Відкрити головне меню

Бутирська (станція метро)

станція Московського метрополітену

Координати: 55°48′48″ пн. ш. 37°36′10″ сх. д. / 55.81333° пн. ш. 37.60278° сх. д. / 55.81333; 37.60278

Бутирська
Люблінсько-Дмитровська лінія
MosMetro Butyrskaya 01-2017.jpg
Загальні дані
Тип пілонна, трисклепінна глибокого закладення
Глибина закладення 60 м
Проектна назва Шереметьєвська
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Довжина 162 м
Ширина 19,1 м
Дата відкриття 16 вересня 2016
Архітектор(и) Н. И. Шумаков (керівник авторського колективу), А. В. Некрасов, Г. С. Мун, В. З. Филиппов(рос.)
Будівельник(и) ОАО «Мосметрострой»
Пересадка на BSicon BAHN.svg Останкіно (платформа),
А: 12, 12к, 126, 239
Виходи до Огородний проїзд, вулиця Руставелі, проїзд Добролюбова
Люблінсько-Дмитровська лінія
Дегуніно Under construction icon-yellow.svg
Ювілейна Under construction icon-yellow.svg
Селігерська
ТЧ «Лихобори»
ССГ до НАТІ
Верхні Лихобори
Окружна
Петровсько-Розумовська
Фонвізінська
Бутирська
Оборотний тупик
Мар'їна Роща
     
Достоєвська
Трубна
     
Стрітенський бульвар
ССГ до Кільцевої лінії
Чкаловська
     
Римська
     
Крестьянська застава
     
Дубровка
Оборотний тупик
Кожуховська
ТЧ-15 «Печатники»
Печатники
Оборотний тупик
Волзька
Любліно
Братиславська
Мар'їно
Оборотний тупик
Борисово
Шипиловська
Зябликово
ССГ до Замоскворіцької лінії
Оборотний тупик

«Бути́рська» (рос. Бутырская) — станція Люблінсько-Дмитровської лінії Московського метрополітену. Відкрита 16 вересня 2016 р.

РозташуванняРедагувати

Станція розташована на північному сході Бутирського району Москви, на Огородному проїзді поблизу платформи «Останкіно» Ленінградського напрямку Жовтневої залізниці. Має виходи на Огородний проїзд, вбудовані в підземні переходи: один на розі з вулицею Руставелі; другий біля прохідної Останкінського заводу бараночних виробів у бік проїзду Добролюбова.

Технічна характеристикаРедагувати

Конструкція станції — пілонна, трисклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 60 м). Радіус центрального залу — 4,4 м. Ширина платформи — 19,1 м (з розкриттям 9 прорізів із кожного бічного залу), пілонів — 3 м, прорізів — 3 м.

Колійний розвитокРедагувати

Станція без колійного розвитку.

ОздобленняРедагувати

Архітектурний образ центрального залу вирішується чергується ритмом арок освітлених і неосвітлених і пластичним чергуванням водозахисної парасольки що виступає (в районі пілонів) і западає (в районі отворів). Освітлення створюється світильниками, розташованими на пілонах, які своїм дизайном гармонійно поєднуються з пластикою пілонів.

У бічних залах освітлення закарнізне. Між панелями розташовується водовідвідні парасольки різного діаметра. Уздовж поздовжньої осі тунелю, яскраво освітлюючи пасажирську зону і роблячи сутінок у зоні поїздів. Колійна стіна оздоблена алюмінієвими панелями, що продовжують циліндричну поверхню склепіння з розташованими на ньому назвами станції та схемами лінії. Для оздоблення пілонів застосований саянський мармур рожевого відтінку.

Склепіння центрального і бічних залів станції, як і похилих ходів ескалаторів оздоблені панелями скловолокнистої водовідвідної декоративної парасольки.

На станції та в вестибюлях є система візуальної і тактильної інформації для пасажирів з вадами зору (світлові і контрастні смуги, фактурні покриття). В одному з вестибюлів знаходяться ліфти, на всіх сходових сходах — пандуси з нековзким покриттям. Сходи оздоблені плитами з термообробленого граніту і накриті павільйонами.

Ресурси ІнтернетуРедагувати