Відкрити головне меню

Карл-Ге́нріх фон Штю́льпнагель (нім. Karl-Heinrich von Stülpnagel; 2 січня 1886(18860102) — 30 серпня 1944) — німецький військовий діяч, генерал від інфантерії1939 року). Учасник антигітлерівського заколоту 20 липня 1944. Страчений через повішання 30 серпня 1944 року.

Карл-Генріх фон Штюльпнагель
Karl-Heinrich von Stülpnagel
Bundesarchiv Bild 183-R63893, Carl Heinrich von Stülpnagel.jpg
Народження 2 січня 1886(1886-01-02)
Німецька імперія Дармштадт
Смерть 30 серпня 1944(1944-08-30) (58 років)
Третій Рейх Третій Рейх Берлін
повішення
Поховання
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19041944
Звання General (Wehrmacht) 1.svg генерал від інфантерії
Командування 17-та армія
командуючий військами в окупованій Франції
Війни / битви Перша світова війна, Друга світова війна, Битва під Уманню
Рід Stülpnagel[d]
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Лицарський хрест Залізного хреста
Карл-Генріх фон Штюльпнагель у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився в місті Дармштадт. Після закінчення школи в 1904 році вступив на військову службу в сухопутні війська. Під час Першої світової війни служив у німецькому Генеральному штабі.

В 1933 році у званні полковника він був призначений начальником відділу іноземних армій Генерального штабу армії. В 1935 році опублікував меморандум, в якому поєднав у одне ціле ідеї антибільшовизму та антисемітизму[1]. До 1936 року був генерал-майором, командиром 30-ї піхотної дивізії в Любеку. 27 серпня 1937 року у званні генерал-лейтенант він був призначений замісником начальника Генерального штабу сухопутних військ.

З 4 лютого 1938 року 2-й обер-квартирмейстер Генерального штабу сухопутних військ, з 1 вересня 1938 року 1-й обер-квартирмейстер Генерального штабу сухопутних військ. Відповідав за важливі питання військового планування. Був найближчим помічником начальника Генштабу генерала Франца Гальдера.

В 1938 році після справи Бломберга-Фріча та Судетської кризи розчарувався в перспективах гітлерівської зовнішньої та внутрішньої політики. Був учасником військової антигітлерівської опозиції, яка поставила перед собою ціль відсторонення Гітлера від влади. Від цих планів відмовилися після підписання Німеччиною Мюнхенської угоди.

З 30 квітня 1940 року — командир 2-го армійського корпусу. Після поразки Франції був головою німецько-французької комісії з перемир'я. В лютому-жовтні 1940 року командував 17-ю армією Німеччини. Він успішно керував цією армією під час битви під Уманню та під час Київської операції. Архівні дані свідчать про те, що під час перебування на постах командуючого 17-ю армією та військового губернатора Франції, Штюльпнагель був втягнутий у військові злочини. На окупованій радянській території він підписав багато наказів, які дозволяли репресії проти цивільного населення в помсту за дії партизан та тісно співпрацював з айнзацгрупами, в тому числі у ході масових розстрілів євреїв. Якщо він і карав своїх підопічних, то не за вбивства мирного цивільного населення, а за несанкціоновані дії, наприклад, захоплення та розстріл заручників. Він націлював своїх підопічних на те, щоб вони «зосереджувалися» на євреях та комуністах, підкреслюючи, що всі комуністи — євреї, а всі євреї — комуністи; у разі будь-яких диверсій проти німецьких військ, які проводили як радянські партизани, так і бійці УПА, репресіям піддавалися євреї[2].

У березні 1942 року Штюльпнагель був призначений командуючим військами окупованої Франції. Використовував свій пост для продовження боротьби з нацистським керівництвом Німеччини. Через свого особистого помічника оберст-лейтенанта (підполковник) Цезаря фон Хофакера підтримував зв'язок з групою заколотників піл керівництвом Клауса фон Штауффенберга. План заколоту передбачав захоплення влади у Парижі та негайну пропозицію миру союзникам. Після замаху на Гітлера 20 липня 1944 року Штюльпнагель наказав вірним йому частинам заарештувати членів СС та гестапо у Парижі. Це стало найбільш успішною операцією 20 липня: без єдиного пострілу було заарештовано 1200 чоловік. Коли виявилося, що «Валькірія» у Берліні провалилася, арештованих відпустили, а їх арешт оголосили навчаннями. Наступного дня Штюльпнагель був викликаний у ставку Верховного командування. На шляху до Німеччини він зробив спробу застрелитися. Тяжка рана виявилася несмертельною, хоча і призвела його до сліпоти. Штюльпнагель був поміщений до лазарету, а після видужання переданий гестапо. На суді зберіг, за словами одного спостерігача, «солдатську виправку».

30 серпня 1944 року був визнаний винним у державній зраді та у той же день повішений у в'язниці Пльотцензеє в Берліні.

Цікаві фактиРедагувати

Рідна племінниця Штюльпнагеля Маргарита Гофман-Шольц була закохана в радянського розвідника Василя Максимовича.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Bulletin, Volume 12-14 German Historical Institute in London, page 27 The Institute, 1990
  2. Nazi empire-building and the Holocaust in Ukraine, Wendy Lower pages 54-55 UNC Press 2006

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати