Гайнц-Гюнтер Гудеріан

Гайнц-Гюнтер Гудеріан (нім. Heinz-Günther Guderian; 23 серпня 1914, Гослар25 вересня 2004, Бонн) — німецький офіцер, оберст-лейтенант (підполковник) вермахту, генерал-майор і інспектор бронетанкових військ бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Гайнц-Гюнтер Гудеріан
нім. Heinz-Günther Guderian
Народився 23 серпня 1914(1914-08-23)[1][2]
Гослар, Нижня Саксонія, Німецька імперія[1]
Помер 25 вересня 2004(2004-09-25) (90 років) або 24 вересня 2004(2004-09-24)[1] (90 років)
Бонн, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність письменник, військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Друга світова війна
Військове звання Генерал-майор
Батько Гейнц Вільгельм Гудеріан
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Нагрудний знак «За танкову атаку»

Старший син генерала-полковника вермахту Гайнца Вільгельма Гудеріана, засновника німецьких танкових військ.

БіографіяРедагувати

1 квітня 1933 року розпочав свою офіцерську кар'єру в німецькій армії, ставши кадетом. У 1935 році став лейтенантом, служив батальйонним і полковим ад'ютантом і командиром роти в 1-му і 35-му танкових полках.

Брав участь у Польській і Французькій кампаніях, під час останньої був двічі поранений.

До 1942 році закінчив офіцерський коледж Генерального штабу і в 1942 році і призначений командиром підрозділу бронемашин в складі 116-ї танкової дивізії, проходячи стажування при штабі дивізії.

У 1943 році Гайнц-Гюнтер отримав звання оберст-лейтенанта і став офіцером штабу по операціях в 116-ї танкової дивізії.

Також за війну він написав кілька пропагандистських есе для книги про німецькі танкові війська.

У 1956 році він почав службу оберст-лейтенантом в німецькому Бундесвері, в 1958 році - командир 3-го танкового батальйону, пізніше - 174-го батальйону і 14-ї танкової бригади. Потім займав штабні посади.

У 1967 році, як і його батько, став інспектором танкових військ. У 1972 році йому було присвоєно звання генерал-майора. У 1974 році пішов у відставку.

Сім'яРедагувати

Мав 5 дітей. Один із синів в 1972 році поступив на службу лейтенантом в легку піхоту бундесверу.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • From Normandy to the Ruhr: With the 116th Panzer Division in WWII (The Aberjona Press, 2001) ISBN 0-9666389-7-2
  • Das letzte Kriegsjahr im Westen: Die Geschichte der 116. Panzer-Division, Windhunddivision, 1944–1945, SZ-Offsetdruck-Verlag, Sankt Augustin 1997, ISBN 3-932436-01-6
  • Panther-Fibel, Melchior Verlag (Neudruck von 2009), ISBN 978-3941555396
  • Die Tigerfibel ... sooo ’ne schnelle Sache, Melchior Verlag (Neudruck von 2009), ISBN 978-3941555235

ЛітератураРедагувати

  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Prominente ohne Maske, FZ-Verlag, 1986, ISBN 3924309019

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #13961561X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Munzinger-Archiv — 1913.