Айнзатцгрупи
Айнзацгрупи (нім. Einsatz — введення до бою) — оперативні військово-розвідувальні частини Служби безпеки (СД), створені німецьким нацистським керівництвом в рамках військ СС для ліквідації населення, знищення військовополонених на окупованих територіях. Поділялися на зондер- (нім. Sonderkommando) та айнзатцкоманди (нім. Einsatzkommando), підпорядковувалися Головному управлінню імперської безпеки Німеччини (РЗГА), долучалися до армійських частин Вермахту. Зондеркомади діяли за лінією фронту, а айнзацкоманди —оперували в тилу за лінією фронту. Створені у вересні 1938, діяли на окупованій німецькими військами території Чехословаччини, а потім в Польщі. Кожна айнзатцгрупа налічувала від 800 до 1200 добровольців СС, гестапо і СД. Усі вони проходили короткотермінову спецпідготовку, навчалися тактиці каральних «акцій» щодо великих груп людей.
Айнзатцгрупи | |
Дата створення / заснування | 1939 |
---|---|
Коротка назва | EGr |
Участь у військовому конфлікті | Друга світова війна, Польська кампанія, Югославський фронт Другої світової війни, німецько-радянська війна і Вторгнення Германії в Польщуd |
Посада керівника організації | обергруппенфюрер |
Виконавчий директор | Райнгард Гейдріх і Ернст Кальтенбруннер |
Країна | Третій Райх |
Юрисдикція | Третій Райх і Окупована Німеччиною Європа |
Політична ідеологія | націонал-соціалізм |
Батьківська організація | Головне управління імперської безпеки |
Дочірня організація | Einsatzkommandod |
Розташування штаб-квартири | Головне управління імперської безпеки |
Мета проєкту або місії | Ескадрони смерті |
Час/дата припинення існування | 1945 |
Адреса | Prinz-Albrecht-Straße і Berlín |
Айнзатцгрупи у Вікісховищі |
Австрія, Чехословаччина та Польща
ред.Айнзацгрупи і айнзацкоманди зобов'язані своїм виникненням спеціально створеній службі безпеки і агентам гестапо, які працювали в тісному контакті з австрійською поліцією по виявленню і арешту громадян, налаштованих проти нацистського режиму, що підлягають фізичному знищенню.
Під час приєднання Австрії до Німецького рейху і приєднання Судетської області Чехословаччини в 1938 році, а також при окупації «решти Чехії» в 1939-му, використовувалися «виконавчі команди» (нім. Einsatzkommando, айнзацкоманди) або «виконавчі групи», які забезпечували потреби поліції безпеки і здійснювали, як писало ксенофобське періодичне видання «Völkischer Beobachter» «очищення звільнених областей від марксистських зрадників народу та інших ворогів держави».
Айнзатцгрупи на окупованій території СРСР
ред.Айнзатцгрупи «А» у складі групи армій «Північ» і «В» у групі армій «Центр» вступили на територію СРСР відразу за гітлерівськими військами вже в перші дні німецько-радянської війни. Айнзацгрупа А діяла в Прибалтиці і Білорусії. Вона складалася зі зондеркоманд 1а і 1б та айнзацкоманд 2 і 3. Аінзацгрупа Б, яка оперувала в Білорусії, складалася з зондеркоманд 7а і 7б та айнзацкоманд 8 і 9.[1] На території України, Брянської області, в Криму і на Північному Кавказі діяли айнзатцгрупи «С» під орудою оберфюрера СС Раша — у складі зондеркоманд 4а і 4б, айнзатцкоманд 5 і 5б, а також айнзатцгрупи «Д» на чолі з бригаденфюрером СС Олендорфом у складі зондеркоманд 10а, 10б і айнзатцкоманд 11а, 11б і 12, підпорядкованих групі армій «Південь».
У жовтні 1941 у зв'язку зі «збільшенням обсягу роботи» в РЗГА створили особливий командний штаб для загального керівництва «акціями» айнзатцкоманд. Серед 1200 виконавців масової страти мирного населення у Бабиному Яру в Києві була зондеркоманда 4а айнзатцгрупи «С», що складалася приблизно зі 150 есесівців, начальником був штандартенфюрер СС Пауль Блобель, якого страчено 1951 за вироком у справі «айнзатцгруп».[2]
За приблизними підрахунками, жертвами діяльності айнзатцгруп на території СРСР стали 2 мільйони осіб. Лише айнзатцгрупи «С», що діяла на території України, знищила 975 тисяч осіб. Так у містечку Паволоч було знищено 1,5 тисячі євреїв.
Покарання
ред.Після розгрому нацистської Німеччини групу керівників айнзатцгруп (22 особи) 1947—1948 було засуджено американським військовим трибуналом у Нюрнберзі на «процесі № 9»: 14 злочинців — до смертної кари, інших — до різних термінів тюремного ув'язнення.[2] У наступні роки в Німеччині відбулося кілька судових процесів у справах керівництва СД.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Messages of Murder: A Study of the Reports of the Einsatzgruppen of the Security Police and the Security Service, 1941-1943 By Ronald Headland [Архівовано 1 жовтня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ а б MILITARY TRIBUNAL Volume IV «The Einsatzgruppen Case» [Архівовано 9 липня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
Література
ред.- Мельников Д. Е., Черная Л. Б. Империя смерти: Аппарат насилия в нацистской Германии, 1933—1945. М., 1987.
Посилання
ред.- АЙНЗАТЦГРУПИ [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАН України