Відкрити головне меню

Ставровецький Кирило (Транквіліон) (1581 /?, село Ставрів, тепер Млинівського району Рівненської області— 1646, Чернігів[2]) — український (руський) православний і греко-католицький освітній та церковний діяч, архімандрит Чернігівський, поет, учений, друкар, видавець.

Кирило Транквіліон-Ставровецький
Перло Многоценное.jpg
Народився 1581 ?
Ставрів
Помер 1646(1646)
Чернігів
Громадянство Річ Посполита Річ Посполита
Діяльність церковний діяч, учений, видавець
Володіє мовами церковнослов'янська[1]
Заклад Львівська братська школа
Конфесія православ'я

Зміст

БіографіяРедагувати

У кінці 1580-х (1589[2]) роках учителював у Львові, потім в Острозі й Вільні. Як знавець грецької мови виступав перед патріархом Єремією II в обороні Львівського братства.

У грудні 1589 року як знавець грецької — учасник зустрічі тернопільських братчиків з Константинопольським патріархом Єремією ІІ Траносом у Тернополі (це підтверджує надпис на вмурованому над входом до церкви Різдва Христового (Середньої)). Через переслідування єпископа Гедеона Балабана перебрався до Вільна, де викладав слов'янську і грецьку мови у братській школі. 1618 р. переїхав до Почаєва.[2]

З 1618 року — ігумен Унівського монастиря (Угнівського[2]), пізніше Любартівського. Мав власну пересувну друкарню, у якій видавав свої твори.

1626 року К. Т.-Ставровецький перейшов на унію. У 1628 році отримав посаду чернігівського архімандрита, пробув там до смерті.

Друкарський доробокРедагувати

  • 1618 р. — першу українську догматичну систему «Зерцало богословія» (інші дані — у Почаївському монастирі)
  • 1619 р. — «Євангеліє учительноє», збірку своїх проповідей на неділю та свята (у Рохманові). Окремі частини цієї праці присвятив Раїні Могилянці-Вишневецькій, в маєтку якої проживав і працював. Цей твір був засуджений Собором українських православнх єпископів, 1627 р. у Москві наказали його «на пожарах спалити»
  • 1646 р. — збірку повчань і побутово-моралістичних віршів «Перло многоцѣнное».[2]
  • «Учительне Євангеліє» Кирила Транквіліона Ставровецького, у перекладі на сучасну українську мову, видано у Львові 2014 р. (вид. «Свічадо»).

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д Б.Пиндус, Г.Чернихівський. Ставровецький (Транквіліон) Кирило… — С. 327.

Джерела і літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати