Відкрити головне меню

Філіпп Боулер

німецький партійний діяч, рейхсканцлер (1933), обергруппенфюрер СС (1936)

Філіпп Боулер (нім. Philipp Bouhler; нар. 11 вересня 1899, Мюнхен — пом. 19 травня 1945, Дахау) — партійний діяч НСДАП, рейхсляйтер (2 червня 1933), обергруппенфюрер СС (1936)[3].

Філіпп Боулер
нім. Philipp Bouhler
Філіпп Боулер
Філіпп Боулер у 1936 році

Голова концелярії керівництва партії
Час на посаді:
17 листопада 1934 — 23 серпня 1945

Рейканцлер
Час на посаді:
2 червня 1933 — 23 серпня 1933

Народився11 вересня 1899(1899-09-11)[1][2]
Мюнхен, Німецька імперія
Помер19 травня 1945(1945-05-19)[2] (45 років)
Altaussee[d], Ліцен, Штирія, Австрія
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За заслуги» (Баварія)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден крові
Золотий партійний знак НСДАП
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Народився 11 вересня 1899 року у Мюнхені в родині полковника. У 1912 році вступив до баварського кадетського корпусу. У липні 1916 року був випущений у сухопутні війська фанснюнкером. Брав участь у Першій світовій війні. У липні 1917 року отримав звання лейтенанта. За бойові досягнення був нагороджений «Залізним хрестом 2-го класу». У серпні 1917 року був демобілізований через поранення. У 1919—1920 роках послухав 4 семестри з філософії в Мюнхенському університеті[4] .

У 1919 році — член націоналістичного німецького народного стрілецького й наступального союзу.

Політична кар'єраРедагувати

У 1921 році одним з перших вступив до НСДАП. З листопада 1921 року працював у «Фєлькішер беобахтер».

Від 1922 року — заступник головного керуючого справами НСДАП.

У 1925—1935 роках імперський діловод партії. У 1932 опублікував біографію Адольфа Гітлера.

У червні 1933 року був обраний депутатом Рейхстагу від Південної Вестфалії

Від 1933 — уповноважений з питань культури у відомстві заступника фюрера по партії.

Від вересня 1934 — поліцай-президент Мюнхена. З листопада 1934 року після створення Персональної канцелярії фюрера НСДАП був призначений її начальником, а також головою Комісії по захисту націонал-соціалістичної літератури.

Від 1936 року — член Імперського сенату культури. У книзі «Геніальний Наполеон — сяюче світло комети» проводить паралель між Наполеоном та Гітлером.

1 вересня 1939 року Гітлер довірив йому відповідати за програму евтаназії, під час якої відбувалося знищення хворих на невиліковані хвороби.

У травні 1945 після завершення війни здався в полон американським військам та разом зі співробітниками своєї канцелярії був перевезений до Дахау. 19 травня разом з жінкою закінчив життя самогубством.

НагородиРедагувати

ТвориРедагувати

  • Adolf Hitler. Lübeck: Coleman, 1932.
  • Napoleon: Kometenbahn eines Genies. München: Callwey, 1941.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Залесский К. А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: «Вече», 2000. — С. 48-49. — 576 [16 илл.] с. — ISBN 5-7838-0550-5.
  • Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002. — С. 83-84. — 942 [2] с. — ISBN 5-17-015753-3 (ООО «Издательство АСТ»); isbn 5-271-05091-2 (ООО «Издательство Астрель»).
  • Залесский К.А. СС. Охранные отряды НСДАП.. — М.: Эксмо, 2004. — С. 71-72. — 656 с. — ISBN 5-699-06944-5.
  • Залесский К.А. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М.: Эксмо, 2005. — С. 59-60. — 672 с. — ISBN 5-699-09780-5.