Упоров Ігор Романович

Упоров Ігор Романович (нар. 30 серпня 1984(19840830), с. Залужне, Локачинський район, Волинська область, Українська РСР — пом. 28 червня 2014, с. Макарове, Станично-Луганський район, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, миротворець, старший солдат Збройних сил України.

Упоров Ігор Романович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Ігор Упоров.jpg
Загальна інформація
Народження 30 серпня 1984(1984-08-30)
Українська РСР Залужне, Волинська область
Смерть 28 червня 2014(2014-06-28) (29 років)
Україна Макарове, Луганська область
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Формування
51 OMBr ZSU.png
 51 ОМБр
Війни / битви

Миротворча місія у Косові
Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

БіографіяРедагувати

Народився 30 серпня 1984 року в селі Залужне[1] Локачинського району на Волині. Закінчив Замличівську загальноосвітню школу у сусідньому селі Замличі.

Свого часу проходив службу у складі миротворчого контингенту в Косові. Мешкав із сім'єю у місті Володимирі-Волинському.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України мобілізований на початку квітня 2014 року.

Старший солдат, командир бойової машини — командир відділення 51-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2331, м. Володимир-Волинський.

28 червня під час бою поблизу села Макарове Станично-Луганського району перебував на БМП-2. В результаті обстрілу російськими терористами дістав поранення у живіт осколком, що рикошетом влучив під бронежилет, помер від втрати крові у вертольоті під час транспортування до шпиталю. Загинув герой під час оголошеного на фронті перемир'я, за кілька діб до народження своєї другої доньки.

Похований 2 липня на Федорівському кладовищі міста Володимир-Волинський, в місті було оголошено жалобу.

Залишились мати Тамара Полатівна у Луцьку, молодша сестра Мирослава, дружина Надія, старша 5-річна донька Юлія та новонароджена донька Віолетта, яку загиблий батько уже не побачив, — вона народилася в ніч після поховання. У жовтні 2015-го сім'я загиблого волинянина отримала квартиру у Володимирі-Волинському[2].

Нагороди та званняРедагувати

4 червня 2015 року — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].

29 жовтня 2014 рішенням міської ради № 39/24 нагороджений відзнакою міської ради «За заслуги перед містом Володимир-Волинський» (посмертно)[4].

24 квітня 2015 рішенням міської ради № 43/22 Ігорю Упорову разом із іншими загиблими в АТО військовослужбовцями, жителями Володимира-Волинського, присвоєне звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського»[5].

Вшанування пам'ятіРедагувати

22 квітня 2015 у Слов'янському парку м. Володимира-Волинського була закладена Алея Слави. Студенти Володимир-Волинського агротехнічного коледжу висадили у парку 8 дубів у пам'ять про жителів міста, які загинули на сході України під час проведення антитерористичної операції — Василя Спасьонова, Віктора Хмелецького, Дмитра Головіна, Олександра Максименка, Михайла Ілляшука, Леоніда Полінкевича, Дмитра Колєснікова та Ігоря Упорова[6].

В липні 2015 у Володимирі-Волинському журналіст місцевої газети «Рідне місто» Тетяна Палаєвська організувала виставку світлин Ігора Упорова під назвою «Недоспівана пісня…» в Культурно-мистецькому центрі. До експозиції увійшли фотографії, які він зробив під час місії в Косові, на Донбасі та удома. Серед них світлина, яку Ігор зробив за дві години до загибелі — це «селфі» на БМП[7].

9 вересня 2015 рішенням Володимир-Волинської міської ради № 46/15 вулицю в житловому кварталі колишнього селища Газопроводу названо іменем Ігоря Упорова[8].

22 грудня 2015 у приміщенні Замличівської ЗОШ І-ІІІ ст. відкрито меморіальні дошки на честь випускників школи, які загинули у зоні АТО на сході України, — Ігоря Упорова та Григорія Савчука[9].

ПриміткиРедагувати

  1. Матері загиблого волинянина ніде жити // «Волинські новини», 25 грудня 2014
  2. Володимир: сім'я Героя отримала квартиру // «Волинське Агентство Розслідувань», 6 жовтня 2015
  3. Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Загиблих на Сході волинських бійців нагородять відзнаками // «Буг», 30 жовтня 2014
  5. У Володимирі-Волинському загиблим бійцям АТО присвоїли звання Почесних громадян міста // «СловоВолині», 25 квітня 2015
  6. Вісім загиблих героїв — вісім дубів на Алеї Слави у Володимирі-Волинському // «Буг», 21 квітня 2015
  7. «Недоспівана пісня»: на Волині — виставка світлин загиблого бійця // «Волинські новини», 26 липня 2015
  8. Володимир-Волинський: вулиці назвуть іменами героїв АТО // «Волинське Агентство Розслідувань», 4 вересня 2015
  9. Вічна пам'ять Героям! // Локачинська РДА, 23 грудня 2015

ДжерелаРедагувати