Шуфрич Нестор Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шуфрич.

Не́стор Іва́нович Шу́фрич (нар. 29 грудня 1966, Ужгород) — український проросійський політик, член Партії регіонів (з листопада 2007), кандидат економічних наук (2004); ВР України, член Комітету з питань бюджету (із грудня 2007). Власник ФК «Говерла» (Ужгород).

Нестор Іванович Шуфрич
Нестор Шуфрич 8 февраля 2010 года.JPG
Нестор Шуфрич у 2010
Ім'я при народженні Нестор Іванович Шуфрич
Народився 29 грудня 1966(1966-12-29) (54 роки)
Ужгород, Закарпатська область, Українська РСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик
Галузь політик
Alma mater Ужгородський національний університет
Науковий ступінь кандидат економічних наук
Знання мов російська, українська і угорська
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3], Народний депутат України[4] і Народний депутат України
Партія Партія регіонів
У шлюбі з колишня — Наталія Ворона
Діти Олександр Шуфрич, Нестор Шуфрич
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
3-го скликання
СДПУ (о) 12 травня 1998 — 14 травня 2002
4-го скликання
СДПУ (о) 3 вересня 2002 — 25 травня 2006
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 — 11 березня 2010[5]
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
8-го скликання
Опозиційний блок 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
9-го скликання
ОПЗЖ 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

ЖиттєписРедагувати

Освіта: Ужгородський університет (1992), історик; кандидат економічних наук з 2004 р. — дисертація на тему «Розвиток і трансформація аграрного виробництва в Угорщині» (Інститут аграрної економіки УААН).

1985—1987 — служба у війську.

1987—1988 — перекладач торгово-побутового підприємства в Ужгороді.

З 1989 — радник кооперативного об'єднання «Ретро»; комерційний директор радянсько-австрійського спільного підприємства «Текоп».

З 1991 року — директор, а з 1995 року президент українсько-американського СП «Вест-Контрейд».

Член СДПУ(о) протягом 1996—2007, заступник секретаря Закарпатського ОК СДПУ(о) (з 1997), заступник голови СДПУ(о) (березень 2003 — квітень 2005); член Політбюро СДПУ(о) (з 1998 року), 1-й заступник голови СДПУ(о) (з квітня 2005).

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 70, Закарпатської області від СДПУ(о). «За» проголосувало 9,20 %, став 3-м з 20 претендентів. На час виборів: народний депутат України, член СДПУ(о). Обраний депутатом Закарпатської облради (2002).

Народний депутат України 3 скликання 1998—2002, виборчий округ № 70, Закарпатська область. З'яв. 70,8 %, за 16,8 %, 12 суперників. На час виборів: президент СП «Вест-Контрейд» (м. Ужгород), член СДПУ(о). 03.1998 — кандидат в народні депутати України від СДПУ(о), № 22 в списку. член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (07.1998-03.2000), член Комітету з питань бюджету (з 03.2001), заступник голови Комітету з питань бюджету (з 04.2001); уповноважений представник фракції СДПУ(о) (з 05.1998); член Контрольної комісії з питань приватизації (з 07.1998).

Член Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України (з 05.1999).

Народний депутат України 4-го скликання з липня 2002 по квітень 2006, виборчий округ № 201, Черкаська область, самовисування. За 29,80 %, 18 суперників. На час виборів: президент «Черкаської м'ясної компанії» (хоча фактично він в цій установі ніколи не працював[джерело?]), член СДПУ(о). член фракції СДПУ(о) (з 09.2002), член Комітету з питань бюджету (з 06.2003)[6].

У березні 2006 — кандидат у нардепи України від партії Не так!, № 4 в списку, член СДПУ(о). Депутат ВР АР Крим (04.2006-11.07) від Опозиційного блоку «Не так»!

12 грудня 2006 — 18 грудня 2007 — Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в складі другого уряду Януковича.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 5 в списку. На час виборів: Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, безпартійний.

9 липня 2010 р. — Верховна Рада України за поданням Прем'єр-міністра М.Азарова звільнила Н.Шуфрича з посади міністра України з питань надзвичайних ситуацій.

9 липня 2010 р. — згідно з указом Президента України В.Януковича Н.Шуфрича призначено на посаду заступника секретаря РНБО[7].

Один із 148 депутатів ВРУ, які підписали звернення до Сейму Польщі з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.[8]

Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012 до 27 листопада 2014 р. від Партії регіонів, № 27 в списку.

За свідченням Олександра Попова слідкував за розгоном студентів 30 листопада 2013 р.[9]

16 січня 2014 року голосував за «Закони про диктатуру».[10]

Після розвалу «Партії регіонів» став членом нового політичного утворення, що виникло на її основі — «Опозиційного блоку», та був обраний до Верховної Ради України[11].

Народний депутат України 8-го скликання з 27 листопада 2014 р. від Опозиційний блок, № 7 в списку.

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.[12]

З серпня 2019 — керівник Парламентського комітету з питань свободи слова[13].

Сім'яРедагувати

Рід Шуфричів має сербське походження[14][15], але вже до початку XX ст. родина українізувалася. Першим відомим представником був дід Нестора Шуфрича — банкір Юлій Шуфрич, який займав посади керівника: Тячівського відділення Агробанку Чехословаччини, філіалу Національного банку Угорщини, ужгородського філіалу Агробанку Чехословаччини, а з включенням Закарпаття до складу УРСР протягом перших чотирьох років був керівником обласного відділення Держбанку СРСР[16]. Через відмову вступити в партію був знятий з посади, а пропозицію зайняти пост зама він відхилив[17]. Його дружиною була відома тенісистка Валерія Шуфрич (з дому Баркас). Вона була чемпіонкою по тенісу Чехословаччини (до 1938 р.), Угорщини, а після 1945 р. виступала за СРСР[16].

Батько Шуфрича, Іван (Іштван) Юлійович, навчався Харківському педагогічному інституті з 1953 по 1958 рр.; був військовослужбовцем; призер України по тенісу, очільник обласного відділення «Динамо»[15][18]. Після 1991 р. почесний консул Словаччини в Ужгороді[19][20]; почесний президент ФК «Говерла»[21][22].

Мати Шуфрича, Марія Петрівна, 18 років працювала в обласному відділенні «Спортлото»[15][23]. За деякими даними, вона відовідала за перевезення товарів в транспортній конторі[19]. Їй належала нафтова свердловина на території Полтавської області[24][25]. Померла в 2010 році від грипу. Від першого шлюбу мала сина Олександра[23].

Нестор Шуфрич був одружений двічі. Перша дружина — Ірина, була донькою одного із секретарів Закарпатського обкому партії[26]. Народила йому сина Олександра (1988 р. н.), який навчався в Академії адвокатури і грав у молодіжному складі ФК «Закарпаття» (Ужгород). Друга дружина — модель Наталія Ворона, народила сина Нестора (1994 р. н.).

Родова схемаРедагувати

Василь Шуфрич (*1881 — †1986) ∞ Естер Товт (*? — †?)

  • Єлизавета Василівна (*? — †?)
  • Ірина Василівна (*1922 — †1978) ∞ Федір Федорович Канижай (*1923 — †1977)
  • Кароль Васильович (*? — †?)
  • Моргит Василівна (*? — †?) ∞ о. Морика Дудинський (*? — †?)
  • Юлій Васильович (*? — †1986) ∞ Валерія Баркас (*? — †?)

СтаткиРедагувати

  • За 2019 рік задекларував готівки на загальну суму 137,48 мільйона гривень, з них гривень лише 200 тис., 2,45 млн доларів і 2,3 млн. євро[27]

Нагороди та відзнакиРедагувати

Орден «За заслуги» III (2002) і II ступенів (2004).

Цікаві фактиРедагувати

  • Нестор Шуфрич ще у 15-річному віці (1982) здобув звання «майстер спорту СРСР» зі стрільби з лука, і навіть був кандидатом до молодіжної збірної Радянського Союзу.[28]
  • У липні 2013 р. в залі Верховної Ради України на голову Нестора Шуфрича впав шматок 15-тонної люстри[29].
  • У соцмережах з'явився інтернет-мем: «Шуфрич не битий вже (…) днів».

СкандалиРедагувати

  • Через підкуп виборців, 20-гривневі купюри на Черкащині стали іноді називати на честь Шуфрича «несторками»[30][31][32].
  • В біографії Нестора Шуфрича є доволі багато фактів публічних бійок. Однією із перших була бійка 21 грудня 2004 року в приміщенні ЦВК[33]. У 2008-му Шуфрич вдарив Миколу Рудьковського[34]. У 2009-му були бійки із Сергієм Льовочкіним[35] та Юрієм Луценком[36]. Публічно з'ясувати стосунки на рингу Нестор Шуфрич пропонував у 2008 році тодішньому керівнику Управління державної охорони Валерію Гелетею, але останній відмовився від поєдинку[36]. Після бійки із Юрієм Луценком останній оприлюднив матеріали кримінальної справи, порушеної у 1998 році проти Нестора Шуфрича за фактом побиття ним своєї дружини[37].
  • В червні 2013 року в числі 148-ми народних депутатів України підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів». Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.
  • 30 вересня 2014 року активісти Правого сектора, Автомайдану, Євромайдану і Самооборони привезли сміттєвий бак «для люстрації» Шуфрича, який приїхав в Одесу на засідання партії «Опозиційний блок», однак Шуфрич намагався втекти, за що активісти його побили.[38][39][40] Спікер партії «Правий сектор» Борислав Береза заявив, що побиття інсценовано самим Нестором Шуфричем.[41] Працівники МВС встановили 14 осіб причетних до інциденту, один з учасників Микола Доценко безслідно зник.[42]
  • Футбольний клуб «Говерла», яким володіє Нестор Шуфрич (президентом є його батько Іван Шуфрич, а віце-президентом — син Олександр Шуфрич[43]) припинив своє існування після низки скандалів щодо невиплат зарплатні гравцям клубу і невиконання вимог ФФУ щодо їх погашення[44] у 2016 році.
  • У лютому 2017 року Нестора Шуфрича Генеральний прокурор України Юрій Луценко звинуватив у несплаті податків на 40 млн гривень. У разі несплати податків йому загрожує в'язниця на 3 роки[45].
  • 30 грудня 2019 року велика кількість ЗМІ повідомили з посиланням на сайт компанії Thormählen & Cochran Safaris, клієнтом якої був Шуфрич орієнтовно у 2015 році, що Шуфрич вбивав тварин у Африці, серед яких східний чорний носоріг, бура гієна, антилопа орікс, антилопа гну та інші. Деякі з тварин належать до видів, що вимирають[46].

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  5. ↑ Постанова Верховної Ради України від 11 березня 2010 року № 1986-VI «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Шуфрича Н.І.»
  6. ↑ Постанова Верховної Ради України від 5 червня 2003 року № 890-IV «Про обрання народного депутата України Шуфрича Н.І. членом Комітету Верховної Ради України з питань бюджету»
  7. ↑ Указ Президента України від 9 липня 2010 року № 763/2010 «Про призначення Н. Шуфрича заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
  8. ↑ Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»
  9. ↑ Попов "злив" Клюєва на допиті у ГПУ - ЗМІ. Українська правда. 14 грудня 2013. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 9 червня 2021. 
  10. ↑ В Раду идут 127 депутатов, голосовавших за законы 16 января (рос.)
  11. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2016-09-08. 
  12. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2018-01-21. Процитовано 2018-01-21. 
  13. ↑ Шуфрич очолить комітет по свободі слова. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-08-28. 
  14. ↑ Дед Нестора Шуфрича считал себя русином
  15. ↑ а б в Александр Чаленко. Восемь фактов о Несторе. — Картина дня, 14.12.2006
  16. ↑ а б Нестор Шуфрич: закарпатский пострел везде поспел!
  17. ↑ Дед Лободы готовил революцию с Че Геварой, а Пьеху внук зовёт «бабон» | Кем были дедушки и бабушки известных политиков и артистов. Архів оригіналу за 25 червень 2011. Процитовано 15 листопад 2017. 
  18. ↑ Наталия Тимошенко. ЧП по имени Нюся Архівовано 30 листопада 2017 у Wayback Machine.. — Новая, 29.08.2007
  19. ↑ а б Александра Харченко. Мама Шуфрича до сих пор готовит ему манную кашу. — Сегодня, 29.12.2006
  20. ↑ Чрезвычайная ситуация: Шуфрич! — Версии.com, 15.12.2006
  21. ↑ Иван Шуфрич: биография — футбол | HotSport.ua
  22. ↑ Парковая страница Imena.UA. Архів оригіналу за 6 жовтень 2014. Процитовано 15 листопад 2017. 
  23. ↑ а б Мать Нестора Шуфрича умерла на 8 марта 2010 года от гриппа (ФОТО) — UA-REPORTER.COM — горячие новости
  24. ↑ Шуфрич скорбит, что его мама не может заниматься нефтедобычей | ОБКОМ
  25. ↑ Следствие: 72-летняя мать Шуфрича причастна к незаконному изъятию 970 гектаров леса " Новости бизнеса — Корреспондент
  26. ↑ У Шуфрича шрам від собаки. Він хоче в прем'єри Порошенко (Українська правда, 20 січня 2005)
  27. ↑ ТОП-20 депутатів з найбільшою кількістю готівки, Громадське, 17 червня 2020
  28. ↑ Янукович вбив у Шуфричі великого стрільця зі званням (tabloid.pravda.com.ua, 1 липня 2008)
  29. ↑ У Раді на Нестора Шуфрича впав шматок 15-тонної люстри. ТСН.ua. 2013-07-04. Процитовано 2017-05-18. 
  30. ↑ Фрис, Зиновій (2005-01-11). Зміна політичних еліт в Україні: чого чекати?. Радіо Свобода. Процитовано 2017-05-18. 
  31. ↑ Завражина Г. В. Мовленнєва агресія та засоби її вираження в масмедійному політичному дискурсі України (на матеріалі російськомовної газетної комунікації): автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.02 / Г. В. Завражина ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Ін-т філології. — К., 2008. — 20 с. — укp.
  32. ↑ Помста за "несторки"? Нардеп Шуфрич ледь не став жертвою "люстрації" в парламенті. Провінція. 2013-07-05. Процитовано 2017-05-18. 
  33. ↑ У ЦВК Шуфрич пожбурив у представника Ющенка мікрофоном. Українська правда. 2004-12-21. Процитовано 2017-05-18. 
  34. ↑ ШУФРИЧ ПОБИВ РУДЬКОВСЬКОГО. Українська правда. 20 листопада 2008. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 9 червня 2021. 
  35. ↑ ШУФРИЧ ПОБИВ ЛЬОВОЧКІНА?. Українська правда. 8 липня 2009. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 9 червня 2021. 
  36. ↑ а б http://tabloid.pravda.com.ua/news/4b275eae65e80/
  37. ↑ http://tsn.ua/ukrayina/lutsenko-oprilyudniv-spravu-proti-shufricha-i-obizvav-iogo-chmom.html
  38. ↑ Одессе избили Нестора Шуфрича (рос.)
  39. ↑ У мережі з'явилося чергове відео побиття Шуфрича: нардепу викручували руки і розбили ніс. ТСН.ua. 30.09.2014.
  40. ↑ Як Шуфрич давав та діставав стусанів у різні роки. ВІДЕО. Українська правда. Табло ID. 30.09.2014.
  41. ↑ Борислав Береза: Шуфрич сам организовал свое избиение (рос.)
  42. ↑ ПІСЛЯ ПОБИТТЯ ШУФРИЧА ЗНИК АКТИВІСТ «ПРАВОГО СЕКТОРА»
  43. ↑ Керівництво - ФК "Говерла". fcgoverla.uz.ua. Архів оригіналу за 2015-02-26. Процитовано 2016-09-08. 
  44. ↑ Про ФФУ. www.ffu.org.ua. Процитовано 2016-09-08. 
  45. ↑ Луценко хоче зняти недоторканність з Шуфрича і ще 2 нардепів. www.pravda.com.ua. Процитовано 16 лютого 2017. 
  46. ↑ Сеть взбудоражили фото Шуфрича с убитыми африканскими животными. fakty.ua (ru). Процитовано 2019-12-30. 

ПосиланняРедагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шуфрич Нестор Іванович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шуфрич_Нестор_Іванович&oldid=33354094