Заградівка

село Заградівка
Країна	Україна
Область	Херсонська область
Район	Бериславський район
Тер. громада	Кочубеївська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA65020110020065604
Облікова картка	Заградівка
Основні дані
Засноване	1795
Населення	717
Площа	4,4356 км²
Густота населення	161,6 осіб/км²
Поштовий індекс	74011
Телефонний код	+380 5535
Географічні дані
Географічні координати	47°31′17″ пн. ш. 33°16′38″ сх. д. / 47.52139° пн. ш. 33.27722° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	30 м
Водойми	р. Інгулець
Відстань до; обласного центру	135 км
Найближча залізнична станція	Високопілля
Відстань до; залізничної станції	25 км
Місцева влада
Староста	Сковородко Діна Василівна
Карта
	Заградівка
	Заградівка
Мапа

Загра́дівка — село в Україні, у Кочубеївській сільській територіальній громаді Бериславського району Херсонської області. Населення становить 717 осіб.

Географія

Село розташоване на березі р. Інгулець на стику трьох областей: Херсонської, Дніпропетровської (Широківський район) та Миколаївської (Казанківський район).

Історія

Походження назви

Назва Заградівки походить від прізвища власника земель камергера Загряжського Олександра Івановіча (1772—1813) або Настасії Заграцької (за даними Ведомости 1806 года про поселения Херсонского уезда [Архівовано 25 листопада 2018 у Wayback Machine.]) і первісно мало назву Загрядовка^[1].

Перші згадки і заснування

Заградівка вперше згадується в офіційних документах у 1795 році. Заснована литовськими поселенцями^[2]. У 1810 році була збудована кам'яна церква святих мучеників Адріана та Наталії^[3]. Станом на 1886 рік у містечку, центрі Заградівської волості Херсонського повіту Херсонської губернії, мешкало 1105 осіб, налічувалось 185 дворів, церква православна, церковно-приходська школа, відкрита у 1862 році^[4], 2 лавки, працювала переправа через Інгулець, проходив ярмарок на день Трійці^[5].

ХХ століття

В січні 1918 року в окупованому селі було встановлено радянську владу.

В 1919 розі в менонітській колонії вбито більше 200-т осіб, на думку свідків подій вбивці належали до так званих «махновців».

У 1920 році була утворена сільська рада. У 1925 році в селі створено перші товариства спільного обробітку землі (ТСОЗ).

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 895 осіб, з яких 404 чоловіки та 491 жінка^[6].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 717 осіб^[7].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[8]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	694	96.79%
російська	20	2.79%
білоруська	1	0.14%
інші/не вказали	2	0.28%
Усього	717	100%

Соціальна сфера

У селі функціонує Заградівський НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок».

Туризм

Основним туристичним об'єктом є р. Інгулець. По ній прокладаються туристичні маршрути. Відбуваються масові заходи на туристичних байдарках.^[9]

Історичні пам'ятки

Пам'ятники

Братська могила. Пам'ятник воїна на весь зріст, біля ніг — скорботна жінка, яка схилилась. Надгробок трапецієподібної форми, з зіркою на верхівці, висота — 6,5 м, ширина — 3,5 м, граніт. Пам'ятник встановлено 1961 р.

Відомі мешканці

У Заградівці народились:

Должок Олег Олександрович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Призер Ігор Нескорених-2023.
Костюк Юрій Григорович (1910—2005) — український письменник, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України.

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Херсонська область)

Примітки

↑ Єфименко, Ірина (Українська мова, 2011, № 4). Ойконімія Херсонщини в історико-етимологічному аспекті (загальні уваги) (PDF). http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/42894/02-Yefymenko.pdf?sequence=1 (укр.) . Архів оригіналу (PDF) за 29 березня 2022. Процитовано 23.11.2018.
↑ Загдадівка. Сайт Віртуального проекту «Краєзнавство Таврії». Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 3 травня 2017.
↑ Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2018. — 456 с.
↑ Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2019. — 500 с.
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
↑ Похід на туристичних байдарках по р. Інгулець. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 21 січня 2015.

Посилання

ЗАГРА́ДІВКА в Енциклопедії Сучасної України//Інститут енциклопедичних досліджень НАН України [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Zagradovka Mennonite Settlement (Kherson Oblast, Ukraine) [Архівовано 28 червня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
Погода в селі Заградівка [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Заградівці 200 років // Жовтневі зорі. — 1976. — № 101 (21 серп.). — С. 2.
Lohrenz, Gerhard L. Sagradowka: A History of a Mennonite Settlement in Southern Russia. Winnipeg: CBC Publications, 1947.
Neufeld, Dietrich. Mennonitentum in der Ukraine; Schicksalsgeschichte Sagradowkas. 2nd ed. Emden, 1922. [Архівовано 8 грудня 2017 у Wayback Machine.]
Фото менонітів з села Заградівка. [Архівовано 25 листопада 2018 у Wayback Machine.]
Джон Мартенс. В пам'яті про Заградівку. (John Martens.In Memory of Zagradovka [Архівовано 25 листопада 2018 у Wayback Machine.].)
Шон Патерсон Махновський експримент: анархіський експеримент в умовах хаосу. [Архівовано 25 листопада 2018 у Wayback Machine.]

Джерела

Сайт територіальної громади [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Херсонської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Єфименко, Ірина (Українська мова, 2011, № 4). Ойконімія Херсонщини в історико-етимологічному аспекті (загальні уваги) (PDF). http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/42894/02-Yefymenko.pdf?sequence=1 (укр.) . Архів оригіналу (PDF) за 29 березня 2022. Процитовано 23.11.2018.

[2] Загдадівка. Сайт Віртуального проекту «Краєзнавство Таврії». Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 3 травня 2017.

[3] Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2018. — 456 с.

[4] Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2019. — 500 с.

[5] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[населення_1989-6] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001-7] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[ukr-socialdata-mova-2001-8] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[9] Похід на туристичних байдарках по р. Інгулець. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 21 січня 2015.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]