Відкрити головне меню

Середній Майдан (Надвірнянський район)

Село у Надвірнянському районі

Середній Майда́н — село Надвірнянського району Івано-Франківської області України.

село Середній Майдан
Coat of arms of Serednii Maidan (Nadvirna).png Flag of Serednii Maidan (Nadvirna).png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Надвірнянський район
Громада Ланчинська селищна громада
Код КОАТУУ 2624086401
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1679
Населення 874[1]
Площа 26.406 км²
Густота населення 33.1 осіб/км²
Поштовий індекс 78450
Телефонний код +380 03475
Географічні дані
Географічні координати 48°38′14″ пн. ш. 24°45′28″ сх. д.H G O
Водойми річки: Опрашина (місцева назва — Лопушанка), Товмачик
Місцева влада
Адреса ради вул. Українська, 65, с. Середній Майдан, Надвірнянський р-н, Івано-Франківської обл., 78450, тел. 36-2-31
Карта
Середній Майдан. Карта розташування: Україна
Середній Майдан
Середній Майдан
Середній Майдан. Карта розташування: Івано-Франківська область
Середній Майдан
Середній Майдан
Мапа

Село, центр сільської Ради, знаходиться за 24 км від Надвірної та за 12 км від залізничної станції Ланчин. До складу сільради входять села Вишнівці та Глинки.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1430 село Середні Майдан включено в перелік населених пунктів, яким відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» надається статус гірських[2].

Зміст

ГеографіяРедагувати

У селі бере початок річка Опрашина.

ІсторіяРедагувати

На території теперішнього села знаходиться городище доби раннього заліза, що йомовірно відноситься до Ґава-голіградської культури[3].

Село відоме з другої половини XVIII ст. Вся територія сучасного Середнього Майдану була колись вкрита непрохідними лісами, де ховалися кріпаки-втікачі. Вони тут виявили галявини-майдани. Від цього й пішла назва поселень: Майдан Горішній, Майдан Долішній (Граничний), Майдан Середній, Майданик[4].

З 1772 року (Перший поділ Польщі) село адміністративно знаходилось у складі Королівства Галичини і Володимирії, адміністративна структура якого змінювалась. Так, з 1772 по 1775 село відносилось до Надвірнянського циркулу (округу) Галицького дистрикту. У 1775—1782 роках — до Коломийського дистрикту Галицького циркулу. У 1782 році дистрикти як адміністративна одиниця були ліквідовані, і село до 1819 року відносилось до Станіславського циркулу.

Станом на 1765 рік у Середньому Майдані мешкало 4 євреї[5].

За даними перепису населення регіону, проведеного у 1786 році, населення Старого Майдану становило 254 особи, Майдану Граничного (згодом став присілком Старого Майдану) — 52 особи. Власником села був граф Вінцентій Потоцький[6].

Австрійська імперія (1804—1867) та Австро-Угорщина (1867—1918)Редагувати

 
Середній Майдан на австрійській карті Галичини і Володимирії 1824 року. Село має назву Старий Майдан, окремо позначено Граничний Майдан[7]

Село Середній Майдан та Глинки належали родині Дубсів.

Лазар Дубс[pl] володів землею та гутою, обирався депутатом Галицького сейму першої каденції в третій (міській) курії від виборчого округу міста Коломия[8]. Виконував повноваження депутата з 1861 по 1865 рік[9]. Станом на 1862 рік Лазар Дубс значився у довідниках лікарем, що проживає у Середньому Майдані[10]. Мав відповідну освіту: у 1832 році він захистив дисертацію з медицини на тему кровохаркання у Віденському університеті[11].

Після його смерті села перейшли до його сина Альфреда Дубса[12] (роки життя 1861—1897)[13], який, ймовірно, мешкав у Відні.

1860-ті роки були роками неврожаю, зубожіння населення, голоду та епідемій. У 1865 році Галицький Сейм розглядав сотні звернень від сільських громад про відміну чи відстрочення стягнення податків та надання грошової допомоги задля запобігання голоду. Громада Середнього Майдану та Глинок також через свого посла звернулася до Сейму:

Вчора через мої руки надійшло прохання від громади Глинки і Майдану станіславського округу, де пишуть, що смерть заглядає в очі і як не прийде допомога зараз, то буде потім та допомога запізня. Мої панове! Наш народ не вміє писати неправду і тими словами до Сейму промовляє, що якщо — як я казав — немає нині кавалка хліба, то не зможе на весні податок заплатити, і не матиме кавалку хліба на весну, і як вийде на весні на своє поле, то заплаче від того, що не матиме сил те обробити. Отже тут треба негайного порятунку, і я тут іншого не бачу, окрім відписання податків.

Оригінальний текст(пол.)
Wczera czerez moi ruki pryjszła prośba wid hromady Glinki i Majdanu stanisławowskoho okruha, de pyshut, że smert’ w oczy zahladaje i jak ne pryjde pomicz zaraz, to bude potim taja pomicz za pizna. Moi panowe! Nasz narid ne umije neprawdu pysaty i tymy słowamy do Sojmu promawlaje, a jesły – jak mówił – nemaje nyni kawałka chliba, to ne bude mih na wesnu podatku zapłatyty, i ne bude maty chliba kawałka na wesnu, a jak wyjde na wesnu na swoje połe, to zapłacze nad tym, że ne bude maty sył toje obrobyty. Otże tutki treba nahłoho ratunku, a tu jenszoho teper ne wudżu jak widpysanie podatkiw – bo jesly na wesnu ne bude obsijane połe, to i dalszych podatkiw ne bude można zapłatyty.

З виступу посла Сведжіцького (Szwedzickiego) на 18му засіданні третьої сесії Галицького Сейму від 30 грудня 1865 року[14]

Станом на 1876 рік у селі вже була початкова школа, у якій вчителював Міх Даніловіч (пол. Mich Daniłowicz)[15].

У 1880 році у селі Середній Майдан проживало 880 мешканців і в Граничному Майдані[16] ще 70[17]. «Власність більша»[18] налічувала орної землі 109, луків і садів 577, пасовищ 46, лісу 5547 морґів. «Власність менша»[19] — орної землі 319, луків і садів 528, пасовищ 43, лісу 3 морґи[17].

В селі була каплиця і ґмінна позичкова каса з капіталом 236 «злотих в австрійській валюті». Греко-католицька парафія знаходилась у сусідньому селі Глинки, а римо-католицька — в Отинії[17]. Станом на 1866 рік священиком у греко-католицькій церкві Святого Миколая у Глинках був Антоній Депутович (народжений у 1824 році, висвячений у 1851 році); церква налічувала 1201 прихожан з сіл Глинки і Середній Майдан[20].

В 1914—1916 роках в Середньому Майдані було організовано читальню «Просвіти», яка розмістилась біля сільської церкви (скоріше за все, збудованої у кінці ХІХ століття)[21].

Промисловість у селіРедагувати

 
Середній Майдан на адміністративній карті Галичини і Лодомерії 1855 року[22]. У селі є дві каплиці (хрести на карті); за селом на південь хутори Глаченка і На козарах[23]; на південний захід — скляна гута; село оточують ліси Хоросна і Погаже.
 
Середній Майдан на австро-угорській карті 1874 року[24]. Відмічені висоти та умовно намальований рельєф місцевості.

Виробництво скла у Середньому Майдані мало давню історію. Перша згадка про скляну гуту датується 1839 роком. Декретом від 24 червня 1839 року Крайова губернія у Львові дозволила Феліксові Вільгельмові Гольберштамові відкрити в селі скляну гуту. А вже 9 листопада 1853 року з проханням дозволити йому продовжувати виробництво скла на цій гуті звернувся Лазар Дубс[pl], на що була дана згода 9 травня 1854 року. Станом на 1885 рік на скляній гуті Дубса працювали: 31 чоловіків, 3 жінок та 18 підлітків протягом 160 днів на рік. У 1898 році на ній працювало 69 робітників, а в 1907 та 1909 роках — по 64[25].

У 1901 році робітники працювали 3,5 зміни по 12 годин на тиждень, а заробітна плата на тиждень складала (у коронах): тафельники (2 особи) — відповідно по 40–50; помічники тафельників (5) — по 10; дувачі (9) — по 34–36; випрямлювачі тафель (2) — по 18; пакувальник (1) — 12; кочегари (2) — по 7; майстер (1) — 75–80[25].

У 1908 році їх платня була (у коронах): тафельники (5 осіб) — відповідно по 50; помічники тафельників (5) і дувачів (24) — по 10; дувачі (16) — по 25–30; випрямлювачі тафель (2) — по 12–15; пакувальник (1) — 15; кочегари (2) — по 7; поденні робітники (4) — по 1,5–2,5 за день; майстер (1) — 35—45[25].

У 1907 році головний будинок скляної гути згорів, проте в 1908 його відбудували[25].

У 1912 році у Середньому Майдані «Нагель Ізраель державна гута скла» (у власності «Блау і Епштейн» у Кракові і братів Рубінштейнів у Львові) випускала листове скло, пляшки, аптечну тару. Тут працювало 60 робітників[25][26].

Станом на 1880 рік в селі знаходився паровий тартак (лісопильня) потужністю 10 коней, з 2 траками, 12 пилами звичайними і 1 циркулярною, а також водний тартак з 1 траком і 2 звичайними пилами. Перший з них щороку переробляв 4050 куб. метрів ялиці і смереки і видавав 2850 куб. метрів дощок, брусів і лат. А другий переробляв 230 куб. метрів деревини і видавав 150 куб. метрів дощок, брусів і лат. Більший тартак, окрім того, щороку виробляв 1 000 000 шт. ґонту[17].

Станом на 1912 рік в Середньому Майдані функціонував млин Мойзеса Авґенбліка та Антонія Зілинського[25][27].

Перша світова війнаРедагувати

 
Операція частин ХХХ армійського корпусу на Пруті і в передгір'ях Карпат між Делятином і Коломиєю 19 — 24 травня (1 — 6 червня) 1915 року (Прутська операція). Середній Майдан зверху на схемі

Під час т. зв. Прутської операції 1 — 6 червня 1915 року Першої світової війни, у Середньому Майдані дислокувався Бугульминський 319-й полк[ru] 80-ї піхотної дивізії[ru] під командуванням Дмитра Парського[ru], який докладно описав перебіг операції у своїх спогадах[28].

Західноукраїнська Народна Республіка (1918—1919)Редагувати

Середній Майдан територіально відносився до Західноукраїнської Народної Республіки, проголошеної у 1918 році. В результаті польсько-української війни у липні 1919 року місцевість відійшла Польській Республіці.

Польська окупація (1919—1939)Редагувати

Станом на 1921 рік Середній Майдан був центром сільської ґміни у Надвірнянськім повіті Станіславського воєводства другої Речі Посполитої. До ґміни входили також села Беднарівка, Бреддтгайм[29], Глинки, Седліска[30].

1 липня 1924 р. розпорядженням Ради Міністрів Польщі з ґміни Майдан Середній Надвірнянського повіту вилучено присілок Сєдліска Бредтгайм і утворено з нього нову ґміну.[31]

З 1 серпня 1934 року до 17 вересня 1939 року[32] до ґміни Середній Майдан входили села Середній Майдан, Гаврилівка, Горішній Майдан, Парище і Велесниця[33].

Згідно з переписом населення Польщі 1921 року, у Середньому Майдані був 321 будинок, населення складало 1733 осіб[30]. З них: 826 чоловіків (47,7 %) і 907 жінок (52,3 %).

 
Середній Майдан на польській тактичній карті 1929 року[34]

За віросповіданням населення поділилося на: 913 римо-католиків (52,7 %), 751 греко-католиків (43,3 %), 1 іншого християнського визнання (0,1 %), 68 юдеїв (3,9 %). Національний склад населення села був такий: 1235 поляків (71,3 %), 477 українців (27,5 %), 21 євреїв (1,2 %)[35].

На 1.01.1939 в селі з 3 320 жителів було 1 800 українців-грекокатоликів, 190 українців-латинників, 1 240 поляків, 80 євреїв і 10 німців, причому поляки проживали у присілку Вишнівчани і частково — у присілку Кубаївка, а в центральній частині (власне, селі Майдан Середній) населення було українським[36].

У 1924 році в Середньому Майдані діяла дахівкарня дідича Мойзеса Боднара, де працювало 4 робітники, що виготовляли до 40–50 тис. дахівок в рік[25].

Того ж року Мойзес Боднар подав старості прохання на видачу дозволу на ведення скляної гути, тартаку та млина. А в 1928 році староста вимагав плану та опису гути з погрозою, що при неподанні цих матеріалів розпорядиться закрити гуту. Документи були подані, і 14 січня 1929 року проведено огляд гути та встановлено, що зміна на гуті тривала по 12 годин[25].

Після закінчення першої світової війни читальня «Просвіти» відновила свою роботу, а саме з 1925 року[37]. Вона займала в селі досить помітне місце в формуванні громадської думки. Активісти «Просвіти» брали участь у проведенні фестин, ставились п'єси, діяв читацький гурток[21]. За даними 1930 року, читальня була україномовною, видавала книжки на безоплатній основі своїм членам, працювала 1 день на тиждень 6 годин[37].

Про Середній Майдан 1930-х років маємо такі спогади Анни Жєнок (пол. Anna Zienok), яка народилася у селі 1924 року, а в 1942 році була разом з іншими дівчатами польського походження вивезена на примусові роботи до Німеччини[38]:

Середній Майдан мав польське, українське і єврейське населення. Найбільше було українців, котрі, як і поляки, займалися землеробством і скотарством. Натомість найменшою групою були євреї. Найчастіше вони займалися торгівлею, володіли багатьма магазинами. Це приносило їм великі прибутки, через що мешкали в багатих будинках і мали гроші на то, щоб вчитися, так що складали еліту. ... У Середньому Майдані була 4-річна початкова школа, в якій ми навчалися елементарним знанням польської мови, математики та релігії.

Оригінальний текст(пол.)
Majdan Średni był skupiskiem ludności polskiej, ukraińskiej i żydowskiej. Najwięcej było Ukraińców, którzy tak jak Polacy trudnili się uprawą roli i hodowlą bydła. Natomiast najmniej liczną grupę tworzyli Żydzi. Najczęściej zajmowali się handlem, posiadali wiele sklepów. Przynosiło im to duże zyski, przez co mieszkali w bogatych domach i mieli pieniądze na to, aby się kształcić, dzięki temu tworzyli elitę. … W Majdanie Średnim była 4-letnia szkoła podstawowa, w której przekazywano nam elementarną wiedzę z zakresu języka polskiego, matematyki i religii.

Anna Zienok, «Miałam wiele szczęścia w nieszczęściu» — wywiad z Babcią, 1, Dwumiesięcznik historyczny «Kamienna Góra. Miasto Langhansa» — Nr. 4 (51) IX —X 2013. — Str. 3

Розпорядженням Ради міністрів 28 травня 1934 року присілок Майдан Граничний переданий з сільської гміни Майдан Середній Надвірнянського повіту до гміни Тлумачик Коломийського[39].

Радянська окупація і анексія Західної України (1939—1941)Редагувати

Після анексії СРСР колишніх східних воєводств у 1939 році, т. зв. польське осадництво стало однією з категорій злочинів у радянській юридичній системі. Власність осадників націоналізувалася, а самі вони депортувались або на територію Польщі (що на той час уже була окупована Німеччиною), або на спецпоселення у північних регіонах СРСР. За даними сайту «Жертви політичного терору в СРСР» (рос.), 20 осіб, що народилися і/або проживали у Середньому Майдані, були засуджені у січні — лютому 1940 року та вислані на спецпоселення.

Зокрема, родини Пакетів (4 особи)[40], Солтесів (6 осіб)[41] та Шпеків (7 осіб)[42] були заслані у поселення Новий Бит Лальського району Архангельської області РСФСР (зараз частина міста Лальськ Лузького району Кіровської області).

Окремі особи були виселені: 2 особи — у поселення Килтово Залізничного району Республіки Комі РСФСР (зараз Княжпогостський район Республіки Комі)[43], 1 особа — у поселення Камєнка Підосинівського району Архангельської області (зараз Підосинівський район Кіровської області)[44].

Ще один уродженець Середнього Майдану, що мешкав у Свердловській області, був засуджений до 10 років у виправно-трудових таборах у травні 1946 року[45].

Німецька окупація Західної України (1941—1944)Редагувати

 
Пам'ятник загиблим у Великій Вітчизняній війні у с. Середній Майдан

Після окупації Німеччиною та її союзниками західноукраїнських земель у 1941 році, Середній Майдан втратив статус центру сільської ґміни, як це було протягом 1934—1939 років. Натомість у серпні 1941 року була утворена сільська ґміна Гаврилівка з центром у відповідному селі, яка об'єднала села Беднарівка, Глинки, Ломаджин[46], Горішній Майдан, Середній Майдан, Парище, Долішня Велесниця, Лісна Велесниця. Місцевість загалом відносилась до Станіславського повіту Дистрикту Галичина Генерал-Губернаторства Польщі[47][48].

Не існує наразі точних даних, що сталося з єврейською громадою, що проживала у Середньому Майдані, під час німецької окупації. Однак, відомо, що Надвірна була окупована 1 липня 1941 року румунськими військами, в кінці серпня — їх змінили німецькі війська. Переселення євреїв до Надвірнянського гетто розпочалось восени 1941 року. Масові розстріли відбувались у жовтні 1941 року та квітні 1942 року[49].

У Центральній базі даних імен жертв Шоа (Голокосту) меморіалу Яд Вашем містяться імена 11 осіб, що народилися і/або проживали у Середньому Майдані. Дати їх смерті 1941—1942 роки[50].

Задокументовані свідчення Віктора Боднара (1937 р. н.), внука Мойзеса Боднара (згаданого вище власника дахівкарні та скляної гути у Середньому Майдані) про спасіння від розстрілу восени 1941 року. Родина Боднарів проживала на той час у Надвірні. Знайомий священик Адольф Жолтинський (Adolph Zoltinski) підробив документи, що підтверджували, що батько й мати Віктора Боднара були християнами і нібито вінчалися у католицькій церкві. Саме завдяки цим документам син Мойзеса Боднара з дружиною і сином врятувалися. Їх 41 родич та решта євреїв були розстріляні 6 жовтня 1941 року в урочищі Буковинка на околиці Надвірни[51][52].

УРСР (1944—1991)Редагувати

Після закінчення другої світової війни у селі відновила роботу хата-читальня, вона знаходилась у тому самому будинку колишньої «Просвіти». Фонд бібліотеки був невеликий, а в 1947 році хата-читальня згоріла. Після цього було відкрито сільську бібліотеку в хаті Гриджука Михайла. В 1957 році було збудовано приміщення клубу, в якому розмістилась і бібліотека. За часів незалежної України, бібліотека перемістилася у приміщення дитячого садка[21].

За радянських часів, у селі створено колгосп ім. Щорса. Господарство мало 2010 га землі, спеціалізувалося на тваринництві і на вирощуванні льону-довгунця. Колгосп з 1965 року спеціалізувався на відгодівлі великої рогатої худоби. З допоміжних підприємств працювали млин і пилорама[4].

З 1959 по 1990 рік у лісі між селами Середній Майдан і Лісна Велесниця розташовувалась військова частина 40-го ракетного полку[53] 44-ї Камишинської ракетної дивізії[54].

Населення села за результатами перепису 1989 року становило 971 особу, з них 451 чоловіків (46,4 %) і 520 жінок (53,6 %)[55].

Українська повстанська арміяРедагувати

З 1944 року на Західній Україні, майже у кожному населеному пункті, починають створювати з місцевих жителів так звані «винищувальні батальйони», які у народі прозивали «стрибками» (від російського слова «истребитель»). Вони повинні були захищати радянську владу та господарство і боротися проти українського підпілля. Так, станом на 15 серпня 1946 року станиця стрибків у Середньому Майдані налічувала 30 осіб, військовий гарнізон — також 30 осіб[56][57].

У Середньому Майдані станом на 1945 рік містився шпиталь для поранених воїнів УПА, а у сусідньому селі Глинки — для хворих на різні хвороби[58].

На Різдво 1945 року в урочищі Груні у Середньому Майдані були спалені воїни Української повстанської армії, про що нині нагадує символічна могила борцям за волю України[59].

Події 7 січня 1945 року докладніше описані у доповідній записці НКВС УРСР на ім'я Лаврентія Берії від 8 січня 1954 року[60]:

... 7 січня була проведена операція по ліквідації банди у селах Майдан Середній, Майдан Ворошильний Ланчинського району Станіславської області. У бою, що зав'язався, вбито 139 бандитів, захоплено 21. У процесі бою спалений бандитський госпіталь, розташований в селянських хатах, де згоріло 12 поранених бандитів, а також пожежею знищено штабне приміщення банди, де згоріло 7 бандитів з числа штабних працівників. Серед убитих впізнаний ватажок банди «Хмара», сотник «Оліс», його заступник «Граб» і комендант районної боївки СБ «Артем».

Взяті трофеї: мін — 2, ручних кулеметів — 10, гвинтівок — 51, автоматів — 4, пістолетів — 7, патронів — 5300, гранат — 13. У згорілих будинках виявлено один ручний кулемет і 14 гвинтівок.

Наші втрати: поранено 8 офіцерів і 2 бійця.

Оригінальний текст(рос.)
... 7 января была проведена операция по ликвидации банды в селах Майдан Средний, Майдан Ворошильный Ланчинского района Станиславской области. В завязавшемся бою убито 139 бандитов, захвачено 21. В процессе боя сожжён бандитский госпиталь, расположенный в крестьянских хатах, где сгорело 12 раненых бандитов, а также пожаром уничтожено штабное помещение банды, где сгорело 7 бандитов из числа штабных работников. Среди убитых опознан главарь банды «Хмара», сотник «Олис», его заместитель «Граб» и комендант районной боевки СБ «Артем».

Взяты трофеи: мин – 2, ручных пулеметов – 10, винтовок – 51, автоматов – 4, пистолетов – 7, патронов – 5300, гранат – 13. В сгоревших домах обнаружено один ручной пулемет и 14 винтовок.

Наши потери: ранено 8 офицеров и 2 бойца.

Рясной, Оперативна інформація НКВС УРСР до НКВС СРСР про хід боїв проти загонів УПА в Дрогобицькій, Львівській та Станіславській областях, 8 січня 1945 р., ОУН і УПА в 1945 році: Збірник документів і матеріалів. В 2 ч. Ч. 1. — Київ: Інститут історії України НАН України, 2015. — стор. 113.

В Електронному архіві Українського визвольного руху також зберігаються два протоколи боївок УПА про засідки на військових НКВС у жовтні 1945 року[61][62].

Станіславівщина, листопад 1945. р. Р. 31.

Справа: засідки відділу УПА «Б» на більшовиків в с. Майдан Середний дня 30.10.45

ПРОТОКОЛ

Дня 30.10.45 р. відділ УПА «Б» під командуванням «В» зробив засідку на більшовиків в с. Майдан Середній на гостинці, котрим що дня їхало трьох старшин зі с. Ломаджина[46], де квартирував спецвідділ військ НКВД. Старшини ті їздили до дівчат та молодиць у Майдан Середний. Як попередньо, так і того дня старшини їхали тою самою дорогою, на котрій була розставлена засідка. Сильним коротким вогнем знищено всіх трьох старшин, а саме: капітан Богатирев Олексій Карпович і двох сержантів.

На другий день відділ НКВД Надвірн. р-ну перевіряв села Майдан Горішній і Красну, а відділи військ НКВД з Ланчина і Коломиї робили сильний трус в с. Майдан Середний. Вислід акції робленої більшовиками не дав їм бажаного висліду.

12.11.45.р. «М-131»

«М-131», Протокол у справі засідки відділу УПА на більшовиків в с. Майдан Середний від 12 листопада 1945, Електронний архів Українського визвольного руху

Станіславівщина, листопад 1945.р. Р.31.

Справа засідки боївки СБ а більшовиків на гостинці між сс. Кубаївка і Майдан Середний в дні 31.10.1945.р.

ПРОТОКОЛ

Дня 31.10.1945.р. боївка СБ і три члени місцевого проводу «З», «О», «В» зробили засідку на гостинці між сс. Кубаївка, а Майданом Середним. На засідку виїхало трьох більшовиків: стр. лейт. Больмав Петро Андрієвич і двох рядовиків. Стрільці «М» і «Г» вискочили з фоси[63] в совітській уніформі і задержали більшовиків словами: «руки вверх». Стр. лейт. скричав: «Не стріляй, свои» і підняв руки вгору. Коли бачив що то стрільці в мазепинках стр. лейт. Больнав почав сягати по пістоль. Стрілець «М» скочив до нього, та вибив пістоль з рук. Від нього здобуто пістоль «парабелю» і уніформ, а двох рядовиків, які були без зброї разом з кіньми випущено, даючи їм деякі вказівки про наш рух, для пропаганди.

12.12.45.р. «М-131»

«М-131», Протокол у справі засідки боївки СБ на більшовиків на гостинці між селами Кубаївка і Майдан Середний від 12 грудня 1945, Електронний архів Українського визвольного руху

Станом на 1946 рік церква у Середньому Майдані була замкнена, бо не було священика[64].

Україна (з 1991)Редагувати

 
Греко-католицька церква «Чесного Хреста» у с. Середній Майдан
 
Пам'ятний хрест Січових стрільців в с. Середній Майдан Надвірнянського району
 
Інформаційний щит про ботанічну пам'ятку природи «Спижі», що біля с. Середній Майдан

У селі є загальноосвітня школа I—III ступенів, бібліотека, будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, ощадна каса, відділення зв'язку. Село не газофіковане, хоча збудовано підвідний газопровід, вуличного освітлення не має[65].

Колгосп у 1992 році був реорганізований у спілку селян «Рідна земля», яка припинила свою діяльність у 2007 році[66].

На території села зареєстрована українська греко-католицька церква «Чесного Хреста»[65]. Будівля дерев'яної церкви походить, ймовірно, з ХІХ ст., хоча точний рік невідомий[67].

Футбольна команда «Факел» представляє село на чемпіонатах Надвірнянщини[68].

В пам'ять про українських січових стрільців в селі по вул. Шевченка в 1993 році встановлена могила Січових стрільців та на хресті зроблено надпис: «Коли Ви вмирали, Вам сурми не грали. Ніхто не плакав за Вами». В центрі села знаходиться обеліск, на якому викарбувано прізвища жителів села, які загинули в роки німецько-радянської війни[69].

Біля села розташований дендропарк «Козарів», а також ботанічна пам'ятка природи «Спижі» — модринове насадження з домішками ялини та ялиці віком понад 80 років.

НаселенняРедагувати

ДемографіяРедагувати

Населення села за переписом 2001 року становило 874 особи[1]. Усі мешканці вважають українську мову рідною мовою[70].

За даними Надвірнянської районної державної адміністрації, станом на 2011 рік населення села складало 1183 особи (скоріше за все, маються на увазі офіційно зареєстровані мешканці села), кількість господарств становила 506[65].

Динаміка населення с. Середній Майдан за доступними джерелами[а]
Рік Кількість осіб Кількість будинків / господарств
1786[71] Старий Майдан 254, Граничний Майдан 52, усього 306
1880[17] Середній Майдан 880, Граничний Майдан 70, усього 950
1921[30] 1733 321 будинок
1989[55] 971[б]
2001[1] 874[в]
2011[65] 1183[г] 506 господарств

[а]Дані таблиці не є порівнюваними між собою, оскільки: (1) охоплюють дещо різні сукупності людей,
(2) зібрані різними методами, (3) точність збору даних за минулі століття невідома.
[б] Постійне населення, тобто ті, що постійно проживають у населеному пункті, а не знаходяться у ньому тимчасово.
[в] Загальна чисельність мешканців населеного пункту. Не уточнено, чи це постійне населення чи наявне.
[г] Мешканці, що офіційно зареєстровані у населеному пункті (прописані).

Політичні вподобанняРедагувати

На Виборах Президента України 2004 року у Середньому Майдані була виборча дільниця № 56 Територіального виборчого округу № 90, влаштована у місцевій сільській раді[72]. У повторному голосуванні 26 грудня 2004 року взяло участь 618 осіб, з них[73]:

  • 97,24 % (601 осіб) підтримали Віктора Ющенка,
  • 1,29 % (8 осіб) — Віктора Януковича,
  • 0,16 % (1 особа) не підтримала жодного кандидата,
  • 1,31 % (8 осіб) бюлетенів визнано недійсними.

На Виборах Президента України 17 січня 2010 року у Середньому Майдані була виборча дільниця № 57 Територіального виборчого округу № 88[74]. У другому турі голосування взяло участь 429 осіб, з них[75]:

  • 86,95 % (373 особи) підтримали Юлію Тимошенко,
  • 9,56 % (41 особа) — Віктора Януковича,
  • 2,56 % (11 осіб) не підтримали жодного з двох кандидатів,
  • 0,93 % (4 особи) бюлетенів визнано недійсними.

На Позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року у Середньому Майдані була виборча дільниця № 260588 Територіального виборчого округу № 88[76]. У голосуванні взяло участь 470 осіб, з них[77]:

  • 59,15 % (278 осіб) підтримали Петра Порошенка,
  • 12,13 % (57 осіб) — Юлію Тимошенко,
  • 10,85 % (51 особа) — Олега Ляшка,
  • 7,02 % (33 особи) — Анатолія Гриценка,
  • 5,11 % (24 особи) — Олега Тягнибока,
  • 5,53 % (26 осіб) — інших кандидатів,
  • 0,21 % (1 особа) бюлетенів визнано недійсними.

Народились у селіРедагувати

 
Самуель Шпіндлер (1882—1942)
  • Самуель Шпіндлер (нім. Samuel Spindler; * 21 квітня 1882, с. Середній Майдан — † 11 листопада 1942, м. Брегенц , Австрія) — активний учасник Соціал-демократичної партії Австрії у 1930-х роках[78]. Самуель Шпіндель народився у присілку Майдан Граничний у Ганни Шпіндель, поза шлюбом. У 1898 році, в 15-річному віці, він покинув домівку у пошуках кращої долі в інших краях. Багато років працював на випадкових роботах підмайстром. Вивчився на шевця. З 1904 року оселився у Брегенці, Австрія. Там змінив прізвище зі Шпінделя на Шпіндлера. З 1909 року став членом Соціал-демократичної робітничої партії. У місцевому осередку партії був активним оратором та організатором. Одружився з Марією Вобр (нім. Maria Vobr), але через те, що вона належала до іншої конфесії (вона — католичка, він — юдей), їх шлюб не був визнаний владою. У 1910 році народжується їх перша дочка Францішка, у 1912 — Емілі. У 1912 році подружжя прийняло протестантизм. У 1914 році Самуель призваний до армії, але був звільнений через стан здоров'я. У 1915 помирає дружина Марія. З 1919 року Шпіндлер — секретар профспілки працівників текстильної промисловості, бере активну участь у роботі партії. У 1934 році в Австрії до влади прийшли австрофашисти, і діяльність Соціал-демократичної партії була заборонена. У 1938 році відбувся аншлюс Австрії з Німеччиною. На цей час Самуель Шпіндлер важко хворів. У листопаді 1942 року Самуель Шпіндлер отримав повістку на допит у гестапо у Брегенці. В ніч з 10 на 11 листопада він вчинив самогубство.[79][80]
 
Ян Коркевич (1898—1940)
  • Володимир Якович Андрейчук (* 28 лютого 1977, с. Середній Майдан) — спортсмен (гирьовий спорт, вагова категорія до 70 кг), заслужений майстер спорту (2005). Закінчив Національний університет «Львівська політехніка» (2002). Багаторазовий чемпіон світу. Багаторазовий чемпіон України. Рекордсмен світу у сумі двоборства і ривку[84]. Голова Львівського обласного осередку Федерації гирьового спорту України станом на 2010 рік[85].
 
Петро Ковальчук

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Облікова картка с Середній Майдан Івано-Франківська область, Надвірнянський район на офіційному веб-порталі Верховної Ради України
  2. «ДОПОВНЕННЯ до переліку населених пунктів, яким відповідно до Закону України „Про статус гірських населених пунктів в Україні“ надається статус гірських» № 1430D00 — редакція від  28.10.2004 на сайті Урядового порталу
  3. Томенчук Б. П. Археологія городищ Галицької землі. Галицько-Буковинське Прикарпаття. Матеріали досліджень. 1976—2006 рр. Івано- Франківськ: Видавець Третяк І. Я., 2008. — 696 с. Схема Середньомайданського городища на стор. 480, Хронологія городищ на стор. 227.
  4. а б Історія села Середній Майдан Надвірнянського району на сайті Історичне прикарпаття. Джерело: Історія міст і сіл Української РСР в 26 томах. — Івано-Франківська область / Голова редколегії О. О. Чернов. — К.: Інститут Історії Академії Наук УРСР, 1971. С. 439
  5. Bałaban M. (ed.). Spis Żydów i Karaitów ziemi halickiej i powiatów trembowelskiego i kołomyjskiego w r. 1765. — Akademia Umiejętności, 1909(пол.)
  6. Сіреджук П. Чисельність населення Прикарпаття в останній чверті ХVІІІ ст. // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2012. — Вип. 21. — С. 3-13. Дані наведено з так званих «тек Шнайдера», що зберіаються у Національному архіві Какова
  7. Старые карты Галиции и Лодомерии по Украине, квадрат 27
  8. Sprawozdania z posiedzeń Sejmu Krajowego Galicyjskiego we Lwowie.1861.пол. Стор. 405
  9. Wykaz Członków Sejmu Krajowego Królewstwa Galicyi i Lodomeryi, tudzież Wielkiego Xięstwa Krakowskiego. 1863(пол.)
  10. Handbuch des Statthalterei-Gebietes in Galizien: für das Jahr 1862.нім. Стор. 391
  11. Wiener Universitäts-Schematismus ; herausgegeben von Anton Pilleboisнім. Стор. 106
  12. Gazeta Lwowska, nr 217, 1885.09.23
  13. Dr. Alfred Dubs
  14. Stenograficzne Sprawozdania trzeciej sesyi Sejmu Krajowego Królestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem roku 1865—1866. Tom I. Posiedzenie 1.-40. — Str. 305(пол.)
  15. Kalendarz Dla Nauczycieli na rok 1876, Karol Widmann, 1876. — Стор. 347 (пол.)
  16. Граничний Майдан був частиною Середнього Майдану, одним з присілків до 1934 року. У 1934 році, за Розпорядженням Ради Міністрів Польської Республіки, Граничний Майдан був вилучений зі складу Середнього Майдану і приєднаний до гміни Тлумачик (зараз Товмачик) Коломийського повіту. Див.: (1) Ludwik Dziedzicki. Majdan Graniczny / Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. 5, 1884. — str. 914, punkt 26(пол.); (2) Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o wyłączeniu z powiatu nadwórniańskiego przysiółka Majdan Graniczny i włączeniu go do powiatu kołomyjskiego.(пол.)
  17. а б в г д Ludwik Dziedzicki. Majdan Średni / Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. 5, 1884. — str. 914—915, punkt 30(пол.)
  18. «Власність більша» (пол. «własność większa»)  — та, що належала шляхті, пану. Див. Obszar dworski у польській Вікіпедії
  19. «Власність менша» (пол. «własność mniejsza») належала селянам
  20. Schematismus universi venerabilis cleri archidioeceseos metropolitanae graeco-catholicae Leopoliensis pro anno domini 1866. — Стор. 152 (пол.)
  21. а б в Бібліотека-філія с. Середній Майдан на сайті Надвірнянської центральної районної бібліотеки
  22. Старые карты Австрийкой монархии, квадрат 48
  23. Козарі — місцева назва грибів маслят
  24. Карты Австрийской монархии 750 метров, квадрат 45—73
  25. а б в г д е ж и Володимир Клапчук. Виробництво будівельних матеріалів, скла та солі на Гуцульщині в другій половині ХІХ — першій третині ХХ ст. //Історична панорама. — 2013. — Вип. 17. — С. 140—153.. З сайту Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
  26. Skorowidz przemyslowo-handlowy krόlewstwa Galicyi. — Lwόw, 1912. — Wyd. II. — str. 423 на сайті Podkarpacka Biblioteka Cyfrowa(пол.)
  27. Skorowidz przemyslowo-handlowy krόlewstwa Galicyi. — Lwόw, 1912. — Wyd. II. — str. 680 на сайті Podkarpacka Biblioteka Cyfrowa(пол.)
  28. Дмитрий Парский. Операция частей XXX армейского корпуса на Пруте и в предгориях Карпат между Делятин —Коломыя 19 —24 мая (1 —6 июня) 1915 года (Прутская операция) на сайті Русская армия в Первой мировой войне(рос.)
  29. Німецька колонія біля с. Сідлище, зараз не існує.
  30. а б в Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników Pierwszego Powszechnego Spisu Ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. T 14 : Województwo Stanisławowskie. Warszawa. 1923. — Str. 11. (пол.)
  31. Dz.U. 1924 nr 16 poz. 168
  32. 17 вересня 1939 року — дата вторгнення СРСР до Польщі
  33. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu nadwórniańskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie на сайті Internetowy System Aktów Prawnych(пол.)
  34. Польские карты, квадрат P54 S39
  35. Кількість юдеїв (68) за віросповіданням і кількість євреїв (21) за національністю не збігаються. Можливо, це пов'язано з тим, що не всі юдеї знали іврит чи ідиш, а тому могли себе відносити до інших народностей
  36. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 53, 120.
  37. а б Bibljoteki oświatowe: spis na dzień 1 stycznia 1930 roku oraz tablice statystyczne / Ministerstwo Wyznań Religijnych i Oświecenia Publicznego. 1932 (пол.)
  38. «Miałam wiele szczęścia w nieszczęściu» — wywiad z Babcią, 2 // Kamienna Góra. Miasto langhansa — Nr. 5 (52) XI —XII 2013. — Str. 2 —3 на сторінці Dwumiesięcznik historyczny «Kamienna Góra. Miasto Langhansa»(пол.)
  39. Розпорядження Ради міністрів 28 травня 1934 року № 440
  40. Родина Пакетів заслана у Новий Бит: Пакет Анеля Зелинов. Пакет Владислав Леонович, Пакет Кристина Владиславовна, Пакет Янина Владиславовна(рос.)
  41. Родина Солтесів заслана у Новий Бит: Солтес Валерия Яновна, Солтес Антонина Ивановна, Солтес Геня Яновна, Солтес Софья Яновна, Солтес Домицеда Яновна, Солтес Каземира Яновна(рос.)
  42. Родина Шпеків заслана у Новий Бит: Шпек Ульяна Васильевна, Шпек Анна Васильевна, Шпек Василий Павлович, Шпек Владимир Васильевич, Шпек Парасковья Николаевна, Шпек Петр Васильевич, Шпек Николай Васильевич(рос.)
  43. Заслані у п. Килтово: Пшеничный Адам Матеушович, Тенаш Михаил Александрович(рос.)
  44. Заслані у п. Камєнка: Ухман Мария Станиславовна (рос.)
  45. Засуджений до виправно-трудових таборів: Дмитрук Михаил Илькович (рос.)
  46. а б До 1930-х років теперішнє село Вишнівці мало назву «Ломаджин». Зараз назву «Ломаджин» має один з кутків с. Середній Майдан
  47. Gmina Hawryłówka на сайті польської Вікіпедії
  48. Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis für das Generalgouvernement, 1 März 1943, стор. 12 (Офіційний каталог муніципалітетів і сіл Генерал-Губернаторства від 1 березня 1943 року, нім.)
  49. Олександр Пагіря. Місця нацистського терору на території Івано-Франківщини, 1941—1944 рр. на сайті Меморіальний музей тоталітарних режимів «Територія Терору»
  50. Центральная База данных имен жертв Шоа. Поисковый запрос в графе «Постоянное место жительства или место рождения» — Средний Майдан, Надворная, Станислав, Польша(рос.)
  51. Heart of the Fathers на сайті Israel Returns, 24.03.2015 (англ.)
  52. Некрополі Надвірнянщини: краєзнавче видання / Надвірнянська ЦРБ. — Надвірна, 2014. — стор. 13—14
  53. 40-й ракетный полк (в/ч 81671) і карта розташування військової частини. На сайті Справочник. Ракетные войска стратегического назначения (рос.)
  54. 44 Камышинская ракетная дивизия на сайті Ракетные Войска Стратегического Назначения на территории Беларуси (рос.)
  55. а б Склад наявного та постійного населення за статтю, Івано-Франківська область, Надвірнянський район на сайті Всеукраїнського перепису населення
  56. Іван Кметюк. Героїчна боротьба ОУН-УПА у 1940 —1950 роках на теренах Надвірнянщини. Частина 5 на сайті газети «Народна воля», 17.08.2012
  57. No 356. Звіт СБ ОУН про радянський терор та реагування на нього відділів УПА і підпілля ОУН на території Ланчинського району від 15 серпня 1946 р. // Український національно-визвольний рух на Прикарпатті в ХХ столітті. Документи і матеріали / Відповідальний редактор професор Микола Кугутяк. — Том. 2. — Книга 2 (1945—1946). — Івано-Франківськ: КПФ «ЛІК», 2010. — Стор. 475
  58. Група УПА «Говерля». Книга друга: Спомини, статті та видання історично-мемуарного характеру. Літопис УПА, том 19
  59. Іван Кметюк. Героїчна боротьба ОУН-УПА у 1940 —1950 роках на теренах Надвірнянщини. Частина 3 на сайті газети «Народна воля», 3.08.2012
  60. Оперативна інформація НКВС УРСР до НКВС СРСР про хід боїв проти загонів УПА в Дрогобицькій, Львівській та Станіславській областях, 8 січня 1945 р // ОУН і УПА в 1945 році: Збірник документів і матеріалів. В 2 ч. Ч. 1. — Київ: Інститут історії України НАН України, 2015. — стор. 113
  61. Протокол у справі засідки відділу УПА на більшовиків в с. Майдан Середний від 12 листопада 1945 на сайті Електронний архів Українського визвольного руху
  62. Протокол у справі засідки боївки СБ на більшовиків на гостинці між селами Кубаївка і Майдан Середний від 12 грудня 1945 на сайті Електронний архів Українського визвольного руху
  63. Фоса — це канава
  64. No 356. Звіт СБ ОУН про радянський терор та реагування на нього відділів УПА і підпілля ОУН на території Ланчинського району від 15 серпня 1946 р. // Український національно-визвольний рух на Прикарпатті в ХХ столітті. Документи і матеріали / Відповідальний редактор професор Микола Кугутяк. — Том. 2. — Книга 2 (1945—1946). — Івано-Франківськ: КПФ «ЛІК», 2010. — Стор. 476
  65. а б в г с. Середній Майдан Архівовано 27 December 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine. на сайті Надвірнянської районної державної адміністрації, 2011 рік
  66. Селянське (фермерське) господарство селянська спілка «Рідна земля», код ЄДРПОУ — 03752261. Див. на сайті Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців
  67. Середній Майдан. Церква Воздвиження Чесного Хреста ХІХ ст. на сайті Дерев'яні церкви Західної України
  68. Чемпіони, володарі кубка і призери чемпіонатів Надвірнянщини у 1991 —2014 рр. на сайті Футбол Надвірнянщини
  69. Про село Середній Майдан на сайті Надвірнянської районної ради
  70. Розподіл населення за рідною мовою, Івано-Франківська область, Надвірнянський район на сайті Всеукраїнського перепису населення
  71. Сіреджук П. Чисельність населення Прикарпаття в останній чверті ХVІІІ ст. // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2012. — Вип. 21. — С. 3-13. Дані наведено з так званих «тек Шнайдера», що зберіаються у Національному архіві Какова
  72. Виборчі дільниці територіального виборчого округу № 90 на сайті Центральної Виборчої комісії України
  73. Результати голосування по дільниці територіального виборчого округу на сайті Центральної Виборчої комісії України
  74. Виборчі дільниці територіального виборчого округу № 88 на сайті Центральної Виборчої комісії України
  75. Результати голосування по дільницях ТВО № 88, Івано-Франківська область на сайті Центральної Виборчої комісії України
  76. Виборчі дільниці територіального виборчого округу № 88 на сайті Центральної Виборчої комісії України
  77. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях територіального виборчого округу № 88, Івано-Франківська область на сайті Центральної Виборчої комісії України
  78. Samuel Spindler (r.Spindel) на сайті Бази генеалогічних даних Єврейського музею м. Гогенемс, Австрія (нім. Genealogiedatenbank des Jüdischen Museums Hohenems)(нім.)
  79. Broschüre «In den Tod getrieben….» (Text: Mag. Susanne Emerichr) на сайті Історичного товариства землі Форарльберг ім. Йоганна Августа Маліна (нім.)
  80. Eveline Böckle (1989): Landfremd, sozialdemokratisch, jüdisch. Die dreifache Ausgrenzung des Samuel Spindler на сайті Історичного товариства землі Форарльберг ім. Йоганна Августа Маліна (нім.)
  81. Тимів І. Бойовий шлях куреня УПА «Смертоносці» // Галичина. — 2013. — Ч. 24. — С. 158. З сайту Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
  82. Пам'яті Михайла Михальчука на сайті газети «Народна воля», 8 лютого 2013
  83. Оксана Іванівна Михальчук на сайті Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні
  84. Андрейчу́к Володимир Якович на сайті Енциклопедії сучасної України, 2008 рік
  85. Володимир Андрейчук став найкращим на чемпіонаті світу з гирьового спорту на сайті kulturizm.info, 15.11.2010
  86. Круль Петро Франкович на сайті Енциклопедії сучасної України, 2014 рік
  87. Професорсько-викладацький склад кафедри теорії та історії виконавського мистецтва на сайті Прикарпатського національного університету

ДжерелаРедагувати