Микитюк Степан Федорович

Микитюк Степан Федорович (нар.1922, с. Боб'ятин Сокальського району Львівської області) — провідник рою ОУН.

Микитюк Степан Федорович
Народився 1922
Боб'ятин, Сокальський район, Львівська область, Україна
Діяльність політик
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Партія Організація українських націоналістів

БіографіяРедагувати

Початкову освіту здобув у школі рідного села, а 1937 р. закінчив 7 класів Тартаківської школи. З другої чверті, тобто 10 листопада 1939 р., почала працювати Сокальська педшкола, куди поступив і навчався до 22 червня 1941 р., тобто до початку війни закінчив два курси.

У школі працювала підпільна, добре організована ОУН. До молодіжної ОУН вступив ще 1938 р. Мав псевдо «Скрипа» і був провідником рою. Рій — це найменша ланка організації, що складалася з 5 чоловік. Провідником ОУН в педшколі був Петро Гой зі села Копитова.

До рою входили:

  1. Микитюк Степан Федорович — ройовий.
  2. Кручкевич Богдан Володимирович — с. Боб'ятин.
  3. Бузікевич Микола — с. Боб'ятин
  4. Козачок Григорій — с. Стенятин.
  5. Шамборовський Іван — с. Стенятин

Степан Микитюк згадує:

  Петро Гой мені давав завдання вивчати легку ручну зброю військ СРСР. Я познайомився з інструкцією кулемета «Максима», «Дехтярьова», гвинтівки, револьвера марки «Наган» і набоями для них. Це було напередодні війни, і ОУН готувалась до неї.

Крім того, потрібні були зошити, яких в Сокалі не було, а їх роздавали у школі по 3-5 штук на учня, згідно з розпорядженням. Я сидів за партою поруч з Миколою Веремієм зі Шарпанців, старостою групи, а зошити на клас одержував я (він був у курсі справи). Кожного разу я не додавав студентам свого курсу по одному зошиту. Їх я брав додому і в літню пору разом з односельчанами (членами ОУН) в стодолі Івана Дещиці переписували вручну націоналістичну літературу, також писану від руки, яку привозив нам Гой. Так було кожної неділі. Ввечері приїжджав на велосипеді Гой і забирав у нас написане та давав свіжу літературу. Мені допомагали переписувати: Богдан Кручкевич, Михайло Демчук (студенти) та Іван Дещиця. Зі своїм роєм вивчав «Декалог».

На третій день війни (25 червня) я повертався до свого села. На дорозі до Тартакова мене затримав офіцер СС і відправив до Сокаля, а далі мене вивезли до Німеччини (недалеко від Гамбурга). Тут я отримав номер 4320 Х-Д і вкінці листопада відправили мене у трудовий табір до Відня на примусові роботи. На околиці Відня в місцевості Швехаж-Ост я працював на будівництві аеродрому для реактивних літаків фірми «Генкель».

 

У 1945 році був на фронті, «визволяв» Чехословаччину й Австрію, дійшов до Праги.

У 1947 р. після демобілізації з армії вступив на третій курс Сокальського педучилища, яке закінчив у 1948 році і поступив до Львівського державного університету.

Працював вчителем історії, директором в Ільковицькій середній школі Сокальського району. Виховав двоє дітей.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • «Сокальське педагогічне училище». Пам'ятна книга, видана Братством студентів Сокальського педагогічного училища. Сокаль, 2006. Стор. 49, 73.