Гайнц Вільгельм Гудеріан
Гайнц Ві́льгельм Гуде́ріан (нім. Heinz Wilhelm Guderian; нар. 17 червня 1888, Кульм , Східна Пруссія, Німецька імперія — пом. 14 травня 1954, Швангау, Швабія, Баварія, ФРН) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник німецької армії (1940), військовий теоретик.
Гайнц Вільгельм Гудеріан | |
---|---|
Heinz Wilhelm Guderian | |
Ім'я при народженні | ісп. Heinz Wilhelm Guderian |
Прізвисько |
Schneller Heinz — «швидкий Гайнц» Heinz Brausewetter — «Гайнц-ураган» |
Народження |
17 червня 1888![]() |
Смерть |
14 травня 1954 (65 років)![]() |
Поховання | Гослар |
Країна |
![]() ![]() ![]() |
Приналежність |
![]() ![]() |
Рід військ | танкові війська |
Роки служби | 1907—1945 |
Звання |
![]() |
Командування |
Начальник Генерального штабу Сухопутних військ Вермахту 2-а танкова армія |
Війни / битви |
Білостоцько-Мінська битва Смоленська битва (1941) Битва за Київ (1941) Битва за Москву |
Діти | Гайнц-Гюнтер Гудеріан |
Автограф |
![]() |
Нагороди | |
![]() |
Разом з Шарлем де Голлем та Дж. Фуллером вважався батьком моторизованих способів ведення війни. Мав прізвиська Schneller Heinz — «швидкий Гайнц», Heinz Brausewetter — «Гайнц-ураган».
БіографіяРедагувати
ДитинствоРедагувати
Народився в містечку Кульм, що поряд з річкою Вісла, на південь від Гданська (Польща). В той час цей район належав Пруссії. Зараз це містечко Хелмно на території Польщі. Батько був першим кадровим офіцером з роду Гудеріанів, що вплинуло на вибір Гайнцом військової кар'єри. В 1890 році в Гудеріана народився брат Фріц, разом з яким, після навчання у школі, 1 квітня 1901 року були прийняті в кадетський корпус для молодшого віку. 1 квітня 1903 року Гайнц переведений в кадетський корпус для старшого віку під Берліном. В лютому 1907 здає екзамен на атестат зрілості.
Початок кар'єриРедагувати
Після навчання в кадетському корпусі почав військову службу в лютому 1907 року фенріхом (кандидат у офіцери) в 10-му єгерському батальйоні, яким командував його батько. 1907 року пройшов 6-місячний курс у військовому училищі та 27 січня 1908 отримав звання лейтенанта. В 1912—1913 рр. служив у 3-му телеграфному батальйоні. З жовтня 1913 до початку Першої світової війни навчався у військовій академії в Берліні.
Між світовими війнамиРедагувати
Після Першої світової війни капітан Гудеріан продовжив службу в рейхсвері, літом 1919 року служив у штабі «Залізної дивізії» в Латвії.
З 1920 р. — командир роти в різних піхотних частинах.
З 1922 р. — у військовому міністерстві, у відділі автомобільного транспорту.
З 1924 р. — інструктор у школі унтер-офіцерів 2-ї піхотної дивізії. З лютого 1927 року — майор.
З 1927 р. — у військовому міністерстві, у відділі автотранспорту.
З 1930 р. — командир 3-го автотранспортного батальйону. З лютого 1931 року — підполковник.
З 1931 р. — начальник штабу інспекції автотранспортних військ. З жовтня 1933 — полковник.
З липня 1934 р. — начальник штабу моторизованих військ.
З вересня 1935 р. — начальник штабу танкових військ.
З 1935 р. — командир 2-ї танкової дивізії. З серпня 1936 року — генерал-майор.
З 1938 р. — командувач 16-м армійським корпусом (моторизованим). З лютого 1938 року — генерал-лейтенант, з листопада 1938 року — генерал танкових військ.
З серпня 1939 р. — командир 19-го армійського корпусу (моторизованого).
Гудеріан також закінчив Казанську танкову школу. За іншою версією він приїжджав туди лише одного разу в 1932 році, де побував на курсах як інспектор.
Друга світова війнаРедагувати
1941 року командувач 2-ю танковою групою у складі групи армій «Центр».
Після поразки під Москвою був знятий з посади та звільнений у запас.
З березня 1943 р. — генерал-інспектор танкових військ, з липня 1944 р. — начальник Генерального штабу сухопутних військ.
У березні 1945 за поразку на радянсько-німецькому фронті звільнений у запас.
Після війниРедагувати
Гудеріан був взятий в полон американськими військами 10 травня 1945 року в Тіролі. Він був зісланий в Нюрнберг, але виступав на трибуналі лише як свідок. Радянська сторона хотіла висунути йому звинувачення у військових злочинах, але союзники з цим не погодились.[1] В 1946 році Гудеріан був ув'язнений у тюрмі в Аллендорфі[уточнити], а потім в Нейштадті. В червні 1948 року його було звільнено.
Написав книги «Увага, танки»[en] (1937), «Танки, вперед», «Спогади солдата»[en] (1950).
Сім'яРедагувати
1 жовтня 1913 року одружився з Маргаритою Крістіною Герне. В пари народились 2 сини:
- Гайнц-Гюнтер Гудеріан — оберстлейтенант Генштабу вермахту, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста. Після війни — генерал-майор бундесверу.
- Кар Бернгард Гудеріан — гауптман вермахту. Після війни став торговцем.
НагородиРедагувати
Військова кар'єра
- 28 лютого 1907 — фенріх
- 27 січня 1908 — лейтенант
- 8 листопада 1914 — обер-лейтенант
- 18 грудня 1915 — гауптман
- 1 лютого 1927 — майор
- 1 лютого 1931 — оберст-лейтенант
- 1 жовтня 1933 — оберст
- 1 серпня 1936 — генерал-майор
- 10 лютого 1938 — генерал-лейтенант
- 23 листопада 1938 — генерал танкових військ
- 19 липня 1940 — генерал-полковник
Перша світова війнаРедагувати
- Залізний хрест 2-го класу (17 вересня 1914)
- Лицарський хрест ордена Фрідріха 2-го класу з мечами (Королівство Вюртемберг) (15 грудня 1915)
- Залізний хрест 1-го класу (8 листопада 1916)
Міжвоєнний періодРедагувати
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)
- Командорський хрест ордена дому Саксен-Ернестіне 2-го класу з мечами (1 липня 1935)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Угорська пам'ятна медаль для ветеранів війни з мечами (14 січня 1937)
- Пам'ятна військова медаль з мечами (Австрія) (9 березня 1937)
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою з зображенням Празького граду
Друга світова війнаРедагувати
- Застібка до Залізного хреста 2-го класу (5 вересня 1939)
- Застібка до Залізного хреста 1-го класу (13 вересня 1939)
- Орден Святого Савви 1-го класу (Королівство Югославія) (21 листопада 1939)
- Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- Хрест (27 жовтня 1939)
- Дубове листя (№ 24; 17 липня 1941)
- 5 разів відзначений у Вермахтберіхт (6 серпня 1941; 7 серпня 1941; 21 вересня 1941; 18 жовтня 1941; 19 жовтня 1941)
ГалереяРедагувати
Гудеріан в БТР Sd.Kfz 251, який служив йому мобільним командним пунктом під час Французької кампанії (1940)
Гудеріан вручає нагрудний знак ближнього бою в золоті (березень 1945).
ДжерелаРедагувати
- Guderian Н. «Achtung — Panzer! Die Entwicklung der Panzerwaffe, ihre Kampftaktik und ihre operativen Möglichkeiten», Stuttgart, 1937. (1-е изд.); «Achtung-Panzer!: The Development of Armoured Forces, their Tactics and Operational Potential». / Translated Christopher Duffy, introduction and Notes by Paul Harris. — London: Arms & Armour Press. 1992. —220 p.; «Внимание, танки! История создания танковых войск» (русский перевод: с англ. О. Ю. Мыльниковой — М.: Центрполиграф, 2005. — 366 с.)
- «Воспоминания солдата» (русский перевод: М.: Воениздат, 1954)
- «Panzer — Marsch!» Munchen — 1956; русский перевод: «Танки — вперёд!» М.: Воениздат, 1957. (В книге излагается история немецких бронетанковых войск и опыт их использования во второй мировой войне).
- Танки — вперёд! — Нижний Новгород: «Времена», 1996. — 304 с. — ISBN 5-7628-0097-0
- Воспоминания немецкого генерала. (Танковые войска Германии во Второй мировой войне). — М.: Центрполиграф, 2010. — ISBN 978-5-9524-4322-8
- Воспоминание солдата. — М.: Алгоритм, 2013. — 592 с. — ISBN 978-5-443-80285-5; М.: Алгоритм, 2014. — 591 с. — ISBN 978-5-443-80790-4
- ↑ Віктор Суворов. Самогубство. Розділ 16 «Кого б нам повісити».
ПосиланняРедагувати
- Guderian. Heinz. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 4 серпня 2012. (нім.)
- Generaloberst Heinz Guderian. на geocities.com. Архів оригіналу за 20 квітня 2014. Процитовано 4 серпня 2012. (англ.)
- 24. Eichenlaubträger Heinz Guderian. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 4 серпня 2012. (нім.)
- Біографія на сайті strategie.com.pl [Архівовано 14 грудня 2007 у Wayback Machine.]
- Біографія на сайті spartacus.schoolnet.co.uk
- Біографія на сайті bellum.nu [Архівовано 24 квітня 2008 у Wayback Machine.]
- Біографія на mindef.gov.sg [Архівовано 12 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Гейнц Гудеріан. Спогади солдата [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Гайнц Вільгельм Гудеріан Біографічний покажчик [Архівовано 24 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Біографічна хроніка [Архівовано 22 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Guderian, Heinz [Архівовано 31 серпня 2011 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-полковника Гудеріана (англ.)
- Generaloberst Heinz Wilhelm Guderian [Архівовано 21 липня 2006 у Wayback Machine.]
- Guderian, Heinz Wilhelm [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Generaloberst Heinz Wilhelm Guderian[недоступне посилання з липня 2019]