Вікіпедія

Заградівка

Загра́дівка — село в Україні, у Кочубеївській сільській територіальній громаді Бериславського району Херсонської області. Населення становить 717 осіб.

село Заградівка
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район Бериславський район
Громада Кочубеївська сільська громада
Облікова картка Заградівка 
Основні дані
Засноване 1795
Населення 717
Площа 4,4356 км²
Густота населення 161,6 осіб/км²
Поштовий індекс 74011
Телефонний код +380 5535
Географічні дані
Географічні координати 47°31′17″ пн. ш. 33°16′38″ сх. д. / 47.52139° пн. ш. 33.27722° сх. д. / 47.52139; 33.27722Координати: 47°31′17″ пн. ш. 33°16′38″ сх. д. / 47.52139° пн. ш. 33.27722° сх. д. / 47.52139; 33.27722
Середня висота
над рівнем моря 		30 м
Водойми р. Інгулець
Відстань до
обласного центру 		135 км
Найближча залізнична станція Високопілля
Відстань до
залізничної станції 		25 км
Місцева влада
Староста Сковородко Діна Василівна
Карта
Заградівка. Карта розташування: Україна
Заградівка
Заградівка
Заградівка. Карта розташування: Херсонська область
Заградівка
Заградівка
Мапа
Мапа

Географія ред.

Село розташоване на березі р. Інгулець на стику трьох областей: Херсонської, Дніпропетровської (Широківський район) та Миколаївської (Казанківський район).

Історія ред.

Походження назви ред.

Назва Заградівки походить від прізвища власника земель камергера Загряжського Олександра Івановіча (1772—1813) або Настасії Заграцької (за даними Ведомости 1806 года про поселения Херсонского уезда [Архівовано 25 листопада 2018 у Wayback Machine.]) і первісно мало назву Загрядовка[1].

Перші згадки і заснування ред.

Заградівка вперше згадується в офіційних документах у 1795 році. Заснована литовськими поселенцями[2]. У 1810 році була збудована кам'яна церква святих мучеників Адріана та Наталії[3]. Станом на 1886 рік у містечку, центрі Заградівської волості Херсонського повіту Херсонської губернії, мешкало 1105 осіб, налічувалось 185 дворів, церква православна, церковно-приходська школа, відкрита у 1862 році[4], 2 лавки, працювала переправа через Інгулець, проходив ярмарок на день Трійці[5].

ХХ століття ред.

В січні 1918 року в окупованому селі було встановлено радянську владу.

В 1919 розі в менонітській колонії вбито більше 200-т осіб, на думку свідків подій вбивці належали до так званих «махновців».

У 1920 році  була утворена сільська рада. У 1925 році в селі створено перші товариства спільного обробітку землі (ТСОЗ).

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 895 осіб, з яких 404 чоловіки та 491 жінка[6].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 717 осіб[7].

Мовний склад ред.

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 694 96,79 %
Російська 20 2,79 %
Інше 3 0,42 %
Разом 717 100,00 %

Соціальна сфера ред.

У селі функціонує Заградівський НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок».

Туризм ред.

Основним туристичним об'єктом є р. Інгулець. По ній прокладаються туристичні маршрути. Відбуваються масові заходи на туристичних байдарках.[9]

Історичні пам'ятки ред.

Пам'ятники ред.

Братська могила. Пам'ятник воїна на весь зріст, біля ніг — скорботна жінка, яка схилилась. Надгробок трапецієподібної форми, з зіркою на верхівці, висота — 6,5 м, ширина — 3,5 м, граніт. Пам'ятник встановлено 1961 р.

Відомі мешканці ред.

У Заградівці народились:

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Єфименко, Ірина (Українська мова, 2011, № 4). Ойконімія Херсонщини в історико-етимологічному аспекті (загальні уваги) (PDF). http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/42894/02-Yefymenko.pdf?sequence=1 (укр.) . Архів оригіналу (PDF) за 29 березня 2022. Процитовано 23.11.2018.
  2. ↑ Загдадівка. Сайт Віртуального проекту «Краєзнавство Таврії». Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 3 травня 2017.
  3. ↑ Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2018. — 456 с.
  4. ↑ Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2019. — 500 с.
  5. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  6. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  9. ↑ Похід на туристичних байдарках по р. Інгулець. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 21 січня 2015.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "населення 2001 мова", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Посилання ред.

Джерела ред.


  Це незавершена стаття з географії Херсонської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Заградівка&oldid=42269484