Вікіпедія

Чорновол Тетяна Миколаївна

українська політикиня, журналістка
Це стабільна версія, перевірена 20 лютого 2023. 12 змін очікують на перевірку.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чорновол.

Тетя́на Микола́ївна Чорново́л (також Чорнові́л;[джерело?] 4 червня 1979, Київ) — народна депутатка України VIII скликання, українська журналістка та громадська діячка, екс-кореспондентка видань Лівий берег, Українська правда, Обозреватель.

Чорновол Тетяна Миколаївна
Ім'я при народженніТетяна Миколаївна Чорновол
Народилася4 червня 1979(1979-06-04) (45 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Україна[1]
Місце проживанняБориспільський район
Діяльністьжурналістка, політична діячка, письменниця, громадська діячка
Alma materКиївський міжнародний університет
Знання мовукраїнська і російська
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання
Роки активності1995 — тепер. час
ПосадаУрядовий уповноважений з питань антикорупційної політики і народний депутат України
ПартіяУкраїнська національна ассамблея — Українська народна самооборона, Народний фронт, Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» і Європейська Солідарність
У шлюбі зБерезовий Микола Вікторович
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя»
Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя»
Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя»
Відзнака МВС України «Вогнепальна зброя»
Звання Молодший лейтенант
Сайтchornovol.info
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Народний фронт 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Зовнішні відеофайли
1. Таня Чорновол сама себе побила? Версії МВС // YouTube, «5 канал», 25 грудня 2013.
2. Виходжу з кімнати і бачу таке :) (Чорновол АК чистить…)  // YouTube, Андрій Дзиндзя, 28 листопада 2014.
3. «Зелені — імпотенти»: Тетяна Чорновол. Рандеву з Яніною Соколовою., 5 канал, опубліковано 18 квітня 2020 року.

Відома в Україні завдяки резонансним розслідуванням корупційних схем режиму Януковича[2], акціям на Майдані під час Революції гідності. Побиття Чорновол отримало великий резонанс та було висвітлене українськими й світовими медіа[3]. Стала організаторкою справи щодо конфіскації активів Януковича в державний бюджет після Майдану.

Була членкинею депутатської фракції політичної партії «Народний фронт», а також комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.

У минулому — урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики та радник міністра внутрішніх справ України.

2014 року часопис «Foreign Policy» включив Чорновол до Списку 100 світових інтелектуалів — людей, котрі змінили світ[4][5]. Отримала відзнаку в номінації «Ті, що кидають виклик», за свою боротьбу проти режиму Януковича та корупції[6].

Життєпис

ред.

2001 — закінчила факультет журналістики Київського міжнародного університета[7].

З 1998 року по жовтень 2013 року працювала журналісткою. Друкувалася у виданнях «ПіК», «Обозреватель», «Лівий берег», «Українська правда».

2006 року першою розпочала резонансне розслідування про резиденцію «Межигір'я».

На думку Чорновол, одне з найбільших її досягнень в журналістиці — стаття 2013 року «Пограбування століття. Хто вивіз із Нафтогазу три КамАЗи стодоларових банкнот?»[8]. Ця публікація зупинила злочинну передачу державним Нафтогазом підприємству «Укргазенерго», що підконтрольне Фірташу, об'єм газу вартістю 2 млрд доларів.

Державний посадовець

ред.

5 березня 2014 року Кабінет міністрів України призначив її урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики[9].

4 вересня 2014 була призначена штатною радницею міністра МВС Авакова[10].

Громадсько-політична діяльність

ред.

У віці 17 років брала участь в акціях УНА-УНСО, працювала в чеченському інформаційному центрі при УНА-УНСО. Писала репортажі про другу російсько-чеченську війну, перебуваючи на місці бойових дій. Під час однієї з акцій «Україна без Кучми», протестуючи проти ув'язнення членів УНА-УНСО, разом з подругою прикувала себе до рейок на залізничній станції у Києві. Коли після кампанії «Україна без Кучми» УНА-УНСО пішла на переговори з владою, розцінила це як «зраду принципів» та покинула організацію.

Кандидат у депутати до Верховної Ради на Парламентських виборах 2012 року по мажоритарному виборчому округу № 120 (Городоцький, Мостиський райони, частина Самбірського району Львівської області). Висунута партією Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина». Програла вибори, здобувши другий результат на окрузі після Ярослава Дубневича.

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обрана народною депутаткою України за партійним списком (№ 2) від Народного фронту.

Політичні акції

ред.
 
На опозиційному мітингу у вересні 2012

1 серпня 2012 року, наступного дня після того, як голова ВРУ Володимир Литвин підписав закон «Про засади державної мовної політики», що обмежував права україномовних українців та направив його на підпис президенту України, зробила напис на дорозі біля резиденції Віктора Януковича у Межигір'ї: «Янукович, мова — твій вирок. Не підписуй!»

В День Незалежності 24 серпня 2012 року проникла на територію Межигір'я, де пробула близько трьох годин, доки її не затримала охорона. За цей час встигла зробити світлини резиденції президента, опубліковані згодом у мережі. При цьому Чорновол акцентувала, що її метою був не журналістський репортаж, а антипрезидентська акція. Вона заявила, що даремно  президент більше дбає про свою безпеку ніж про Україну: «Де пройшла я одна, пройде і тисяча, жоден паркан не може захистити ворогів України від обуреного народу».

Після звільнення з «Лівого берега» почала революційну діяльність[11]. 14 жовтня 2013 року разом з Ігорем Луценком в мисливському маєтку Януковича спиляли мисливську вишку, з якої Янукович розважався стрільбою в кабанів та косуль, яких єгері заганяли на галявину[12]. За словами Чорновол, це було зроблено щоб показати українцям, що їх президент розважається, проливаючи кров. На спиляній вишці Чорновол написала фарбою «Янукович! Не смій проливати кров!».

Революційна діяльність на Майдані

ред.

25 листопада 2013 року на Європейській площі Чорновол проникла в автомобіль, що використовувався СБУ для прослуховування лідерів опозиції[13]. В результаті техніка для прослуховування була знищена мітингувальниками.

1 грудня 2013 року Чорновол організувала захоплення мітингувальниками КМДА-Київради. Після захоплення, в колонній залі КМДА розмістився опорний пункт штабу Майдану, в якому розташувалися в основному активісти ВО «Свободи».

8 грудня 2013 року Турчинов та Яценюк попередили Чорновол, що готується її арешт, і запропонували допомогти сховатися за кордоном. Однак, Чорновол відмовилася. Натомість, активізувала свою діяльність в Автомайдані. Була ініціатором поїздки Автомайдану до Маєтку Віктора Медведчука.

18 лютого 2014 року, після того як почався розстріл майданівців в Маріїнському парку, ініціювала захоплення офісу Партії Регіонів на Липській.

Замах на Чорновол

ред.

25 грудня 2013 року на Чорновол було скоєно замах на заміській трасі в напрямку Борисполя біля села Гора — по дорозі Чорновол додому[3]. Було опубліковано відеозапис реєстратора з автомобіля Тетяни, де видно, як чорний автомобіль Porsche Cayenne таранить її Chevrolet Aveo. Пасажирами Porsche, що належав Олександру Храмцову, були п'ятеро  молодиків у спортивному одязі. Коли авто Тетяни заглухло, Чорновол били до втрати свідомості, й залишили в кюветі. Її знайшли працівники ДПС, коли приїхали оглянути порожнє авто посеред Бориспільської траси. Тетяна заявила, що напад на неї відбувся за наказом Віктора Януковича.

Міліція почала кримінальне провадження за ч.2 ст.296 (хуліганство). Згодом слідство доповнило кваліфікацію злочину статтею за ч. 1 ст. 121 (навмисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень)[14].

У лютому 2014 року в резиденції Януковича в Межигір'ї було знайдено досьє на Тетяну Чорновол і нотатки начальника Служби безпеки Януковича Костянтина Кобзаря з записами про неї. Ці записи можуть свідчити про безпосередню його причетність до стеження та жорстокого побиття[15].

Кримінальне слідство встановило лише виконавців замаху та одного з організаторів. Останній — кримінальний авторитет з Кам'янського Олег Нетребко, який на думку слідства міг вказати на інших організаторів та замовників. Нетребко повісився у Лукянівському СІЗО невдовзі після екстрадиції з Білорусі в червні 2017 року[16].

Деякі ЗМІ розповсюджували версію з інсценуванням побиття Чорновол[17]. Потерпіла стверджувала, що це політичне замовлення, натомість в ГПУ заявили, що це злочин на побутовому ґрунті: Чорновол начебто створила на дорозі аварійну ситуацію, за що її побили[18].

Народний депутат ВРУ VII скликання

ред.

2015 Чорновол ініціювала кримінальне переслідування нардепа Олександра Онищенка[19] та керівника ДФС Романа Насірова[20] з боку НАБУ за несплату в бюджет мільярдних податків з видобутку газу та нафти фірмами підконтрольними Онищенку, а також незаконну реструктуризацію цих боргів Насіровим. Під час голосування ВР за зняття депутатської недоторканості з Онищенка, Чорновол символічно прийшла у светрі з кіньми — Онищенко відомий фанат коней.

22 грудня 2016 року був прийнятий у першому читанні законопроєкт 5129[21] Тетяни Чорновол[прояснити], що зруйнував схему отримання надприбутків підприємствами альтернативної енергетики, яку створили брати Клюєви в часи режиму Януковича[22].

Закон про спецконфіскацію

ред.

Як член комітету з Нацбезпеки і оборони опікувалася питаннями бюджетного фінансування роботи оборонних заводів з ремонту та модернізації бронетехніки, танків та артилерії[23].

Разом з головою комітету Сергієм Пашинським в 2015 році ініціювала для цих цілей законопроєкт про спецконфіскацію в державний бюджет «активів Януковича» у вигляді облігацій на суму 1,5 млрд доларів, арештованих в банках України після Майдану. Більше двох років Чорновол боролася за конфіскацію цих коштів, яка була проведена лише в травні 2017 року. Чорновол виступила автором низки законопроєктів (3025, 4057, 4811, 4890, 5557), які встановлювали правовий механізм конфіскації цих коштів, а також наслідували законодавство багатьох західних країн щодо конфіскацї необґрунтованих активів.

Однак жоден законопроєкт не був підтриманий Верховною Радою. Чорновол заявляла про вплив таких осіб з оточення Януковича, як Портнов[24], Курченко[25], Онищенко[26] з метою недопущення конфіскації цих активів. 2016 року це навіть призвело до призупинення заводів з ремонту та модернізації військової техніки[27].

Під час призначення нового генпрокурора група Олександра Турчинова у фракції «Народний фронт», в яку входить Чорновол, ініціювала домовленість щодо підтримки кандидатури Юрія Луценка в обмін на «спецконфіскацію».  

Генпрокуратура за керівництва Юрія Луценка досягла успіху в травні 2017 року  — 1,5 млрд доларів були конфісковані в державний бюджет України в рамках розслідування діяльності злочинної організації екс-президента Януковича, зусиллями прокурора Костянтина Кулика.

Однак факт конфіскації активів Януковича був жорстко критикований низкою громадських антикорупційних організацій України. Чорновол заявила, що це викликано тим, що юристи, які в часи Януковича юридично супроводжували корупційні схеми режиму[28] (зокрема, схеми Курченка), після Майдану перейшли працювати в громадські антикорупційні організації[29].

Це стало причиною ініціювання Чорновол відомих поправок до закону № 6172 «Про запобігання корупції», якими посадові особи громадських антикорупційних організацій стали зобов'язані подавати е-декларації.

Участь у війні з Росією

ред.

В 2014 році Тетяна Чорновол брала участь в обороні Маріуполя у складі батальйону «Азов»[30][31].

З 24 лютого 2022 року Чорновол воювала на передовій у складі 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців. За кілька днів до початку російського вторгнення в Україну пройшла курси операторів ПТРК. За домовленості з КБ «Луч» отримала «Стугни» та ракети — на Тетяну Чорновол було оформлено договір відповідального зберігання. Брала участь у боях поблизу м. Чернігова, на Сході та у розгромі 6-го танкового полку РФ у Броварському районі на Київщині[32][33].

На початок 2023 року командує розрахунком протитанкового ракетного комплексу «Стугна-П» у складі 1 окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна[34][35].

Має військове звання  молодшого лейтенанта.

Нагороди

ред.
  • Премія імені Сахарова у 2014 році.
  • Орден «За мужність» III ст. (6 березня 2019) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, захист державного суверенітету і територіальної цілісності України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм[36]
  • Відомча відзнака Міністерства внутрішніх справ України «Вогнепальна зброя» (12 травня 2014) — пистолет «Форт 9», калібр 9 мм[37]
  • Відомча відзнака Міністерства внутрішніх справ України «Вогнепальна зброя» (15 жовтня 2014) — автомат «АКС-74», калібр 5,45 мм[38]

Критика

ред.

Кнопкодавство

ред.

Під час голосування 21 травня 2015 року проголосувала за свою колегу Олену Ледовських за законопроєкт 1912 про особливості оподаткування імпорту електромобілів[39]. Пізніше заявила, що зробила це умисно.

  Це була певна провокація. Я хотіла продемонструвати свій протест проти тієї істерії, яка розгорнута у цьому питанні. Тому що насправді "кнопкодавство" – це ганебне явище, але це не найбільша проблема парламенту. Це не та проблема, на яку повинні звертати увагу ви всі і через це забувати про інші, які дійсно впливають на долю держави  

— з інтерв’ю каналу 112, http://www.pravda.com.ua/news/2015/05/22/7068776/

Слідство

ред.

10 квітня 2020 року ДБР провела обшуки в житлі Чорновол, проводячи розслідування справ Майдану. Підставою для обшуку стало захоплення офісу Партії регіонів на вулиці Липській в лютому 2014 року, що сталося після розстрілу учасників Революції гідності[40][41][42]. Чорновол, через підпал офісу, інкримінують вбивство людини, яка там загинула. Згодом Тетяна прийшла на допит до ДБР[43][44].

До справи Чорновол було залучено скандально відомого корупційними скандалами суддю Сергія Вовка, захист Чорновол заявив про відвід цього судді та вимогу призначення домашнього арешту. В роботі суду було оголошено перерву на невизначений термін[45]. 16 квітня Тетяні було обрано домашній арешт як запобіжний захід на час розслідування[46][47].

15 грудня 2020 року Чорновол було звинувачено в справі про умисне вбивство[48][49][50][51].

Сім'я

ред.

Мешкає в селі Гора Бориспільського району Київської області.

Вдова. Чоловік — Микола Березовий, громадсько-політичний діяч, лідер партії «УДАР» в м. Горлівці. Був добровольцем батальйону міліції спеціального призначення «Азов». 10 серпня 2014 року загинув у бою поблизу Іловайська від кулі снайпера, рятуючи пораненого побратима[52].

Виховує двох дітей: донька — Іванна Березова (2003 р. н.) та син Устим Березовий (2010 р. н.).

Примітки

ред.
  1. ↑ OpenSanctions
  2. ↑ Пограбування століття. Хто вивіз із Нафтогазу три Камази стодоларових банкнот?
  3. ↑ а б Побили Тетяну Чорновол, яка писала про Захарченка, Медведчука, Клюєва, Льовочкіна та Януковича. Українська правда (укр.). Процитовано 30 листопада 2019.
  4. ↑ http://globalthinkers.foreignpolicy.com/#challengers/detail/chornovol
  5. ↑ List Of The Top 100 Global Thinkers Making A Difference In The World: 2014 FP Edition (англ.)
  6. ↑ Foreign Policy
  7. ↑ Чорновол Тетяна Миколаївна — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Процитовано 23 серпня 2020.
  8. ↑ Пограбування століття. Хто вивіз із Нафтогазу три Камази стодоларових банкнот?. Українська правда (укр.). Процитовано 25 лютого 2020.
  9. ↑ Уповноважена з антикорупційної політики
  10. ↑ Аваков призначив Чорновол своїм штатним радником"на сайті Ukranews"
  11. ↑ Чорновол почала революційну діяльність
  12. ↑ Як ми з Луценком пиляли розстрільну вишку Януковича. Українська правда - Блоги. Процитовано 25 лютого 2020.
  13. ↑ Охрана Януковича следила за СМИ, пользователями Facebook и ВКонтакте. МедиаНяня - таблоид для и про медиа. Процитовано 25 лютого 2020.
  14. ↑ У Пшонки знайшли у побитті Чорновол лише «хуліганські мотиви». Тиждень. 6 лютого 2014. Процитовано 11 квітня 2020.
  15. ↑ Нотатки охоронця Януковича. Радіо Свобода. 1 березня 2014. Процитовано 30 листопада 2019.
  16. ↑ Організатора нападу на Чорновол знайшли повішеним у СІЗО (оновлено). LB. 15 червня 2017. Процитовано 11 квітня 2020.
  17. ↑ МВС: серед версій нападу на Чорновол – її профдіяльність, ДТП і провокації. Радіо Свобода. 25 грудня 2013. Процитовано 30 листопада 2019.
  18. ↑ Тетяну Чорновол побили з хуліганських мотивів, слідство завершене – ГПУ. Радіо Свобода. 6 лютого 2014. Процитовано 30 листопада 2019.
  19. ↑ Цензор.НЕТ. Системне пограбування державного "Укргазвидобування". Цензор.нет (рос.). Процитовано 30 листопада 2019.
  20. ↑ Цензор.НЕТ. Причина затримання Романа Насірова. Цензор.нет (рос.). Процитовано 30 листопада 2019.
  21. ↑ Рада знизила вдвічі "зелений" тариф для великих сонячних електростанцій. www.unian.ua (укр.). Процитовано 30 листопада 2019.
  22. ↑ Два мільярди для Клюєва. Українська правда - Блоги. Процитовано 30 листопада 2019.
  23. ↑ Харківські військові заводи отримали держзамовлення більше всіх - нардеп. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 30 листопада 2019.
  24. ↑ Євразія. Чому Лещенко відпрацьовує темники Портнова?. Українська правда - Блоги. Процитовано 30 листопада 2019.
  25. ↑ Цензор.НЕТ. Юристи режиму. Цензор.нет (рос.). Процитовано 30 листопада 2019.
  26. ↑ Тимошенко продалася за 100 млн. доларів. Документи. Українська правда - Блоги. Процитовано 30 листопада 2019.
  27. ↑ Нардепи-самодури зупинили роботу ремонтних заводів для фронту. ФОТО. Українська правда - Блоги. Процитовано 30 листопада 2019.
  28. ↑ Цензор.НЕТ. Німці розслідували, які юристи супроводжували схеми Курченка. Цензор.нет (укр.). Процитовано 30 листопада 2019.
  29. ↑ Цензор.НЕТ. Заява на ФБР про американські кошти для адвокатів Януковича. Цензор.нет (рос.). Процитовано 30 листопада 2019.
  30. ↑ Тетяна Чорновол на “1+1” розбила фейки Гордона про Маріуполь. Прямий (укр.). 14 травня 2021. Процитовано 4 жовтня 2022.
  31. ↑ Тетяна Чорновол захищає Маріуполь разом із батальйоном "Азов". 24 Канал (укр.). 5 вересня 2014. Процитовано 4 жовтня 2022.
  32. ↑ Тетяна Ніколаєнко (6 травня 2022). Тетяна Чорновол: "В тому знаменитому бою, де на відео розлітаються танки, насправді працювали не байрактари, а наші дві "Стугни" і "Корсар". Цензор.нет (укр.). Процитовано 4 жовтня 2022.
  33. ↑ Ігор Бережанський (21 березня 2022). Танковий наступ на Київ зупинила екснардепка Тетяна Чорновол влучним пострілом із "Стугни". ТСН (укр.). Процитовано 4 жовтня 2022.
  34. ↑ «Моя ракета прошила її наскрізь»: Тетяна Чорновол показала, як знищує ворожу техніку на Херсонщині (відео). 04.01.2023, 20:00
  35. ↑ Як Таня Чорновол палить російську техніку
  36. ↑ Указ Президента України від 6 березня 2019 року № 58/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня»
  37. ↑ Нагородний фронт. Кому Аваков подарував 400 стволів // Р.Романюк, М.Жартовська, Українська правда, 13 січня 2017 р.
  38. ↑ Суд дозволив ДБР вилучити в Чорновол посвідчення на нагородну зброю // Укрінформ, 4 травня 2020
  39. ↑ Порушення регламенту засідань в ВР
  40. ↑ ДБР на світанку приїхало з обшуком до Тетяни Чорновол. Українська правда. 10 квітня 2020.
  41. ↑ Прийшли о шостій ранку. ДБР проводить обшуки у екснардепа Тетяни Чорновол. nv.ua. 10 квітня 2020.
  42. ↑ ДБР проводить обшуки в Чорновол. РБК-Україна. 10 квітня 2020.
  43. ↑ Чорновол прийшла на допит в ДБР. espreso.tv. 14 квітня 2020.
  44. ↑ Ексдепутатка Тетяна Чорновол прийшла на допит до ДБР. 5 канал. 14 квітня 2020.
  45. ↑ Слідство просить домашній арешт для Чорновол, суд відклали через відвід. РБК-Україна. 14 квітня 2020.
  46. ↑ Суд обрав запобіжний захід Чорновіл. РБК-Україна. 16 квітня 2020.
  47. ↑ Суд обрав запобіжний захід Тетяні Чорновол. detector.media. 16 квітня 2020.
  48. ↑ Тетяні Чорновол вручили обвинувальний акт у справі про вбивство. Радіо Свобода. 15 грудня 2020.
  49. ↑ ДБР офіційно звинуватило Чорновол в умисному вбивстві під час Євромайдану. Українська правда. 15 грудня 2020.
  50. ↑ Ексдепутатку Чорновол обвинувачують у вбивстві в часи Майдану. hromadske.ua. 15 грудня 2020.
  51. ↑ Чорновол вручили обвинувачення в убивстві. РБК-Україна (рос.). Процитовано 15 грудня 2020.
  52. ↑ В Мариуполе патриоты проводили в последний путь мужа Татьяны Чорновол (Дополнено, ВИДЕО). 0629.com.ua - Сайт города Мариуполя (ru-UA) . Процитовано 30 листопада 2019.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чорновол_Тетяна_Миколаївна&oldid=38453769