Ла́нчин — селище міського типу в Україні, на Прикарпатті, у Надвірнянському районі Івано-Франківської області.

смт Ланчин
Coat of arms of Lanchyn.png Flag of Lanchyn.png
Герб Ланчина Прапор Ланчина
Вигляд з Ділу
Вигляд з Ділу
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Надвірнянський район
Громада Ланчинська селищна громада
Код КОАТУУ: 2624056200
Основні дані
Засноване приблизно 1050 рік
Статус із 1940 року
Площа 27.89 км²
Населення 7936 (01.01.2017)[1]
Густота 284,6 осіб/км²
Поштовий індекс 78455
Телефонний код +380 03475
Географічні координати 48°32′51″ пн. ш. 24°45′06″ сх. д.H G O
Водойма Прут, Красна
Відстань
Найближча залізнична станція: Ланчин
До райцентру:
 - автошляхами: 18 км
До обл. центру:
 - залізницею: 65 км
 - автошляхами: 61 км
Селищна влада
Адреса вул. Незалежності № 109а, смт Ланчин, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл., 78455
Голова селищної ради Володимир Васильович Попович
Веб-сторінка http://lanchin.if.ua
Карта
Ланчин. Карта розташування: Україна
Ланчин
Ланчин
Ланчин. Карта розташування: Івано-Франківська область
Ланчин
Ланчин

Commons-logo.svg Ланчин у Вікісховищі

РозташуванняРедагувати

Вгору за течією Прута лежить село Добротів, яке колись було найменшим у Речі Посполитій містом, вниз за течією — Саджавка. Трошки північніше від Добротова лежить Красна. На північ від Ланчина — є невеличке село Вишнівці, на південь — Чорний Потік.

На північно-західній околиці села річка Кобилиця впадає у Прут.

Транспортні сполученняРедагувати

Через селище проходить залізниця, яка сполучає Коломию і Яремче, а також автомобільна дорога з тим же сполученням.

УстановиРедагувати

В Ланчині діють дві загальноосвітні школи: I–III ступенів та I–II ступенів, музична школа, будинок культури, є районна й дитяча бібліотека, міська лікарня і поліклініка, народний дім, відділення зв'язку, ощадкаса. Лікарня має стаціонарний відділ на 55 ліжок, 5 служб, забезпечена транспортом. Селище частково газифіковане й має часткове вуличне освітлення.

Ланчин має свій футбольний клуб ФК «Ланчин», який виступає у районній лізі.

КультураРедагувати

Ланчинська міська бібліотека для дорослих, міська бібліотека для дітей, Народний дім, музична дитяча школа

РелігіяРедагувати

На території селища зареєстровані дві церкви:

УГКЦ «Зіслання Святого Духа», отець Василь Ткачук.

УПЦ КП Чудо Архистратига Михаїла, отець Степан Проскурняк (21.12.1936 + 20.04.2012), отець Тарас Щербатюк.

ІсторіяРедагувати

Засновник першої галицької династії — князів Ростиславичів — Ростислав-Михайло Володимирович (1038—1067 рр.) був одружений з дочкою угорського короля Бели І, яка називалася Ілоною (Оленою), в тогочасних літописах її іменували Ланкою. На честь неї і було назване селище Ланчин. За іншими теоріями назва села походить від виразу «лан чий» або ж від пол. łączyć — «з'єднувати».

Згадується 16 жовтня 1475 року в книгах галицького суду[2]. У податковому реєстрі 1515 року документується 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі[3].

У XIX столітті — село державної власності (в поодиноких джерелах XIX ст. згадується як містечко) Надвірнянського повіту Королівства Галичини. Станом на 1880 р. мало 2947 мешканців, греко-католицьку парафію, однокласову державну сільську школу. Мало власну символіку — печатку з зображенням коси й серпа, відбитки якої збереглися в колекції документів львівського краєзнавця А. Шнайдера.[4]

У 1940—1962 рр. Ланчин був районним центром, далі селище відійшло до Надвірнянського району. Газифікація Ланчина триває з 2006 року.[5]

Відомі особиРедагувати

В Ланчині народилисяРедагувати

ПомерлиРедагувати

  • 1944 року в Ланчині мадярами повішений Богдан Войтків — заступник окружного провідника ОУН(м) Коломийщини.

ПриродаРедагувати

На південь від селища, по іншу сторону Пруту починаються Карпатські хребти.
У селі Ланчин концентрація аміаку, заліза і нітритів у воді з криниць перевищує норми. Попередні лабораторні дослідження обстежених 44 криниць виявили у воді вміст заліза у 1,5-2 рази більший від допустимих концентрацій, а також нітратів і нітритів у 2-3 рази.

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.375, № 3820 (лат.)
  3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 173 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  4. ЛНБ ім. В. Стефаника. Ф. 144. Оп. 7. Спр. 13. Арк. 123 зв., 125, 140 зв., 141.
  5. 25 тисяч мешканців отримають газ. На Прикарпатті урочисто запустили підвідний газопровід. ФОТО+ВІДЕО

ДжерелаРедагувати