Рудьковський Микола Миколайович

Мико́ла Микола́йович Рудько́вський (нар. 18 грудня 1967, село Старий Биків, Бобровицький район, Чернігівська область) — український політик, колишній Міністр транспорту та зв'язку України (20062007), народний депутат України декількох скликань, колишній член Партії регіонів.

Микола Миколайович Рудьковський
Міністр транспорту та зв'язку України
4 серпня 2006 — 18 грудня 2007
Президент Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр Віктор Янукович
Попередник Віктор Бондар
Наступник Йосип Вінський
Народився 18 грудня 1967(1967-12-18) (53 роки)
село Старий Биків
Бобровицький район,
Чернігівська область, Українська РСР,
СРСР СРСР
Відомий як політик
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Освіта Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка
Політична партія СПУ
rudkovskiy.com
Україна Народний депутат України
4-го скликання
Соціалістична партія України 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
Соціалістична партія України 25 травня 2006 12 вересня 2006
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Освіта

1985 — закінчив Новобиківську середню школу з відзнакою і вступив до Чернігівського педінституту на факультет історії та права. 19861988 — служив у Радянській армії в ракетних військах стратегічного призначення.

1991-1993 — навчався у Віденському економічному університеті на факультеті «Торговельна наука». 1996 року закінчив Чернігівський педагогічний університет за спеціальністю «історик». 2000 року, закінчивши Київський економічний університет, здобув кваліфікацію магістр «Управління міжнародним бізнесом».

Трудова діяльність

Працював у кількох австрійських компаніях менеджером та, отримавши відповідний досвід, заснував свою компанію у Відні.

З 1994 до 1996 року працював головним консультантом Управління з питань економіки Адміністрації Президента України. У 19961997 роках працював в АТ «Держінвест України» на посаді директора. З січня 1998 року працював заступником Голови Правління АТ «Укргазпром», а після реформування АТ «Укргазпром» в НАК «Нафтогаз України» — заступником генерального директора ДК «Торговий дім» НАК «Нафтогаз України».

Політична діяльність

Протягом 20002002 років працював помічником-консультантом народного депутата України Валентини Семенюк.

2002 — нардеп IV скл. (СПУ) і працював у Комітеті ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки.

2006 — обраний нардепом V скл., головою підкомітету соціальних програм Комітету ВРУ з питань бюджету.

20062007 — очолював Міністерство транспорту та зв'язку України. Під час перебування на цій посаді був учасником кількох скандалів:

  • публічно звинуватив Секретаріат Президента у організації терористичних актів, які призвели до аварій на залізниці;
  • звинувачений в організації чартерного рейсу до Парижа для особистих потреб, що завдало збитків державі на майже 400 000 грн.

2009 — заснував благодійну організацію «Благодійний Фонд Миколи Рудьковського». 2010 року обраний депутатом Чернігівської обласної ради VI скл., був членом постійної комісії з питань бюджету та фінансів.

У 2012 році обраний народним депутатом України VII скликання, працює у Комітеті ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки. Член Соціалістичної партії України.

З 1999 по 2006 роки — перший секретар Чернігівського обласного комітету СПУ.

З лютого 2010 по серпень 2011 року — перший секретар Політради СПУ.

12 жовтня 2013 був обраний головою Соціалістичної партії України. 2014 року втік з України.[1]

Микола мав проблеми з українським Інтерполом як фігурант у справі викрадення екс-очільника Нафтогазвидобування Олега Семінського (був власником компанії разом з Нестором Шуфричем). Семінського викрали 2012 року[2] і тримали в заручниках до 2015-го, а серед замовників вказувалось ім'я Рудьковського.[3]

На початку квітня 2018 року заарештований в Дубаї за перетин кордону за підробленим паспортом Іраку. Він планував видобувати нафту в іракському Курдистані, однак через розбіжності з урядом автономії зробити цього не зміг. 7 травня його випущено на свободу.[4]

28 вересня 2018 року заарештований в Москві за звинуваченням у розкраданні майна посольства РФ у Києві 2014 року «із групою осіб».[5]

Критика

У Верховній раді щонайменше двічі був помічений у неособистому голосуванні.[6]

Розслідування

Справа щодо зловживання службовим становищем і розтраті (2007)

2007 року Рудьковського звинувачено в зловживання службовим становищем і розтраті коштів у особливо великих розмірах. Зокрема йому інкримінувались поїздки за кордон за державні кошти.[7] 26 травня 2010 — суддя Печерського суду Києва Олег Білоцерківець закрив справу, на засіданні держава оголосила про відмову від обвинувачень і відбулася заміна прокурора.[8][9]

Справа про напад на посольство РФ (2018)

У вересні 2018 року, після приїзду до Москви, Рудьковського було затримано й звинувачено в нападі на російське посольство 14 червня 2014 року. Як заявляє прокуратури РФ, ексміністр зробив це разом з активістами Правого сектора. 1 листопада 2019 справу було передано до московського суду.[10] Обвинувачення просило строк засудження у шість років колонії, суд Москви врахував пом'якшувальні обставини (відшкодування матеріального збитку на 2 млн рублів, малолітні діти й каяття), призначивши покарання у вигляді двох років позбавлення волі та штрафу 5,750 млн руб. для МЗС Росії і 8,289 млн руб. на користь страхової компанії «Согаз». Також суд зарахував перебування в СІЗО з 28 вересня 2018 року за розрахунком один день за півтора[11].

Справа про викрадення (2021)

25 лютого 2021 року в СБУ заявили про розкриття резонансного викрадення, що сталося 2012 року. Тоді було викрадено тодішнього топ-менеджера газодобувної компанії Олега Семінського, з 2019 року — депутата провладної партії «Слуга народу»[12].

3 березня Рудьковський повернувся до України, того ж дня йому було вручено підозру у тому, що саме він був замовником викрадення[13]. За даними слідства, Семінського викрали і позбавили волі на більш ніж 3 роки, постійно катували, вимагаючи виплатити замовнику злочину вигаданий борг у 200 млн $. У березні адвокатом Рудьковського став Микола Катеринчук[14].

Особисте життя

Нагороди

Примітки

  1. ЗМІ: Екс-міністра Миколу Рудьковського затримано в Дубаї. Процитовано 2018-10-02. 
  2. Три з половиною роки в підвалі на ланцюгу… НОВА Тернопільська газета
  3. Экс-министр Рудьковский был задержан в Дубае, - источник. LB.ua. Процитовано 2018-10-02. 
  4. Поліція Дубая відпустила українського екс-міністра Рудьковського, – ЗМІ - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2018-10-02. 
  5. У Москві затриманий український екс-міністр Рудьковський – відео. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-10-02. 
  6. Рудьковський Микола Миколайович | ЧЕСНО. www.chesno.org (uk). Процитовано 2018-10-02. 
  7. Николай Рудьковский: жесткая посадка. Украинская правда. Процитовано 2018-04-11. 
  8. Суддя Білоцерківець закрив справу Рудьковського | Каталог ФАР | ЧЕСНО. far.chesno.org (uk). Процитовано 2018-10-02. 
  9. Справа Рудьковського: подвійні стандарти в дії. Українська правда (uk). Процитовано 2018-10-02. 
  10. Справу українського ексміністра Рудьковського в Росії передали до суду. 24 Канал. Процитовано 2019-11-02. 
  11. У Росії винесли вирок Рудьковському. РБК-Украина (ru). Процитовано 2021-03-03. 
  12. СБУ розкрила гучне викрадення 2012 року. Причетний екс-міністр транспорту. РБК-Украина (ru). Процитовано 2021-03-03. 
  13. Екс-міністра транспорту Рудьковського вручено підозру у справі про викрадення у 2012 році. РБК-Украина (ru). Процитовано 2021-03-03. 
  14. Стало відомо, хто буде адвокатом Рудьковського у справі про викрадення Семінського. РБК-Украина (ru). Процитовано 2021-03-09. 

Посилання

Попередник:
Віктор Бондар
4-й Міністр транспорту та зв'язку України
4 серпня 200618 грудня 2007
Наступник:
Йосип Вінський