Етноцид (від грецьк. ethnos — народ і лат. caedo — вбиваю[1]) — різновид етнонаціональної політики (політичної поведінки), спрямованої на знищення ідентичності й культури конкретного народу (етносу)[2]; складова геноциду[3][4][5]. На відміну від геноциду, який досягає тієї самої мети шляхом фізичного винищення людей, належних до етносу, етноцид може проводитися комплексом заходів, що руйнують системні зв'язки всередині народу, підштовхуючи його представників до переходу в іншу етнічну якість. Головна лінія в політиці етноциду — знищення основних ознак етносу (етнічної території, мови, культури, історичної пам'яті, самосвідомості). Найбільше зусиль у здійсненні політики етноциду докладається для знищення національних мов (лінгвоцид). Світове співтовариство, міжнародне право й гуманістична мораль рішуче засуджують будь-які прояви етноциду й розглядають його як злочин проти людства[2][6].

Проте іноді цей термін використовується поряд із геноцидом[джерело?]. Прикладом може служити 39-й Загальноамериканський конгрес з проблем індіанців, що проходив 9 липня 1970 року в Лімі і що прийняв резолюції протесту проти знищення індіанських племен у Бразилії (у зв'язку з знищенням декількох десятків тисяч індіанців у штаті Мато Гроссо)[джерело?].

Пасивна реакція народу на етноцид щодо нього, як правило, завершується його асиміляцією домінуючою етнічною спільнотою[7].

Етноцид і УкраїнаРедагувати

Український етнос зазнавав на собі політику етноциду з боку як царського російського, так і радянського урядів. Найвідомішими акціями етноциду українців з боку царизму були Валуєвський циркуляр 1863 року та Емський указ 1876 року, якими українська мова заборонялася в освіті, літературі, театрі[7].

Етноцид щодо євреїв і поляків здійснювався переважно заохоченням їхнього переходу в православ'я. У радянські часи етноцид української та інших етнічних спільнот здійснювався спочатку відвертими засобами — знищенням етнічної інтелігенції, духовно розвинутої частини селянства, національно свідомого духовенства. Пізніше політика етноциду проводилася більш виточеними методами, особливо витісненням неросійських мов з вищої освіти, науково-технічної та промислових сфер, значною мірою із середньої освіти, діловодства, системи державного управління[7].

Політика етноциду стосовно кримських татар здійснювалася у сполученні з їх депортацією. Усвідомлення українською та іншими етнічними спільнотами небезпеки етноциду було одним із чинників етнічного відродження в Україні кінця 1980 — початку 90-х, як складової частини загальнодемократичного руху[7].

Комуністичний уряд Польщі здійснив після 2-ї світової війни акцію «Вісла» і постійно стимулював відцентрові тенденції серед лемків; в інших країнах, компартійним тоталітарним режимом українців записували як представників інших націй[8].

Тлумачення поняття «етноцид» стосовно історії УкраїниРедагувати

Узгодженого міжнародного визначення поняття «етноцид» сьогодні не існує.[джерело?] Навіть у трактуванні визначеного поняття «геноцид» маємо різнобій. Реальні події української історії XX ст. такі, що їх сміливо можемо називати обома термінами, значення яких великою мірою взаємно накладаються.[джерело?]

Етноцид в українознавчих працях зазвичай розуміють як свідоме знищення етнічних спільнот. Оскільки геноцид часто тлумачать вузько, його відрізняють від етноциду не лише за об‘єктом, що прагнуть знищити, а й за способом досягнення мети. При цьому міркують так: якщо знищення етнічної спільноти прагнуть досягти шляхом вбивства — це геноцид, якщо ж шляхом «комплексу заходів по зруйнуванню системних зв‘язків усередині народу, підштовхуючи його представників до переходу в іншу етнічну якість» — це етноцид[2].

Насправді ж фізичне знищення народу заподіянням біологічної смерті та його етнічна трансформація (перетворення) на інший мають міцний зв‘язок. Через вчинення геноциду стосовно певної етнічної спільноти, крім фізичної її загибелі чи її частини, часто відбувається і її етнічна асиміляція. У свою чергу трансформація етнічної свідомості зі зміною етнічної самоназви не вбиваючи фізично конкретних осіб вбиває цілий етнос, або його частини. Трансформаційні етнічні процеси бувають довготривалим наслідком порівняно короткого періоду вбивства частини етнічної спільноти[9].

Геноцид-голодомор 1932—1933 рр. одним з наслідків мав швидку зміну етнічної самосвідомості тих частин українського етносу, що мешкали на етнічно українських та змішаних територіях РРФСР, прилеглих до УРСР. Сприяло цьому і згортання заходів, що підтримували відтворення українських етнічних рис серед молоді й дітей (в освіті, професійній культурі, інформаційній політиці тощо[10].

Наслідки етноциду стосовно українцівРедагувати

Наймасовішими наслідками етноциду українців у XX ст. є такі[10]: 1. У період 1929—1987 рр. — уневиразнення, «розмивання», «затуманення» етнічної самосвідомості, так зване «зближення» її з російською в усіх територіальних і соціальних групах українців (це явище часто називають денаціоналізацією, що є невдалим терміном); 2. Перетворення великої частини українців на етнічних росіян; 3. Перетворення значної частини українців на поляків; 4. Перетворення певних частин територіальних груп українців на білорусів (Берестейщина), румунів (Добруджа, Південна Буковина, Мараморощина), словаків (Східна Словаччина), угорців.

Етнічна асиміляція українців Канади, США, Аргентини, Бразилії, Австралії та багатьох інших країн світу не є наслідком етноциду чи геноциду. В СРСР політика геноциду й етноциду щодо етнічних українців суттєво погіршила демографічне відтворення групи і передачу питомо українського духовного й матеріального набутку від старших поколінь молодшим. У 1980-х роках українці СРСР перебували у стані напівзросійщеного етносу, що втратив значну частину своєї етнічної території.

В умовах «Пєрєстройки» 2 пол. 1980-х рр. почали формуватися політичні умови для припинення етноциду українців і багатьох інших народів СРСР. Відтоді частина колишніх етнічних українців, перетворених (та частково перетворених) на частини інших етносів, повернулася до лона українського етносу. Проте цей процес є складним, болючим і довготривалим. Він потребує розумної, науково обґрунтованої, узгодженої і послідовної політики усіх провідних політичних сил України у співпраці з владою і громадськими організаціями сусідніх країн)[10].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Етноцид // Етнічність: енциклопедичний довідник / В. Б. Євтух; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова, Центр етноглобалістики. — К.: Фенікс, 2012. — С. 144.
  2. а б в Майборода О., Шкляр Л. Етноцид // Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; Редкол: Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін. — К.: Довіра; Генеза, 1996. — С. 694.
  3. Martin Shaw (20 March 2007). What is Genocide. Polity. pp. 66–67. ISBN 978-0-7456-3182-0.
  4. Lemkin, Raphael. Acts Constituting a General (Transnational) Danger Considered as Offences Against the Law of Nations. (Washington, D.C.: Carnegie Endowment for International Peace, 1944), p. 79 — 95.
  5. Gerard Delanty; Krishan Kumar (29 June 2006). The SAGE Handbook of Nations and Nationalism. SAGE. p. 326. ISBN 978-1-4129-0101-7.
  6. Мовні конфлікти і гармонізація суспільства: Матеріали наукової конференції: 28-29 травня 2001 року. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. — 222 с. ISBN 966-594-413-4
  7. а б в г О. Майборода. Етноцид // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 249.
  8. В. І. Наулко, О. І. Гринів. Етноцид // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
  9. Чирков О. Геноцид // Україна — Етнос. Науковий понятійно-термінологічний словник-довідник з етнологічних та дотичних до них проблем українознавства. — К.: НДІУ, 2006. — С.50-51.
  10. а б в Чирков О. Історія України та етнічна будова її людності: взаємна зумовленість розвитку в XX ст. (національний та загальносвітовий виміри) // Українознавство. — 2011. — №. 1 (38). — С.202-208.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати