Васильєв Геннадій Андрійович

український політик

Генна́дій Андрі́йович Васи́льєв (3 жовтня 1953, Сталіно, Українська РСР, СРСР) — український політик, народний депутат, Генеральний прокурор України (18 листопада 2003 — 9 грудня 2004).

Васильєв Геннадій Андрійович
6-й Генеральний прокурор України
18 листопада 2003 — 9 грудня 2004
Президент Леонід Кучма
Попередник Святослав Піскун
Наступник Святослав Піскун
6-й Перший заступник Голови Верховної Ради України
28 травня 2002 — 18 листопада 2003
Президент Леонід Кучма
Попередник Віктор Медведчук
Наступник Адам Мартинюк
Народився 3 жовтня 1953(1953-10-03) (70 років)
Сталіно, Українська РСР, СРСР
Відомий як політик
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma mater Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Політична партія Трудова Україна, За Єдину Україну, «Держава», ПР
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний, виборчий округ № 109[1]
позапартійний 24.07.1994 12.05.1998
3-го скликання
безпартійний, виборчий округ № 61[2]
ТУ[2] 12.05.1998 14.05.2002
4-го скликання
безпартійний, виборчий округ № 61[3]
За ЄДУ![4] 15.05.2002 28.05.2002
позафракційний 28.05.2002 11.12.2003
6-го скликання
безпартійний, № 17 у списку ПР[5]
фракція ПР[6] 23.11.2007 6.12.2012
7-го скликання
безпартійний, № 54 у списку ПР[7]
фракція ПР[8] 12.12.2012 22.02.2014
позафракційний 22.02.2014 02.07.2014
група За мир та стабільність 02.07.2014

Життєпис ред.

Народився 3 жовтня 1953 в Сталіно. Після закінчення середньої школи працював робітником на Донецькому заводі торговельного обладнання.

Освіта ред.

9.1972-06.1976 — студент Харківського юридичного інституту, спеціальність «Правознавство»;

Кар'єра ред.

7.1976-03.1979 — стажист, слідчий прокуратури Ленінського району, м. Донецька Донецької області;

3.1979-01.1981 — помічник прокурора Ленінського району м. Донецька Донецької області;

1.1981-05.1981 — прокурор слідчого управління, прокурор-криміналіст прокуратури Донецької області;

5.1981-06.1984 — прокурор Ленінського району, м. Донецька Донецької області;

6.1984-01.1987 — начальник слідчого управління прокуратури Донецької області;

1.1987-05.1988 — заступник начальника слідчого управління, начальник загального нагляду Прокуратури УРСР;

5.1988-12.1991 — заступник прокурора Донецької області;

12.1991-07.1996 — прокурор Донецької області;

7.1997-07.1998 — прокурор Донецької області;

З 07.1994 — народний депутат України ІІ скликання;

З 07.1996-07.1997 — виконував повноваження народного депутата України на постійній основі;

З 03.1998-04.2002 — народний депутат України ІІІ скликання;

З 04.2002 — народний депутат України IV скликання;

З 28 травня 2002 — перший заступник Голови Верховної Ради України[9];

З 18 листопада 2003 — Генеральний прокурор України (призначений Указом Президента України від 18 листопада 2003 року)[10]

8 грудня 2004 — подав заяву про відставку з посади Генерального прокурора України[11]

Коли Янукович став президентом, Васильєв з 28 квітня 2010 по 2 лютого 2011 працював замом у голови Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна. Також мав визначальний вплив у ГПУ, де протежований ним Ренат Кузьмін був заступником генпрокурора.[12]

Політична кар'єра ред.

Керівник партії «Держава».

Народний депутат України ред.

Народний депутат України 2-го скликання з 07.1994 (1-й тур) до 04.1998, Калінінський виборчий округ № 109 Донецької області. З'яв. 57.41 %, за 56.66 %. Член Комітету з питань законності та правопорядку. Член групи «Незалежні».

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ № 61 Донецької області. З'яв. 70.7 %, за 45.9 %, 12 суперників. На час виборів прокурор Донецької області. Член фракції НДП (05.1998-05.99); позафракційний (05.1999-02.2000), член групи «Трудова Україна» (з 02.2000). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією (07.1998-02.2000), член Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з 02.2000).

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-12.03, виборчий округ № 61 Донецької області, самовисування. За 54.83 %, 20 суперників. Уповноважений представник фракції «Єдина Україна» (05.2002). 1-й заступник Голови ВР України (28 травня 2002-18 листопада 03). Склав депутатські повноваження 11 грудня 2003[13].

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 р., обраний за списками Партії регіонів. Одночасно з 28 квітня 2010 року[14] по 2 лютого 2011 року[15] — заступник Глави Адміністрації Президента України.

Бізнес ред.

В 2011 році Г. Васильєв позивався в Україні до суду проти Віктора Нусенкіса, претендуючи на 50 % акцій ГК «Донецьксталь», через що Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку призупинила торгівлю акціями 12 компаній, входячих до складу «Донецьксталі». Проте за кілька місяців судовий процес завершився. У грудні Г. Васильєв оприлюднив відкритого листа, в якому проголосив, що претендує на 50 % в бізнесі Нусенкіса та що готовий судитися з ним «до повного відновлення порушених прав». Наприкінці 2012 року Г. Васильєв звернувся до Слідчого комітету в Кемеровскій області РФ з вимогою порушити кримінальну справу проти Віктора Шевцова, гендиректора багатогалузевого виробничого об'єднання «Кузбасс». Представники компаній Salesi Investments Limited і Indtec Finance B.V., підконтрольних Г. Васильєву, стверджували, що у вересні 2011 року «Кузбасс» протизаконно переєстрував 98,79 % акцій вугільної компанії «Заречная» на «Интерконсалтинг» Віктора Нусенкіса, через що ці дві компанії втратили контроль над активом. Але слідча з особливо важливих справ Валентина Матвеєва відмовила в порушенні кримінальної справи «у зв'язку з відсутністю в діях Шевцова складу слочину». Юристи Г. Васильєва оскаржили відмову прокуратури Кемеровської області.[16]

Звання та нагороди ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Народний депутат України VII скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 16.10.2014. 
  2. а б Народний депутат України III скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 16.10.2014. 
  3. Народний депутат України IV скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014. 
  4. Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради IV скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014. 
  5. Народний депутат України VI скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16.10.2014. 
  6. Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради VI скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014. 
  7. Народний депутат України VII скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 16.10.2014. 
  8. Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради VII скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014. 
  9. Постанова Верховної Ради України від 28 травня 2002 року № 11-IV «Про Першого заступника Голови Верховної Ради України»
  10. Постанова Верховної Ради України від 18 листопада 2003 року № 1311/2003 «Про призначення Г. Васильєва Генеральним прокурором України»
  11. Указ Президента України від 9 грудня 2004 року № 1448/2004 «Про звільнення Г. Васильєва з посади Генерального прокурора України»
  12. 10 фактів із життя Володимира Петрова // Дмитро Добрий, espreso.tv, 14 березня 2019, четвер, 08:46
  13. Постанова Верховної Ради України від 11 грудня 2003 року № 1373-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Васильєва Г.А.»
  14. Указ Президента України від 28 квітня 2010 року № 586/2010 «Про призначення Г. Васильєва заступником Глави Адміністрації Президента України»
  15. Указ Президента України від 2 лютого 2011 року № 175/2011 «Про звільнення Г. Васильєва з посади заступника Глави Адміністрації Президента України»
  16. Бывший прокурор Украины не смог отсудить шахту «Заречная». Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 29 січня 2013. 
  17. Указ Президента України від 27 червня 1997 року № 586/97 «Про відзначення народних депутатів України»
  18. Указ Президента України від 30 листопада 2000 року № 1272/2000 «Про відзначення державними нагородами України»
  19. Указ Президента України від 1 жовтня 2003 року № 1134/2003 «Про нагородження Г. Васильєва орденом "За заслуги"»
  20. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 360 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  21. Указ Президента України від 3 жовтня 2013 року № 537/2013 «Про нагородження Г. Васильєва орденом "За заслуги"»

Джерела ред.

Попередник: 6-й Генеральний прокурор України
18 листопада 2003 — 9 грудня 2004
Наступник:
Піскун Святослав Михайлович
Піскун Святослав Михайлович