Медведчук Віктор Володимирович

проросійський політик, державний та громадський діяч в Україні

Ві́ктор Володи́мирович Медведчу́к (нар. 7 серпня 1954(19540807); Почет, Абанський район, Красноярський край, РРФСР) — український проросійський політик, олігарх, державний та громадський діяч, Народний депутат України II—IV та IX-го скликань, перший заступник Голови ВРУ (лютий 2000 — грудень 2001), Голова АП України (2002—2005). Заслужений юрист України. З 2012 року — голова ГО Український вибір[2]. Неофіційний власник закритих проросійських пропагандистських телеканалів: Перший незалежний, 112 Україна, ZIK та NewsOne.

Медведчук Віктор Володимирович
2019 Viktor Medvedchuk.jpg
6-й Глава Адміністрації Президента України
12 червня 2002 — 21 січня 2005
Президент Леонід Кучма
Попередник Володимир Литвин
5-й Перший заступник Голови Верховної Ради України
1 лютого 2000 — 13 грудня 2001
Президент Леонід Кучма
Попередник Адам Мартинюк
Наступник Геннадій Васильєв
4-й Заступник Голови Верховної Ради України
9 липня 1998 — 1 лютого 2000
Президент Леонід Кучма
Попередник Віктор Мусіяка
Наступник Степан Гавриш
Народився 7 серпня 1954(1954-08-07) (67 років)
Почет, Абанський район, Красноярський край, РРФСР, СРСР
Відомий як політик, адвокат, Бізнес-олігарх
Країна Україна
Alma mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Політична партія ОПЗЖ
У шлюбі з Марченко Оксана Михайлівна[1]
Релігія УПЦ МП
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Заслужений юрист України
Підпис Viktor Medvedchuk Signature 2000.png
Медведчук Віктор Володимирович на сайті Верховної Ради
Україна Народний депутат України
2-го скликання
СДПУ (о) 25 квітня 1997 12 травня 1998
3-го скликання
СДПУ (о) 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
СДПУ (о) 14 травня 2002 20 червня 2002
9-го скликання
ОПЗЖ 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

В Україні його часто критикують за українофобію, русофільство, родинні зв'язки з президентом РФ Путіним, недекларування майна[3][4][5][6]. Звинувачують у саботуванні захисту Василя Стуса (був його адвокатом), що посприяло тюремному ув'язненню поета та його смерті в радянському карцері.[7][8]. Прихильник «федеративного устрою» України.

Життєпис

Народився 7 серпня 1954 року в с. Почет Абанського району Красноярського краю РСФСР у сім'ї службовців.

Батько, Володимир Нестерович Медведчук, народився 5 серпня 1918 року у селі Корнин Житомирської області. Мати, Фаїна Григорівна Гулько, народилася 16 жовтня 1925 року в селі Борщагівка Вінницької області.

Батька, Медведчука Володимира Нестеровича, через фізичні вади (наслідок хвороби туберкульозу кісток у дитячому віці) під час Другої світової війни не взяли до війська. У роки німецької окупації, від квітня 1942-го до листопада 1943 року, він працював у трудовому відділі німецьких окупаційних сил — установі з використання робочої сили, основним завданням якої було виконання завдань німецької адміністрації щодо примусового вивезення на роботу до Німеччини працездатної української молоді. У листопаді 1943 року, після відступу німецьких військ, його заарештовано СМЕРШ, військовою контррозвідкою Народного комісаріату оборони, і засуджено до 8 років ув'язнення і 4 років заслання із формулюванням «за участь в українській націоналістичній діяльності», хоча насправді батько Віктора Медведчука підтримував політику колабораціонізму (співпраці із німецькими окупантами): за його участі було вивезено понад 2 тисячі українців до Німеччини як рабів організації «Arbeitstamt». Історик Дмитро Чобіт схиляється до думки, що Володимира Медведчука працівники НКВС змусили назвати себе членом ОУН під впливом тортур і залякування.[9] Заслання відбував в селищі Почет Красноярського краю.

У середині 60-х років сім'я Медведчуків залишила Сибір і переїхала до с. Корнин Житомирської області. Згодом батьки придбали невеличкий дерев'яний будинок у містечку Борова Фастівського району Київської області, куди й перебралася сім'я. У цьому селищі Віктор Медведчук закінчив восьмирічку, а потім продовжив навчання у середній школі.

1971 року закінчив Борівську середню школу і спробував вступити до Вищої школи міліції. Але не був прийнятий через вади біографії батька.

Трудову діяльність Віктор Медведчук розпочав 22 листопада 1971 року сортувальником 2-го класу цеху експедиції періодичних видань Київського призалізничного поштамту. Від початку 1972 року одночасно став «позаштатним працівником міліції» на станції Мотовилівка.

Влітку 1972 року успішно склав вступні іспити на юридичний факультет КНУ ім. Шевченка, однак за конкурсом не пройшов. Проте 12 вересня 1972 року наказом № 445-у ректора Київського державного університету ім. Т.Шевченка був зарахований до складу студентів на підставі дозволу МВССО УРСР. Причиною чого, на думку Дмитра Чобота, автора біографічної книги «Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука», була «таємна співпраця з міліцією»,[9] що підтвердив Верховний Суд України[10].

Під час навчання на другому курсі юридичного факультету Київського держуніверситету став командиром комсомольського оперативного загону добровільної народної дружини Ленінського райкому комсомолу столиці УРСР. 8 листопада 1973 року під час чергування побив разом з іще двома членами оперативного загону неповнолітнього Андрія Маратовича Кричака.[11]

25 квітня 1974 року за вироком народного суду Ленінського району міста Києва під головуванням судді Крученюк підсудні В. В. Медведчук, І. Д. Яковенко та С. В. Авраменко були засуджені за статтею 102 Кримінального кодексу УРСР до 2 років позбавлення волі кожен за те, що вони 8 листопада 1973 року побили неповнолітнього Андрія Маратовича Кричака, заподіявши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості. Всі обвинувачені були взяті під варту прямо в залі суду.[11]

6 червня 1974 року постановою судової колегії з кримінальних справ Київського міського суду під головуванням судді Сапронова вирок Ленінського народного суду було скасовано, справу повернуто на додаткове розслідування. Згодом перекваліфіковано в статтю 166 ч. ІІ (Перевищення влади або службових повноважень), за якою передбачено значно менше покарання. І, виходячи з позитивних характеристик та участі у підрозділах міліції, добровільних народних дружинах притягнення до кримінальної відповідальності вважалося недоцільним.[11]

24 червня 1975 року наказом ректора КНУ ім. Шевченка Медведчука було відраховано з числа студентів III курсу денного навчання юридичного факультету. 20 травня 1976 року поновлено у складі студентів на підставі розпорядження міністра вищої і середньої спеціальної освіти СРСР.[11]

Від середини 1970-х — співробітник КДБ СРСР[12].

Юридична діяльність

1978 року врешті закінчив юридичний факультет КНУ ім. Шевченка і був скерований на роботу адвокатом Київської міської колегії адвокатів. В ній потрапив у групу «підібраних» адвокатів, яким органи МВС і КДБ доручали вести важливі справи. Серед особливо резонансних, у яких В.Медведчук брав участь як адвокат, були судові процеси над літераторами-дисидентами Юрієм Литвином, Василем Стусом, директором Чорнобильської АЕС Віктором Брюхановим.[11]

Справа Юрія Литвина

Юрій Литвин отримав 3 роки позбавлення волі у колонії суворого режиму. І в останньому слові так оцінив захист з боку Медведчука: «Пасивність мого адвоката Медведчука в захисті обумовлена не його професійним профанством, а тими вказівками, які він одержав згори, і підлеглістю: він не сміє розкривати механізму вчиненої проти мене провокації. Адвокатська участь у таких справах зведена нанівець — це ще одне свідчення відсутності в СРСР інституту адвокатури при розгляді політичних справ, де садять людей „інакодумаючих“…»[13].

Справа Василя Стуса

Адвокатом Василя Стуса Медведчука затвердили, незважаючи на численні протести обвинуваченого. Суд проходив за зачиненими дверима. Відомий письменник, правозахисник, громадський діяч і друг Стуса Євген Сверстюк згадував: «Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і не цікавиться його справою. І Стус відмовився від цього адвоката».[14] Сам Медведчук наполягав, що роль адвоката в таких процесах була мінімальною: «Якщо хтось думає, що я міг би врятувати Стуса, то він або брехун, або ніколи не жив у СРСР і не знає, що це таке. Рішення за такими справами ухвалювалося не у суді, а в партійних інстанціях і КДБ. Суд лише офіційно затверджував оголошений вирок» (цит. з офіційного сайту Медведчука).

Про методи захисту, які використовував Медведчук, свідчить «Хроника текущих событий»: «Адвокат у своїй промові сказав, що всі злочини Стуса заслуговують покарання, але він просить звернути увагу на те, що Стус, працюючи у 1979—1980 рр. на підприємствах Києва, виконував норму; крім того, він переніс тяжку операцію шлунка. Після промови адвоката засідання суду було перервано. 2 жовтня засідання почалося прямо з читання вироку (таким чином, у Стуса було вкрадене належне йому за законом „останнє слово“)».[15]

Суд засудив Василя Стуса до максимального покарання — 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання. Загинув Стус 4 вересня 1985 року в тюремному карцері табору особливого режиму.

У 2016 році, до 25-ї річниці незалежності України, адвокати Роман Титикало та Ілля Костін підготували «правовий аналіз судової справи дисидента 35 років потому». Серед іншого, вони з'ясували, що «Визнаючи в суді вину свого підзахисного Стуса (при запереченні вини самим підзахисним), адвокат Медведчук порушив свій професійний обов'язок, фактично відмовився від захисту Стуса, чим грубо порушив право останнього на захист у суді».[16]

Справа Миколи Кунцевича

У 1985 році Медведчука призначають захищати дисидента Миколу Кунцевича, і після того, як прокурор вимагав підсудному 3 роки позбавлення волі, адвокат у слові захисту заявив[17]:

 

Я повністю згоден з товаришем прокурором щодо міри покарання. Але, за незрозумілими для мене причинами, товариш прокурор забув про те, що підсудний ще не відбув один рік та дев'ять місяців із попереднього терміну. Вважаю, що необхідно додати цей термін до нового покарання.

Оригінальний текст (рос.)
Я полностью согласен с товарищем прокурором, в отношении меры наказания. Но товарищ прокурор, по непонятным мне причинам забыл о том, что у подсудимого не отбыто один год и девять месяцев из предыдущего срока наказания. Считаю что необходимо этот срок присовокупить к новому наказанию.»
 

Суд урахував це прохання.

Справа Віктора Брюханова

Від послуг адвоката спочатку хотів відмовитися і Брюханов, який згодом теж сказав, що його «ніхто не захищав»: «Процес був закритим. Всередину пускали лише журналістів. Я спочатку відмовлявся від адвоката, бо розумів, що справа вирішена завчасно, але згодом дружина мене умовила… Суддя Верховного Суду виніс той вирок, який від нього вимагали. Гадаю, якби для мене знайшли „розстрільну“ статтю, то й розстріляли б. Але не знайшли»[18].

Міжнародна адвокатська компанія «Бі. Ай. Ем»

1992 року Медведчук створив адвокатську компанію «Бі. Ай. Ем», співзасновниками якої були також Григорій Суркіс, його молодший брат Ігор, Валентин Згурський, Юрій Карпенко, Богдан Губський, Юрій Лях. Серед основних напрямків діяльності фірми, за твердженнями Дмитра Чобота, було сприяння відкриттю закордонних валютних рахунків, реєстрації підприємств у офшорних зонах та набуттю нерухомості у закордонних країнах.

Законотворча діяльність

За час роботи протягом 2-4 скликань у ВРУ народний депутат Медведчук підготував і вніс на розгляд Верховної Ради України низку проєктів законів та постанов.

Зокрема:

2001 року Медведчук вніс до ВРУ законопроєкт «Про державний (фінансовий) контроль за декларуванням доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та їх витратами».[21] Він передбачав механізм публічного контролю за доходами та видатками таких осіб для запобігання корупції. Передбачалось, що треба декларувати не лише доходи, а й боргові та кредитні зобов'язання і права майнового характеру. Законопроєкт не було прийнято.

Жовтень 2002—січень 2005 — глава Адміністрації Президента України, брав участь у роботі Комісії з опрацювання законопроєктів про внесення змін до Конституції України та виборчих законів.[22]

Один з авторів конституційної реформи 2004 року, що передбачала зміну конституції і перехід до парламентсько-президентської республіки.

Доктор юридичних наук (1997), академік Національної академії правових наук України (2000), академік Міжнародної Слов'янської академії, дійсний член Академії економічних наук (1998), заслужений юрист України (з 1992 року), професор (2001).

Громадська і політична діяльність

 
Голова адміністрації Президента України Медведчук із президентом РФ Путіним. Ново-Огарьово, 2004

1978—1989 Адвокат Київської міської колегії адвокатів.

У судовому процесі 29 вересня — 2 жовтня 1980 року був адвокатом Василя Стуса. Вимагав для нього найбільшого покарання.[23][24]

З 1989 року працює завідувачем юридичної консультації Шевченківського району м. Києва (1989—1991). У 1990 році став президентом Спілки адвокатів України. Член правління Спілки адвокатів СРСР від України (1990—1991). З 1991 року президент Міжнародної адвокатської компанії «БіАйЕм».

З 1994 року член Координаційного комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України (1994—1999). Голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України. З 1995 року член Ради роботодавців і товаровиробників при Президенті України (1995—2000). З 1996 року радник Президента України з питань податкової політики (1996—2000).

1997 — вибраний нардепом України другого скликання за Іршавським виборчим округом № 171. Тоді виборча комісія нарахувала 94,16 % голосів «за».[25]

Член Комітету з питань законності і правопорядку (1997—98 рр.), член Координаційної Ради з питань судово-правової реформи при Президенті України (1997—2000 рр.), член Вищої економічної Ради Президента України, член Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи.

У 1998 році обраний народним депутатом України третього скликання, заступник Голови Верховної Ради України у 1998—2000 роках. Член Вищої Ради юстиції, член Координаційної ради з питань місцевого самоврядування. Заступник голови Координаційної Ради з питань внутрішньої політики. Очолював ТСК з підготовки і попередньому розгляду проєкту нової редакції Цивільного кодексу України, а також з опрацювання та підготовки до розгляду Верховною Радою України проєкту Господарського (комерційного) кодексу України (1998). З 1999 року голова Національної Ради з питань молодіжної політики при Президенті України.

1 лютого 2000—13 грудня 2001 — перший заступник Голови ВРУ.

З 2001 року член фракції СДПУ(О) (з 14 грудня 2001). З 2002 року народний депутат України четвертого скликання. Голова фракції СДПУ(О) (13 травня 2002 — 12 червня 2002).

У 2002—2005 роках — глава Адміністрації Президента України. Перебуваючи на цій посаді, очолював наглядову раду Президентського, а з 2003 року Національного президентського оркестру[26].

З 2002 року — голова: Комісії державних нагород та геральдики (з червня 2002 р.); організаційного комітету з проведення Року України в Російській Федерації (з червня 2002 р.).

З 2002 року:

  • член Ради національної безпеки і оборони України (з червня 2002 р.),
  • керівник робочої групи з підготовки пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади (з червня),
  • заступник голови Ради з питань інформаційної політики при Президентові України (з вересня),
  • голова комісії з питань забезпечення роботи міжнародних експертів з питань експорту станцій радіоелектронної розвідки «Кольчуга» (з жовтня),
  • голова наглядової ради Національного палацу «Україна» (з листопада),
  • співголова координаційної ради з підготовки та видання Національного атласу України (з грудня 2002),
  • голова Організаційного комітету з проведення Року Російської Федерації в Україні (з грудня).

З 2003 року — голова:

  • координаційної ради з питань державної служби при Президентові України (із січня 2003),
  • голова організаційного комітету з підготовки та проведення заходів до 150-річчя Східної (Кримської) війни 1853—1856 років (з липня),
  • координаційної комісії з питань реконструкції автомобільної дороги Київ-Одеса на ділянці від Жашкова до Червонознам'янки (з липня),
  • організаційного комітету з підготовки та проведення заходів, присвячених 150-річчю від дня народження Івана Франка (з вересня).

З лютого 2004 року — голова Наглядової ради Національної академії державного управління при Президентові України. З 2008 — голова наглядової ради громадської організації «Центр Правова Держава».

6 жовтня 2020 року обговорив при особистій зустрічі із Путіним постачання з Росії антикоронавірусної російської вакцини «Супутник Ві»[27].

Партійна діяльність

  • З 1993 року— член Партії прав людини.
  • У 1994 р. — разом з іншими членами ППЛ — увійшов до складу СДПУ.
  • З 1995 року Член Центральної Ради партії СДПУ, а згодом СДПУ(О) (1995-98 рр.).
  • Голова комісії з питань правової реформи СДПУ (1995-96 рр.).
  • Член Політбюро (до 1998 р. — Правління) СДПУ(О) з січня 1995 р.
  • У 1996—1998 рр. — заступник голови СДПУ(О).
  • У 1998—2007 рр. — голова СДПУ(о).
  • Делегат І-ІІ з'їздів Партії прав людини, ІХ-ХХ з'їздів СДПУ(О).

4 липня 2007 року Верховний Суд України ухвалив рішення, визнавши[28], що оскаржені Медведчуком фрагменти книги «Нарцис» відповідають дійсності. Рішення збіглося в часі з проведенням з'їзду Партії регіонів наступного дня, де відбувалося голосування за виборчий список кандидатів у депутати, де за попередніми даними мав фігурувати Медведчук (при тому, що інші вагомі члени СДПУ(о) Шуфрич та Папієв таки перейшли до Партії регіонів).[29] Експерти твердили[30], що входження до списку регіоналів Віктора Медведчука, який за кілька днів залишив посаду лідера соціал-демократів[31], може стати початком повернення його у велику політику. Але Медведчука не виявилося в списках, що пізніше пояснила член політради Партії регіонів Ганна Герман[32]. Вона вважає, що робота в парламенті не цікавить колишнього голову СДПУ(О), і він «має намір зосередити свої зусилля на своїй професійній діяльності».

2 липня 2009 року Окружний адміністративний суд Києва повністю задовольнив позов Медведчука до Ющенка. Суд визнав протиправною та незаконною бездіяльність глави держави в питанні проголошення всеукраїнського референдуму щодо вступу України в НАТО та її участі в Єдиному економічному просторі разом з Росією, Казахстаном та Білоруссю, а також зобов'язав президента проголосити відповідний референдум шляхом видання указу.[33]

Заяви та погляди

У 90-х та на початку 2000-х, Медведчук та партія «СДПУ(о)» позиціонували себе як прозахідна, пропрезидентська центристська сила.[34][35][36]

У своїй монографії «Сучасна українська національна ідея і питання державотворення», написаній у 1996 році, Медведчук стверджував:

  • «майже 75 років населенню України, як і всього колишнього СРСР, прищеплювали штучні уявлення про шляхи до кращого життя, національний, соціальний та культурний розвиток»
  • «У народі, передусім серед сільського населення, українська мова завжди була основною; навіть за радянських часів найбільш рішучі представники української інтелігенції, у тому числі й відомі політичні діячі, постійно робили спроби розширити застосування української мови у суспільному житті. Одне слово, боротьба за мову йшла весь час, і це робить честь представникам української інтелігенції»
  • «тоталітарні режими використовують жупел націоналізму спеціально для того, щоб розпорошити єдність народу та проводити усім відому політику „розділяй та володарюй“… Стосовно України, то одним із прикладів такої розправи над українською інтелігенцією може служити процес 1930 р. над учасниками тзв. „Спілки визволення України“, за яким до різних мір покарання було засуджено 45 осіб… Саме під гаслом боротьби з націоналізмом вживалися й інші карні заходи українською радянською владою проти усіх сил, які у різні часи боролися за незалежність України та свободу українського народу»
  • наголошував на повній незалежності України від Росії у державницькому та політичному плані
  • критикував радянське минуле, як штучне та вороже українцям
  • позитивно оцінив політичну систему у США.

Журналісти громадського руху «Чесно» припускають, що за написанням обсягу монографії насправді стояв Юрій Римаренко. На думку журналістів, головною ціллю монографії була або дискредитація українського патріотичного руху (Медведчук місцями посилається на псевдонауковців, роботу яких російська пропаганда використовувала саме з цією метою), або ж послідовне пристосуванство до системи, яка в 90-х давала Медведчуку вигоду у вигляді кар'єрного росту та політичних ресурсів[37][35].

  • Британський політолог Ендрю Вілсон зауважив, що під час парламенських виборів 1998 «СДПУ(о)» використовувала помірковану націоналістичну ідеологію[38].
  • В серпні 2000 року в одній з програмних статей стверджував, що:
    • «Я належу як раз до тієї групи українських політиків, яка завжди орієнтувалась на європейські цінності, європейський досвід»
    • «успіх наших реформ неможливий, якщо ми будемо їх проводити поза контекстом загальноєвропейських тенденцій та змін, якщо ми будемо забувати, что Європа — це наш спільний дім, і що втеча з радянської комунальної квартири не означає, що ми не повинні прагнути до загальноєвропейської комфортабельної цивілізованої та єдиної будівлі»
    • «Я глибоко переконаний, що практично всі секрети подолання нашої кризи потрібно шукати в Європі»[34]
  • В 2000 році, офіційна преса «СДПУ(о)» видала серію статей, в яких використовувала націоналістичну ідеологію, а представники партії на Львівщині відкрили пам'ятник одному з лідерів УВО та ОУН Юліану Головинському. Водночас члени «СДПУ(о)» на Луганщині у вересні вшанували пам'ять молодогвардійців[39].
  • В серпні 2001 в ефірі львівського телеканалу заявив, що з 1998 року працює над законопроектом про ОУН-УПА та підтримує реабілітацію представників цих організацій[40][41].

Риторика Медведчука та «СДПУ(о)» почала поступово змінюватися в проросійський бік після обрання Путіна Президентом Росії.

  • 2001 року заявив, буцімто з усіх існуючих в Україні православних юрисдикцій єдиною законною та канонічною є російська церква УПЦ МП[42].
  • Веде пропаганду за приєднання України до Митного союзу із Росією, витрачаючи на це значні кошти.[43]
  • На Президентських виборах 2004 року підтримав Віктора Януковича[44][45].
  • У червні 2005 року заявив, що розцінює Дмитра Корчинського «як істинного борця за свободу і демократію в Україні».[46]
  • В листопаді 2005 стверджував: «Ми не є прихильниками федералізації. Ось на зустрічах тут, у Криму, мені ставили питання: Вікторе Володимировичу, треба піти шляхом федералізації. Коли я починаю запитувати: скажіть, я в цій галузі фахівець, а що вам дасть федералізація? Ось люди десь почули, про це багато говориться. Я хочу поставити запитання і тим, хто підтримує цю думку: що зміниться?»[47]
  • На парламентських виборах 2007 блок «Не так», очолюваний Медведчуком, відкрито виступав проти вступу України до НАТО та ЄС та за вступ до Митного союзу.
  • Заявляв, що «реабілітація воїнів УПА не повинна відбутися. Ніколи воїни УПА не мають бути прирівняні до ветеранів. Так як це — різні речі. Категорично проти цього виступаю і буду виступати в майбутньому»
  • В 2013 році стверджував, що «На жаль, так вийшло, що влада та опозиція об'єдналися в тзв. європейському виборі. Я вважаю, як і більша половина населення України, що це неправильно, що наш вектор економічної інтеграції повинен бути східним — Митний союз»[34]
  • У лютому 2019 в програмі «Мага» на телеканалі «112» сказав: «Я особисто прихильник федеративного устрою, завжди ним був і залишусь, бо вважаю, що федеративний устрій — це єдині ліки від розпаду нашої країни». Через два роки у ефірі пропагандистського каналу «Russia Today» знову заявив: «Я завжди виступав та виступаю за те, що Україна має затвердити федеративний устрій».[48]
  • У червні 2019 року заявив, що негативно ставиться до більшості українців і йому все одно що вони до нього негативно ставляться.[49]

Євромайдан

Активісти Євромайдану вважають, що одним з замовників розбійного нападу на журналістку Тетяну Чорновол міг бути саме Віктор Медведчук.[50] Активісти Євромайдану організували автопробіг до будинку Віктора Медведчука, щоб оголосити йому свій протест.[51] Активісти акції називали Віктора Медведчука «лялькарем» та безпосередньо пов'язували його ім'я із усіма кривавими подіями на Євромайдані — Силовий розгін Євромайдану в Києві 30 листопада, побиття людей під час подій біля Адміністрації Президента 1 грудня та Штурм Євромайдану 11 грудня 2013 р.[51] Проте до учасників акції ніхто не вийшов й вони вишикувалися вздовж паркану і просто в нього стукали. Частина пікетувальників насідала на ворота, від чого ті зламалися.[51]

На такі дії учасників акції Віктор Медведчук відреагував того ж дня, назвавши це вандалізмом і висловив свою готовність до війни:[52]

  Їм (опозиційним лідерам) хочеться воювати? Я воювати вмію. У нас достатньо сил і можливостей, щоб відстояти наші погляди і переконання.  

У відповідь Медведчуку було зазначено, що він незаконно заволодів дачними будинками у Пущі-Водиці, на місці яких збудував свій маєток.[53] Про цей факт свідчить заява Михайла Чечетова, який на час незаконної приватизації дачних будинків Медведчуком у 2004 р. обіймав посаду голови Фонду держмайна. У своїй заяві до ДСБЕЗ МВС України від 25 серпня 2005 р. Михайло Чечетов засвідчує, що він[53]

  під адміністративним і психологічним тиском Голови Адміністрації Президента України Медведчука В.В., будучи неправомочною особою, здійснив незаконну приватизацію державного майна — дачних житлових будиночків N15 і N38 будинку відпочинку «Пуща-Водиця» Адміністрації Президента України на користь ЗАТ футбольний клуб «Динамо Київ».  

Віктор Медведчук був одним із акціонерів ФК «Динамо».[54]

Того ж дня Медведчук намагався спростувати цю інформацію, а його адвокат почав вимагати від Української правди опублікувати спростування.[54] Проте Віктор Медведчук не надав документів, які підтверджують правдивість його слів, тому газета стверджує, що не може спростувати цю опубліковану інформацію.[54]

Санкції

 
Країни, де Медведчук під санкціями

Українські

В лютому 2021 року на Медведчука, його дружини Оксани Марченко, його соратника Тараса Козака та його дружини було введено санкції РНБО за продаж нафтопродуктів терористичним організаціям Л/ДНР[55][56][57]. Іншим рішенням РНБО дало доручення повернути до державної власності так звану «трубу Медведчука», нафтопродуктопровід «Самара — Західний напрямок». Територією України проходить 1433 км трубопроводу, яким володіють білоруський бізнесмен Микола Воробей і громадянин Німеччини Анатолій Шефер (через компанію «ПрикарпатЗахідтранс»)[58][59].

Міжнародні

17 березня 2014 року США ввели персональні санкції проти переліку осіб, які загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності України, та за підрив демократичних інститутів і процесів в Україні. У цьому списку осіб знаходиться і Віктор Медведчук. Він звинувачується урядом США в наданні суттєвої фінансової, матеріальної та технологічної підтримки Януковичу, і в тому, що він є одним із лідерів організації Український вибір, члени якої займаються діями чи політикою, які підривають демократичні процеси або установи в Україні та загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності України[60].

Розслідування діяльності

Співпраця з терористичними організаціями і посередництво

23 червня 2014 року, відповідно до звіту ОБСЄ, представляв на переговорах терористичні організації ДНР і ЛНР[61]. Офіційний представник України інформацію щодо ролі Медведчука в переговорному процесі коментувати відмовився.[62]

З перших днів війни з Росією Медведчук неодноразово заявляв про своє бажання врегулювати цей конфлікт мирним шляхом, почати «широкий діалог між Києвом і Донбасом» без згадки про ініціатора військових дій — Російську Федерацію.

З травня 2014 року Медведчук і Нестор Шуфрич вели переговори з представниками терористичних організацій ЛНР і ДНР щодо припинення ними військових дій на Донбасі.[63] В результаті вдалося досягти угоди про «початок діалогу» між Тристоронньою контактною групою (до якої входять представники ОБСЄ, України та Росії) і ДНР з ЛНР.

23 і 27 червня було домовлено про запровадження режиму припинення вогню,[64][65] який за фактом неодноразово порушувався терористами і тому фактично заважав ЗСУ звільняти території і оборонятись.[66]

У червні 2014 року федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель запропонувала призначити Медведчука посередником для забезпечення діяльності Тристоронньої контактної групи.[67]

З 20 грудня 2014 року Медведчук займається питанням обміну заручниками, що утримуються терористами, із полоненими терористами, затриманими українськими військовими. За розпорядженням керівництва СБУ Медведчука призначено спецпредставником для переговорів щодо врегулювання ситуації в зоні АТО в Мінську.[68]

З травня 2015 року входить до складу в рамках підгрупи з гуманітарних питань Тристоронньої групи здійснює обмін полоненими. Спільно з місією Червоного Хреста в Україні займається пошуком зниклих осіб. З грудня 2014 року до початку листопада 2016 року терористами було звільнено 403 особи.[69]

Звинувачення в посяганні на територіальну цілісність України

18 липня 2017 року в Криму таємно зустрічався з президентом Росії Володимиром Путіним та обговорював питання, зміст яких недоступний широкій громадськості України[70][71].

У березні 2018 року пов'язані з ним особи були затримані за Справою Рубана — Савченко.[72][73][74]

На початку 2019 року стало відомо, що Медведчука було внесено до бази сайту «Миротворець»[75].

У березні 2020 року зустрічався із президентом РФ Путіним[76]. 6 жовтня у Ново-Огарьово 2020 року зустрівся із Путіним. «Дуже раді, що в Україні є такі політичні сили, які чесно і відкрито висловлюють свою позицію. Росія — за вибудовування російсько-українських відносин», — сказав президент РФ.[27]

Підозра у державній зраді

11 травня 2021 року Медведчуку разом із його партнером Тарасом Козаком було видано підозру у державній зраді[77]. Сам Медведчук на сайті своєї партії заявив, що це «політична розправа за принципову позицію»[78] і що не має законних підстав для запобіжного заходу, щодо нього[79]. 13 травня йому було присуджено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту замість взяття під варту[80], як пропонувалося прокурором[81]. 21 травня 2021 року Київський апеляційний суд переглянув апеляцію, залишивши рішення про домашній арешт у силі[82][83].

9 липня 2021 року, Печерський суд оголосив про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 7 вересня,[84] 2 вересня запобіжний захід було продовжено на два місяці[85].

11 жовтня 2021 року Медведчук отримав клопотання про арешт із заставою на 1 млрд гривень, до цього йому було вручено підозру в державній зраді і пособництві тероризму[86].

26 лютого 2022 року Генпрокуратура доручила Нацполіції перевірити наявність Медведчука за адресою, де він перебував під домашнім арештом, однак там його не знайшли[87]. 27 лютого генеральний прокурор Венедиктова заявила, що він втік із Києва, порушивши правила домашнього арешту[88].

За даними Центру протидії корупції Медведчук втік з території України, скориставшись допомогою заступника голови Офісу Президента України Олега Татарова[89][90][91][92].

16 березня було заарештовано яхту Royal Romance, вартістю $200 млн, 11 квітня її було передано Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА)[93].

12 квітня Медвечука було затримано у ході спецоперації СБУ[94][95]. Прессекретар президента РФ Пєсков заявив, що піддає сумніву цей факт.

16 квітня Личаківський суд Львова арештував Медведчука без права внесення застави.[96] Також ДБР інкримінувало незаконний експорт нафтопродуктів які впродовж 2017-2018 років компанія зі сфери впливу Медведчука вивозила залізничним та автотранспортом будучи позначеним як непідакцизний газовий конденсат. Попередня оцінка недоотриманих коштів склала 7,8 млн грн.[97][98] 22 червня Личаківський суд Львова заарештував майно Медведчука[99]. Того ж дня арешт Медведчука було продовжено до 9 серпня[100].

Плівки Медведчука (2021)

У травні-червні 2021 року журналістами-розслідувачами з проєкту Bihus.info було опубліковано серію з трьох ведіорозслідувань «Плівки Медведчука», які ставили на меті перевірку стосунків Медведчука із Порошенком, Путіним та проросійськими бойовиками[101]. Журналісти написали, що отримали з неназваних джерел записи телефонних розмов Медведчука за 2014—2018 роки, які вона проаналізували[102]. Сам Медведчук жодним чином не відреагував на дане розслідування.

У записах людина із голосом, який журналісти назвали голосом Медведчука, веде переговори з російськими і проросійськими діячами про важливі суспільно-політичні питання України. Згаданий у описі записів тодішній президент Порошенко у жодному з записів не фігурує, однак Медведчук на нього регулярно посилається в своїх розмовах[103].

Монополізація ринку природного газу

У лютому 2017 року журналісти телепрограми «Схеми» виявили, що СБУ заблокувала роботу 16 традиційних компаній-імпортерів зрідженого газу в Україні через причетність до терористичних організацій на Сході України. Натомість на ринок ввійшли чотири нові компанії «Глуско Україна», «Креатив Трейдинг», Wexler Global LP (Британія) і Gikka Limited (Британські Виргінські острова), що пов'язані з кумом Путіна Медведчуком[104].

Спектр висловлювань

  • Володимир Путін: У Медведчука є свої власні переконання. Я вважаю, що він український націоналіст. Хоч йому і не подобається таке визначення, він вважає себе освіченим патріотом України.[105]
  • Вахтанг Кіпіані: Медведчук — це ворог моєї країни, вбивця і минулого, і майбутнього.[106]

Рівень довіри

Результати опитування Київського міжнародного інституту соціології, яке було проведене з 25 червня по 7 липня 2019 року показала, що Медведчук викликав негативні емоції у 55,8 % опитаних, 19 % респондентів відповіли, що ставляться до нього позитивно, 18,5 % — нейтрально[107].

Сам Медведчук сказав, що негативно ставиться до більшості українців, тож не бачить необхідності міняти, додавши, що нібито 60 % українців вважають Росію агресором, тоді як він думає інакше[108].

Нагороди

Особисте життя

Охорона

У Медведчука особиста охорона складається із десятків охоронців, його, як правило, супроводжують охоронці на кількох авто. Віктор Чорний з охоронної компанії «Шторм», охороняла Медведчука, який став депутатом від ОПЗЖ 2019 року, під номером 27.[116] Фірму очолив полковник міліції Іван Бойченко, а Чорний його взяв собі у помічники. Із 26 помічників Чорного — 5 охоронців Медведчука (працівники СБУ і міліції). Серед помічників Медведчука 13 працювали в елітному підрозділі Національної поліції України — Управління поліції охорони з фізичної безпеки у місті Києві.[116]

Заради проїзду кортежу Медведчука до його маєтку у Києві, його охорона блокує вулицю.[117]

Навесні 2019 року озброєна охорона Медведчука 4 години утримувала знімальну групу Бігуса. Пізніше до охоронців приєдналися журналісти NewsOne та 112, які приїхали на авто охоронної фірми «Шторм». Журналістів із Bihus.Info відпустили тільки після приїзду трьох екіпажів поліції та слідчо-оперативної групи.[118]

7 листопада 2017 року невідомі напали біля аеропорту «Київ» на знімальну групу програми «Схеми: корупція в деталях». Прокуратура Києва почала за цим фактом кримінальне провадження. У цій справі одному із охоронців Віктора Медведчука вручили підозру.[119]

На Трухановому острові Медведчук незаконно захопив 11000 м² території на березі рекреаційної зони. Там розташувалася тренувальна база охоронної фірми «Шторм».[120]

Статки

У травні 2021 року уперше увійшов до списку 100 найбагатших українців за версією українського Forbes[121]. Видання оцінило його статки в 620 мільйонів доларів. Медведчук посів 12-те місце в списку. За даними Forbes, він заробив гроші як підприємець у сферах енергетики, металургії, нерухомого майна та медіа[122].

Власник яхти Royal Romance[123] і AZIMUT BENETTI SPA, AZIMUT 43[en] (600 тис. євро, 2007)[124] та літака Dassault Falcon 900EX (P4-GEM)[125]. Також користується іншим літаком Gulfstream G650 (вартість від 70 млн дол) із серійним номером T7GEM.[126] За даними Bihus.info Медведчук володіє або регулярно користується 5 літаками. 3 з цих літаків встигли перегнати до містечка Санкт-Галлен (Швейцарія). Дві офшорні фірми, що були власниками двох літаків належать дружині Ігоря Кушніра — президента будівельного холдингу «Київміськбуд» і екснардепу і бізнесмену Віталію Хомутинніку.[127] 13 березня був у Пущі-Водиці знайдено «золотий вагон» Віктора Медведчука, всередині якого були чашки із винаходом герба росії, та інші предмети розкоші[128].

Компанії

Медведчук із Марченко прямо або опосередковано володіє більше 100 компаній. Серед них: українські, російські та офшорні (Кіпр, Маршаллові Острови, Британські Віргінські Острови, Північна Ірландія, Беліз, Аруба, Мальта, Сент-Кіттс і Невіс).[124]

Нафтопровід

Медведчук свого часу заволодів державним нафтопроводом «Самара-Західний напрямок». Фірма-власник нафтопроводу «Інтернешнл Трейдінг Партнерс» — співвласник українського «Прикарпатзахідтрансу» — зареєстрована у Санкт-Галлені, Швейцарія.[127]

Акції

Акціонерне товариство «Інвестиційні пропозиції» (Москва) на 50 млн дол. Акції в декларації номінально записані на Марченко.[124]

На Марченко прийшли дивіденди із кіпрської компанії Tumillon Investments LTD в сумі 258 млн дол.[124]

Вклади

  • 24325 рублів в білоруському банку ЗАТ «АБСОЛЮТБАНК»[124]
  • 850033 євро в білоруському банку ЗАТ «АБСОЛЮТБАНК»[124]
  • 4 012 487 євро в білоруському банку ЗАТ «АБСОЛЮТБАНК» (на Марченко)[124]
  • 1 800 000 євро готівкою.

Антикваріат

  • Тільки книг XVIII століття 1040 одиниць, серед них книги Російської імперії. Чимало книг релігійної тематики: фрагмент Біблії Гутенберга 1455 року, кілька Євангелій XV і XVI століть. Оригінали Пушкіна, Гоголя та «Чигиринський Кобзар» Т. Шевченка 1844 року.[124]
  • Колекція книг ХІХ століття у кількості 3811 одиниць.[124]
  • Колекція книг ХХ століття у кількості 2959 одиниці.[124]
  • Колекція картин російських художників у кількості 110 одиниць.[124]
  • Колекція картин українських художників у кількості 201 одиниця.[124]
  • Колекція ікон XVIII — ХІХ століття у кількості 115 одиниць.[124]
  • Набір канделябрів Faberge у кількості 4 одиниць.[124]

Годинники

Сім'я володіє значною кількістю елітних годинників, запонок із коштовним камінням, ювелірні прикраси та інших предметів розкоші:[124]

Килими

10 килимів із Італії та 14 із Ірану.[124]

Елітні сукні та інший одяг

Елітніх суконь дуже багато, найбільше Dolce and Gabbana — 34 одиниць та Dior — 14 одиниць, крім того ще десятки суконь від інших відомих кутурьє. Шкіряних брендованих сумок також десятки штук.[124] Дуже багато пальт та шуб.

Автопарк

Половина автопарку записана на дружину Оксану Марченко.[124]

Маєтки

Має кілька маєтків, найбільші і найвідоміші у Жденієво Закарпатської області (60 км від Ужгорода) та в Києві.[129] Під'їзди до маєтку Медведчука охороняє охорона, дорога перекрита і пускають лише місцевих жителів.[130] У Києві Медведчуку належать десятки елітних квартир у новобудовах.[129]

Під час карантину 2020 року й заборони на авіапольоти (в Україні діяли тільки два аеропорти — Бориспіль та Львівський для екстренних випадків) Медведчук 16 разів порушував заборону і літав своїм приватним літаком із сім'єю із Києва до Ужгорода.[126]

Земельні ділянки

Сім'я має багато земельних ділянок. Найбільші знаходяться в Києві та селі Юрів.[124] Ділянки в Києві записав на дружину.

Власність у Криму

Медведчук із сім'єю та охоронцями відпочиває у Криму, де має чимало нерухомості (Оползневе біля Ялти).[124] Там же він зустрічався із Путіним.[131]

Див. також

Примітки

  1. https://www.rudenko.kiev.ua/persons/medvedchuk
  2. Мінюст України: Реєстр громадських об'єднань. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 21 квітня 2019. 
  3. Журналісти зібрали активи Медведчука, що не потрапили в його декларацію. Bihus.Info. 16 вересня 2020. Процитовано 23 вересня 2020. 
  4. У Путіна є до мене довіра: Медведчук розповів, як став кумом очільника Кремля. nv.ua. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 липня 2019. 
  5. Елітні будинки Медведчука: скільки прихованих маєтків та компаній має кум Путіна. 24 Канал. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019. 
  6. Медведчук і Марченко помінялися місцями. ТаблоID. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019. 
  7. Роль Медведчука у справі Стуса: адвокат чи другий прокурор – "Машина часу". 5 канал (укр.). Архів оригіналу за 2 січня 2021. Процитовано 22 лютого 2021. 
  8. Стус без захисту: ведмежа послуга Медведчука. www.pravda.com.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 22 лютого 2021. 
  9. а б Дмитро Чобіт. З ранньої біографії [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] // Нарцис або Штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука. / Післямова Є. Сверстюка. — Київ — Броди: «Просвіта». — 2001.
  10. Верховний суд визнав, що КДБ довіряло Медведчуку. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 30 червня 2013. 
  11. а б в г д Дмитро Чобіт. Кримінальний доброволець [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] // Нарцис або Штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука. / Післямова Є. Сверстюка. — Київ — Броди: «Просвіта». — 2001.
  12. Список внутрішньої агентури КДБ УРСР
  13. Юрій Литвин. Останнє слово підсудного.— Сучасність.— 1981.— Ч. 1 (241).— С. 119.
  14. Адвокат Василя Стуса. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 3 жовтня 2005. 
  15. «Хроника текущих событий», № 58, Москва, Самвидав, 1980. — С.74—78
  16. Стус без шансу на захист: ведмежа послуга Медведчука [Архівовано 13 січня 2021 у Wayback Machine.], 23 серпня 2016, Українська Правда
  17. Адвокат Медведчук лив на мене більше бруду, ніж прокурор – дисидент Кунцевич. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 2 вересня 2019. 
  18. Інтерв'ю Брюханова — «Факти», 18 жовтня 2000
  19. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. 
  20. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. 
  21. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. 
  22. Про організацію роботи з підготовки законопроектів про вне... | від 03.10.2002 № 895/2002. zakon3.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 28 грудня 2016. 
  23. Вахтанг Кіпіані (4 вересня 2003). АдвоКАТИ й ЖЕРТВА. Українська Правда. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 25 січня 2010. 
  24. Дмитро Чобіт. «Нарцис, або штрих до політичного портрету Віктора Медведчука». Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 3 жовтня 2005. 
  25. Виктор медведчук. глава администрации президента украины - Читаем - Курьер - Всеукраинская Интернет-газета. courier.com.ua. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 1 лютого 2017. 
  26. Положення про Президентський оркестр, п.10 щодо наглядової ради оркестру, яку очолює Глава Адміністрації Президента України. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2020. 
  27. а б Путин встретился с Виктором Медведчуком. lenta.ru. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  28. Верховний суд визнав, що КДБ довіряло Медведчуку Правда про Медведчука [Архівовано 16 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Корреспондент.net, 03.08.2007
  29. Медведчук, Шуфрич та Папієв в'їдуть в Раду на плечах Януковича? [Архівовано 14 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Expres.ua, 27.07.2007.
  30. http://www.bbc.co.uk/ukrainian/domestic/story/2007/07/070731_regions_list_ak.shtml Партія регіонів узгодила список на вибори
  31. http://iplus.com.ua/bin/article.php?article_id=3944 [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.] Медведчук більше не голова СДПУ(о)
  32. http://www.unian.net/ukr/news/news-206320.html Чому в списку Партії регіонів немає Медведчука
  33. Ющенка зобов'язали оголосити референдум по НАТО і ЄЕП. Архів оригіналу за 12 липня 2009. Процитовано 9 липня 2009. 
  34. а б в Мустафа Найєм. Виктор Медведчук: предательство собственных идей [Архівовано 17 лютого 2022 у Wayback Machine.] Українська правда, 23.08.2013
  35. а б Медведчук умер?. pravda.com.ua. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021. 
  36. Раскол среди социал-демократов. day.kyiv.ua. Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021. 
  37. Пристосуванець: Як Медведчук шукав національну ідею, але знайшов балалайку і газову трубу. pravda.com.ua. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021. 
  38. Virtual Politics — Faking Democracy in the Post-Soviet World, Andrew Wilson, Yale University Press, 2005, ISBN 0-300-09545-7
  39. Партизанскими тропами Медведчука. maidan.org.ua. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022. 
  40. В.Медведчук – за реабилитацию ОУН–УПА. news.liga.net. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022. 
  41. Медведчук заявил, что его отец был участником Организации украинских националистов. Українська Правда. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022. 
  42. Інформаційний вісник. Під загальною редакцією В. Анісімова. Випуск № 4-6. К.: Прес-служба УПЦ, 2002. — с. 58
  43. У рамках передвиборчої кампанії по виборах Президента України 2014 року рекламні білборди з відповідним текстом розміщені по всій Україні.[джерело?]
  44. Медведчук уверен в победе Януковича. pravda.com.ua. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021. 
  45. Знакова обставина. День (газета). Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022. 
  46. Медведчук: Ющенко сам нацькував на себе Корчинського [Архівовано 14 грудня 2013 у Wayback Machine.] // ІА «Вголос», 22.06.2005.
  47. Медведчук считает, что Украина должна оставаться унитарной.... maidan.org.ua. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022. 
  48. Медведчук о Зеленском и закрытии каналов ТВ, отказе Украины от «Спутника-V», влиянии США // Браты. youtube.com. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022. 
  49. Медведчук зізнався, що не любить українців. https://ukr.lb.ua/. Лівий берег. 19 червня 2019. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019. 
  50. Замовником нападу на Чорновол міг бути Медведчук і ще дехто [Архівовано 5 січня 2014 у Wayback Machine.] Українська правда, 28 грудня 2013 р.
  51. а б в Автомайдан приїхав до Медведчука і зламав йому паркан [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.] Українська правда, 29 грудня 2013 р.
  52. Медведчук — Майдану: Хочете воювати? Я вмію [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.] Українська правда, 29 грудня 2013 р.
  53. а б Медведчука просять розповісти про приватизацію під свій палац [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.] Українська правда, 30 грудня 2013 р.
  54. а б в Медведчук заперечує незаконну приватизацію [Архівовано 5 січня 2014 у Wayback Machine.] Українська правда, 30 грудня 2013 р.
  55. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :1 не вказано текст
  56. Зеленський сьогодні скликає засідання РНБО: що відомо. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 19 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021. 
  57. РНБО може ввести санкції проти "бізнесу Медведчука". РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021. 
  58. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №66/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 21 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  59. РНБО ввів санкції проти Медведчука і Марченко: що це означає. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  60. The White House, Office of the Press Secretary, March 17, 2014. Архів оригіналу за березень 18, 2014. Процитовано березень 18, 2014. 
  61. Звіт ОБСЄ: Медведчук на переговорах представляв ДНР і ЛНР. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 24 червня 2014. 
  62. Медведчук и Шуфрич не представляли Украину на переговорах з терористами — Чалый [Архівовано 3 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  63. Шуфрич рассказал, кто уполномочил Медведчука вести переговоры в Донецке. http://www.unian.net/. 25.06.2014. Архів оригіналу за 13 січня 2017. 
  64. "Мы договорились о двустороннем прекращении огня до 10 утра 27 июня", – заявил Кучма на брифинге по окончании встречи. 112.ua. 23.06.2014. Архів оригіналу за 13 січня 2017. 
  65. Боевики "ДНР" готовы прекратить огонь до 30 июня. http://www.segodnya.ua/. 27.06.2014. Архів оригіналу за 13 січня 2017. 
  66. ОБСЄ фіксує значне порушення режиму припинення вогню на Донбасі – найбільше цього року. zik.ua (ua). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 23 січня 2017. 
  67. Меркель по итогам четырехсторонней телеконференции с президентами Украины, Росси и Франции предложила поддержать три совместных шага.. http://zn.ua/. 25.06.2014. Архів оригіналу за 16 січня 2017. 
  68. СБУ призначила Медведчука спецпредставником на переговорах у Мінську, - АП. ipress.ua. 31.01.2015. Архів оригіналу за 13 січня 2017. 
  69. Ірина Геращенко розповіла про місію Медведчука в переговорному процесі. ua.112.ua. 20.06.2016. Архів оригіналу за 13 січня 2017. 
  70. Путин в Крыму встречался с лидером «Украиснкого выбора» /РБК-RU, 24.08.2017/. Архів оригіналу за 26 серпня 2017. Процитовано 25 серпня 2017. 
  71. В Крыму Путин тайно встречался с Медведчуком /События Крыма, 25.08.2017/. Архів оригіналу за 26 серпня 2017. Процитовано 25 серпня 2017. 
  72. Глава СБУ: Рубан пов'язаний із "Українським вибором" Медведчука. https://www.ukrinform.ua/. Укрінформ. 9 березня 2018. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018. 
  73. Олег Романчук (21 березня 2018). Рубан, Савченко і Ко: "Трест", який луснув. https://www.pravda.com.ua/. Українська правда. Архів оригіналу за 25 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018. 
  74. Рубан зі зброєю: хто і як бачить затримання «протеже Медведчука» в зоні АТО. https://www.radiosvoboda.org/. Радіо «Свобода». 9 березня 2018. Архів оригіналу за 25 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018. 
  75. Медведчука внесли в черный список "Миротворца". Дім Новин (ru-RU). Процитовано 10 лютого 2019. [недоступне посилання]
  76. Путин оценил идею встречи парламентариев «нормандской четверки». lenta.ru. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  77. "Гучна історія". Як Медведчук став підозрюваним у держзраді і що на нього чекає. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021. 
  78. Медведчук заявив, що перебуває в Україні і не збирається ховатися. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021. 
  79. Медведчук заявляє, що прокуратура не має підстав для продовження запобіжного заходу. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 10 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021. 
  80. Суд призначив дату розгляду апеляції на домашній арешт Медведчука. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 18 травня 2021. 
  81. Суд обрав запобіжний захід Медведчуку. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 18 травня 2021. 
  82. Апеляційний суд прийняв рішення по арешту Медведчука. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021. 
  83. Апеляційний суд залишив Медведчука під домашнім арештом. radiosvoboda.org (укр.). Радіо Свобода. 21 травня 2021. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021. 
  84. Головні новини ранку: продовження домашнього арешту Медведчука, військовий загинув на Донбасі, росіяни повертаються на курорти Єгипту. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 10 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021. 
  85. Суд продовжив домашній арешт Медведчуку ще на 2 місяці. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 2 вересня 2021. Процитовано 2 вересня 2021. 
  86. Медведчуку вручили клопотання про арешт із заставою на 1 млрд гривень. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021. 
  87. https://24tv.ua/medvedchuk-vtik-pid-areshtu-zn_n1882110 [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] Медведчук втік з-під домашнього арешту. 27.02.2022, 15:08
  88. Медведчука можуть оголосити в розшук, якщо він не в Києві, - Венедиктова. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022. 
  89. ВТЕЧА МЕДВЕДЧУКА: КУМУ ПУТІНА ДОПОМІГ ВИЇХАТИ З УКРАЇНИ ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ОП ТАТАРОВ — ЦПК [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.], 5 канал, 06.04.2022
  90. Татаров дозволив втекти Медведчуку та Портнову, — ЦПК. Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 8 квітня 2022. 
  91. Татаров допоміг Медведчуку втекти з України — Центр протидії корупції. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 8 квітня 2022. 
  92. Заступник голови Офісу Президента Татаров допоміг втекти з України куму Путіна Медведчуку. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 8 квітня 2022. 
  93. АРМА передали заарештовану яхту Медведчука. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 11 квітня 2022. 
  94. Віктора Медведчука затримано, - Зеленський. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022. 
  95. Медведчука спіймали. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022. 
  96. Суд арештував Медведчука без права застави. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 17 квітня 2022. 
  97. ДБР підозрює працівників Закарпатської митниці у сприянні незаконному імпорту нафтопродуктів компанії зі сфери впливу Віктора Медведчука. Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 17 квітня 2022. 
  98. Митники допомагали компанії Медведчука незаконно імпортувати нафтопродукти. Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 17 квітня 2022. 
  99. Більше 200 картин й вагон-ресторан: суд заарештував майно Медведчука. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 22 червня 2022. Процитовано 22 червня 2022. 
  100. Медведчуку продовжили арешт до 9 серпня. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 22 червня 2022. Процитовано 22 червня 2022. 
  101. Прослушка Медведчука: стосунки з Порошенком, Путіним і бойовиками (частина 1)///НГ№350(2021.05.17) (uk-UA). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 24 червня 2021. 
  102. Прослушка Медведчука. Фінал: полонені, газові війни, електрика в Крим / Наші Гроші №353 (2021.06.07) - ViZone (англ.). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 24 червня 2021. 
  103. Бігус, Медведчук і Порошенко: про що плівки Bihus.Info. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 24 червня 2021. 
  104. Деятельность традиционных 16 импортеров сжиженного газа заблокирована СБУ [Архівовано 4 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  105. Путін назвав Медведчука «українським націоналістом» [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Євген Кізілов, Українська правда, четвер, 15 червня 2017, 13:27
  106. Журналісти масово залишають телеканал ZIK через зміну власника [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня, 14 червня 2019, 23:46; Вахтанг Кіпіані [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.], facebook, п'ятниця, 14 червня 2019, 17:49
  107. Зеленський — лідер симпатій українців, Порошенко очолює антирейтинг — КМІС. Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 10 липня 2019. 
  108. Медведчук заявив, що негативно ставиться до більшості українців. Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 10 липня 2019. 
  109. а б Офіційний сайт Вищої ради юстиції України. Медведчук Віктор Володимирович. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 4 листопада 2010. 
  110. Указ Президента України від 22 серпня 1996 року № 753/96 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  111. Указ Президента України від 7 жовтня 1998 року № 1116/98 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  112. Указ Президента України від 7 серпня 2004 року № 874/2004 «Про нагородження В. Медведчука орденом князя Ярослава Мудрого»
  113. Дружина Медведчука розповіла, чому Путін став їхнім кумом. Gazeta.ua. 12 листопада 2007. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 грудня 2015. 
  114. Ірина Салій, Юрій Ніколов (16 жовтня 2015). Путін не рятує Медведчука від судів. Наші гроші. Процитовано 4 січня 2016. 
  115. Медведчук і Марченко помінялися місцями [Архівовано 5 січня 2014 у Wayback Machine.] — ТаблоID, 11.11.2007.
  116. а б Охоронці під куполом: як «чорні чоловічки» зі «Шторму» стали помічниками депутатів Чорного і Медведчука [Архівовано 8 лютого 2021 у Wayback Machine.], Радіо Свобода, 5 жовтня 2019
  117. Заради кортежів Медведчука блокують дорогу його ж охоронці, Бігус, 17 Вересня 2019
  118. Охорона Медведчука тримала журналістів у лісі перед камерами 112 і NewsOne [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.], УП, 21 березня 2019
  119. Охорона Медведчука перешкоджала журналістам «Схем» під час зйомки весілля сина Марченко [Архівовано 20 лютого 2022 у Wayback Machine.], Детектор медіа, 23 жовтня 2020
  120. ЯК ОХОРОНЦІ МЕДВЕДЧУКА ОБЛАШТУВАЛИ НА ТРУХАНОВОМУ ОСТРОВІ ТРЕНУВАЛЬНУ БАЗУ — РОЗСЛІДУВАННЯ [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.], 5 канал, 16.09.2019
  121. 14 новичков рейтинга богатейших украинцев от Forbes — Forbes.ua. forbes.ua (рос.). 6 травня 2021. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  122. Forbes: Медведчук уперше увійшов до списку найбагатших українців. Його статки оцінили в 620 млн доларів. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 7 травня 2021. 
  123. Yacht Royal Romance, owned by Ukrainian oligarch Viktor Medvedchuk. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018. 
  124. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю 24.05.2020, Декларація Медведчука Віктора Володимировича [Архівовано 1 березня 2021 у Wayback Machine.], ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ
  125. The Private Jet Owners Register — Russian Jet Owners. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018. 
  126. а б Літаку Медведчука під час карантину дозволили 16 разів літати між Києвом і Ужгородом в умовах «закритого неба» — «Схеми» [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.], Радіо Свобода, 25 червня 2020
  127. а б «Літаки Медведчука» незадовго до накладення санкцій перегнали до Швейцарії, Денис Бігус, 25 Лютого 2021
  128. Люксовий вагон, склянки з російським гербом та золотий унітаз. У Пущі-Водиці знайдено "золотий вагон" Віктора Медведчука (ФОТО, ВІДЕО) — Delo.ua. delo.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022. 
  129. а б У Медведчука в Україні десятки квартир і кілька розкішних маєтків — ЗМІ [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.], УП, 30 червня 2016
  130. Санкції Медведчуку: все, що ви хочете знати [Архівовано 24 лютого 2021 у Wayback Machine.], youtube.com, Feb 21, 2021
  131. Суркіси, Козак та нардеп від «Слуги народу». «Схеми» з'ясували, хто відвідував свято Медведчука ЗМІ [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.], Суспільне, Ярослав Прищепа, 22 жовтня 2020

Література

Посилання