Унів

село в Україні, в Перемишлянському районі Львівської області

Унів (1946-2003 - Міжгір'я)[1] — село в Україні, у Перемишлянській міській об'єднаній територіальній громаді Львівському районі Львівської області. У селі є чинна Свято-Успенська Лавра отців студитів Української Греко-Католицької Церкви.

село Унів
Свято-Успенська Лавра
Свято-Успенська Лавра
Свято-Успенська Лавра
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Громада Перемишлянська міська ОТГ
Основні дані
Населення 468
Площа 3,04 км²
Густота населення 153,95 осіб/км²
Поштовий індекс 81216
Телефонний код +380 3263
Географічні дані
Географічні координати 49°42′21″ пн. ш. 24°34′17″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
301 м
Водойми Гнила Липа
Місцева влада
Адреса ради 81215, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Коросне
Карта
Унів. Карта розташування: Україна
Унів
Унів
Унів. Карта розташування: Львівська область
Унів
Унів
Мапа
Мапа

CMNS: Унів у Вікісховищі

Історія ред.

 
Храм Вознесіння Господнього

Монастир ред.

В Уневі з XIV століття діяв монастир (за даними польських дослідників, василіянський, заснований князем Федором Любартовичем[2]), Успіння Богородиці з оборонними мурами, спершу православний, а у 1700—1790 роках — належав до Василіянського Чину. Відомо, що в цьому прекрасно збереженому оборонному монастирі в 1606 р. перебував Іван Вишенський і написав там «Посланіє до стариці Домініканії». Зведено споруду, найімовірніше, в XV ст.

У XVIII ст. — це один з найважливіших монастирів у Галичині; згодом він занепав.

У 1919 р. митрополит А. Шептицький переніс до Унева осередок Студитів з осідком ігуменату. Серед іншого тут було розвинено маля́рську школу, палітурню, а з 1935 р. друковано церковно-релігійний місячник «Промінчик Сонця Любови». За радянської влади, після арешту та ув'язнення керівництва монастиря, там було спочатку створено концентраційний табір для ченців різних спільнот УГКЦ, які відмовилися приєднатися до РПЦ, а потім — влаштовано інтернат для осіб похилого віку та інвалідів, де перебувало більше 300 старих та розумово відсталих осіб.

До Унева було проведено електрику, а згодом — газ. Побудовано дорогу з твердим покриттям. Після розпаду СРСР монахи спочатку не могли повернутися до монастиря, але в 1993 р. монасти́р повернули власникам.

У 2005 році в селі відкрили меморіальну дошку на честь митрополита Андрея і блаженного архимандрита Климентія Шептицьких за порятунок єврейських, українських та польських дітей у роки Другої світової війни.[3]

Унівська друкарня ред.

1618 року ігумен Кирило Транквіліон-Ставровецький почав друкувати на пересувній друкарні «Зерцало богословія». В 1648—1770 рр. при лаврі діяла Унівська друкарня, де було надруковано ряд відомих стародруків. Тут працювали українські друкарі Андрій Скольський, Дмитро Кульчицький, Симеон Ставницький, а книжки прикрашали гравюрами Іллі, М. Зубрицького, Є. Завадовського, Мини, М. Фуглевича.

Справжню друкарню в Уневі заснував львівський єпископ Арсеній Желиборський, який перевіз сюди львівську друкарню, з 1646 року в ній працював відомий друкар Андрій Скульський.

В Уневі видано «Псалтир», «Пѣтныи Акафісты» (1660). Опіку над унівською друкарнею продовжував архимандрит Варлаам Шептицький (1670—1710), за якого друкарі Симеон і Василь Ставницькі видали «Выкладъ о церкви святой» (1670), а Дмитро Кульчицький «Псалтир» (1678). У 1673 році в унівській друкарні молдавський митрополит Дософтей (Доситей) Барила видав румунською мовою кирилицею відомий віршований «Псалтир» («Psaltirea pre versuri tocmită») за зразком Я. Кохановського, «Акафісти» (1673) і «Літургіон» (1679), перекладені з українських видань. За єпископа Афанасія Шептицького (1722—46) в унівській друкарні видано «Собраніє припадковіъ» (1732) і «Служебникъ» (1733). За весь час в унівській друкарні було видано близько 60 книг, друк яких відзначався добрим поліграфічним виконанням. У 1770 році унівська друкарня занепала через суперництво Львівського Ставропігійського Братства.

Унівський бій ред.

 
Пам'ятка в лісі між с. Словіта та с. Унів встановлена з нагоди Унівського бою.

Бій відбувся наприкінці вересня 1944 року, біля монастиря Унівська лавра. З боку УПА бій прийняв курінь «Сіроманців» та сотня «Коса», більшовики застосували важку зброю, включно з танками та розвідувальними літаками. Після дводенної масакри відділ УПА щасливо відійшов, але на полі бою залишилося з обидвох сторін багато вояків.

Про бій під Уневом згадано у передріздвяному привітанні Головного командування УПА Романа Шухевича, нарівні з Гурбами[4].

Між селами Словіта та Унів глибоко в лісі збереглася пам'ятка цих героїчних подій. Це камінь-пісковик з викарбуваними словами: "Тут 30 вересня відбувся переможний бій куреня УПА під командуванням Карпенка Яс[5].

Відомі люди ред.

  • княжна Олександра — донька київського князя Андрія Івановича, була похована в монастирській церкві.[2]
  • Роалд Гоффман — хімік, поет, драматург, лауреат Нобелівської премії, переховувався в селі від нацистів під час другої Світової війни[6][7]
  • Микола Дюк — місцевий вчитель, переховував євреїв від нацистів під час другої Світової війни.[6]
  • Підківка Олег Михайлович (* 1947) — заслужений працівник культури України, голова Старосамбірської аматорської спілки композиторів, член Національної спілки композиторів України.

Історія села ред.

Перша писемна згадка про село Уніів відноситься до 1395 р., коли польський король Владислав ІІ Ягайло видав одну із своїх грамот, перебуваючи у Глинянах, неподалік «загальновідомого монастиря в Уневі».

1875 р. — унівська школа стає філіальною. 1888 р. — місцева громада будує мурований будинок для школи З 1899 р школа в Уневі стає двокласною. В 1901р вчителями в селі були: Бохманюк Ян, Детрич Казимир.

1880 р. в селі мешкає 768 осіб: 607 греко-католиків, 75 римо-католиків, 71 юдей, 15 протестантів.

У 1927р в селі проживало 1115 осіб[8]

Археологічні дослідження ред.

Під час археологічних досліджень однієї із чернечих келій-землянок на Чернечій (Черничій) горі в Уневі у 2001 р. на долівці, яка сягала глибини 1,8-1,95 м від рівня сучасної поверхні, знайдено багато цікавих та цінних історичних речей господарсько-побутового, виробничого та культового призначення. Однак особливу увагу серед виявлених знахідок привернув невеликий натільний хрестик. Він був виготовлений з мідно-бронзового сплаву.

Найбільшу увагу привертає зображення та напис, які виконано на аверсі та реверсі хрестика. Написи виконано у вигляді комбінації христограми та священної монограми. Крім цього, літери напису нанесено у колечках — давніх християнських символах вічності. Крім цього, на аверсі хрестика відзначено одночасне символізоване поєднання зображення двох типів православних хрестів — з традиційним прямим та перехресним раменом. Традиційно появу хрестів із перехресними раменами на Русі пов'язують з Андрієм Первозванним, тобто з першими, найранішими спробами християнізувати землі східних слов'ян. У середній частині зображеного хреста нанесено символічний ковчег-спаситель, що ніби підпирається символізованими водами на раменах хрестика. У нижній частині, де стоїть основа зображеного на хрестику православного хреста, відзначено затонуле судно. Ще нижче під затонулим судном у розрізі показано могилу, у якій чітко видніється людський череп. Під людським черепом, на найнижчій частині виробу старослов'янською мовою нанесено три великі літери — МЛБ. Зміст цього скороченого означення — Мъсто Лобное Бысть. На краях рамен хрестика, на його аверсі у кружальцях у традиційній умовній християнській абревіатурі скорочень старослов'янським шрифтом нанесено звеличувальний напис. Починати читати його слід з верхнього кружальця, у яке внесено в скороченні слово ЦР (цар). Зліва та справа — ІС та ХС — тобто Ісус Христос. На реверсі хрестика напис виконано у шістьох кружальцях. Його також зроблено старослов'янським шрифтом, однак уже більшими за розміром літерами, ніж на аверсі. Крім цього, центральне кружальце має двоступеневий рівень напису. Читання легенди також слід починати зверху й зліва направо. Отже, у верхньому кружальці маємо КРЕ дальше зліва СТ, у верхньому рядку середнього кружальця зверху УТВ, а знизу ОЄМ. У кружальці на рамені із правого боку нанесено УП. На основі хреста у двох наступних кружальцях читаємо ОКЛ та АН. Загалом отримуємо КРЕСТУ ТВОЄМУ ПОКЛАН…

Це скорочений варіант доволі поширеного християнського напису. У повному варіанті напис має наступне значення: «Кресту твоєму поклоняємся, Владико і Святое Воскресеніє Твоє славим». Таким чином, завдяки археологічним дослідженням в Уневі виявлено цінну історичну знахідку, яка є важливим надбанням нашого народу. [6]

Див. також ред.

Література ред.

Примітки ред.

  1. РСР, Президія Верховної Ради Української. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 18.7.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Львівської області» — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 2 березня 2024. 
  2. а б Uniów… — S. 807.
  3. КЛІМЕНТІЙ КАЗИМИР ШЕПТИЦЬКИЙ(КЛИМЕНТИЙ ШЕПТИЦКИЙ). Архів оригіналу за 4 листопада 2015. Процитовано 11 жовтня 2015. 
  4. Командири і бійці УПА. Передріздвяне привітання Тараса Чупринки передріздвяне звернення Тараса Чупринки, головнокомандувача УПА, до командирів і бійців. avr.org.ua. Процитовано 8 листопада 2015. 
  5. Том 20. Воєнна округа УПА «Лисоня» 1943-1952. Документи і матеріали - «Літопис УПА»
  6. а б Глумин П. (2010). Химик и лирик. // Корреспондент. — 2010. — № 47 (435) (10 дек.). с. — С. 37—38. 
  7. 80-річний нобелівський лауреат хоче допомогти «Батьківщині — Україні». — «Вікна», 2020.01.04.
  8. Wyspiański, Józef (2000). Spotkania Świrzan Nr 39 (польська). Lubin. с. 38. 

Посилання ред.