Ганс Генріх Ламмерс (нім. Hans Heinrich Lammers) — німецький суддя, юрист, державний діяч Третього рейху, начальник Імперської канцелярії в ранзі імперського статс-секретаря (30 січня 1933 року — 26 листопада 1937 роки), рейхсміністр без портфеля і голова Імперської канцелярії (26 листопада 1937 року — 1944 рік), постійний член та заступник голови Ради по обороні Рейху (з 30 листопада 1939 року), Обергруппенфюрер СС (з 20 квітня 1940 року), член Академії німецького права і керівник Імперського союзу німецьких академіків адміністративного права.

Ганс Генріх Ламмерс
нім. Hans Heinrich Lammers
Народився27 травня 1879(1879-05-27)[1][2][4]
Люблінець, Люблінецький повіт, Сілезьке воєводство
Помер4 січня 1962(1962-01-04)[1][2][3] (82 роки)
Дюссельдорф, ФРН
Країна Німеччина
Діяльністьсуддя, політик, правник, адвокат
Alma materВроцлавський університет і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Знання мовнімецька[5]
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна
ЧленствоСС[6]
Роки активностіз 1914
Військове звання Обергруппенфюрер СС
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[6] і Німецька національна народна партія (1932)
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
Орден дому Ліппе
Орден дому Ліппе
Хрест «За заслуги у військовій допомозі»
Хрест «За заслуги у військовій допомозі»
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Лицарський хрест 1-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне
Лицарський хрест 1-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне
Сілезький Орел 2-го ступеня
Сілезький Орел 2-го ступеня
Почесний знак Німецького Червоного Хреста
Почесний знак Німецького Червоного Хреста
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Німецький Олімпійський знак 1-го класу
Німецький Олімпійський знак 1-го класу
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Орден Корони 1-го ступеня (Югославія)
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого хреста ордена Корони Італії
Почесний знак «За вірну службу»
Почесний знак «За вірну службу»
Імперський орден Ярма та Стріл
Імперський орден Ярма та Стріл
Орден Священного скарбу 1 класу
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Почесний кут старих бійців
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

Біографія

ред.

Син лікаря. Після закінчення євангельської школи в Пльоссі навчався на юридичних факультетах Бреслауського і Гейдельберзького університетів. Потім після року військової служби став працювати в органах прусської юстиції. У 1901 році він здав стажерський іспит, після чого став працювати асистентом в університеті. У 1904 році захистив докторську дисертацію на тему про проблему пенсійної заборгованості в Цивільному кодексі і деякий час проходив судову практику. У 1906 році був зарахований в лейтенанти резерву. З 1906 року працював судовим асесором в Бреслау, з 1912 року — земельним суддею в Бойтені (Верхня Сілезія). 29 квітня 1912 року в Глейвице одружився з Ельфрідою Тепел (1894—1945). У них народилися дві дочки (1914 і 1918 р. н.).

У 1914 році пішов добровольцем на фронти Першої світової війни, був капітаном резерву в 51-м Нижньосілезькому піхотному полку у Вроцлаві. У 1917 році втратив ліве око і тому був переведений у співробітники з адміністративних питань Імператорського генерал-губернаторства в Варшаві. За бойові заслуги на війні в 1914 році був нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу.

Після закінчення війни повернувся до юридичної практики. Вступив до лав Німецької національної народної партії. З кінця 1920 року став служити в Імперському міністерстві внутрішніх справ. З 1921 року він — оберрегірунгсрат (старший урядовий радник), з 1922 року — міністерат (радник міністерства) і директор конституційної групи в державному правовому департаменті. У лютому 1932 року вступив у НСДАП (квиток № 1 010 355), а 29 вересня 1933 року — в СС (квиток № 118 401) і відразу ж отримав чин опергруппенфюрера СС.

На посаді голови Імперської канцелярії

ред.
 
Рейхсканцлер Адольф Гітлер вітає Ламмерса з 60-річчям; травень 1939

30 січня 1933 року, в день призначення Адольфа Гітлера рейхсканцлером і формування їм нового уряду, Ламмерс стає начальником Імперської канцелярії в ранзі імперського статс-секретаря.

Ламмерс був однією з ключових фігур гітлерівської системи влади, хоча й не належав до найближчого оточення Гітлера. 26 листопада 1937 він був переведений з рангу імперського статс-секретаря в ранг рейхсміністра без портфеля, залишаючись шефом Імперської канцелярії. На цьому своєму посту Ламмерс був головною ланкою між фюрером і членами Імперського кабінету і взагалі всіма державними і урядовими органами різного рівня. Особливо роль Ламмерса зросла після 1938 року, коли Гітлер взагалі перестав збирати Імперський уряд на свої засідання, вважаючи за краще мати справу з конкретними рейхсміністром.

30 листопада 1939 року Ламмерс став членом Ради з оборони Рейху, головою якої був Гітлер. У 1943 році разом з начальником Партійної канцелярії Мартіном Борманом і начальником Верховного головнокомандування вермахту Вільгельмом Кейтелем склали т. н. «Комітет трьох», через який А. Гітлеру проходили всі документи. Фактично без згоди цих трьох людей не приймалося жодного важливого рішення.

В кінці війни був фактично відсторонений Мартіном Борманом від влади. 23 квітня 1945 року з юридичної точки зору обґрунтував для Германа Герінга як офіційного наступника Гітлера можливість прийняття ним на себе керівництва Рейхом, бо згідно із законом від 29 червня 1941 Герінг ставав наступником фюрера в разі, якщо той буде «нездатен керувати країною», а реальна влада Гітлера в той момент не поширювалася далі Берліна і прилеглих територій. Г. Герінг в спеціальній телеграмі Гітлеру питав його згоди на прийняття ним на себе функцій керівника уряду, заявивши, що якщо він не отримає відповіді на 22 годину, то буде вважати це згодою. У цих діях Г. Герінга і Г. Г. Ламмерса підтримали також начальник Канцелярії керівника партії Філіпп Боулер і генерал К. Коллер. Г. Герінг тоді ж отримав від Гітлера категоричний наказ, що забороняв йому брати на себе ініціативу. Одночасно за наказом Мартіна Бормана Ламмерс разом з Герінгом, а також Ф. Боулером і Карлом Коллером був заарештований загоном СС як державний зрадник. М. Борман у спеціальній телеграмі шефу РСХА Е. Кальтенбруннеру наказав розстріляти зрадників, але наказ залишився невиконаним. 5 травня 1945 загін СС передав охорону змовників підрозділам Люфтваффе, після чого вони були негайно звільнені[7].

Арешт, суд та відбуття покарання

ред.

У травні 1945 року був заарештований американськими військами. Виступав як свідок на Нюрнберзькому процесі у справі головних військових злочинців. 11 квітня 1949 року на процесі Американського військового трибуналу по «Справі Вільгельмштрассе» Ламмерс був засуджений до 20 років тюремного ув'язнення. Відбував ув'язнення в тюрмі в Ландсберзі-на-Леху. 31 січня 1951 року Верховний окупаційний комісар Джон Макклой знизив Ламмерсу термін до 10 років, а 16 грудня 1951 року Ламмерс був звільнений.

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #116654325 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в SNAC — 2010.
  3. а б Munzinger Personen
  4. Nuremberg Trials Project — 2016.
  5. Nuremberg Trials Project — 2016.
  6. а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  7. Константин Залесский «НСДАП. Власть в Третьем рейхе». М., 2005. С. 131.

Література

ред.
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
  • Männer im Dritten Reich, Orientalische Cigaretten-Compagnie „Rosma“ GmbH, 1934

Посилання

ред.