вживанні виникає ейфорія, тіло стає начебто невагомим, зникають часові та просторові межі. Проте, ціна гострих відчуттів є дуже високою: людина швидко опиняється у фізичній та психологічній залежності від опіатів і набуває толерантності, що змушує її постійно підвищувати дозу. Передозування нерідко призводить до пригноблення діяльності дихального центру та смерті.

У 1970-х роках дослідники детально вивчили механізм дії наркотиків. За хімічним складом в опіумі багато спільного з ендорфінами — нейромедіаторами особливої групи, що входять до опіатної системи мозку. Зазначена система забезпечує нам знеболювання, покращує настрій, але «внутрішні наркотики» діють дуже м'яко і не завдають шкоди організму.

Навчившись виділяти нові похідні опіуму, хіміки і фармакологи, самі не бажаючи того, здійснили свій внесок у поширення наркоманії. Так, у 1803 р. в Німеччині з опіумного маку був отриманий морфін, який виявився у десять разів сильнішим за опіум. Наприкінці XIX століття німецький лікар Дрезер (він уперше застосував аспірин) синтезував на основі морфіну нову хімічну сполуку — кодеїн. Її використовували для знеболювання та як засіб від кашлю. Кодеїн є слабкішим за морфін, проте і він викликає фізичну залежність.

У десять разів сильніший за морфін інший опіат — героїн. Він викликає відчуття блаженства, яке незабаром змінюється на почуття задоволення, захищеності. Але виявилося, що фізична залежність від цього препарату в 91 % осіб, які почали його вживати, виникає менш ніж через три тижні. Героїн швидко руйнує мозок і нервову систему, людина швидко деградує.

Амфетаміни

Бензендрин був першим амфетаміном. Його застосовували в роки Другої світової війни для подолання втоми солдат. У 70-х роках цей препарат лікарі приписували для зниження апетиту і схуднення. Джоном Боулбі описано клінічний стан застосування бензендрину, згідно з яким людина, що приймає цей препарат, не відчуває провини за свої злочини.

Встановлено, що амфетаміни пригнічують апетит, збільшують частоту серцевих скорочень, підвищують кров'яний тиск і у великих дозах викликають почуття ейфорії. Вживання амфетамінів початково викликає відчуття фізичного задоволення, людина почувається у формі. Внутрішньовенна ін'єкція амфетаміну у великій дозі відразу ж викликає спалах гострої насолоди, що можна порівняти із сильним оргазмом. Потім наступає стан інтелектуальної збудженості, у людини з'являється непереборне бажання говорити, творити, а також ілюзорне відчуття переваги над оточенням.

Тривале вживання амфетамінів часто призводить до психологічних проявів параноїдального типу — людина може почуватися зацькованою і навіть незначні дії з боку іншої особи можуть сприйматися як загроза.

Див. також

• Наркоманія
• Пияцтво
• Опійні наркотики
• Психотропна речовина
• Психоактивна речовина
• Психостимулятор
• Антидепресант
• Галюциноген
• Коноплі
• Снодійно-седативні засоби
• Наркоз
• Допінг
• Аддикція
• Теорія вхідних наркотиків
• Аудіонаркотики

Література

• Наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори [Архівовано 9 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Наркотичні засоби [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
• Наркотики [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія.

Посилання

• Енциклопедія наркотичних засобів
• Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 61. — ISBN 978-617-7627-10-3.