Франц Га́льдер (нім. Franz Halder; 30 червня 1884, Вюрцбург — 2 квітня 1972, Ашау-ім-Кімгау) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник (1940) вермахту. Начальник генерального штабу сухопутних військ Третього Рейху (1938-1942). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1939).

Франц Гальдер
Franz Halder
Франц Гальдер
Народження30 червня 1884(1884-06-30)
Німецька імперія Вюрцбург, Німецька імперія
Смерть2 квітня 1972(1972-04-02) (87 років)
ФРН Ашау-ім-Кімгау, ФРН
КраїнаНімецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
 ФРН
США США
ПриналежністьІмперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних силСухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Роки служби19021945
Звання Генерал-полковник
КомандуванняГенеральний штаб ОКХ
Війни / битвиПерша світова війна
Друга світова війна
Автограф
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Медаль принца-регента Луїтпольда
Медаль принца-регента Луїтпольда
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія)
Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Почесний знак Німецького Червоного Хреста
Почесний знак Німецького Червоного Хреста
Орден Михая Хороброго 2-го класу
Орден Михая Хороброго 2-го класу
Орден Михая Хороброго 3-го класу
Орден Михая Хороброго 3-го класу
Орден Хреста Перемоги
Орден Хреста Перемоги
Кавалер Великого хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого хреста ордена Корони Італії
Орден Священного скарбу 1 класу
Орден Корони 1-го ступеня (Югославія)
Орден Корони короля Звоніміра
Орден Корони короля Звоніміра
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Орден Хреста Свободи 1-го класу з дубовим листям
Орден Хреста Свободи 1-го класу з дубовим листям

Біографія

ред.

Початок кар'єри. Друга світова війна

ред.

Франц Гальдер народився 30 червня 1884 року у м. Вюрцбург у родині військового. У 1902 вступив до Баварського Її Величності артилерійського полку, а вже у 1904 отримав звання лейтенанта. У 1914 закінчив Баварську військову академію. Під час Першої світової війни служив у штабах різного рівня — включаючи групи армій, а за бойові заслуги був нагороджений Залізним хрестом 1-го та 2-го класів та отримав звання капітана. Після демобілізації залишався у рейхсвері, у 1923—1924 роках був командувачем батареї 7-го артилерійського полку у Лансберзі, пізніше служив у штабі 7-ї дивізії та округу в Мюнхені.

У 1926 Гальдер призначений на посаду оберквартирмейстера рейхсверу, а з 1929 року був у складі відділу оберквартирмейстером військового управління — таку назву тоді мав генеральний штаб. У серпні 1931 року був призначений начальником штабу 6-го військового округу в Мюнстері. 1 жовтня 1934 року став командуючим артилерією 7-ї дивізії, а вже через рік, 15 жовтня 1935 року, був підвищений до командира 7-ї дивізії (Мюнхен).

У 1936 році Адольф Гітлер запропонував Гальдеру посаду оберквартирмейстера у вермахті. У 1937 році Гальдер був призначений на посаду начальником штабу підготовки військових маневрів, а вже у жовтні цього ж року став другим оберквартирмейстером генерального штабу сухопутних військ, на цій посаді він розв'язував питання підготовки військ, зокрема й офіцерів генштабу. 4 лютого 1938 року обійняв посаду першого оберквартирмейстера генерального штабу, на посаді був найближчим помічником та заступником начальника генштабу, серед інших у його підпорядкуванні перебував оперативний відділ.

1 вересня 1938 після відставки генерала Бека був призначений на посаду начальника генерального штабу Сухопутних військ. В тому ж році Гальдер виступив проти політики Гітлера, оскільки вважав, що Німеччина не готова до війни, та очолив змову, метою якої було позбавлення Гітлера влади. Однак підписання Мюнхенської угоди 1938 року звело нанівець всі плани змовників, і Гальдер відійшов від них. Отримавши нагоняя від Гітлера звертався до Ернста фон Вайцзеккера щодо найму за мільйон марок ворожки аби та вплинула на фюрера[1].

Брав активну участь у розробці планів війни з Польщею, Францією, Югославією, Грецією та СРСР, хоча насправді виступав проти початку війни з Польщею. Після невдачі німецької армії під Москвою постійно конфліктував з Гітлером щодо планів ведення війни на Сході, а після поразки восени 1942 року Гальдер був замінений генералом К. Цайтслером та переведений до резерву фюрера.

23 липня 1944 року був заарештований за підозрою у причетності до Липневої змови проти Гітлера, і вже 25 липня цього року переведений до концентраційного табору Дахау, потім — у Равенсбрюк-Фюрстенберг. 31 січня 1945 Франц Гальдер був звільнений з дійсної військової служби, йому було заборонено носити форму. 7 лютого 1945 Гальдер був переведений до Флоссенбургу, а 9 квітня — знову до табору Дахау. 5 травня 1945 звільнений американськими військами у Південному Тіролі, після чого утримувався у таборі для військовополонених.

Післявоєнні роки

ред.

Після війни Гальдер виступив з низкою публікацій (серед яких — брошура «Гітлер як полководець», написана у 1949 році), в яких назвав Гітлера єдиним, хто був винен у поразці Німеччини у Другій світовій війні. Брав участь у слуханнях Міжнародного військово трибуналу в Нюрнберзі як свідок. 20 червня 1947 переведений до табору для інтернованих громадянських осіб, а у 1948 році успішно пройшов денацифікацію, і після ряду апеляцій з 12 вересня 1950 року офіційно вважався вільним від звинувачень. У 1950 році очолив створений у ФРН «Робочий штаб Гальдера», який розробив «План Г.», що мав за мету створення збройних сил ФРН. У тому ж році Гальдер був експертом при федеральному уряді ФРН, одночасно до 1959 року працював в історичному управлінні армії США. З 1959 — старший консультант при групі історичних зв'язків армії США. У червні 1961 закінчив коментар до власного щоденника та повністю відійшов від справ. У листопаді цього ж року був нагороджений вищою нагородою США, що присуджується іноземним громадянським службовцям. У 1962—1964 роках опублікував «Військовий щоденник» у трьох томах, у якому містяться великі обсяги фактичного матеріалу, який стосується дій вермахту у 1939—1942 роках.

2 квітня 1972 року Франц Гальдер помер. Був похований із військовими почестями.

Нагороди

ред.

Бібліографія

ред.
  • Hitler als Feldherr, Münchener Dom-Verlag, München 1949
  • Kriegstagebuch. Tägliche Aufzeichnungen des Chefs des Generalstabes des Heeres 1939—1942. Hrsg. vom Arbeitskreis für Wehrforschung, bearbeitet von Hans-Adolf Jacobsen. 3 Bände. Kohlhammer, Stuttgart 1962—1964.
    • Band 1: Vom Polenfeldzug bis zum Ende der Westoffensive. 14. August 1939–30. Juni 1940. 1962.
    • Band 2: Von der geplanten Landung in England bis zum Beginn des Ostfeldzuges. 1. Juli 1940–21. Juni 1941. 1963.
    • Band 3: Der Rußlandfeldzug bis zum Marsch auf Stalingrad. 22. Juni 1941–24. September 1942. 1964.

Література

ред.
  • Энциклопедия Третьего рейха
  • Кто был кто в Третьем рейхе. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003
  • Советская военная энциклопедия в 8-ми томах, том 2
  • Heidemarie von Schall-Riaucour: Generaloberst Franz Halder. Generalstabschef 1938—1942. Arnshaugk, 2. Aufl. 2006, ISBN 3-938176-05-9 [480 S.] — die Verfasserin ist Enkelin des Generalobersten und Militärstrategen

Примітки

ред.
  1. Фест Іоахим Адольф Гітлер. Том III Алетейя 1993

Посилання

ред.
  • Halder, Franz — нагороди генерал-полковника Гальдера (англ.)
Міжнародне визнання та нагороди
Попередник:
Генрі Арнольд
Франція
Людина тижня
журналу «Тайм»

 
29 червня 1942
Наступник:
Прапор США
США