Відкрити головне меню

Ганс-Карл фон Есебек (нім. Hans-Karl Freiherr von Esebeck; нар. 10 липня 1892, Потсдам — пом. 5 січня 1955, Ізерлон, Північний Рейн-Вестфалія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал танкових військ (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1940).

Ганс-Карл фон Есебек
Hans-Karl Freiherr von Esebeck
Hans-Karl Freiherr von Esebeck.jpg
Народження 10 липня 1892(1892-07-10)
Німецька імперія Потсдам, Бранденбург
Смерть 5 січня 1955(1955-01-05) (62 роки)
Німеччина Ізерлон, Північний Рейн-Вестфалія
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ кіннота
танкові війська
Роки служби 19111945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg Генерал танкових військ
Формування 6-та танкова дивізія
Командування 15-та танкова дивізія
11-та танкова дивізія
2-га танкова дивізія
XXXXVI-й танковий корпус
LVIII-й танковий корпус
LVII-й танковий корпус
Війни / битви
Титул барон
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За військові заслуги» (Вальдек)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Орден Фрідріха (Вюртемберг)
Золотий німецький хрест
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Орден Хреста Свободи ІІ-го класу (Фінляндія)
Сілезький орел

БіографіяРедагувати

Ганс-Карл Асмус Вернер Фрейхерр фон Есебек народився 10 липня 1892 у Потсдамі, в прусській провінції Бранденбург.

25 вересня 1911 року вступив на військову службу фанен-юнкер до 3-го гвардійського уланського полку кайзерівської армії в Потсдамі. За часів Першої світової війни бився на Західному фронті у складі гвардійської кавалерійської дивізії Німецької імперії. З серпня 1917 року в штабі VI-го армійського корпусу. У вересні 1918 року включений до військової комісії, що працювала у Санкт-Петербурзі. За бойові заслуги на фронті відзначений низкою орденів Німецької імперії.

По завершенню світової війни в чині обер-лейтенанта з 14 січня до 16 жовтня 1919 року командир добровольчого ескадрону 3-го гвардійського уланського полку. Зі створенням Рейхсверу залишився у лавах Збройних сил. Проходив службу на різних командних та штабних посадах у 115-му кавалерійському полку, 4-й Прусському рейтарському кінному полку, 1-й кавалерійській дивізії. З 6 жовтня 1936 до 1 квітня 1939 року командир 1-го кінного полку.

Напередодні Другої світової війни Г.-К.фон Есебек призначений командиром 6-ї стрілецької бригади 1-ї легкої дивізії, яка 19 жовтня 1939 переформована на 6-ту танкову дивізію Вермахту. На чолі бригади бився в Польській кампанії в боях за Велюнь, Радом, Модлін, Варшаву. Після завершення бойових дій проти Польської держави, бригада разом з дивізією перекинута на Західний фронт до складу групи армій «B». З кінця квітня і до початку вторгнення до Франції бригада перебувала в районі Майєна, де готувалася до вторгнення до Франції.

У складі XLI-го корпусу Райнхардта, разом з корпусами Гота і Гудеріана, 6-та стрілецька бригада 6-ї танкової дивізії прорвала лінію Мажино поблизу Монтерме, і подолавши Арденни, 15 травня форсувала Маас. Увечері того ж дня був захоплений Монкорне в 65 км на захід від річки. Утворивши авангард сил корпусу 16 травня дивізія форсувала річку Уаза, а 19 травня — Північний канал. У ході наступу була розгромлена французька 2-га бронетанкова дивізія. 20 травня 1940 року у районі Дуллана відбувся бій з британською 36-ю бригадою, після чого місто було обійдено й дивізія рушила до узбережжя, вийшовши 23 травня до Касселя.

4 липня 1940 року за бойові заслуги в ході кампанії оберст фон Есебек удостоєний вищої нагороди — Лицарського хреста Залізного хреста.

15 березня 1941 він призначений командиром 15-ї стрілецької бригади 15-ї танкової дивізії й у квітні отримує військове звання генерал-майор.

13 квітня 1941 року генерал фон Есебек отримав посаду командира 15-ї танкової дивізії, котра разом з 21-ю танковою та 90-ю легкою дивізіями Африканського корпусу генерала Е.Роммеля в рамках операції «Зоненблуме» прибула до Італійської Лівії. Однак, вже 13 травня новий командир дивізії отримав поранення й був відправлений на лікування до Німеччини.

Після одужання, 24 серпня 1941 року він призначається командиром 11-ї танкової дивізії, що б'ється за Київ, замість оберста Г.Ангерна, що був важко поранений у бою за плацдарм у межиріччі Дніпра та Десни.

Після розгрому військ радянського Південно-Західного фронту генерал-полковника Кирпоноса, 11-ту дивізію генерала фон Есебека передають до складу XLVI-го моторизованого корпусу 4-ї танкової групи групи армій «Центр». 2 жовтня в ході операції «Тайфун» дивізія переправилася через річку Десна південно-східніше Єкімовичи, потім повернула на північний схід і путівцями вийшла на Мінське шосе, де послідовно збила заслони 149-ї, 53-ї і 17-ї стрілецьких дивізій. 5 жовтня війська фон Есебека продовжили наступ на північ уздовж залізниці Брянськ-Вязьма і 7 жовтня утворили ділянку внутрішнього кільця оточення південніше Вязьми.

У 20-х числах жовтня після знищення оточеного угруповання радянських військ дивізія перекинута в смугу оборони панфіловців 316-ї стрілецької дивізії. Однак, 20 жовтня командир дивізії здав командування з'єднанням генерал-майору В. Шеллеру і відбув до резерву фюрера.

17 лютого 1942 року його призначають командиром 2-ї танкової дивізії 9-ї польової армії генерала танкових військ В. Моделя. Бої в Ржевському виступі за утримання плацдарму для запланованого наступу Вермахту на Москву.

З 20 жовтня 1942 року, вже вдруге, виводиться до резерву фюрера, де перебуває до 20 червня 1943 року. Одночасно, виконує обов'язки командира XXXXVI-го танкового корпусу. З червня до 1 грудня 1943 командир оперативної групи фон Есебек у складі групи армій «Центр». Бої на Курській дузі, на лівобережній Україні.

1 грудня 1943 року призначений командиром LVIII-го резервного танкового корпусу групи армій «D», що входить до угруповання німецьких військ на Західному фронті у Франції.

З лютого 1944 року з перервами знову перебуває в резерві фюрера, у липні цього року призначається командувачем XVII-ого військового округу. Проте, вже 20 липня через замах на Гітлера підпадає під підозру у зраді та участі у заколоті й відстороняється від займаної посади. Незабаром заарештований і запроторений до військової в'язниці, звідкіля до концентраційного табору до кінця війни.

Звільнений після війни Ганс-Карл фон Есебек прожив решту свого життя у злиднях і помер 5 січня 1955 у місті Ізерлон.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Mitcham, Samuel W. (2007). Rommel's Desert Commanders — The Men Who Served the Desert Fox, North Africa, 1941–42. Mechanicsburg, PA: Stackpole Books. ISBN 0-8117-3510-9.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)

ПосиланняРедагувати


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-майор
Генріх фон Прітвіц унд Гаффрон
 
командир 15-ї танкової дивізії

13 квітня — 13 травня 1941
Наступник:
оберст
Макс фон Герфф
Попередник:
оберст
Гюнтер Ангерн
 
командир 11-ї танкової дивізії

24 серпня — 20 жовтня 1941
Наступник:
генерал-майор
Вальтер Шеллер
Попередник:
генерал-лейтенант
Рудольф Файель
 
командир 2-ї танкової дивізії

17 лютого — 31 травня 1942
Наступник:
генерал-майор
Арно фон Ленски
Попередник:
генерал-майор
Арно фон Ленски
 
командир 2-ї танкової дивізії

1 липня — 10 серпня 1942
Наступник:
оберст
Вольрат Люббе
Попередник:
генерал від інфантерії
Ганс Зорн
 
командир XXXXVI-ого танкового корпусу

20 листопада 1942 — 20 червня 1943
Наступник:
генерал від інфантерії
Ганс Зорн
Попередник:
генерал танкових військ
Лео Гайр фон Швепенбург
командир LVIII-ого танкового корпусу
1 грудня 1943 — 10 лютого 1944
Наступник:
генерал танкових військ
Вальтер Крюгер
Попередник:
генерал танкових військ
Фрідріх Кірхнер
командир LVII-ого танкового корпусу
30 листопада 1943 — 19 лютого 1944
Наступник:
генерал танкових військ
Фрідріх Кірхнер
Попередник:
генерал від інфантерії
Альбрехт Шуберт
командувач XVII-ого військового округу
літо — 20 липня 1944
Наступник:
генерал від інфантерії
Альбрехт Шуберт


ПриміткиРедагувати