Йоганн фон Кільмансегг
Граф Йоганн Адольф Фрідріх Вільям фон Кільмансегг (нім. Johann Adolf Friedrich William Graf von Kielmansegg; 30 грудня 1906, Гофгайсмар — 26 травня 2006, Бонн) — німецький офіцер, оберст Генштабу вермахту, генерал бундесверу.
Йоганн фон Кільмансегг | |
---|---|
нім. Johann Adolf Friedrich William Graf von Kielmansegg | |
Народився | 30 грудня 1906[1][2] Гофгайсмар, Кассель, Кассель, Гессен, Німеччина[3] |
Помер | 26 травня 2006[1][2] (99 років) Бонн, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина[3] |
Країна | Німеччина |
Діяльність | солдат |
Знання мов | німецька[4] |
Учасник | Друга світова війна |
Військове звання | генерал |
Діти | Peter Kielmanseggd |
Нагороди | |
Біографія
ред.7 квітня 1926 року вступив у рейхсвер, служив в 16-му кавалерійському полку. 1 березня 1937 року успішно склав іспит на кваліфікацію офіцера Генштабу, тому з 1 жовтня 1937 по 31 липня 1939 року навчався у Берлінській військовій академії, де здобув відповідну освіту. Різко негативно сприйняв справу Бломберга-Фріча (Вернер фон Фріч був його дядьком; після війни Кільмансегг назвав справу інтригою Германа Герінга і Генріха Гіммлера), аншлюс і Судетську кризу. Після закінчення академії призначений в штаб 1-ї танкової дивізії.
Під час Другої світової війни служив у штабах різних формувань. Учасник Польської і Французької кампаній, а також німецько-радянської війни. В 1942-44 роках служив у оперативному відділі ОКВ. 20 липня 1944 року заарештований гестапо як спільник Липневої змови (Кільмансегг ніколи не вважав себе бійцем Опору), проте 23 жовтня звільнений. З 25 листопада 1944 по 16 квітня 1945 року — командир 111-го гренадерського полку 11-ї танкової дивізії. В кінці війни потрапив у британський полон, потім переданий американцям. В травні 1946 року звільнений.
Після звільнення працював водієм на фермі, з лютого 1948 року — журналістом, з 1949 року — клерком видавництва в Гамбурзі. Член Асоціації жертв нацистського режиму. В 1955 році вступив у бундесвер, до 1958 року представляв ФРН у Військовому штабі союзних держав в Європі. З грудня 1958 по 1963 рік (з перервою в 1960 році) — командир 10-ї танково-гренадерської дивізії. З 5 липня 1963 року — головнокомандувач сухопутними військами, з 15 березня 1967 року — всіма військами НАТО у Центральній Європі. 1 квітня 1968 року вийшов у відставку.
Нагороди
ред.- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Орден Корони Румунії, командорський хрест з мечами (січень 1944)
- Орден Святої Корони, командорський хрест з військовою відзнакою і мечами (Угорщина; 1944)
- Премія барона фон Штайна (1965)
- Орден Почесного легіону, командорський хрест (Франція; 1966)
- Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», великий хрест із зіркою і плечовою стрічкою (1968)
- Легіон Заслуг (США), командор (1968)
Вшанування пам'яті
ред.- На честь Кільмансегга названий офіцерський курс «Генерал граф Йоганн Адольф фон Кільмансегг» офіцерського училища Дрездена.
Галерея
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в Munzinger Personen
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #107635828 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ CONOR.Sl
Бібліографія
ред.- Panzer zwischen Warschau und Atlantik. Verlag «Die Wehrmacht». Berlin 1941.
- Der Fritschprozess 1938: Ablauf und Hintergründe. Hoffmann & Campe 1949.
- Die Vertragswerke von Bonn und Paris vom Mai 1952. Verlag für Geschichte und Politik. Frankfurt 1952.
- Unbesiegbar? China als Militärmacht. Seewald, Stuttgart 1985, ISBN 3-512-00721-X. mit Oskar Weggel.
Література
ред.- Vater der Bundeswehr. Artikel in FAZ. 30. Mai 2006. S. 5.
- Karl Feldmeyer, Georg Meyer: Johann Adolf Graf von Kielmansegg 1906—2006. Deutscher Patriot, Europäer, Atlantiker. Hrsg.: Militärgeschichtliches Forschungsamt. Mittler, Hamburg 2007, ISBN 978-3-8132-0876-4.
- Helmut Bohn: Eine politische Biographie 1914—1998, Dresden 2003, ISBN 3-935063-18-0