Триняк Петро Лук’янович

Петро́ Лук'я́нович Три́няк (псевдо: «Чайка»; 27 червня 1915, с. Середній Майдан, Надвірнянський повіт, Станиславівське воєводство, тепер — Надвірнянський район, Івано-Франківська область — 7 січня 1945, с. Горішній Майдан, Надвірнянський район, Станіславська область) — командир сотні УПА куреня «Сивуля».

Петро Лук’янович Триняк
 Хорунжий
Загальна інформація
Народження 27 червня 1915(1915-06-27)
с. Середній Майдан
Надвірнянський повіт
Станиславівське воєводство
Смерть 7 січня 1945(1945-01-07) (29 років)
с. Горішній Майдан
Надвірнянський район
Станіславська область
Громадянство  Українська держава (1941)
Псевдо «Чайка»
Військова служба
Роки служби 19431945
Приналежність  Українська держава (1941)
Вид ЗС  УПА
Формування
Війни / битви Друга світова війна
Командування
сотенний

Життєпис ред.

Народився 27 червня 1915 року в селі Середній Майдан нинішнього Надвірнянського району в селянській родині Лук'яна Триняка. Дідо Петра Лук'яновича — Іван Васильович Триняк був колишнім війтом села Середній Майдан. Батько — Лук'ян. У сім'ї, окрім Петра, було ще 9 дітей: Анна (нар. 1909), Іван (нар. 1910), Афія (нар. 1911), Дмитро (нар. 1913), Василь (нар. 1918), Марія (нар. 1921), Михайло (нар. 1925), Ольга (нар. 1927), Софія (Зоня, нар. 1928)[1] Петро, Марія, Василь, Зоня були тісно пов'язані з діяльністю УПА. Марія пропала безвісти в 1944 році разом з чоловіком і донькою, Василь військовим трибуналом НКВС СРСР у 1950 році засуджений на 25 років позбавлення волі і 5 років поразки в правах з конфіскацією майна. Софія (Зоня), наймолодша дитина в сім'ї, була вістовою Середньомайданського куща УПА. Їй вдалося уникнути покарання, однак спіймали її чоловіка Івана Вовчука, вояка УПА, і осудили на 25 років позбавлення волі[1].

Петро Триняк закінчив 4 класи Майданської початкової польської державної школи. Навчався у Станиславівській державній гімназії № 1 з українською мовою навчання з 1927 по 1938 рік.

 
Журнал успішності Петра Триняка за 8 клас навчання в Державній українській гімназії м. Станіславова

Із встановленням радянської влади у вересні 1939 року шестикласова школа у с.Гаврилівка була реорганізована в початкову. Директором її було призначено Триняка Петра Лук'яновича[2].

У 1940 році вступив до Станіславської педагогічної школи.

Член ОУН з 1930-х років.

У 1943 році покинув інститутське навчання і вступив до УНС в Чорному лісі. Після вишколу в Чорному Лісі у підстаршинській школі на полонині Малиновище поблизу с. Маняви Петра призначають до куреня «Сивуля» командира на псевдо «Іскра» (Дячишина Ігора). За кмітливість, спритність та мужність, виявлену в боях проти німців за Чорний Ліс отримує повстанське псевдо «Чайка»[3].

На початку 1944 року — командир рою (ройовий), далі — командир чоти (чотовий) у курені «Сивуля» (командира «Іскри») групи «Чорний Ліс».

Під час переходу лінії фронту влітку 1944 року чотовий «Чайка» без жодних втрат переводить свій відділ. На початку осені того ж року перебирає керівництво сотнею у курені командира «Іскри» — «Сивуля»[3]. Сотня «Чайки» мала три чоти: «Міська» (Михайло Уштан, с. Кейданч Коломийського району), «Зелений» (колишній командир Угорської армії) і «Крук» (Іван Федорак, с. Пнів)[4].

Командуючи сотнею, Петро Триняк провів цілий ряд боїв і наскоків на енкаведистські гнізда в Калуському, Богородчанському і Надвірнянському районах[3].

Наказом ГВШ 14 жовтня 1944 року підвищений у званні до хорунжого.

Під новий 1945-й рік сотня «Чайки» переходить у надвірнянські ліси і базується у таких селах: Верхній Майдан, Парище, Красна, Добротів, Лоєва.

Загинув 7 січня 1945 році у с. Горішній Майдан Надвірнянського району[5].

За іншою версією — Петро загинув у Богородчанському районі[1][3].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в Петро Левицький, 2009, с. 176—177.
  2. Розвиток шкільництва в с.Гаврилівка (українська) . {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  3. а б в г Петро Левицький, 2009, с. 29—31.
  4. Кметюк І. Зродились ми великої години. — Надвірна, 2012. — С. 103.
  5. Літопис УПА. Нова серія. — Т. Том 22. Станиславівська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945-1951. — С. 51.

Джерела та література ред.