Користувач:Serafim007/Чернетка

Берислав
Герб Берислава Прапор Берислава
Свято-Введенська церква
Основні дані
Країна	Україна
Область	Херсонська область
Район	Бериславський район
Громада	Бериславська міська громада
Міськрада	Бериславська міська рада
Код КАТОТТГ:	UA65020010010095508
Засноване
Статус міста	з 1938 року
Населення	▼ 12 417 (01.01.2019)
Площа	9 км²
Поштові індекси	74300
Телефонний код	+380-5546
Координати	46°50′29″ пн. ш. 33°25′46″ сх. д.
Водойма	Каховське водосховище
Назва мешканців	берисла́вець берисла́вка берисла́вці
Міста-побратими	Вінтерсвейк
День міста	22 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Козацька
До станції	12 км
До обл./респ. центру
- залізницею	107 км
- автошляхами	77,7 км
До Києва
- автошляхами	573 км
Міська влада
Рада	Бериславська міська рада
Адреса	74300, Херсонська обл., Бериславський р-н, м. Берислав, вул. 1 Травня, 246
Вебсторінка	https://berislav-mr.gov.ua/
Міський голова	Алчієв Олександр Олексійович
Карта Берислав Берислав

Берисла́в (до середини XV ст. — Вітовтова митниця; середина XV сторіччя –1784 рік — Кизикермен, Qızı Kermen, також Таванська переправа) — місто в Херсонській області України, на правому березі Каховського водосховища, адміністративний центр Бериславської міської громади та Бериславського району Херсонської області. Розташований на відстані 75 км від обласного центру та 12 км від залізничної станції Козацьке. Назва міста, яке було засновано на місці фортеці Кизи–Кермен, пов’язана з історичними подіями, включаючи здобуття фортеці козаками у 1695 році. [32, 3, 30, 42, 43, 285, 320, 390, 450, 645, 648]

Загальна інформація

Місто відоме з ІІІ–ІV століття як столиця Остготського королівства Данпарштадт, а в XIV столітті — резиденція золотоординського хана Тохтамиша. [32, 3, 42, 43, 285, 450, 390] У XV столітті тут була литовська митниця, а також місце важливої переправи на шляху до Криму. Місто пережило захоплення кримськими татарами в 1484 році, а потім турками, які побудували тут фортецю Газі Кермен. [395] Після розгрому фортеці козаками Мазепи в 1695 році, на її руїнах і на місці остготського поселення Данпарштадт та литовської фортеці Вітовта, у 1784 році було засновано Берислав. [520, 32, 3, 28, 33, 42, 43, 94, 285, 308, 320, 390, 450, 645, 648]

Берислав був центром повіту в Новоросійській губернії, а потім Херсонської губернії. Завдяки своєму розташуванню біля переправи, місто стало важливим торговим центром. [520, 3, 28, 33, 94, 308] У другій половині 18 століття місто отримало назву Кизи Кермен, яка збереглася після приєднання до Російської імперії в 1774 році. [395]

У 19 столітті Берислав став транзитним чумацьким центром з активною торгівлею через понтонну переправу через Дніпро. Під час Кримської війни тут був розташований військовий шпиталь, який приймав поранених. На західній околиці міста знаходиться військовий меморіал – каплиця–пам’ятник та старі хрести. [33, 28, 520, 308, 94, 27, 390, 3] Також тут розпочалася промисловість, зокрема, було відкрито завод з ремонту сільськогосподарських машин. [33, 28, 520, 308, 94, 3]

Місто Берислав має досить промовисту назву: «Бери славу!». На думку вчених–етимологів, ця назва пов’язана з історичними подіями. [42, 320, 450, 645]

Бериславський район засновано у 1923 році. [3, 42, 320,  450, 645, 648]

У радянські часи місто було райцентром в різних областях, а в 1941–1944 роках було окуповане німцями. [648, 33, 28, 520, 308, 94, 3]

На території району є понад 300 пам’яток історії та культури, включаючи Свято–Григорівський монастир, Свято–Введенську церкву та історико–культурний заповідник «Кам’янська Січ». [450, 42, 645, 320, 648, 30, 33, 28, 520, 308, 94, 3] На околицях у 1952 році знайдено залишки скіфо–сарматського поселення та предмети черняхівської культури. [390, 32, 285, 3]

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 [453] Берислав внесено до Списку історичних населених місць України як найдавніше поселення Херсонської області.

Берислав на 2019 рік має населення 12,4 тис. осіб. [33, 28, 520, 308, 94, 3]

Площа: 9,11 км кв.

Місто розташовано в степовій  зоні. По території району протікають 2 річки: Дніпро та Інгулець, річка Дніпро є однією з найбільших річок України. Територія міста розташована на правому березі Каховського водосховища та Дніпра. Межує з Велико–Олександрівським, Нововоронцовським, Каховським, Білозерським районами, містом Нова Каховка та Миколаївською областю.

Цікаво, що назву «Берислав» носили також бойовий фрегат ескадри Ушакова, колісний буксирний пароплав та радянський океанічний танкер. [450, 42, 43, 32, 645, 320, 648]

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 Берислав внесено до Списку історичних населених місць України, як найдавніше поселення Херсонської області.

Географія

Географічні дані міста

Площа: 9,11 км кв., 6,6% від території області.

Відстані: від м. Берислава до м. Херсона залізницею 92 км; автошляхом 68 км. [42, 43, 320, 450, 645]

Походження назви: Місто Берислав має досить промовисту назву: «Бери славу!». На думку вчених–етимологів, ця назва пов’язана з історичними подіями. [42, 43, 320, 450, 645]

Природа

Місто розташовано в  степовій  зоні. [42, 43, 320, 450, 645] Навколо міста зустрічаються балки та глибокі яри. Найпоширенішими типами ґрунтів є чорноземи південні мало гумусні та темно–каштанові залишково слабо– і середньо–солонцюваті. [183]

Гідрографія

По території району протікають 2 річки: Дніпро та Інгулець, річка Дніпро є однією з найбільших річок України. Територія міста розташована на правому березі Каховського водосховища та Дніпра. [42, 320, 450, 645]

Природні ресурси

На території Бериславського району розташовано 10 кар’єрів по видобутку щебеню, каменя, глини загальною площею 43,3 га, діючі кар’єри — 8,9 га, недіючі — 34,4 га. Заповідники На території району розташовано історико–культурний заповідник «Кам’янська Січ» у с. Республіканець загальною площею 10,58 га. [183]

Клімат

Загальною кліматичною особливістю є велика кількість тепла і світла і недостача вологи. В цілому за рік сумарне випаровування перевищує річну кількість атмосферних опадів в 1,5–2,5 рази. Річна кількість атмосферних опадів в сприятливі роки не перевищує 360–420 мм. Протягом року вони розподіляються дуже нерівномірно за періодами. Тривалість посухи, або вегетаційних періодів без опадів, досягає 90–100 днів і спостерігається досить часто за статистичними даними не рідше одного разу на три роки. [183]

Адміністративно–територіальний устрій

Кордони: межує з Велико–Олександрівським, Нововоронцовським, Каховським, Білозерським районами, містом Нова Каховка та Миколаївською областю. [42, 43, 320, 450, 645]

Пристань на правому березі Каховського водосховища, за 20 км на північний захід від залізничної станції Каховка.

Автомобільний зв'язок із Херсоном і Новою Каховкою (Автошлях E58).

Адміністративно–територіальні одиниці:

1. Міст районного значення — 1;
2. Селищ міського типу — 1;
3. Сільських населених пунктів — 41;
4. Кількість місцевих рад — 24. [42, 43, 320, 450, 645]

17 липня 2020 року Верховна Рада України ухвалила постанову про реорганізацію районів [454], в результаті чого у Херсонській області було створено п’ять нових районів. Новостворені райони включають Бериславський, Генічеський, Каховський, Скадовський та Херсонський, кожен з яких складається з об’єднаних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Попередньо область планувалось поділити на три райони, а до реформи було 18 районів. [307]

Вулиці Берислава

Берислав, місто з багатим історичним минулим, має вулиці, назви яких були встановлені в 20–х роках після приходу більшовицької влади. На той час місто налічувало 7371 особу, які проживали в 1760 будинках і квартирах, розташованих на 30 вулицях. [162, 163, 395]

Вулиці, що з’явилися з 22–го кварталу, включали Воронцовську, Миколаївську, Канатну, Потьомкінську, Суворовську. Центральною була Катеринославська, яка пізніше була перейменована на вулицю Троцького, а потім на 1 Травня. [162, 163, 395]

Перейменування вулиць тривало не лише у 20–30–і роки, а й у повоєнний період. Більшість вулиць носять імена людей, які не мали відношення до Берислава або України взагалі, таких як Ленін, Маркс, Енгельс, Чапаєв, Цеткін, Лібкнехт, Ворошилов, Будьонний, Дзержинський, Луначарський, Кіров, Куйбишев, Свердлов, Люксембург, Урицький, Котовський, Щорс, Артем, Крупська, Калінін, Пархоменко, Горький, Фрунзе, Островський та інші. [162, 163, 395]

У 1995 році було проведено опитування мешканців вул. Рози Люксембург щодо перейменування її на вул. Богдана Хмельницького. З 33 опитаних позитивно відповіли 16 осіб, негативно ¾ 7, решта не висловила певної думки або були байдужими. [162, 163, 395]

На кінець 1990–х питання полягає в тому, наскільки назви вулиць відповідають потребам становлення Української держави та національно–культурного відродження нашого народу. Наприклад, вулиця 25 Жовтня, названа за старим стилем жовтневого перевороту у Петрограді 1917 року, стала називатися як 25 років Жовтня, що відповідає року фашистської окупації 1942 року. [162, 163, 395]

Перелік вулиць м. Берислав

Стара назва – Нова назва [452, 594]

1. вулиця 1 Травня — вулиця Героїв України;
2. вулиця 25 років Жовтня — вулиця Введенська;
3. вулиця Артема — вулиця Шкільна;
4. вулиця Бєлгородська — вулиця Соборна;
5. вулиця Будьонного — вулиця Затишна;
6. вулиця Ворошилова — вулиця Володимирська;
7. вулиця Гагаріна — вулиця Івана Сірка;
8. вулиця Дзержинського — вулиця Сковороди;
9. вулиця Енгельса — вулиця Кримська;
10. вулиця К. Цеткин — вулиця Різдвяна;
11. вулиця Калініна — вулиця Леоніда Бикова;
12. вулиця Карла Маркса — вулиця Паркова;
13. вулиця Кірова — вулиця Кобзаря;
14. вулиця Колгоспна — вулиця Котляревського;
15. вулиця Комарова — вулиця Василя Стуса;
16. вулиця Комінтерна — вулиця Ярослава Мудрого;
17. вулиця Комсомольська — вулиця Славна;
18. вулиця Котовського — вулиця Чумацька;
19. вулиця Крупської — вулиця Солов’їна;
20. вулиця Куйбишева — вулиця Захисників Вітчизни;
21. вулиця Латиських стрільців — вулиця Січових стрільців;
22. вулиця Леніна — вулиця Центральна;
23. вулиця Ленінградська — вулиця Михайла Горіккера;
24. вулиця Луначарського — вулиця Успенська;
25. вулиця Максима Горького — вулиця Павла Скоропадського;
26. вулиця Мануйленко — вулиця Грушевського;
27. вулиця Матросова — вулиця Таванська;
28. вулиця Некрасова — вулиця Миколи Братана;
29. вулиця Овражна — вулиця М. Коцюбинського;
30. вулиця Островського — вулиця Студентська;
31. вулиця Пархоменко — вулиця Пархоменко;
32. вулиця Піонерська — вулиця Вишнева;
33. вулиця Пушкіна — вулиця Г. Гардимана;
34. вулиця Р. Люксембург — вулиця Воскресенська;
35. вулиця Радгоспна — вулиця Скіфська;
36. вулиця Свердлова — вулиця Дружби;
37. вулиця Урицького — вулиця Козацька;
38. вулиця Фрунзе — вулиця Олеся Гончара;
39. вулиця Чапаєва — вулиця Гетьманська;
40. вулиця Червоноармійська — вулиця Кості Гордієнка;
41. вулиця Чкалова — вулиця Івана Мазепи;
42. вулиця Щорса — вулиця Шалімова;
43. провулок Восход — провулок Зарічний;
44. провулок Колгоспний — провулок Покровський;
45. провулок Крупської — провулок Слов’янський;
46. провулок Овражний — провулок Січовий.

Таванська переправа

Таванська переправа, відома як Казикерменський перевіз або Бериславський чумацький тракт, існувала з доісторичних часів. Вона здійснювалася через Дніпро на острів Тавань, а потім через рукав Дніпра Конку на протилежний берег. До XV ст. генуезькі купці використовували цю переправу для торгівлі з центральною і північною Україною. [120, 395]

Михалон Литвин, дипломат Великого князя Литовського, у своїх записках 1615 р. [351] вказує на значення Таванської переправи як основного шляху для торгівлі з Азією, Персією, Індією, Аравією і Сирією. Він також згадує про митницю, що існувала на переправі, де збирали мито з купців. [120, 395]

З переходом цих земель під владу Кримського ханства перевіз отримав назву Діван–Гечіт або Діван–Гечіді. На мапах XV–XVI ст. Тавань показана як головний пункт києво–кримського торговельного шляху. Французький військовий інженер Гійом–Левассер де Боплан у 1650 р. називає Таванську переправу «найкращою» з–поміж п’яти на Дніпрі. [120, 165, 395]

Таванська переправа була важливим місцем для військових і торговельних суб’єктів Північного Причорномор’я, включаючи українців, поляків, кримських татар, московитів, турків. Існують документальні свідчення про її використання, наприклад, у 1523 році козацькі загони Семена Полозовича і Криштофа Кмитича блокували татарське військо на Тавані протягом тижня. [120, 395]

В 1588 році князь Вишневецький перейшов до Таванської переправи. У 1644 році, під час походу коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського проти ханату, татари зайняли переправу через Дніпро біля Тавані. У 1695 році татарський загін переправився біля Кизикерменя через Дніпро. [120, 395]

Богдан Хмельницький, готуючись до Визвольної війни, переправлявся через цю переправу, щоб знайти підтримку хана. Після Полтавського погрому 1709 року московські купці домоглися дозволу не заїжджати у Січ, щоб не платити козакам мито. Запорожці знову відібрали право на прибутки від перевозу, і всіх, хто їхав до нього, відсилали насильно у Січ. [120, 395]

Таванська переправа, активно використовувана протягом XVIII ст., була важливим місцем для запорожців після Константинопольського миру 1700 р. Вони влаштували тут свій перевіз, а з 1724 р. тут ходили 4 пороми. Після початку колонізації Південної України Російською імперією, Бериславська переправа була узята на утримання державою. [120, 395]

У 1785 р. було вирішено спорудити кам’яну дорогу з мостами і наплавний міст через Дніпро. Протягом 1810–11 рр. було розрито гору для полегшення переправи. Згодом, Кримське Соляне правління взяло на себе завідування переправою. У 1822 р. було вирішено назначити площу на горі для зручності перевезення солі з Криму. Згодом виникла ідея збудувати у Бериславі магазини оптового продажу солі і соляні склади. [120, 395]

Бериславська переправа була важливим місцем для транспортування солі з Таврійської губернії. За даними з 1847–1858 років, щорічно переправлялося в середньому 37086 хур із сіллю, 15822 з іншим вантажем, 32563 порожніх хур і 82281 голов худоби. [120, 336, 395]

У 1853 році рух навантажених хур значно ослаб через Кримську війну. У Бериславі займаються перевезенням вантажів 70 приватних поромів, якими, за приватними даними, щорічно перевозилося до 25000 хур з сіллю, 6000 хур з іншим вантажем, 36000 порожніх хур і до 50000 голів різної худоби. Переправа через Дніпро у Бериславі з’єднує Таврійську губернію з правим боком Дніпра і північчю від Кременчука. У другій половині липня наводиться міст, який у половині листопада зазвичай розводиться. Міст складається з плотів (плениць), зроблених з соснових колод, скріплених повздовжніми деревинами і залізними болтами і йоржами. Після розведення мосту, переправа здійснюється на поромах, що піднімають від 30 до 50 хур із сіллю і на дубах, якими перевозяться пошти і подорожні. [120, 336, 395]

Таблиця 1 Час наведення мосту протягом 10 років з 1848 року [120, 395]

Рік	Дата наведення	Дата зняття	Число поромів і суден
1848	11 липня	14 листопада	Поромів 12, дубів 3 і дрібних суден 10.
1849	17 липня	11 листопада	Поромів 10, дубів 3 і човників 5.
1850	17 липня	8 листопада	Поромів 8, дубів 4 і барказів 3.
1851	28 липня	13 листопада	Поромів 8, дубів 3 і барказів 3.
1852	21 серпня	28 листопада	Поромів 9, дубів 3 і барказів 3.
1853	22 липня	Не знімався	Поромів 9, дубів 3 і барказів 3.
1854	25 липня	—	Поромів 9, дубів 4, барказів 3 і човників 9.
1855	26 липня	14 листопада	Поромів 9, дубів 4, барказів 3 і човників 9.
1856	29 липня	21 листопада	Поромів 12, дубів 4, барказів 3 і човників 9.
1857	15 липня	14 листопада	Поромів 12.

Бериславська переправа була важливим транспортним вузлом, де міщани мали до 70 поромів для перевезення вантажів і худоби. У 1856 році з Берислава до Одеси було відправлено вантажі на суму 2 649 крб. на 4 дубах і 14 070 крб. на 6 човнах. Наступного року вантажі на суму 22 851 крб. були відправлені до Херсона на 2 берлинах і 40 дубах. Бериславська пристань була важливою для відправки хліба, насіння і шерсті до Херсона та Одеси. Берлини і дуби, які використовувалися для перевезення вантажів, були побудовані з дубу і сосни. У середині XIX століття існували шляхи з Санкт–Петербурга через ряд міст до Берислава і Сімферополя, а також з Берислава до Катеринослава. Через Берислав часто перевозили арештантські етапи. [395, 120, 336]

Описано значення переправи під час щорічного приходу чумаків. Торгівля Берислава була оригінальною, зосередженою на товарах першої потреби. Це підтримувалося щорічним проходженням понад 200 000 возів чумаків. У минулі часи, через обмеженість казенної переправи, виникали проблеми. Чумаки мали самі вантажити, гребти, йти на жердинах або тягнути гужем. В 1857 році Каховський поміщик М. М. Куликовський замовив в Англії пароплав і запропонував чумакам свої послуги: 30 коп. за навантаженого воза і 25 за порожнього. Це викликало здивування серед місцевих, але чумаки були задоволені швидкістю та ефективністю нового методу переправи. [395, 120]

Поромники пропонували чумакам знижені ціни за переправу, але чумаки віддали перевагу пароплаву. Бериславський міст веде до Каховки, де є важко доланний пісок, особливо для чумаків з сіллю. Поромники скаржилися на Куликовського, власника пароплаву, але отримали відповідь, що можуть будувати власні пароплави. Зараз вони перетворюють свої барки на різні будівлі. Переправа від соляного правління, яка коштує державі багато, знищується. Чумаки тепер знають, що на Дніпрі немає зупинки, і швидко переправляються, роблячи покупки в Каховці. Переправа діяла до побудови Каховської греблі у 50–х роках. Її історія у ХХ столітті ¾ тема іншого дослідження. [395, 120]

Головні переправи на Нижньому Дніпрі були розташовані на чумацьких шляхах, включаючи Херсон, Кам’яно–Нікополь та Берислав. З часом, чумацький шлях до Берислава став головним торговельним маршрутом, починаючи з Кременчука і проходячи через Жовті Води, Кривий Ріг, Давидів Брід, Берислав і Каховку, де він з’єднувався з Кримським трактом. [395, 660, 661]

Переправа була облаштована наприкінці XVIII ст., включаючи побудову перевозу, пристані та кам’яних сходів. З 1820 року, після будівництва пристані в Каховці, Бериславсько–Каховська переправа надійно з’єднувала херсонський та таврійський береги Дніпра. [395, 660, 661]

Переправа через Дніпро здійснювалась за допомогою «дубів» ¾ прямокутних плотів, а з 1842 року ¾ через наплавний міст. Під час Кримської війни переправа відіграла важливу роль, перевозячи війська, зброю, провіант, поранених та евакуйованих. У 1856 році для мосту було придбано 17 роз’єднувальних наплавних платформ та 34 берлини для підтримки їх на плаву. [395, 660, 661]

За архівними даними, в середньому щорічно через Бериславську переправу переправлялося 37 тис. возів з сіллю, 16 тис. возів з іншим вантажем, 43,5 тис. порожніх возів, до 82 тис. голів рогатої худоби. [395, 660, 661]

У перші роки земських установ, Херсонське земство виділяло кошти на утримання поштового ялика на Бериславській переправі. Переправа утримувалась за рахунок Російського Товариства Пароплавства та Торгівлі. У 1878 році уряд пропонував передати переправу у відання Херсонського земства, але земство відхилило пропозицію через великі витрати на утримання та переобладнання переправи. У 1880 році була підписана угода про прийняття переправи земством за умови отримання допомоги від Казни. [395, 660, 661]

Херсонське земство придбало складові частини старого наплавного мосту у Катеринославі для Бериславської переправи. Зайвий матеріал, що залишився на переправі, був використаний для інших переправ. [395, 660, 661]

Новий міст на переправі часто ремонтувався через пошкодження наплавних платформ. Міст був єдиним на Нижньому Дніпрі місцем постійної переправи. Через Берислав і Каховку направлялися усі вантажі, відправлені гужем, а також велика кількість забійної худоби для кримських міст. Херсонське земство організувало ветеринарні кордони на переправі та у ярмарковій Каховці. [395, 660, 661]

Через Берислав у Каховку на Нікольський та Покровський ярмарки приїжджали тисячі возів та фургонів з товаром. Каховські ярмарки були найбільшими у Таврійській губернії та другими за величиною на Півдні України після Петропавловського ярмарку у Катеринославі. Наприкінці XIX ст. до Каховки під час ярмарки привозилась велика кількість товарів. Близько 30 тисяч заробітчан з 24 губерній Російської імперії прибували на Нікольський ярмарок у Каховку. [395, 660, 661]

Бериславсько–Каховська переправа діяла безперервно впродовж року. Засоби переправи змінювалися в залежності від сезону. Значення переправи було настільки важливим, що земство не шкодувало коштів на її утримання. У 1893 та 1894 рр. Херсонським земством було витрачено значні кошти на ремонт наплавних платформ і пристані, придбання якорних ланцюгів для мосту, встановлення гасових ліхтарів та замощення дамби. [395, 660, 661]

Херсонське земство з 1884 року стягувало плату за користування переправою, незважаючи на допомогу від уряду. Доходи з переправи зростали щорічно, складаючись з плати за проїзд через міст, переправу на поромі під час повені та розводку мосту для судноплавства. [395, 660, 661]

У 1897 році через міст пройшло значна кількість транспорту, особливо під час ярмарків. Під час повені земство утримувало пороми для перевезення вантажів та пасажирів. Переправа також допомагала місцевим мешканцям, які використовували плавні для випасу худоби та вирощування рослин. Напередодні Першої світової війни було прийнято постанову про реконструкцію мосту, але вона не була здійснена. Переправа мала важливе значення не лише як транспортне сполучення, але й як місце торгових з’їздів. [395, 660, 661

Історія

Біля Берислава знаходяться кургани бронзової доби 3-2 тис. до н.е (Бериславські поселення та могильник). За поширеною версією в цій же місцевості існувала давньогрецької колонія Мілетополіс (або ж Ольвіополіс), згадувана Плінієм Молодшим.

Улус Джучі і Литовсько-руське князівство

У XIV сторіччі місцевість набула стратегічного значення завдяки Соколиній переправі через Дніпро. За часів Тохтамиша біля неї була зведена ханська резиденція Догангечіт. Поселення було зруйноване під час війни Тохтамиша з Тамерланом. На початку XV століття князь Вітовт заснував на її місці власну фортецю і митницю, яку на його честь називали «Вітовтовою митницею» (можливо зіграла співзвучність тюркського слова «доган» — «сокіл» і італійського «догана» — «митниця»).

Козацькі і кримськотатарські часи

Облога Кази-Кермена в 1695 році

У середині XV століття поселення опинилося під владою Кримського ханства, а в кінці XVI століття — османів, які збудували тут кілька фортець, однією з яких була Кизикермен (Казикермен) для оборони Кримського ханства і Османської імперії від походів запорозьких козаків. У 1695 р. фортецю здобули козацькі полки гетьмана Івана Мазепи. Давня запорозька назва Берислава — Таванська переправа (Таванський Перевоз), що отримала назву від острова Тавань.

Російські часи

Телеграма про зречення від влади гетьмана України Павла Скоропадського. м. Київ — м. Берислав. 16 грудня 1918 р.

Після російсько-турецької війни приєднане до Росії (1774) місто значно зруйноване.

У 1775—1783 роках Казикермен був центром Казикерменського повіту. У 1784 році місто отримало нинішню назву.

У 1858 році для міста було створено проєкт герба з екзотичною символікою: в золотому щиті, на чорній горі, — червона кругла вежа, на якій стоїть дівчина в блакитному убранні; у вільному куті щита — герб Херсонської губернії. Герб мав символізувати колишню назву фортеці (османське «Кизикермен» — «Дівоча фортеця»).

Перші визвольні змагання

28 травня 1917 року у місті відбувся мітинг українців.

Голодомор

У міжвоєнний період Берислав мав статус селища міського типу, був адміністративним центром Бериславської селищної ради Бериславського району Одеської області.

У селищі відбувались арешти українців органами ДПУ за розповсюдження чуток про голод. За даними різних джерел у місті під час Голодомору, проведеного радянським урядом у 1932—1933 роках, загинуло близько 10 осіб. Встановлено імена шести. Мартиролог, укладений на підставі свідчень очевидців Голодомору, опублікований у Національній книзі пам'яті України.

Німецька окупація

Берислав був окупований 26 серпня 1941 р. У балках поряд з скотобойнею на півночі міста відбувалися масові розстріли у 1941—1943 рр. (більше 1200 військовополонених та 400 цивільних). Знищення євреїв тривало у вересні-жовтні 1941 р., потім настала черга віськовополонених. Також відбувалися окремі групові розстріли у ближніх селах. Поряд з Бериславом було створено концтабір для військовополонених, який містив близько 4000 ув'язнених. Бургомістром міста був призначений етнічний німець Йосип Йосипович Фальман, колишній бригадир, про якого у населення залишилися переважно добрі спогади. Під час відступу у листопаді 1943 р. німці примусово евакуювали більшість населення, яка повернулася після визволення.

Російське вторгнення в Україну (з 2022)

24 лютого 2022 року місто було окуповане російськими військами, які зайшли зі сторони тимчасово окупованого Криму.

21 березня російські окупаційні війська викрали міського голову міста О. М. Шаповалова та місцевого активіста.

22 березня Херсонська обласна прокуратура почала кримінальне провадження щодо викрадення мера Берислава та місцевого активіста, за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України).

25 березня віцепрем'єр-міністр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук, заявила, що О. М. Шаповалова включено до списку полонених і, що Україна наполягає на негайному звільненні.

3 квітня, стало відомо, що мера Берислава О. М. Шаповалова звільнено з полону. Російська влада поставила свого «гауляйтера» Костюка а.м. директора бериславського пед коледжу.

З травня по серпень 2022 року через Берислав в сторону Давидового Броду проліг неофіційний маршрут виїзду українських громадян на підконтрольну Україні територію. Співробітники Школи №1 Берислава ризикуючи життями допомагали тисячам подорожніх дістатися до підконтрольної Україні території, так як дорога через окупаційні блокпости була довга, небезпечна і складна багато подорожніх переселенців не хотіли на ніч повертатися до дому, але залишатися в автомобілях на ніч окупанти не дозволяли. Тому подорожні ночували на підлозі приміщень школи, а також харчувалися на території школи. Деякі переселенці в невдалих спробах виїхати залишалися на території школи до тижня. Дякуючи цій допомозі тисячам мешканцям Херсона, Білозерки, Чорнобаївки, Комишан, Антонівки, Олешок, Скадовська, Чаплинки, Генічеська та інших населенних пунктів вдалося безпечно дістатися вільної території.

18 липня ЗСУ повідомили про знищення російського складу з боєприпасами в районі тимчасово окупованого Берислава.

29 серпня Сергій Братчук, спікер Одеської ОВА та Володимир Літвінов, голова Бериславської райадміністрації повідомили про влучення у Бериславський машинобудівний завод, на території якого окупаційні війська розмістили свою живу силу разом з технікою та боєприпасами, того ж дня у Бериславі відбувся ще один удар по складу БК окупантів, внаслідок удару уражена місцева Школа № 3.

Станом на 1 листопада 2022 р. населений пункт залишався під окупацією, при цьому знаходячись близько до лінії фронту.

11 листопада 2022 року, під час контрнаступу ЗСУ, після 260 днів окупації, місто було звільнено від російських загарбників.

Після деокупації

Після звільнення місто перебуває під постійним вогнем російських військ зі сторони Каховки.

Вранці, 25 вересня 2023 року, російські окупанти з винищувача Су-34 скинули чотири керовані авіабомби на місто, одна з них влучила по будівлі житлово - експлуатаційної контори, в результаті чого дві цивільні особи загинуло та 2 травмовано, також одна з авіабомб знищила житловий будинок.

Населення

Таблиця зміни чисельності населення

Рік	1897	1959	1970	1979	1989	2001	2016
Чисельність	12 149	10 507	14 587	16 337	17 523	15 455	12 828

Національний склад населення (за результатами перепису 2001 року): українці — 89,4 %, росіяни — 8,7 %, роми — 0,5 %.

Мовний склад

За даними перепису 1897 року:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	8 852	72,86 %
Єврейська (їдиш)	2 639	21,72 %
Російська	524	4,31 %
Інші	134	1,11 %
Разом	12 149	100,00 %

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Українська	13 810	89,53 %
Російська	1 559	10,11 %
Інше	56	0,36 %
Разом	15 425	100,00 %

Економіка

Берислав має розвинуту промисловість: машинобудівний, механічний, масло-сироробний заводи, промкомбінат (виробництво цегли, черепиці та інших будівельних матеріалів), харчокомбінат.

У районі — посіви зернових (головним чином пшениці), виноградарство, розведення м'ясо-молочної худоби, рибальство.

У січні 2018 року, запрацювала перша у місті сонячна електростанція потужністю 8,2 МВт. Більше 30 тис. сонячних модулів генеруватимуть близько 10 МВт*год «чистої» електроенергії у рік.

Освіта і культура

Берислав має розвинену систему освітніх закладів — дошкільних, шкільних, позашкільних і навіть декілька вишів І—ІІ рівнів атестації.

У місті діє 3 дитсадки № 3 (вул. 1 Травня, 238), № 4 (вул. Введенська, 95а), і № 5 (пров. Севастопольський, 1).

Школи Берислава:

• Бериславська ЗОШ I—III ст № 1 (вул. 1 Травня, 266);
• Бериславська ЗОШ I—III ст № 3 (вул. 1 Травня, 236);
• Бериславська ЗОШ І-ІІ ст № 4 (вул. Херсонська, 163);
• Бериславська ЗОШ І-ІІ ст № 5 (вул. Шкільна, 49).

Також у місті діє міжшкільний навчально-виробничий комбінат (вул. 1 Травня, 227).

Бериславські заклади позашкільної освіти:

• Районна комплексна дитячо-юнацька спортивна школа імені В. К. Сергєєва (вул. Шевченка, 20);
• Станція юних техніків (вул. Шевченка, 8);
• Центр юнацької та дитячої творчості м. Берислав (вул. 1 Травня, 205).

Вищу освіту в місті можна здобути в:

• Комунальний заклад «Бериславський медичний коледж» (вул. 1 Травня, 173);
• «Бериславський фаховий педагогічний коледж ім. В. Ф. Беньковського ХДУ» (вул. Слобідська, 45);
• Бериславський професійний аграрний ліцей, с. Червоний Маяк (вул. Центральна, 22).

Головним закладом культури міста і району є Бериславський районний будинок культури.

У місті діє декілька бібліотек.

Зберігачем народної пам'яті Бериславщини є Бериславський історичний музей (вул. Воскресенська, 2).

Пам'ятки історії та культури

Каплиця братської могили

Поблизу Берислава розташовані важливі об'єкти української культурної спадщини — Кам'янська Січ та могила кошового отамана Костя Гордієнка, Григоріє-Бізюків монастир та залишки фортеці Тягинь. Збереглась братська могила героїв Кримської війни 1853—1856 р. з меморіальною каплицею.

У 1996 р. на місці Кизи-Кермена встановлено пам'ятний знак на честь здобуття фортеці козаками у 1695 р.

Цінна історико-архітектурна пам'ятка у Бериславі — дерев'яна Свято-Введенська церква, заснована у першій половині XVIII ст.. Тоді вона стояла у фортеці Переволочній, на місці переправи через Дніпро. В 1782 році, після кримської війни, церкву було переправлено у Берислав (за легендою, її сплавили на плотах по Дніпру) і встановлено біля пристані. Згодом її ще раз перенесли на нове місце, де вона стоїть і дотепер. У наш час це діючий храм УПЦ МП.

1811—1835 року в місті збудовано Успенську церкву в стилі класицизму. 2022 року вона була зруйнована при російському вторгненні в Україну.

Також у Бериславі існує пам'ятник захисникам незалежності України, відкритий у 2016 році.

Цікаві факти

• Назву «Берислав» носили також бойовий фрегат ескадри Федора Ушакова, який відзначився у битві 1788 року поблизу острова Фідонісі (Зміїний), колісний буксирний пароплав початку XX сторіччя, радянський океанічний танкер 70-х років XX сторіччя.
• У 1890 році місто відвідав відомий американський мандрівник Томас Стівенс, про що написав у книзі «Через Росію на мустанзі» (англ. Through Russia on a Mustang).

Галерея

• 
  Меморіальний знак козакам

Люди

• Кучер Володимир Петрович — директор комунального закладу «Бериславський медичний коледж», заслужений працівник освіти України.

У місті народилися

• Бабич Ісай Якович (1902—1948) — радянський працівник НКВС та МДБ.
• Горіккер Михайло Львович (1895—1955) — генерал-майор, винахідник інженерних протитанкових загороджень «їжак».
• Дмитрук Микола Ілліч (*1961) — Народний депутат України 7-го скликання.
• Забєлін Кирило Валерійович (1992—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Литвинов Олімпій Олімпійович (1905—1990) — український радянський вчений у галузі будівельного виробництва, професор.
• Южда Григорій Григорович (*1956) — український журналіст.

Див. також

• Бериславський район
• Бериславська міська громада
• Бериславський фаховий педагогічний коледж ім. В. Ф. Беньковського ХДУ
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Херсонська область)
• Борислав

Джерела

• Паталах О. Відлуння Великого Степу. Історія Північного Причорномор'я в особах. — Херсон : Наддніпряночка, 2009. — 200 с.
• УРЕ

Посилання

• Погода в місті Берислав [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.]
• Нариси з історії Бериславщини
• Serafim007/Чернетка // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гончара [Архівовано 7 січня 2015 у Wayback Machine.]
• Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Cities & towns of Ukraine [Архівовано 21 березня 2022 у Wayback Machine.]