Відкрити головне меню

Герман Гот (нім. Hermann Hoth; нар. 12 квітня 1885, Нойруппін — пом. 25 січня 1971, Гослар) — генерал-полковник Вермахту під час Другої світової війни. Командував 3-тю танковою групою в складі групи армій «Центр» (із червня 1941 по червень 1942) і 4-ю танковою армією (із червня 1942 по квітень 1945). Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами. У відставці — військовий мемуарист.

Герман Гот
нім. Hermann Hoth
Bundesarchiv Bild 101I-265-0024-21A, Russland, Generäle Guderian und Hoth.jpg
Прізвисько Татко Гот
Народження 12 квітня 1885(1885-04-12)
Німецька імперія Нойруппін Німецька імперія
Смерть 25 січня 1971(1971-01-25) (85 років)
ФРН Гослар Німеччина
Поховання Гослар
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота, танкові війська
Роки служби 19041945
Звання Generaloberst (Wehrmacht) 8.svg Генерал-полковник
Командування 3-тя танкова армія, 17-та армія
4-та танкова армія
Війни / битви
Інше військовий мемуарист
Автограф Papa Hoth Unterschrift.jpg
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Військовий хрест «За заслуги» (Баварія)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Галліполійська зірка
Кавалер ордена «За військові заслуги» (Болгарія)
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Орден Михайла Хороброго
Срібний нагрудний знак «За танкову атаку»
Герман Гот у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

У 1896-1904 роках навчався в кадетському корпусі. Почав військову службу 27 лютого 1904 року в 72-му піхотному полку. У 1910-1913 роках навчався у військовій академії. З квітня 1914 року — в Генеральному штабі.

З початком Першої світової війни направлений в штаб 8-ї армії, в 1915 році - в штаб 10-ї армії. У 1916 році протягом місяця командував піхотним батальйоном. З жовтня 1916 по серпень 1918 року — в штабі військово-повітряних сил. З серпня 1918 року — начальник оперативного відділу штабу 30-ї піхотної дивізії. За бойові заслуги відзначений численними нагородами.

У 1919 році Гот командував ротою в добровільному корпусі генерала Меркера, який бився проти німецьких більшовиків. З кінця грудня 1919 року — на службі в рейхсвері. У 1920 році командир піхотної роти, в грудні 1920 року направлений у військове міністерство. У 1923-1925 роках — начальник оперативного відділу штабу 2-го військового округу, потім знову в міністерстві оборони. У 1929-1930 роках — командир піхотного батальйону. У 1930-1932 роках — начальник оперативного відділу штабу 1-го військового округу (Берлін). З 1 жовтня 1932- по 31 липня 1933 року — командир 17-го піхотного полку. Потім на штабних і командних посадах в 3-му військовому окрузі, з 15 жовтня 1935 по 1 квітня 1938 року — командир 18-ї піхотної дивізії.

З 10 жовтня 1938 по 16 листопада 1940 року — командир 15-го армійського корпусу. Учасник Польської і Французької кампаній. З 16 листопада 1940 по 5 жовтня 1941 року — командувач 3-ю танковою групою. В ході операції «Барбаросса» 3-тя танкова група Гота, поряд з 2-ю танковою групою Гудеріана, була основною ударною силою групи армій «Центр». Група Гота наступала через Білорусію в напрямку Москви: 28 червня був узятий Мінськ, 11 липня — Вітебськ. На час хвороби командувача 9-ї армії генерал-полковника Адольфа Штрауса з 20-х чисел серпня до 5 вересня виконував обов'язки командувача армією. З 5 жовтня 1941 по 20 квітня 1942 року — командувач 17-ю армією. З 31 травня 1942 по 10 листопада 1943 року — командувач 4-ї танкової армії. З грудня 1943 року — в резерві фюрера (фактично — у відставці).

8 травня 1945 року взятий в полон американськими військами. У 1948 році на Нюрнберзькому процесі у справі ОКВ засуджений до 15 років ув'язнення. Відпущений на свободу в квітні 1954 року.

Перед своєю смертю написав мемуари під назвою «Танкові операції».

НагородиРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Panzer-Operationen: Die Panzergruppe 3 und der operative Gedanke der deutschen Führung, Sommer 1941, Vowinckel-Verlag, 1956

ЛітератураРедагувати

  • Гордиенко А. Н. Командиры Второй мировой войны. Т. 2. — Мн.: Харвест, 1998. — ISBN 985-437-627-3
  • Gerd F. Heuer. Die Generalobersten des Heeres, Inhaber Höchster Kommandostellen 1933—1945. — 2. — Rastatt: Pabel-Moewig Verlag GmbH, 1997. — 224 p. — (Dokumentationen zur Geschichte der Kriege). — ISBN 3-811-81408-7.

ПосиланняРедагувати

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
сформована
 
командир 18-ї піхотної дивізії

15 жовтня 1935 — 1 квітня 1938
Наступник:
генерал-лейтенант
Еріх фон Манштейн
Попередник:
сформований
командир
XIV-ого моторизованого корпусу

26 серпня 1939 — 16 листопада 1940
Наступник:
переформований на 3 ТГр
Попередник:
сформована
командир 3-еї танкової групи
16 листопада 1940 — 5 жовтня 1941
Наступник:
генерал-полковник
Георг-Ганс Райнхардт
Попередник:
генерал від інфантерії
Карл-Хайнрих фон Штюльпнагель
командир 17-ї армії
5 жовтня 1941 — 20 квітня 1942
Наступник:
генерал-полковник
Ганс фон Зальмут
Попередник:
генерал-полковник
Ріхард Руофф
командир 4-ї танкової армії
31 травня 1942 — 10 листопада 1943
Наступник:
генерал-полковник
Ерхард Раус