Відкрити головне меню

І́гор Зіно́війович Бі́лик (30 березня 19772 липня 2014) — солдат Збройних сил України.

Білик Ігор Зіновійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Білик Ігор Зіновійович.jpg
Загальна інформація
Народження 30 березня 1977(1977-03-30)
Тартаків, Львівська область
Смерть 2 липня 2014(2014-07-02) (37 років)
Червонопартизанськ, Луганська область
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
72 ОМБр.svg
 72 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

ЖиттєписРедагувати

В селі Перв'ятичі проживав з 1999 року. Закінчив школу, Сокальський професійний ліцей, працював екскаваторником.

Одним з перших записався 2 березня 2014 року добровольцем в райвійськкоматі. Навідник танка, 72-а окрема механізована бригада.

Загинув поблизу Червонопартизанська — село Панченкове, в часі обстрілу опорного пункту механізованої бригади терористами зі стрілецької зброї. Бойовики під'їхали до блокпосту з білим прапором — нібито хочуть здаватися. Наблизившись до блокпосту, відкрили вогонь, загинув Ігор Білик. Вогнем у відповідь автомобіль з терористами було знищено.

Вдома залишились дружина Оксана та дві доньки — 14-річна Вікторія та 5-річна Діана. В останню дорогу проводжало кілька тисяч людей, дівчата встеляли дорогу попереду квітами аж до цвинтаря.

НагородиРедагувати

29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

ДжерелаРедагувати