Триняк Петро Лук’янович
Петро́ Лук'я́нович Три́няк (псевдо: «Чайка»; 27 червня 1915, с. Середній Майдан, Надвірнянський повіт, Станиславівське воєводство, тепер — Надвірнянський район, Івано-Франківська область — 7 січня 1945, с. Горішній Майдан, Надвірнянський район, Станіславська область) — командир сотні УПА куреня «Сивуля».
| Петро Лук’янович Триняк | |
|---|---|
 Хорунжий | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
27 червня 1915 с. Середній Майдан Надвірнянський повіт Станиславівське воєводство |
| Смерть |
7 січня 1945 (29 років) с. Горішній Майдан Надвірнянський район Станіславська область |
| Псевдо | «Чайка» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1943—1945 |
| Приналежність |
 Українська держава (1941) |
| Вид ЗС |
 УПА |
| Формування |
 |
| Війни / битви | Друга світова війна |
| Командування | |
| сотенний | |
Життєпис Редагувати
Народився 27 червня 1915 року в селі Середній Майдан нинішнього Надвірнянського району в селянській родині Лук'яна Триняка. Дідо Петра Лук'яновича — Іван Васильович Триняк був колишнім війтом села Середній Майдан. Батько — Лук'ян. У сім'ї, окрім Петра, було ще 9 дітей: Анна (нар. 1909), Іван (нар. 1910), Афія (нар. 1911), Дмитро (нар. 1913), Василь (нар. 1918), Марія (нар. 1921), Михайло (нар. 1925), Ольга (нар. 1927), Софія (Зоня, нар. 1928)[1] Петро, Марія, Василь, Зоня були тісно пов'язані з діяльністю УПА. Марія пропала безвісти в 1944 році разом з чоловіком і донькою, Василь військовим трибуналом НКВС СРСР у 1950 році засуджений на 25 років позбавлення волі і 5 років поразки в правах з конфіскацією майна. Софія (Зоня), наймолодша дитина в сім'ї, була вістовою Середньомайданського куща УПА. Їй вдалося уникнути покарання, однак спіймали її чоловіка Івана Вовчука, вояка УПА, і осудили на 25 років позбавлення волі[1].
Петро Триняк закінчив 4 класи Майданської початкової польської державної школи. Навчався у Станиславівській державній гімназії № 1 з українською мовою навчання з 1927 по 1938 рік.
Із встановленням радянської влади у вересні 1939 року шестикласова школа у с.Гаврилівка була реорганізована в початкову. Директором її було призначено Триняка Петра Лук'яновича[2].
У 1940 році вступив до Станіславської педагогічної школи.
Член ОУН з 1930-х років.
У 1943 році покинув інститутське навчання і вступив до УНС в Чорному лісі. Після вишколу в Чорному Лісі у підстаршинській школі на полонині Малиновище поблизу с. Маняви Петра призначають до куреня «Сивуля» командира на псевдо «Іскра» (Дячишина Ігора). За кмітливість, спритність та мужність, виявлену в боях проти німців за Чорний Ліс отримує повстанське псевдо «Чайка»[3].
На початку 1944 року — командир рою (ройовий), далі — командир чоти (чотовий) у курені «Сивуля» (командира «Іскри») групи «Чорний Ліс».
Під час переходу лінії фронту влітку 1944 року чотовий «Чайка» без жодних втрат переводить свій відділ. На початку осені того ж року перебирає керівництво сотнею у курені командира «Іскри» — «Сивуля»[3]. Сотня «Чайки» мала три чоти: «Міська» (Михайло Уштан, с. Кейданч Коломийського району), «Зелений» (колишній командир Угорської армії) і «Крук» (Іван Федорак, с. Пнів)[4].
Командуючи сотнею, Петро Триняк провів цілий ряд боїв і наскоків на енкаведистські гнізда в Калуському, Богородчанському і Надвірнянському районах[3].
Наказом ГВШ 14 жовтня 1944 року підвищений у званні до хорунжого.
Під новий 1945-й рік сотня «Чайки» переходить у надвірнянські ліси і базується у таких селах: Верхній Майдан, Парище, Красна, Добротів, Лоєва.
Загинув 7 січня 1945 році у с. Горішній Майдан Надвірнянського району[5].
За іншою версією — Петро загинув у Богородчанському районі[1][3].
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ а б в Петро Левицький, 2009, с. 176—177.
- ↑ Розвиток шкільництва в с.Гаврилівка (українська).
- ↑ а б в г Петро Левицький, 2009, с. 29—31.
- ↑ Кметюк І. Зродились ми великої години. — Надвірна, 2012. — С. 103.
- ↑ Літопис УПА. Нова серія. — Т. Том 22. Станиславівська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945-1951. — С. 51.
Джерела та література Редагувати
- Коретчук Я. Командири відділів ТВ 22 «Чорний Ліс» / Ярослав Коретчук, Петро Ганцюк. — Торонто; Львів : Літопис УПА, 2014. — Т. 27. — С. 25.
- Петро Левицький. Середній Майдан. Історичні нариси. Частина друга. З 1938 до 2010 року. — Середній Майдан, Надвірна, 2009.
- Вісті з терену по округу Станіславів за час від 1.12—14.1.1945 р.. avr.org.ua. Електронний архів Українського визвольного руху. Процитовано 25 червня 2022.
|
Це незавершена стаття про вояка або воячку УПА. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |