Гайнц Вільгельм Гудеріан
Гайнц Ві́льгельм Гуде́ріан (нім. Heinz Wilhelm Guderian; нар. 17 червня 1888, Кульм , Східна Пруссія, Німецька імперія — пом. 14 травня 1954, Швангау, Швабія, Баварія, ФРН) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник німецької армії (1940), військовий теоретик.
| Гайнц Вільгельм Гудеріан | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Heinz Wilhelm Guderian | |||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||
| Ім'я при народженні | ісп. Heinz Wilhelm Guderian | ||||||||||||||||||
| Прізвисько |
Schneller Heinz — «швидкий Гайнц» Heinz Brausewetter — «Гайнц-ураган» | ||||||||||||||||||
| Народження |
17 червня 1888.svg){kind=small} Кульм | ||||||||||||||||||
| Смерть |
14 травня 1954 (65 років) Швангау, Алльгой | ||||||||||||||||||
| Поховання | Гослар | ||||||||||||||||||
| Країна |
Німецька імперія .svg){kind=small} Веймарська республіка .svg){kind=small} Третій Рейх | ||||||||||||||||||
| Приналежність |
 сухопутні війська Сухопутні війська | ||||||||||||||||||
| Рід військ | танкові війська | ||||||||||||||||||
| Роки служби | 1907—1945 | ||||||||||||||||||
| Звання |
 Генерал-полковник | ||||||||||||||||||
| Командування |
Начальник Генерального штабу Сухопутних військ Вермахту 2-а танкова армія | ||||||||||||||||||
| Війни / битви |
Білостоцько-Мінська битва Смоленська битва (1941) Битва за Київ (1941) Битва за Москву | ||||||||||||||||||
| Діти | Гайнц-Гюнтер Гудеріан | ||||||||||||||||||
| Автограф |
 | ||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||
 Гайнц Вільгельм Гудеріан у Вікісховищі | |||||||||||||||||||
Разом з Шарлем де Голлем та Дж. Фуллером вважався батьком моторизованих способів ведення війни. Мав прізвиська Schneller Heinz — «швидкий Гайнц», Heinz Brausewetter — «Гайнц-ураган».
БіографіяРедагувати
ДитинствоРедагувати
Народився в містечку Кульм, що поряд з річкою Вісла, на південь від Гданська (Польща). В той час цей район належав Пруссії. Зараз це містечко Хелмно на території Польщі. Батько був першим кадровим офіцером з роду Гудеріанів, що вплинуло на вибір Гайнцом військової кар'єри. В 1890 році в Гудеріана народився брат Фріц, разом з яким, після навчання у школі, 1 квітня 1901 року були прийняті в кадетський корпус для молодшого віку. 1 квітня 1903 року Гайнц переведений в кадетський корпус для старшого віку під Берліном. В лютому 1907 здає екзамен на атестат зрілості.
Початок кар'єриРедагувати
Після навчання в кадетському корпусі почав військову службу в лютому 1907 року фенріхом (кандидат у офіцери) в 10-му єгерському батальйоні, яким командував його батько. 1907 року пройшов 6-місячний курс у військовому училищі та 27 січня 1908 отримав звання лейтенанта. В 1912—1913 рр. служив у 3-му телеграфному батальйоні. З жовтня 1913 до початку Першої світової війни навчався у військовій академії в Берліні.
Між світовими війнамиРедагувати
Після Першої світової війни капітан Гудеріан продовжив службу в рейхсвері, літом 1919 року служив у штабі «Залізної дивізії» в Латвії.
З 1920 р. — командир роти в різних піхотних частинах.
З 1922 р. — у військовому міністерстві, у відділі автомобільного транспорту.
З 1924 р. — інструктор у школі унтер-офіцерів 2-ї піхотної дивізії. З лютого 1927 року — майор.
З 1927 р. — у військовому міністерстві, у відділі автотранспорту.
З 1930 р. — командир 3-го автотранспортного батальйону. З лютого 1931 року — підполковник.
З 1931 р. — начальник штабу інспекції автотранспортних військ. З жовтня 1933 — полковник.
З липня 1934 р. — начальник штабу моторизованих військ.
З вересня 1935 р. — начальник штабу танкових військ.
З 1935 р. — командир 2-ї танкової дивізії. З серпня 1936 року — генерал-майор.
З 1938 р. — командувач 16-м армійським корпусом (моторизованим). З лютого 1938 року — генерал-лейтенант, з листопада 1938 року — генерал танкових військ.
З серпня 1939 р. — командир 19-го армійського корпусу (моторизованого).
Гудеріан також закінчив Казанську танкову школу. За іншою версією він приїжджав туди лише одного разу в 1932 році, де побував на курсах як інспектор.
Друга світова війнаРедагувати
1941 року командувач 2-ю танковою групою у складі групи армій «Центр».
Після поразки під Москвою був знятий з посади та звільнений у запас.
З березня 1943 р. — генерал-інспектор танкових військ, з липня 1944 р. — начальник Генерального штабу сухопутних військ.
У березні 1945 за поразку на радянсько-німецькому фронті звільнений у запас.
Після війниРедагувати
Гудеріан був взятий в полон американськими військами 10 травня 1945 року в Тіролі. Він був зісланий в Нюрнберг, але виступав на трибуналі лише як свідок. Радянська сторона хотіла висунути йому звинувачення у військових злочинах, але союзники з цим не погодились.[1] В 1946 році Гудеріан був ув'язнений у тюрмі в Аллендорфі[уточнити], а потім в Нейштадті. В червні 1948 року його було звільнено.
Написав книги «Увага, танки»[en] (1937), «Танки, вперед», «Спогади солдата»[en] (1950).
Сім'яРедагувати
1 жовтня 1913 року одружився з Маргаритою Крістіною Герне. В пари народились 2 сини:
- Гайнц-Гюнтер Гудеріан — оберстлейтенант Генштабу вермахту, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста. Після війни — генерал-майор бундесверу.
- Кар Бернгард Гудеріан — гауптман вермахту. Після війни став торговцем.
НагородиРедагувати
Військова кар'єра
- 28 лютого 1907 — фенріх
- 27 січня 1908 — лейтенант
- 8 листопада 1914 — обер-лейтенант
- 18 грудня 1915 — гауптман
- 1 лютого 1927 — майор
- 1 лютого 1931 — оберст-лейтенант
- 1 жовтня 1933 — оберст
- 1 серпня 1936 — генерал-майор
- 10 лютого 1938 — генерал-лейтенант
- 23 листопада 1938 — генерал танкових військ
- 19 липня 1940 — генерал-полковник
Перша світова війнаРедагувати
- Залізний хрест 2-го класу (17 вересня 1914)
- Лицарський хрест ордена Фрідріха 2-го класу з мечами (Королівство Вюртемберг) (15 грудня 1915)
- Залізний хрест 1-го класу (8 листопада 1916)
Міжвоєнний періодРедагувати
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)
- Командорський хрест ордена дому Саксен-Ернестіне 2-го класу з мечами (1 липня 1935)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Угорська пам'ятна медаль для ветеранів війни з мечами (14 січня 1937)
- Пам'ятна військова медаль з мечами (Австрія) (9 березня 1937)
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою з зображенням Празького граду
Друга світова війнаРедагувати
- Застібка до Залізного хреста 2-го класу (5 вересня 1939)
- Застібка до Залізного хреста 1-го класу (13 вересня 1939)
- Орден Святого Савви 1-го класу (Королівство Югославія) (21 листопада 1939)
- Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- Хрест (27 жовтня 1939)
- Дубове листя (№ 24; 17 липня 1941)
- 5 разів відзначений у Вермахтберіхт (6 серпня 1941; 7 серпня 1941; 21 вересня 1941; 18 жовтня 1941; 19 жовтня 1941)
ГалереяРедагувати
Майор Гудеріан (ліворуч) в Швеції (1929).
Гудеріан (праворуч) у бронетранспортері під час Польської кампанії (вересень 1939)
Гудеріан в БТР Sd.Kfz 251, який служив йому мобільним командним пунктом під час Французької кампанії (1940)
Гудеріан у БТР під час Французької кампанії (1940)
Гудеріан на Східному фронті (липень 1941).
Гудеріан інспектує танковий полк (серпень 1941).
Гудеріан під час інспектування Східного фронту (1943)
Гудеріан вручає нагрудний знак ближнього бою в золоті (березень 1945).
Могила Гудеріана
Гудеріан (крайній ліворуч) під час промови Генріха Гіммлера до фольсксштурму (жовтень 1944).
ДжерелаРедагувати
- Guderian Н. «Achtung — Panzer! Die Entwicklung der Panzerwaffe, ihre Kampftaktik und ihre operativen Möglichkeiten», Stuttgart, 1937. (1-е изд.); «Achtung-Panzer!: The Development of Armoured Forces, their Tactics and Operational Potential». / Translated Christopher Duffy, introduction and Notes by Paul Harris. — London: Arms & Armour Press. 1992. —220 p.; «Внимание, танки! История создания танковых войск» (русский перевод: с англ. О. Ю. Мыльниковой — М.: Центрполиграф, 2005. — 366 с.)
- «Воспоминания солдата» (русский перевод: М.: Воениздат, 1954)
- «Panzer — Marsch!» Munchen — 1956; русский перевод: «Танки — вперёд!» М.: Воениздат, 1957. (В книге излагается история немецких бронетанковых войск и опыт их использования во второй мировой войне).
- Танки — вперёд! — Нижний Новгород: «Времена», 1996. — 304 с. — ISBN 5-7628-0097-0
- Воспоминания немецкого генерала. (Танковые войска Германии во Второй мировой войне). — М.: Центрполиграф, 2010. — ISBN 978-5-9524-4322-8
- Воспоминание солдата. — М.: Алгоритм, 2013. — 592 с. — ISBN 978-5-443-80285-5; М.: Алгоритм, 2014. — 591 с. — ISBN 978-5-443-80790-4
- ↑ Віктор Суворов. Самогубство. Розділ 16 «Кого б нам повісити».
ПосиланняРедагувати
- Guderian. Heinz. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 4 серпня 2012. (нім.)
- Generaloberst Heinz Guderian. на geocities.com. Архів оригіналу за 20 квітня 2014. Процитовано 4 серпня 2012. (англ.)
- 24. Eichenlaubträger Heinz Guderian. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 4 серпня 2012. (нім.)
- Біографія на сайті strategie.com.pl [Архівовано 14 грудня 2007 у Wayback Machine.]
- Біографія на сайті spartacus.schoolnet.co.uk
- Біографія на сайті bellum.nu [Архівовано 24 квітня 2008 у Wayback Machine.]
- Біографія на mindef.gov.sg [Архівовано 12 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Гейнц Гудеріан. Спогади солдата [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Гайнц Вільгельм Гудеріан Біографічний покажчик [Архівовано 24 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Біографічна хроніка [Архівовано 22 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
- Guderian, Heinz [Архівовано 31 серпня 2011 у Wayback Machine.] — нагороди генерал-полковника Гудеріана (англ.)
- Generaloberst Heinz Wilhelm Guderian [Архівовано 21 липня 2006 у Wayback Machine.]
- Guderian, Heinz Wilhelm [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Generaloberst Heinz Wilhelm Guderian[недоступне посилання з липня 2019]