Корчинський Дмитро Олександрович

український літератор та громадський діяч

Дмитро́ Олекса́ндрович Корчи́нський (нар.22 січня 1964, Київ) — український політик, письменник, громадський діяч та телеведучий. Керівник української партії Братство.

Дмитро Олександрович Корчинський
Дмитро Корчинський, лекція.jpg
Дмитро Корчинський
Народився 22 січня 1964(1964-01-22) (56 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність письменник, політик, громадський діяч, журналіст
Відомий завдяки співзасновник УНСО
засновник партії Братство
Alma mater Національний університет харчових технологій і Історичний факультет Київського університетуd
Знання мов українська
Учасник Придністровський конфлікт, Війна в Абхазії, Перша чеченська війна і Війна на сході України
Партія УНА-УНСО (1991 — 1998)
Братство (з 2004)
Конфесія Українська православна церква — Київський патріархат
У шлюбі з Корчинська Оксана Анатоліївна
Нагороди Орден Республіки (ПМР)

РодинаРедагувати

ОсвітаРедагувати

ДіяльністьРедагувати

1980—2000 рокиРедагувати

2000—2012 рокиРедагувати

 
З мером Одеси Едуардом Гурвіцем

З УНА-УНСО був виключений.[5] 2002 року заснував політичну партію «Братство». Організатор акцій «Братства» у Києві та Одесі.

Під час акцій «Україна без Кучми» підтримував Юлію Тимошенко.

У 20012004 роках — ведучий телепрограм «Pro et contra» (ТЕТ), «Подвійний доказ» та «Проте» («1+1»).

У президентських виборах 2004 року Дмитро Корчинський брав участь як кандидат. Подавати документи на реєстрацію до Центральної виборчої комісії приїхав на бронетранспортері (орендованому на кіностудії ім. Довженка).[6]

Після першого туру став на бік Віктора Януковича.[5] В інтерв'ю Андрію Шевченку він пояснив свою позицію щодо Ющенка:

  Тому що це найбільша ілюзія. Він найбільш небезпечний, тому що крім всього, що він представляє бюрократичну верхівку, він є іще ілюзією. Ця влада нам говорить – ви незадоволені життям, не треба будувати барикаду, не виходьте бунтувати. Навпаки, проголосуйте за опозицію. Якого класного, солодкого Ющенка ми вам підтасували тут. Оце, оце позиція влади. Нам не подобається солодка підстава. Потрібно, щоб люди зрозуміли – сподівань немає. Стіна. Все. Якщо вам не подобається, ідіть до нас в страйком. Не йдіть голосувати за Ющенка.  

[7]

Після перемоги Віктора Ющенка «Братство» Корчинського об'єдналося з ідеологічно чужою Прогресивно-соціалістичною партією Наталії Вітренко та виступало проти руху нової влади до НАТО та зближення із США та ЄС.[5] За словами Корчинського, до їх новоутвореної опозиції мали приєднатися Партія регіонів та СДПУ(о).[8]

Разом з Олександром Дугіним та Наталією Вітренко входив до Вищої Ради «Міжнародного Євразійського Руху». У зв'язку з антиукраїнською діяльністю цієї організації «Братство» Дмитра Корчинського оголосило в жовтні 2007 року про припинення співпраці з нею.[9]

У 20092010 роках — ведучий телепрограми «Четверта влада» (ТРК Київ).

2013—2014 рокиРедагувати

2013 року під час протестів Євромайдану, на офіційному сайті Всеукраїнської політичної партії «Братство» 30 листопада був опублікований заклик «Всі — на повстання!».[10][11] Зранку 1 грудня Корчинський також закликав до «Хрестового походу на Банкову».[11]

Того ж дня, за попереднім повідомленням МВС, понад 300 «радикально налаштованих» членів організації «Братство», на чолі з Корчинським, брали участь у спробі «штурму» Адміністрації Президента,[11][12] в ході якого заворушники кидали в міліцію каміння, бруківку, димові та вогняні шашки (фаєри), два коктейлі Молотова, петарди, застосовували сльозогінний газ,[13] били міліціонерів кийками та ланцюгом, а також намагалися відтіснити кордон міліції навантажувачем Longgong CDM833 (який у ЗМІ називали «бульдозером»)[14][15][16].

На той час опозиційні політики називали штурм провокацією, вигідною для провладних та проросійських сил.[11][17] Сам Корчинський, який був присутнім при штурмі (на одній зі світлин видно, що він стоїть на навантажувачі в центрі штурму[18]), заперечував свою причетність до його організації, однак назвав заворушників «найкращими людьми, кращою частиною української молоді».[13] Незабаром МВС повідомило, що Дмитра Корчинського нема серед підозрюваних у організації сутички[18].

Але вже 5 грудня київська прокуратура пред'явила підозру за ст. 294 Кримінального кодексу України щодо організації масових заворушень на Банковій 1 грудня. Корчинського оголошено у розшук.[19] Згідно з даними ТСН він одразу ж після штурму на Банковій виїхав за кордон.[20]

15 грудня 2013, згідно з заявою начальника Департаменту карного розшуку Василя Паскала, Корчинський був оголошений в міжнародний розшук:

Я впевнений, що найближчим часом місцезнаходження цієї особи буде встановлено... Також у нас є інформація, що окремі члени організації Корчинського - це 15 осіб, проживали у нього в офісі, він використовував цих осіб під час проведення найбільш радикально налаштованих акцій

Проте на сайті Інтерполу прізвище Корчинського виявити не вдалося.[21]

Такі організатори (сутичок), як Корчинський, на сьогодні перебувають за кордоном[22].
—начальник Головного слідчого управління МВС Микола Чинчін

Він відзначив, що Корчинський має можливість ховатися від слідства за кордоном, а молоді хлопці, які під його керівництвом чинили безлади, перебувають в Україні і будуть нести карну відповідальність[22].

5 лютого 2014 року Дмитро Корчинський був затриманий у Ізраїлі, але у МВС України його терміново зняли з міжнародного розшуку і передали документи в Ізраїль. Після цього лідера Братства відпустили[23][24]. 6 лютого він заявив про намір «з вірою у благодатність амністії» повернутися до України[25].

2014—2016 рокиРедагувати

Після початку російсько-української війни одним з перших оголосив про початок спротиву окупантам[26], воював другим номером гранатометника в складі добровольчого спецбатальйону МВС Свята Марія до 2016 року.

2016 — теперішній часРедагувати

2016 року під керівництвом Дмитра Корчинського створено інтернет-канал «Всесвітньо-Броварське Телебачення»[27][28]. Пізніше він повідомив, що цей канал заблокував Ґуґл на вимогу заявників із РФ.

З 2019 виступає на міжконфесійних молитовних зборах християн «Еклезія».

Після виборів президента Корчинський відкрито критикує Зеленського[29][30].

У жовтні 2019 року нагороджений церковною нагородою від митрополита Олександра (Драбинко).

Політичні поглядиРедагувати

 
Корчинський на «Еклезії». 2019 рік

Скептично ставиться до демократії, є прихильником християнства та дотримується націоналістичних поглядів.[31] Є прихильником християнської революції[32][33].

З часів заснування партії «Братство» Корчинського деякі журналісти пов'язували з Медведчуком та його тодішньою партією СДПУ(о).[34][35]

У грудні 2003 року Корчинський у інтерв'ю висловив ставлення до Медведчука:[36][37]

  У принципі, Медведчук мені подобається. І ось чому. Він представляє невелику солідарну групу, яка діє у ворожому оточенні і діє доволі успішно. Мені здається, що вся українська політика має бути такою, — нежіночою, жорсткою. Тобто люди, які прийшли до влади, мають забезпечувати собі цю владу. Я б на місці Медведчука робив би набагато жорсткіше, ніж він це робить. Я вважаю, що політика СДПУ(о) занадто м'яка щодо захисту власних інтересів.  

В інтерв'ю 2018 року Корчинський заявив, що «Медведчука потрібно або посадити або застрелити».[38]

  Я вважаю, що він розумна, сильна, жорстка людина.

Але він має сидіти в буцегарні. І саме тому він мав бути посаджений у тюрму одним із перших, коли почалася війна з Росією. На жаль, він зараз на боці Путіна, на боці Росії і, поза сумнівом, мав би бути знищений відразу.

 

На виборах 2019 року Корчинський висловив підтримку Петру Порошенку[39][40].

Літературна діяльністьРедагувати

Корчинський є автором ряду філософсько-політологічних есе та посібників, зокрема посібника з сучасної політології «Війна у натовпі» (1997; 1999, 2020)[41] та «Авторитарна альтернатива» (1998).[42] Після виходу посібника «Авторитарна альтернатива» у 1998 році Інститут проблем регіональної політики та сучасної політології рекомендував цей посібник не лише студентам та викладачам університетів, а й держслужбовцям, та курсантам та офіцерам Збройних Сил України.[43]

Корчинський також є автором поетичної збірки «Філософія смути» (1998, 2003, 2013) та прозово-поетичного кобзаря «Революція от кутюр» (2004). Окрім поезії Корчинський є знаним українським романістом та драматургом: Корчинський є автором романів «Сяючий шлях» (2016), «Естетика жебрацтва» (2018), «Прочани вночі» (2019) та «Протоколи загублених снів» (2020) та п'єс «Посттравматична рапсодія» (2016)[44], «Віденська кава» (2018), та «В.О.П.» (2019).

ЕсеРедагувати

ПосібникиРедагувати

Поетичні збіркиРедагувати

П'єсиРедагувати

  • «Посттравматична рапсодія» (2016)
  • «Віденська кава» (2018)
  • «В.О.П.» (2019)
  • збірка п'єс «Три п'єси»: «Постравматична рапсодія», «Взводний опорний пункт» (В.О.П.) та «Віденська кава» (Київ: Zалізний тато; 2019; ISBN 978-617-7653-11-9)

РоманиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Цитата: «Колись мій дід викладав тут економіку, згодом його закінчив мій батько і натурально впихнули туди і мене, і я з великими труднощами провчився два курси на факультеті „Промислова теплоенергетика“. Потім втік.» [1]
  2. Цитата: «Я не закінчив історичний факультет, я закінчив перший курс історичного факультету, а потім з'ясувалося, що робити історію значно цікавіше, ніж її вивчати.» З інтерв'ю з Дмитром Корчинським — [2]
  3. Корчинський, Дмитро (1999). Війна у натовпі. «Амадей». ISBN 966-95281-5-1. 
  4. Корчинський Дмитро Олександрович. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2019-11-23. 
  5. а б в Володимир Ар'єв. Скінхеди з «Братства» Корчинського // «Закрита Зона», 5 канал (через Українську правду), 26.04.2005.
  6. Корчинський-«сатаніст» приїхав у ЦВК на броньовику // Українська правда, 19.07.2004.
  7. https://detector.media/withoutsection/article/5901/2004-07-23-dmitro-korchinskiivi-znaete-yushchenka-tsikavishe-kritikuvati-tomu-shcho-shchodo-nogo-e-ilyuzii-ya-ne-zustrichavsya-z-ilyuziyami-stosovno-medvedchuka-yanukovicha-prosto-nema-shcho-kritikuvati/%7C Дмитро Корчинский: «Ви знаєте, Ющенка цікавіше критикувати, тому що щодо нього є ілюзії. Я не зустрічався з ілюзіями стосовно Медведчука, Януковича. Просто нема що критикувати»
  8. Корчинський і Вітренко створюють народну опозицію і запрошують усіх без винятку // Корреспондент.net, 23.02.2005.
  9. Братство виходить із Міжнародного Євразійського руху
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудень 2013. Процитовано 6 грудень 2013. 
  11. а б в г Продажные патриоты и агентура спецслужб. Кто организовал «кровавое воскресенье» // CRIME.in.ua, 02.12.2013.
  12. До безладів на Банковій причетні понад 300 членів «Братства» — МВС // УНН, 01.12.2013.
  13. а б Дмитро Корчинський: Штурмували Адміністрацію не провокатори, а найкращі люди країни // Главком, 01.12.2013.
  14. Пряме включення подій, що відбувались на Банковій // ТСН, 01.12.2013.
  15. Коктейли «Молотова» на Банковой Архівовано 4 грудень 2013 у Wayback Machine. // 112.ua, 01.12.2013.
  16. Илья Варламов. Штурм Администрации президента, Киев (фото) // LiveJournal, 02.12.2013.
  17. Яценюк розповів, хто організував штурм адміністрації президента Архівовано 11 грудень 2013 у Wayback Machine. // ТСН, 02.12.2013.
  18. а б МВС попри заяви про причетність Корчинського до провокацій, його не підозрює // Українська правда, 03.12.2013.
  19. Заворушення на Банковій: лідер Братства Корчинський оголошений у розшук // Корреспондент.net, 05.12.2013.
  20. Корчинський після штурму Банкової виїхав до Росії // ТСН, 05.12.2013.
  21. Дзеркало Тижня: Корчинського оголошено у міжнародний розшук, 15.12.2013
  22. а б BBC: Корчинського оголосили у міжнародний розшук, 15.12.2013
  23. Провокатора з Банкової Корчинського затримали в Ізраїлі // Ракурс, 07.02.2014 12:54
  24. Лідера «Братства» Дмитра Корчинського затримали в Ізраїлі // Новини УНІАН, 07.02.2014 | 11:57
  25. Корчинський «з вірою у благодатність амністії» хоче повернутися до України // Новини УНІАН, 06.02.2014 | 16:27
  26. Звернення Корчинського на Youtube
  27. Всесвітньо-Броварське Телебачення. www.facebook.com (uk). Процитовано 2019-11-22. 
  28. Всесвітньо-Броварське. YouTube (uk-UA). Процитовано 2019-11-22. 
  29. Зеленський боїться говорити прямо про капітуляцію України з однієї причини - Дмитро Корчинський. Апостроф (uk). Процитовано 2020-04-27. 
  30. Зеленський – не українець, а радянська людина, яка розмовляє однією мовою з Путіним — Корчинський. Прямий (en). 2020-02-25. Процитовано 2020-04-27. 
  31. Про нас — БРАТСТВО // Неділя, 16 жовтня 2011, 17:33 | «Братство»
  32. Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ: "Nаціоналізм це не декларація, це постріл". Агенція новин Фіртка. Процитовано 2020-04-27. 
  33. Дмитро Корчинський: Краще бути у Кучми гардеробником, ніж вождем у такої опозиції. Українська правда (uk). Процитовано 2020-04-27. 
  34. Дмитро Лиховій. Першими старт у передвиборчій медіа-кампанії взяли грошовиті партії «другого ешелону». Чи це їм допоможе? // Україна молода (через Українську правду), 01.09.2005.
  35. Соболєв: Корчинський завжди був пов'язаний з Медведчуком // Свобода слова, ICTV, 02.12.2013.
  36. Интервью Д.Корчинского «ЛІГА: Трибуна» // Четверта влада, 08.12.2003.
  37. Д. Корчинський: «Віктор Медведчук мені подобається» // Ліга. Новости, 11.12.2003.
  38. Медведчука треба було або посадити, або застрелити // Архів // Антикор
  39. Битою, праскою, 500 гривнями
  40. Я НЕ ДУМАЮ, ЩО ПОДВИГ ПОРОШЕНКА ПОВТОРИТЬ ХТОСЬ ЗА НАШОГО ЖИТТЯ — КОРЧИНСЬКИЙ
  41. Корчинський: Схоже, у РФ я вже в одному ряду з Марксом і Мандельштамом. Українська правда. Процитовано 2017-01-04. 
  42. ВАСИЛЬЧУК, Є. О. ІДЕОЛОГІЧНІ ДОКТРИНИ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВОЕКСТРЕМІСТСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ У КОНТЕКСТІ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО ДИСКУРСУ (НА ПРИКЛАДІ УНА-УНСО). Вісник НТУУ «КПІ» Політологія. Соціологія. Право, [S.l.], n. 3(19), p. 16-20, Feb. 2015. ISSN 2308-5053
  43. Микола Сухомозський. Демократія - безособова диктатура. 1998.
  44. за якою пізніше було знято однойменний фільм
  45. Дмитро Корчинський — «Це» і «Воно». ji.lviv.ua. 2001
  46. Дмитро Корчинський — Сяючий шлях. sbook.com.ua. 2016
  47. Дмитро Корчинський — Естетика жебрацтва. zalizniytato.org.ua. 2018
  48. Дмитро Корчинський — Прочани ночі. zalizniytato.org.ua. 2019
  49. Дмитро Корчинський — Протоколи загублених снів. zalizniytato.org.ua. 2020

ПосиланняРедагувати