Відкрити головне меню

Тартаків

село в Сокальському районі Львівської області (Україна)

Тарта́ків — село Сокальського району Львівської області.

село Тартаків
Tartakiv sok gerb.png Tartakiv sok prapor.png
Герб Прапор
Палац Потоцького в Тартакові 01.jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Сокальський
Рада/громада Тартаківська сільська рада
Код КОАТУУ 4624887401
Облікова картка Тартаків 
Основні дані
Засноване 1426
Населення 1505
Територія 2,430 км²
Густота населення 619,34 осіб/км²
Поштовий індекс 80033
Телефонний код +380 3257
Географічні дані
Географічні координати 50°27′34″ пн. ш. 24°23′54″ сх. д. / 50.45944° пн. ш. 24.39833° сх. д. / 50.45944; 24.39833Координати: 50°27′34″ пн. ш. 24°23′54″ сх. д. / 50.45944° пн. ш. 24.39833° сх. д. / 50.45944; 24.39833
Водойми р. Спасівка
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Сокаль
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради 80033, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Тартаків
Карта
Тартаків. Карта розташування: Україна
Тартаків
Тартаків
Тартаків. Карта розташування: Львівська область
Тартаків
Тартаків

CMNS: Тартаків на Вікісховищі

Церква Різдва Іоана Хрестителя УПЦ КП в с.Тартаків..jpg

НазваРедагувати

Назва села Тартаків походить від пристрою для нарізки дерева «тартак» (лісопильня).

ІсторіяРедагувати

Уперше письмова згадка про Тартаків подана 1426 р. в документі князів Белза Земовита V і Владислава, виданому в Сокалі у справі розмежування володіння Готґарда.

З 1587 р. тартаківські маєтки належали родині Тшцінських (Trzciński h. Rawicz), згодом — родині магнатів Потоцьких.

Родина Тшцінських, які називались також Прандота-Тшцінські (Prandota-Trzciński) (Прандота, то слово придомок), це стара мазовецька родина, яка походить з села Тшцяна (Trzciana) у воєводстві Равським, парафія Стара Рава (сучасне Лодзинське воєводство), де згадка про них датується в місцевих актах від 1506 року [1].

1685 р. на прохання власника поселення магната Щенсного Казимира Потоцького Тартаків отримав привілей і права містечка (маґдебурґію). Король Ян III Собеський дозволив щорічно проводити у містечку чотири ярмарки (з участю купців-німців, -французів, -татар, -турків, -росіян, які привозили товари) тривалістю по два тижні, щотижня в п'ятницю — торг. На основі наданого привілею збудовано Тартаківську ратушу зі стрімкою вежею і годинником на вежі, навколо ратуші оригінально закладено в чотирикутнику ринок у стилі бароко, де були розміщені крамниці та численні склади для товарів. До ратуші вело п'ять в'їзних брам. Для захисту від нападу грабіжників ринок був перетворений на замково-оборонну фортецю. Вартовий, який стояв на сторожі на вежі ратуші, при наближенні небезпеки сповіщав мешканців. Тоді негайно зачинялися брами, зникали товари, озброєна сторожа займала свої пости. На склепінні Тартаківського костьолу пензлем художника Станіслава Строїнського відтворено облогу ринку татарами та оборону залогою і мешканцями містечка.

Воєвода київський Щенсний Казимир Потоцький надавав новоприбулим посадникам вільні землі; євреям дозволив відкрити друкарню, згодом зачинив друкарські преси, передав їх єзуїтам. У місті була єврейська синагога. Розвивалися текстильне, ювелірне, миловарне і лимарне ремесла. Виготовляли пиво, пізніше функціонували ґуральня і цегельня. У 1748 р. король Август III підтвердив містечку права. Містечко було фортецею, яка також захищала підступи до Кристинополя (Червонограда).

1774 року мешканці Тартакова під охороною війська склали в костьолі присягу вірності цісаревій і цісарю. На запитання, чи визнають тодішніх правителів за цісаря і свого пана, селянин відповів: «Нехай там і чорт буде цісарем, щоб тільки добрим був паном, то ми будемо його слухати». 1784 р. утворено маґістрат у складі президента, двох бургомістрів і міського писаря.

Тартаківські ярмарки набули визнання, коли цісар купив собі на одному з них коня арабської породи, а для свого секретаря хутра. Згодом за австрійських часів ярмарки перенесено за кордон, і містечко почало занепадати.

1784 року пожежа знищила 130 будинків, зубожілим мешканцям була надана допомога з каси ім. Кузневича.

1890 р. населення міста разом з двірським обшаром нараховувало 1280 мешканців, у тому числі 277 римо-католиків, 212 греко-католиків, 790 юдеїв. У містечку працювала двокласна чоловіча та окрема жіноча школи, які в 1899 р. реорганізовано в чотирикласну змішану.

ТериторіяРедагувати

На кінець XIX ст. містечко Тартаків разом Тартаковом-селом і Тартаковцем становили одну громаду. Територія району перебувала (до 1772 р. і в 19181939 рр.) у межах польської держави, а також Австро-Угорщини (17721918 рр.).

У період приналежності до Польщі (19201939 рр.) за адміністративним поділом існували: Тартаків — місто, Тартаків і Тартаківець — село. У містечку була семикласна школа, постерунок поліції і два млини. Працювали ремісники-кустарі.

1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ на сільські гміни шляхом об’єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Була утворена Ґміна Тартакув Място. Ґміна Тартакув Място — колишня (1934–1939 рр.) сільська ґміна Сокальського повіту Львівського воєводства Польської республіки. Центром ґміни було село Тартаків місто.

Ґміну Тартакув Място (місто) було утворено 1 серпня 1934 р. у межах адміністративної реформи в ІІ Речі Посполитій із дотогочасних сільських ґмін: Бобятин, Горбків, Комарів, Копитів, Лещатів, Лучичі, Переспа, Первятичі, Спасів, Шарпанці, Тартаків місто, Тартаків, Тартаковець, Волиця Комарева, Зубків[2].

27 вересня 1939 р. відповідно до Пакту Молотова — Ріббентропа територія ґміни була зайнята радянськими військами, 17 січня 1940 р. включена до Сокальського району Львівської області, а в 1941—1944 рр. входила до Дистрикту Галичина.

1941 р. гітлерівські війська піддали артилерійському обстрілу поселення Тартакова. Пожежа, що виникла, знищила багато будинків, і, по суті, містечко припинило існування. Відродилось воно після війни вже як одне із сіл Сокальського району.

Пам'ятки архітектуриРедагувати

Костел св. Архангела МихаїлаРедагувати

Костел святого Архангела Михаїла побудований 1587 р., 1603 р. реконструйований у стилі рококо. Колись при костелі функціонував навчальний заклад «Колеґія школьна». Ймовірно, львівський майстер Томас Гертнер був головним автором монументальної декорації в храмі, яку раніше приписували Станіславові Строїнському[2].

Замок-палац Потоцьких (XVII ст.) - Палац Лянцкоронських (1896-1898)Редагувати

У Тартакові був замок Потоцьких (залишки збереглися у вигляді оборонних мурів з південно-західного боку пізнішого палацу)[3].

Наприкінці 19 ст, на рештках замку зводять палац коштом тодішнього власника маєтку в Тартакові Збіґнєва Лянцкоронського, представника відомої польської шляхетської родини Лянцкоронських (пол. Lanckorońscy). Двоповерховий, з цегли, з ризалітом та балконом, палац зведений у стилі французького необароко за проектом львівського архітектора Вінцент Равський (молодший). Палац колись прикрашали дві фігури атлантів (теламонів)[4]. З півдня до будинку приєднаний Г-подібний господарський корпус. Лянцкоронські розбудували та реконструювали старий замок, зробили нову будівлю, орієнтуючись на «Casino de Paris» у Монако. Палац розташований у великому парку XVIII століття[5]..

3 лютого 2010 р. голова Львівської ОДА Микола Кміть підписав угоду про передачу в концесію пам'ятки архітектури національного значення. Угоду укладено на 49 років із приватним інвестором з Волині — ФОП «Новосад». Інвестор зобов'язується вивести з аварійного стану і ввести в експлуатацію палац як туристично-відпочинковий центр[6]. У березні 2011 року планується розпочати перший етап реставраційних робіт з монтажу даху.[7] Та у вересні 2015 року будівля палацу ще перебувала в геть жахливому аварійному стані.[8]

З 27 липня по 3 серпня 2019 року на території палацу та парку у Тартакові відбувався перший в Україні волонтерський проект, покликаний стати осередком спільних дій, аби дати нове життя перлині культурної спадщини: «Тартаків & Тартак» . В межах ревіталізаційно освітньо-культурного табору-резиденції відбулися панельні дискусії, майстер-класи, лекції та тренінги. Тривали роботи із впорядкування території та об’єкту за участі головних архітекторів районів і міст обласного значення Львівської області, а також дискурс із пристосування пам’ятки.


Пам'ятникиРедагувати

В Тартакові встановлені:

  • Пам'ятник Незалежності України
  • Пам'ятник Т. Г. Шевченку
  • Пам'ятник загиблим воїнам
  • Фігура Пресвятої Богородиці на честь 600-ліття с.Тартаків

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

  • Білик Ігор Зіновійович (1977—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014 року.
  • Олійник Володимир Филимонович (нар. 16 жовтня 1957 р, с. Тартаків) — український науковець, політик, голова Національної комісії з питань регулювання зв'язку України.
  • Сєцінський Осип — інженер-металург і громадський діяч.
  • Роза Росновська (Лянцкоронська) - Львівська доброчинниця.

Люди, пов'язані з ТартаковомРедагувати

ФотографіїРедагувати

Див. такожРедагувати

ВиноскиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати