Людвіг фон Айманнсбергер

Людвіг Альфред фон Айманнсбергер (нім. Ludwig Alfred von Eimannsberger; 19 листопада 1878 р. Відень — 31 липня 1945, Інсбрук) — генерал артилерії, генеральний інспектор Збройних сил Австрії (1929—1930). Військовий діяч Австро-Угорщини, Австрійської республіки та Третього Рейху. Теоретик в галузі бронетанкових військ та міжвійськової бойової взаємодії.

Людвіг фон Айманнсбергер
Ludwig Alfred von Eimannsberger
General Ludwig v. Eimannsberger.jpg
Л. фон Айманнсбергер в австрійському генеральському мундирі.
Народження 19 листопада 1878(1878-11-19)
Відень, Австро-Угорщина[1]
Смерть 31 липня 1945(1945-07-31) (66 років)
Інсбрук, Австрія[1]
Країна Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Австрія Австрія
Третій Рейх Третій Рейх
Рід військ артилерія
Роки служби 18991943
Звання Rank insignia of General of the Wehrmacht.svg Генерал артилерії
Війни / битви
Титул лицар
Нагороди
Ювілейний хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Військовий Хрест Карла (Австро-Угорщина)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Хрест «За вислугу років» (Австрія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
CMNS: Людвіг фон Айманнсбергер у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Людвіг фон Айманнсбергер народився 19 листопада 1878 р. у Відні, в шляхетній австрійській родині з великими військовими традиціями. У 1899 р. закінчив Військово-технічну академію й розпочав службу в 11-му Ц. і У. полку польової артилерії в Будапешті[2]. У 1905 р. закінчив військову школу у Відні й отримав звання гауптмана. У 1906—1908 роках, як артилерійський офіцер перебуває на штабній роботі в XV-му армійському корпусі та фортеці Перемишль. Пізніше командував 4-ю батареєю в 30-му полку польової артилерії.

Під час Великої війни перебував на різних керівних посадах, пов'язаних з артилерією, в низці армійських підрозділів. За 1914—1918 рр. з гауптмана дослужився до оберстлейтенанта[3].

У 1918 р. продовжив службу в Збройних силах Австрійської республіки. Служив інструктором у Віденській офіцерській школі. У 1921—1922 рр. очолював відділ збройних технологій у військовому міністерстві. У 1926—1927 рр. інспектор артилерії збройних сил. З 1929 до 1930 р. військовий інспектор збройних сил республіки. З 1930 р. у відставці.

Після подій 1938 р. йде на військову службу до Вермахту, де підтверджується його звання генерала артилерії. З травня по липень 1940 р. вищий артилерійський офіцер при штабі командування «Схід». У 1943 р. пішов у відставку. Помер 31-го липня 1945 р. в Інсбруці[4].

Праці з військової теоріїРедагувати

В 1930-х починає активно займатись військовою теорією. Сфера зацікавлень — застосування танкових та механізованих підрозділів у сучасній війні (на досвіді Першої світової війни). У 1934 р. випускає книгу «Танкова війна», яка з часом перекладається багатьма мовами[5].

НагородиРедагувати

 
Генерал артилерії вермахту Айманнсбергер.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати