Відкрити головне меню
Лісопилка-вітряк у місті Лейдсендам, Нідерланди

Лісопильня[1], тартак[2], лісопильний завод, діал. тра́чка[3] — підприємство, для поздовжнього розпилювання круглих лісоматеріалів та брусів на пиломатеріали потрібних розмірів та якості за допомогою лісопильної рами.

У деревообробній промисловості, тартак відносять до першої групи виробництва — первинна обробка деревини.[4]

Зміст

ТартакРедагувати

 
Паровий тартак у Бошневі-Осаді.
 
Розпиляння колоди на «трацькому верстаті». Реконструкція піднятого корабля «Vasa»
 
Схема давньоримського тартака в Ієраполісі, III ст. н. е.

Словом «тартак» (від пол. tartak < trzeć — «терти»)[5] або «трачка» (пол. tracz < trzeć)[5] в первісному значенні цього слова називалася спеціальна конструкція з деревини, козла, на яких проводили поздовжнє розпилювання стовбурів на дошки за допомогою довгих дворучних пилок[5] (відома також як «трацький верстат»)[6]. Колоду встановлювали горизонтально на певній висоті над землею і закріплювали з допомогою скоб, потім її розпилювали вздовж два пилярі. Один майстер («трач») під час розпилювання знаходився зверху, другий стояв на землі. В окремих випадках знизу могло бути двоє майстрів (бо вниз тягнути пилку було важче). Якщо колода для розпилювання була груба і важка, то її не ставили на козла, а клали поперек ями, у якій знаходилися «низові» пилярі. Довжина пилки становила 1,7 м (довжина розмаху рук). На колоду перед розпилюванням могла наноситись розмітка обвугленим шнуром. Тирсу на тартаку (трачці) називали «трачинням»[7]. У пізніших конструкціях тартак приводився в рух за допомогою водяного млина, через що слово «тартак» стало позначати лісопильний млин.

В Україні перші тартаки — водяні млини з'явилися в XV столітті.[8]. Так у Нових Стрілиськах тартак був вже у 1429 році[9].

Топонім «тартак» поширений у центральній, західній та північній Україні (села Тартаків, Тартак, урочище Тартак, ставок Тартак в Умані та Лебедині на Черкащині, річка Тартак на Житомирщині, тощо), що свідчить про розвиток деревообробної промисловості на тих теренах, де була деревина[10]. Тартаки найбільше набули поширення у місцевостях де були великі лісові масиви. Так у 1906 році в Галичині діяло 159 зареєстрованих тартаків та 432 незареєстрованих тартаків[11].

Також від «тартак» походять українські прізвища (Тартаковський, Тартакович тощо)[12].

У 1593 році Корнеліс Корнелісзон (нід. Cornelis Corneliszoon) першим отримав патент на механізм тартака[13].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Лісопильня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — С. 525
  2. Тартак // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — С. 41
  3. Трачка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — С. 241
  4. Первинна обробка деревини[недоступне посилання з липень 2019]
  5. а б в Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  6. Верстат // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 137
  7. Трачиння // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Денисик Григорій. Млини в історії господарського освоєння річок Поділля (PDF) / Лаврик Олександр // Український Млинологічний журнал : науковий ілюстрований журнал. — Київ : Приватний історико-етнографічний музей «Козацькі землі України», 2011. — Вип. 1. — С. 112.
  9. Історія української культури. За загал. ред. Івана Крип'якевича. — 4-те вид., стереотип. — К.: Либідь, 2002. — 656 с. ISBN 966-06-0248-0.
  10. М.Хармак. До історії водяних млинів у Батурині. Сіверщина в історії України, випуск 6, 2013
  11. Проект «Україна». Галичина та Волинь у складі міжвоєнної Польщі / В. Вісин, Р. Голик, В. Голубко та ін.; авт.-упоряд. Микола Литвин; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. — Харків: Фоліо, 2017. — 444 с.: іл. ISBN 978-966-03-7819-3.
  12. Н. Б. Таранова, С. В. Гулик. опоніми Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся, які повязані з господарською діяльністю населення // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. — 2017. — № 2. — С. 20-26.
  13. H. Bonke et al., Cornelis Corneliszoon van Uitgeest: uitvinder aan de basis van de Gouden Eeuw, 2e dr. Zutphen 2004. (нід.)


ПосиланняРедагувати