Спасьонов Василь Володимирович
Васи́ль Володи́мирович Спасьо́нов (1975-2014) — підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Спасьонов Василь Володимирович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Підполковник | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 8 січня 1975  Степанівка, Сумський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Смерть | 2014 Лисичанськ, Луганська область, Україна | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність |  Україна | ||||
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | ||||
| Рід військ |  Механізовані війська | ||||
| Формування | |||||
| Війни / битви | Війна на сході України Бої за Лисичанськ | ||||
| Командування | |||||
| начальник протиповітряної оборони бригади | |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Життєпис
ред.Народився Василь Спасьонов у селищі міського типу Степанівка Сумської області.[1] Служив начальником протиповітряної оборони 51-ї механізованої бригади. Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії. Зі слів бійців бригади, завжди турбувався про своїх підлеглих, ніколи не ховався за їхніми спинами.[2][3] 23 липня 2014 року добровільно зголосився супроводжувати з десантним підрозділом та підрозділом Національної Гвардії БМП, які йшли за танковим підрозділом та мали завдання почати зачистку Лисичанська від сепаратистів. Колона українських збройних сил увійшла у місто першою, та відірвалась від основних частин збройних сил приблизно на 900 метрів.[2] Уже в межах міста колона збройних сил потрапила під масований обстріл сепаратистів, під час якого Василя Спасьонова було поранено.[3] Бійці бригади спробували прикрити свого командира та вивести його й іншого пораненого — сержанта Нацгвардії — у безпечне місце. Але при переході на безпечнішу позицію загін потрапив під новий обстріл, під час якого Василь Спасьонов був поранений удруге, тепер уже смертельно.[2][3] Під час обстрілу бійці не змогли забрати тіло підполковника, яке було знайдено лише через тиждень після загибелі.[2]
Удома у Василя Спасьонова залишились дружина та син.
Похований Василь Спасьонов на кладовищі у селі Житані Володимир-Волинського району.
Нагороди та відзнаки
ред.- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (15.05.2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[4]
- медаль «За сумлінну службу» III ст.
- нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» ІІ ст.
- нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ст.
- 29 жовтня 2014 року Володимир-Волинська міська рада посмертно нагородила Василя Спасьонова почесною відзнакою «За заслуги перед містом Володимир-Волинський».[5][6]
- 24 квітня 2015 року Василю Спасьонову разом із іншими загиблими в АТО військовослужбовцями, які були жителями міста Володимира-Волинського, було присвоєне звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського».[7][8]
Вшанування пам'яті
ред.- 22 квітня 2015 року в Слов'янському парку Володимира-Волинського була закладена Алея Слави на пошанування земляків, які загинули на сході України під час проведення антитерористичної операції. Студенти Володимир-Волинського агротехнічного коледжу висадили у парку 8 дубів на згадку про загиблих жителів міста — Віктора Хмелецького, Леоніда Полінкевича, Ігоря Упорова, Олександра Максименка, Михайла Ілляшука, Дмитра Головіна, Дмитра Колєснікова та Василя Спасьонова.[9]
- 18 липня 2015 року у селищі Степанівка Сумського району Сумської області, за ініціативи однокласників, пройшла церемонія відкриття меморіальної дошки загиблому в зоні АТО підполковнику Василю Володимировичу Спасьонову. Меморіальна дошка встановлена на фасаді будівлі Степанівської ЗОШ I—III ступенів № 2, де Василь Спасьонов навчався у 1990—1992 роках.[1]
- Володимир-Волинська міська рада 9 вересня 2015 року ухвалила рішення про присвоєння імені Василя Спасьонова новозбудованій вулиці у місті в районі вулиць Антіна Лотоцького та Володимира Великого.
Примітки
ред.- ↑ а б Герої не вмирають! Сумська районна рада. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 серпня 2015.
- ↑ а б в г Архівована копія. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 3 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2015-06-03 у Wayback Machine.] - ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №270/2015 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 лютого 2016.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2015-07-22 у Wayback Machine.] - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 червня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.] - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2015-05-27 у Wayback Machine.] - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела
ред.- Василь Спасьонов [Архівовано 7 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Спасьонов Василь Володимирович
- Герої не вмирають! [Архівовано 15 травня 2019 у Wayback Machine.]