Шуфрич Нестор Іванович
Не́стор Іва́нович Шу́фрич (нар. 29 грудня 1966, Ужгород) — український проросійський політик, член Партії регіонів (з листопада 2007), кандидат економічних наук (2004); ВР України, член Комітету з питань бюджету (із грудня 2007). Власник ФК «Говерла» (Ужгород).
Нестор Іванович Шуфрич | |
---|---|
Нестор Шуфрич у 2010 | |
Ім'я при народженні | Нестор Іванович Шуфрич |
Народився |
29 грудня 1966 (54 роки) Ужгород, Закарпатська область, Українська РСР |
Країна |
![]() ![]() |
Діяльність | політик |
Галузь | політик |
Alma mater | Ужгородський національний університет |
Науковий ступінь | кандидат економічних наук |
Знання мов | російська, українська і угорська |
Посада | Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3], Народний депутат України[4] і Народний депутат України |
Партія | Партія регіонів |
У шлюбі з | колишня — Наталія Ворона |
Діти | Олександр Шуфрич, Нестор Шуфрич |
Нагороди | |
|
ЖиттєписРедагувати
Освіта: Ужгородський університет (1992), історик; кандидат економічних наук з 2004 р. — дисертація на тему «Розвиток і трансформація аграрного виробництва в Угорщині» (Інститут аграрної економіки УААН).
1985—1987 — служба у війську.
1987—1988 — перекладач торгово-побутового підприємства в Ужгороді.
З 1989 — радник кооперативного об'єднання «Ретро»; комерційний директор радянсько-австрійського спільного підприємства «Текоп».
З 1991 року — директор, а з 1995 року президент українсько-американського СП «Вест-Контрейд».
Член СДПУ(о) протягом 1996—2007, заступник секретаря Закарпатського ОК СДПУ(о) (з 1997), заступник голови СДПУ(о) (березень 2003 — квітень 2005); член Політбюро СДПУ(о) (з 1998 року), 1-й заступник голови СДПУ(о) (з квітня 2005).
Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 70, Закарпатської області від СДПУ(о). «За» проголосувало 9,20 %, став 3-м з 20 претендентів. На час виборів: народний депутат України, член СДПУ(о). Обраний депутатом Закарпатської облради (2002).
Народний депутат України 3 скликання 1998—2002, виборчий округ № 70, Закарпатська область. З'яв. 70,8 %, за 16,8 %, 12 суперників. На час виборів: президент СП «Вест-Контрейд» (м. Ужгород), член СДПУ(о). 03.1998 — кандидат в народні депутати України від СДПУ(о), № 22 в списку. член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (07.1998-03.2000), член Комітету з питань бюджету (з 03.2001), заступник голови Комітету з питань бюджету (з 04.2001); уповноважений представник фракції СДПУ(о) (з 05.1998); член Контрольної комісії з питань приватизації (з 07.1998).
Член Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України (з 05.1999).
Народний депутат України 4-го скликання з липня 2002 по квітень 2006, виборчий округ № 201, Черкаська область, самовисування. За 29,80 %, 18 суперників. На час виборів: президент «Черкаської м'ясної компанії» (хоча фактично він в цій установі ніколи не працював[джерело?]), член СДПУ(о). член фракції СДПУ(о) (з 09.2002), член Комітету з питань бюджету (з 06.2003)[6].
У березні 2006 — кандидат у нардепи України від партії Не так!, № 4 в списку, член СДПУ(о). Депутат ВР АР Крим (04.2006-11.07) від Опозиційного блоку «Не так»!
12 грудня 2006 — 18 грудня 2007 — Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в складі другого уряду Януковича.
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 5 в списку. На час виборів: Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, безпартійний.
9 липня 2010 р. — Верховна Рада України за поданням Прем'єр-міністра М.Азарова звільнила Н.Шуфрича з посади міністра України з питань надзвичайних ситуацій.
9 липня 2010 р. — згідно з указом Президента України В.Януковича Н.Шуфрича призначено на посаду заступника секретаря РНБО[7].
Один із 148 депутатів ВРУ, які підписали звернення до Сейму Польщі з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.[8]
Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012 до 27 листопада 2014 р. від Партії регіонів, № 27 в списку.
За свідченням Олександра Попова слідкував за розгоном студентів 30 листопада 2013 р.[9]
16 січня 2014 року голосував за «Закони про диктатуру».[10]
Після розвалу «Партії регіонів» став членом нового політичного утворення, що виникло на її основі — «Опозиційного блоку», та був обраний до Верховної Ради України[11].
Народний депутат України 8-го скликання з 27 листопада 2014 р. від Опозиційний блок, № 7 в списку.
18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.[12]
З серпня 2019 — керівник Парламентського комітету з питань свободи слова[13].
Сім'яРедагувати
Рід Шуфричів має сербське походження[14][15], але вже до початку XX ст. родина українізувалася. Першим відомим представником був дід Нестора Шуфрича — банкір Юлій Шуфрич, який займав посади керівника: Тячівського відділення Агробанку Чехословаччини, філіалу Національного банку Угорщини, ужгородського філіалу Агробанку Чехословаччини, а з включенням Закарпаття до складу УРСР протягом перших чотирьох років був керівником обласного відділення Держбанку СРСР[16]. Через відмову вступити в партію був знятий з посади, а пропозицію зайняти пост зама він відхилив[17]. Його дружиною була відома тенісистка Валерія Шуфрич (з дому Баркас). Вона була чемпіонкою по тенісу Чехословаччини (до 1938 р.), Угорщини, а після 1945 р. виступала за СРСР[16].
Батько Шуфрича, Іван (Іштван) Юлійович, навчався Харківському педагогічному інституті з 1953 по 1958 рр.; був військовослужбовцем; призер України по тенісу, очільник обласного відділення «Динамо»[15][18]. Після 1991 р. почесний консул Словаччини в Ужгороді[19][20]; почесний президент ФК «Говерла»[21][22].
Мати Шуфрича, Марія Петрівна, 18 років працювала в обласному відділенні «Спортлото»[15][23]. За деякими даними, вона відовідала за перевезення товарів в транспортній конторі[19]. Їй належала нафтова свердловина на території Полтавської області[24][25]. Померла в 2010 році від грипу. Від першого шлюбу мала сина Олександра[23].
Нестор Шуфрич був одружений двічі. Перша дружина — Ірина, була донькою одного із секретарів Закарпатського обкому партії[26]. Народила йому сина Олександра (1988 р. н.), який навчався в Академії адвокатури і грав у молодіжному складі ФК «Закарпаття» (Ужгород). Друга дружина — модель Наталія Ворона, народила сина Нестора (1994 р. н.).
Родова схемаРедагувати
Василь Шуфрич (*1881 — †1986) ∞ Естер Товт (*? — †?)
- Єлизавета Василівна (*? — †?)
- Ірина Василівна (*1922 — †1978) ∞ Федір Федорович Канижай (*1923 — †1977)
- Кароль Васильович (*? — †?)
- Моргит Василівна (*? — †?) ∞ о. Морика Дудинський (*? — †?)
- Юлій Васильович (*? — †1986) ∞ Валерія Баркас (*? — †?)
- Іван (Іштван) Юлійович (*1940) ∞ Марія Петрівна (*1932 — †2010)
- Нестор Іванович (*1966) ∞ Ірина Генріхівна Бандровська (*?) ∞ Наталія Ворона (*1974)
- Олександр Несторович (*1988)
- Нестор Несторович (*1994)
- Нестор Іванович (*1966) ∞ Ірина Генріхівна Бандровська (*?) ∞ Наталія Ворона (*1974)
- Іван (Іштван) Юлійович (*1940) ∞ Марія Петрівна (*1932 — †2010)
Нагороди та відзнакиРедагувати
Орден «За заслуги» III (2002) і II ступенів (2004).
Цікаві фактиРедагувати
- Нестор Шуфрич ще у 15-річному віці (1982) здобув звання «майстер спорту СРСР» зі стрільби з лука, і навіть був кандидатом до молодіжної збірної Радянського Союзу.[27]
- У липні 2013 р. в залі Верховної Ради України на голову Нестора Шуфрича впав шматок 15-тонної люстри[28].
- У соцмережах з'явився інтернет-мем: «Шуфрич не битий вже (…) днів».
СкандалиРедагувати
- Через підкуп виборців, 20-гривневі купюри на Черкащині стали іноді називати на честь Шуфрича «несторками»[29][30][31].
- В біографії Нестора Шуфрича є доволі багато фактів публічних бійок. Однією із перших була бійка 21 грудня 2004 року в приміщенні ЦВК[32]. У 2008-му Шуфрич вдарив Миколу Рудьковського[33]. У 2009-му були бійки із Сергієм Льовочкіним[34] та Юрієм Луценком[35]. Публічно з'ясувати стосунки на рингу Нестор Шуфрич пропонував у 2008 році тодішньому керівнику Управління державної охорони Валерію Гелетею, але останній відмовився від поєдинку[35]. Після бійки із Юрієм Луценком останній оприлюднив матеріали кримінальної справи, порушеної у 1998 році проти Нестора Шуфрича за фактом побиття ним своєї дружини[36].
- В червні 2013 року в числі 148-ми народних депутатів України підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів». Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.
- 30 вересня 2014 року активісти Правого сектора, Автомайдану, Євромайдану і Самооборони привезли сміттєвий бак «для люстрації» Шуфрича, який приїхав в Одесу на засідання партії «Опозиційний блок», однак Шуфрич намагався втекти, за що активісти його побили.[37][38][39] Спікер партії «Правий сектор» Борислав Береза заявив, що побиття інсценовано самим Нестором Шуфричем.[40] Працівники МВС встановили 14 осіб причетних до інциденту, один з учасників Микола Доценко безслідно зник.[41]
- Футбольний клуб «Говерла», яким володіє Нестор Шуфрич (президентом є його батько Іван Шуфрич, а віце-президентом — син Олександр Шуфрич[42]) припинив своє існування після низки скандалів щодо невиплат зарплатні гравцям клубу і невиконання вимог ФФУ щодо їх погашення[43] у 2016 році.
- У лютому 2017 року Нестора Шуфрича Генеральний прокурор України Юрій Луценко звинуватив у несплаті податків на 40 млн гривень. У разі несплати податків йому загрожує в'язниця на 3 роки[44].
- 30 грудня 2019 року велика кількість ЗМІ повідомили з посиланням на сайт компанії Thormählen & Cochran Safaris, клієнтом якої був Шуфрич орієнтовно у 2015 році, що Шуфрич вбивав тварин у Африці, серед яких східний чорний носоріг, бура гієна, антилопа орікс, антилопа гну та інші. Деякі з тварин належать до видів, що вимирають[45].
ПриміткиРедагувати
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 11 березня 2010 року № 1986-VI «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Шуфрича Н.І.»
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 5 червня 2003 року № 890-IV «Про обрання народного депутата України Шуфрича Н.І. членом Комітету Верховної Ради України з питань бюджету»
- ↑ Указ Президента України від 9 липня 2010 року № 763/2010 «Про призначення Н. Шуфрича заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України»
- ↑ Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»
- ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/14/7006898/
- ↑ В Раду идут 127 депутатов, голосовавших за законы 16 января (рос.)
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2016-09-08.
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2018-01-21. Процитовано 2018-01-21.
- ↑ Шуфрич очолить комітет по свободі слова. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-08-28.
- ↑ Дед Нестора Шуфрича считал себя русином
- ↑ а б в Александр Чаленко. Восемь фактов о Несторе. — Картина дня, 14.12.2006
- ↑ а б Нестор Шуфрич: закарпатский пострел везде поспел!
- ↑ Дед Лободы готовил революцию с Че Геварой, а Пьеху внук зовёт «бабон» | Кем были дедушки и бабушки известных политиков и артистов. Архів оригіналу за 25 червень 2011. Процитовано 15 листопад 2017.
- ↑ Наталия Тимошенко. ЧП по имени Нюся Архівовано 30 листопада 2017 у Wayback Machine.. — Новая, 29.08.2007
- ↑ а б Александра Харченко. Мама Шуфрича до сих пор готовит ему манную кашу. — Сегодня, 29.12.2006
- ↑ Чрезвычайная ситуация: Шуфрич! — Версии.com, 15.12.2006
- ↑ Иван Шуфрич: биография — футбол | HotSport.ua
- ↑ Парковая страница Imena.UA. Архів оригіналу за 6 жовтень 2014. Процитовано 15 листопад 2017.
- ↑ а б Мать Нестора Шуфрича умерла на 8 марта 2010 года от гриппа (ФОТО) — UA-REPORTER.COM — горячие новости
- ↑ Шуфрич скорбит, что его мама не может заниматься нефтедобычей | ОБКОМ
- ↑ Следствие: 72-летняя мать Шуфрича причастна к незаконному изъятию 970 гектаров леса " Новости бизнеса — Корреспондент
- ↑ У Шуфрича шрам від собаки. Він хоче в прем'єри Порошенко (Українська правда, 20 січня 2005)
- ↑ Янукович вбив у Шуфричі великого стрільця зі званням (tabloid.pravda.com.ua, 1 липня 2008)
- ↑ У Раді на Нестора Шуфрича впав шматок 15-тонної люстри. ТСН.ua. 2013-07-04. Процитовано 2017-05-18.
- ↑ Фрис, Зиновій (2005-01-11). Зміна політичних еліт в Україні: чого чекати?. Радіо Свобода. Процитовано 2017-05-18.
- ↑ Завражина Г. В. Мовленнєва агресія та засоби її вираження в масмедійному політичному дискурсі України (на матеріалі російськомовної газетної комунікації): автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.02 / Г. В. Завражина ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Ін-т філології. — К., 2008. — 20 с. — укp.
- ↑ Помста за "несторки"? Нардеп Шуфрич ледь не став жертвою "люстрації" в парламенті. Провінція. 2013-07-05. Процитовано 2017-05-18.
- ↑ У ЦВК Шуфрич пожбурив у представника Ющенка мікрофоном. Українська правда. 2004-12-21. Процитовано 2017-05-18.
- ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2008/11/20/3614677/
- ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2009/07/8/4078403/
- ↑ а б http://tabloid.pravda.com.ua/news/4b275eae65e80/
- ↑ http://tsn.ua/ukrayina/lutsenko-oprilyudniv-spravu-proti-shufricha-i-obizvav-iogo-chmom.html
- ↑ Одессе избили Нестора Шуфрича (рос.)
- ↑ У мережі з'явилося чергове відео побиття Шуфрича: нардепу викручували руки і розбили ніс. ТСН.ua. 30.09.2014.
- ↑ Як Шуфрич давав та діставав стусанів у різні роки. ВІДЕО. Українська правда. Табло ID. 30.09.2014.
- ↑ Борислав Береза: Шуфрич сам организовал свое избиение (рос.)
- ↑ ПІСЛЯ ПОБИТТЯ ШУФРИЧА ЗНИК АКТИВІСТ «ПРАВОГО СЕКТОРА»
- ↑ Керівництво - ФК "Говерла". fcgoverla.uz.ua. Архів оригіналу за 2015-02-26. Процитовано 2016-09-08.
- ↑ Про ФФУ. www.ffu.org.ua. Процитовано 2016-09-08.
- ↑ Луценко хоче зняти недоторканність з Шуфрича і ще 2 нардепів. www.pravda.com.ua. Процитовано 16 лютого 2017.
- ↑ Сеть взбудоражили фото Шуфрича с убитыми африканскими животными. fakty.ua (ru). Процитовано 2019-12-30.
ПосиланняРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шуфрич Нестор Іванович |