Відкрити головне меню
HMS «Джамайка» (44)
HMS Jamaica (44)
HMS Jamaica anchored.jpg
Британський легкий крейсер «Джамайка» на якірній стоянці. 18 вересня 1943
Служба
Тип/клас легкий крейсер типу «Коронна колонія»
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність  Військово-морські сили Великої Британії
На честь єдиний корабель на ім'я «Джамайка»[Прим. 1]
Корабельня Vickers-Armstrongs, Ньюкасл-апон-Тайн
Замовлено 1 березня 1939
Закладено 28 квітня 1939
Спущено на воду 16 листопада 1940
Введено в експлуатацію 29 червня 1942
На службі 19421960
Виведений зі складу флоту 1960 році розібраний на металобрухт у Клайдбанку
Нагороди 4 бойових відзнаки[Прим. 2][1]
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Операція «Смолоскип»
Арктичні конвої
* Конвой PQ 18
* Конвой QP 14
* Конвой JW 51B
* Конвой RA 51
* Конвой RA 54A
* Конвой JW 54A
* Конвой JW 54B
* Конвой RA 54B
* Конвой JW 55A
* Конвой JW 55B
* Конвой RA 55A
* Конвой JW 57
* Конвой JW 59
* Конвой RA 59A
Бій у Баренцевому морі
Бій біля Нордкапа
Корейська війна
Суецька криза
Операція «Мушкетер»
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 8 530 тонн (стандартна)
10 450 тонн
Довжина 169,3 м
Ширина 18,9 м
Осадка 5 м
Бронювання Пояс: 82,5-88,9 мм
Палуба: 51 — 32 мм
Траверси: 51 мм
Башти: 25-51 мм
Барбет: 25 мм
Артилерійські погреби: 83 мм
Бойова рубка: 102 мм
Технічні дані
Рухова установка 4 × парових турбіни Parsons
4 × парових котли Admiralty
Гвинти 4
Потужність 72 500 к.с.
Швидкість 33 вузли (61 км/год)
Дальність плавання 6 520 миль (12 080 км) на швидкості 13 вузлів (24 км/год)
Екіпаж 730 офіцерів та матросів
650 — у мирний час
Озброєння
Артилерія 12 (4 × 3) × 152-мм гармат BL 6 inch Mk XXIII
8 (4 × 2) × 102-мм універсальних гармат QF 4 inch Mk XVI
Торпедно-мінне озброєння 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів TR-4
Зенітне озброєння 8 (4 × 2) × 40-мм зенітних гармат Bofors L60
12 (3 × 4) × 40-мм зенітних гармат QF 2 Mark II
12 (6 × 2) × 20-мм зенітних гармат «Ерлікон»
Авіація 2 розвідувальні гідролітаки Supermarine Walrus[Прим. 3]

«Джамайка» (44) (англ. HMS Jamaica (44) — військовий корабель, легкий крейсер типу «Коронна колонія» підкласу «Фіджі» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

Легкий крейсер «Джамайка» був закладений 28 квітня 1939 року на верфі компанії Vickers-Armstrongs у Ньюкасл-апон-Тайн. 16 листопада 1940 року він був спущений на воду, а 29 червня 1942 року крейсер увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

Крейсер, названий на честь британської колонії Ямайка[en], взяв активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, переважну частину своєї кар'єри бився у Північній Атлантиці, супроводжуючи атлантичні та арктичні конвої. У листопаді 1942 року брав участь у підтримці висадки союзних військ на півночі Африки, у грудні того ж року бився в бою в Баренцовому морі, в грудні 1943 року — в бою біля Нордкап. У 1944 році супроводжував авіаносці при атаках на німецький «Тірпіц» на півночі Норвегії. Наприкінці того ж року встав на капітальний ремонт, готувався до бойових дій на Тихому океані, але війна закінчилася, коли він щойно прибув до театру воєнних дій до Тихоокеанського флоту. За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель відзначений трьома бойовими відзнаками[1].

Наприкінці 1940-х років продовжив службу на Далекому Сході та у Північноамериканській та Західно-Індійській станції. З початком Корейської війни разом з американським флотом діяв проти північно-корейських військ; підтримував висадки в Інчхоні. За бойові заслуги в Корейській війні удостоєний ще одної відзнаки[1]. З 1951 року в резерві. Після відновлення з 1954 року прибув до Середземноморського флоту, в 1955 році знімався у кінострічці в «Битва біля Ла-Плати», де грав роль крейсера «Ексетер», коли його сістершип «Шеффілд» виконував роль «Аякса». 1956 році брав активну участь в операції «Мушкетер», англо-французькому вторгненні в Єгипет у роки Суецької кризи. У 1958 році виведений зі складу флоту, 1960 — проданий на брухт.

Дизайн та конструкціяРедагувати

«Джамайка» належав до серії легких крейсерів «Коронна колонія», що розроблялись у відповідності до вимог Другої Лондонської конференції 1936 року, яка обмежувала водотоннажність крейсерів у 8 000 тонн. Легкий крейсер мав корпус загальною довжиною між перпендикулярами 169,3 м, бімс — 18,9 м та осадку до 5 м. Водотоннажність бойового корабля становила: стандартна — 8 530 довгих тонн та повна — 10 450 довгих тонн відповідно.

Енергетична установкаРедагувати

Головна енергетична установка крейсера «Джамайка» складалася з чотирьох триколекторні Адміралтейських котлів з пароперегрівником і чотирьох одноступінчатих турбозубчатих агрегатів Парсонса. Схема — ешелонна; котли розташовані попарно у двох котельних відділеннях, ТЗА — у двох машинних. Робочий тиск пари в котлах підняли з 24,61 кг/см² (24,29 атм.) і 343 °С до 28,1 атм. (28,47 кг/см²) і температури 370 °С, що було вище ніж на американських «Бруклін» (28,2 кг/см², температура — 342 °С). Енергетична установка на крейсері мала найбільший коефіцієнт питомої потужності серед усіх британських крейсерів часів Другої світової війни — 55,6 к.с./т. Дальність ходу на 16 вузлах при чистому дні на крейсерських турбинах становила 10 927 — 10 556 км. Швидкість ходу в морі — 30,3 вузли.

ОзброєнняРедагувати

Артилерійське озброєння крейсера включало дванадцять 152-мм і вісім 102-мм універсальних гармат. При конструюванні корабля боєкомплект до гармат обох видів скоротили до 150 снарядів на ствол, це було зроблено для дотримання 8 000-тонного обмеження стандартної водотоннажності, хоча місткість льохів дозволяла приймати по 200 снарядів кожного калібру.

152-мм гармати Мк XXIII з довжиною ствола в 50 калібрів були гарматами головного калібру на всіх британських легких крейсерах передвоєнної побудови, починаючи з «Ліндера». На крейсері ці гармати монтувалися в тригарматні баштові установки — по дві на носі та на кормі по лінійно-піднятій схемі. Максимальний кут піднесення +60°, зниження на −5°. Швидкострільність — 8 пострілів на хвилину. Маса снаряда (напівбронебійний CPBC і фугасний HE) — 50,8 кг, початкова швидкість — 841 м/с. Боєзапас становив 200 пострілів на ствол, живучість ствола — 1100 пострілів.

Допоміжна артилерія крейсера складалась з восьми 102-мм/45 універсальних гармат QF 4 inch Mk XVI у чотирьох спарених установках. Максимальний кут піднесення +80°, зниження на −10°. Швидкострільність — 15-20 пострілів на хвилину на максимальну дальність 18 150 м під кутом 45° та 11 890 м під кутом 80°. Маса снарядів різного типу — 28,8-30,28 кг, початкова швидкість — 811 м/с. Боєзапас становив 200 пострілів на ствол, живучість ствола — 600 пострілів.

Зенітне озброєння корабля включало чотири здвоєні 40-мм зенітні гармати Bofors L60, три зчетверені 40-мм автоматичні зенітні гармати QF 2 Mark II «пом-пом» та шість спарених 20-мм зенітних гармат кулемети «Ерлікон».

Торпедне озброєння складалося з двох тритрубних 21-дюймових (533-мм) торпедних апаратів, що розташовувалися по обох бортах крейсера.

Бойовий шляхРедагувати

1942Редагувати

2 вересня 1942 року з Шотландії вирушив конвой PQ 18, що нараховував 39 суден, а 13 вересня з Архангельська — зустрічний конвой QP 14; 65 бойових кораблів супроводжували невеличкий транспортний конвой з 17 суден[Прим. 4] Легкий крейсер «Ямайка» входив до складу групи далекого прикриття разом з лінкорами «Енсон» і «Герцог Йоркський», а також 5 есмінців. Досить потужний безпосередній ескорт PQ 18 складався з флагманського легкого крейсера «Сцилла», ескортного авіаносця «Евенджер», який вперше вийшов в арктичні води, 20 есмінців і 15 інших кораблів підтримки. Незважаючи на таку потужну охорону, втрати конвою від атак німецьких підводних човнів і авіації склали 13 суден. Конвой QP 14 втратив 4 транспортних судна і есмінець ескорту. Після проводки конвою PQ 18 на трасі полярних перевезень настало затишшя, викликане необхідністю застосування транспортів і сил ескорту в десантній операції в Північній Африці. Тільки взимку 1942/43 року було відновлено рух конвоїв до наступної перерви в березні 1943 року, що тривав до листопада.

17 грудня 1942 року «Джамайка» з крейсером «Шеффілд» і есмінцями «Маскітер» і «Матчлес» утворили з'єднання R для ескорту арктичного конвою JW 51A[Прим. 5] до Росії. Після успішного проведення конвою корабель повернувся зі зворотнім конвоєм RA 51[1].

Бій у Баренцевому моріРедагувати

31 грудня 1942 року крейсер «Джамайка» виконував бойове завдання із супроводу конвою JW 51B[Прим. 6] з Лох-Ів до радянського Мурманська, коли транспорти наразились на німецькі бойові кораблі. Німецькі сили у складі важкого крейсера «Адмірал Гіппер», «кишенькового» лінкора «Лютцов» і шести есмінців[Прим. 7] отримали завдання перехопити і знищити конвой союзників. Незважаючи на довгий і наполегливий обстріл конвою, британці, не втративши жодного транспортного судна конвою, зуміли відбити атаку німців. У морському бою з боку британського флоту загинули ескадрений міноносець «Акейтіз» та тральщик «Бремблі».

1943Редагувати

1 листопада 1943 року крейсер входив до складу сил ескорту, що супроводжували конвой RA 54A, який повертався з Радянського Союзу[Прим. 8][2].

19 листопада 1943 року легкий крейсер «Джамайка» у взаємодії з крейсерами «Кент» і «Бермуда» забезпечували крейсерське прикриття конвою JW 54A[Прим. 9].

Бій біля НордкапаРедагувати

Докладніше: Бій біля Нордкапа

20 грудня командувач Крігсмаріне грос-адмірал К.Деніц домігся у А.Гітлера дозволу атакувати наступний конвой до СРСР і, після отримання 25 грудня даних про наближення конвою JW 55B до о. Ведмежий, наказав Тимчасовому командувачу ударним з'єднанням у Норвегії контр-адміралу Е. Бею вийти на перехоплення союзного транспортного конвою JW 55A. 25 грудня 1943 року німецьке з'єднання з лінійного крейсера «Шарнгорст» (командир капітан-цур-зее Хінтце) і 5 есмінців 4-ї флотилії капітана-цур-зее Йоханнессона вийшло з Алта-фіорда в море[Прим. 10]

Крейсерська група британського адмірала Барнетта вийшла з Кольської затоки разом з конвоєм RA 55A і отримала наказ зблизитися з конвоєм JW 55B.

О 8:34 26 грудня 1943 року важкий крейсер «Норфолк» першим встановив радіолокаційний контакт з противником, за ним німецький лінійний корабель був виявлений і радаром флагманського «Белфаст». Противники йшли пересічними курсами і дистанція між ними швидко скорочувалася. Барнетт відразу ж доповів Фрезеру про виявлення ворога і той, усвідомивши обстановку, почав виходити на позицію, що відсікала «Шарнгорст» від норвезьких фіордів. Командир німецького угруповання з метою збереження раптовості нападу на конвой наказав виключити радари, але сам не підозрював про наближення британських крейсерів до нього. Спрацювання над кораблем освітлювальних снарядів британців стало для німців повною несподіванкою.

О 9:29 британський важкий крейсер «Норфолк» першим відкрив вогонь. Німецький лінкор негайно відповів залпами артилерії головного калібру і змінив курс, намагаючись ухилитися від бою. Протягом 20-хвилинної перестрілки в «Шарнхорст» влучило три 203-мм снаряди, проте, «Шарнхорст» зміг відірватися від британських крейсерів і спробував атакувати конвой знову. Всі три британських крейсери поринули в атаку. Коли «Шарнхорст» відповів вогнем своїх гармат головного калібру: крейсер «Норфолк» дістав пряме влучення в кормову башту, а також у середину крейсера. У підсумку все радіолокаційне обладнання крейсера, крім однієї системи, було виведено з ладу. Загинули один офіцер і шість матросів, ще п'ять чоловік були поранені. Одночасно залпом з 280-міліметрових гармат був накритий «Шеффілд»; крейсер був пошкоджений у різних місцях. Користуючись перевагою в швидкості, «Шарнхорст» вийшов з бою, але відірватися від крейсерів не зміг.

Після цього бою німецький контр-адмірал Еріх Бей вирішив повертатися в базу, однак на зворотному шляху його перехопили британські кораблі. О 16:50 всі 10 гармат головного калібру лінкора «Дюк оф Йорк» і 12 шестидюймових гармат крейсера «Джамайка» зустріли «Шарнхорст» шквалом вогню, завдавши йому фатальних пошкоджень. Після цього англійські крейсери і есмінці почали торпедні атаки, випустивши в ході бою 55 торпед, з яких 11 влучили в ціль. О 19.45 німецький лінійний крейсер «Шарнхорст» затонув, разом з ним загинули контр-адмірал Бей, командир Хінтце, і 1 930 членів екіпажу, з води було підібрано лише 36 моряків.

27 грудня 1943 року британські кораблі кинули якір на рейді Ваєнги. 29 грудня конвой JW 55B[Прим. 11] прибув у Кольську затоку.

1944Редагувати

30 березня 1944 року крейсер був включений до складу сил[Прим. 12], що готувались до проведення операції «Тангстен» — атаці палубною авіацією королівського військово-морського флоту Великої Британії німецького лінкора «Тірпіц». Британське командування побоювалося, що цей єдиний лінкор, що лишився у німців і переховувався в Алта-фіорді, після ремонту знову стане загрозою стратегічно важливим арктичним конвоям, які доставляли вантажі до Радянського Союзу. Знищення лінкора дозволило б звільнити кілька важких бойових кораблів, що дислокувалися у Північному морі для протидії «Тірпіцу».

3 квітня 1944 року літаки з п'яти авіаносців завдали удару по «Тірпіцу». Британські льотчики на 42 пікіруючих бомбардувальниках Fairey Barracuda у супроводі 80 винищувачів зустріли серйозний опір німців. Й хоча п'ятнадцять авіабомб вразили ціль, німецький лінійний корабель суттєвих збитків не зазнав. Через два місяці він знову увійшов до строю. Втрати британців склали чотири літаки, дев'ять льотчиків загинули.

17 липня «Джамайка» разом з лінкором «Герцог Йоркський» та крейсерами «Кент», «Девоншир» і «Беллона» прикривали авіаносну групу з авіаносців «Формідабл», «Індіфатігебл» і «Фьюріос»[Прим. 13], що проводили чергову спробу атакувати німецький лінійний корабель «Тірпіц» у норвезькому фіорді Каафіорд.

З 17 до 24 серпня 1944 року крейсер діяв в охороні конвою JW 59, що вийшов з Лох-Ів до Кольської затоки[Прим. 14]. На зворотному шляху «Метеор» ескортував конвой RA 59A.

Корейська війнаРедагувати

25 червня 1950 року комуністичні сили Північної Кореї напали на південну частину країни, у цей час «Джамайка» у супроводі шлюпа «Блек Свон» здійснював перехід до японських берегів. Бойові кораблі отримала наказ вийти в точку рандеву з американським легким крейсером «Джуно» поблизу східних берегів Кореї та в подальшому здійснювати артилерійську підтримку союзних військ. 2 липня ці кораблі вступили у сутичку з північно-корейським конвоєм, у результаті бою ворожі канонерські та моторні човни були потоплені.

15 серпня «Джамайка» брав участь в обстрілі позицій противника в Кунсані. Згодом залучався до вогневої підтримки висадки морського десанту в Інчхоні.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8.
  • Raven, Alan; Roberts, John (1980). British Cruisers of World War Two. Annapolis, MD: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-922-7. 
  • Whitley, M J (1995). Cruisers of World War Two: An International Encyclopedia. London: Arms and Armour Press. с. 104 & 109. ISBN 1-85409-225-1. 

ПриміткиРедагувати

Виноски
  1. на честь британської колонії Ямайка[en].
  2. 3 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах Другої світової війни: за арктичні конвої (1942), за операцію «Смолоскип» (1942), за бій біля Нордкапа (1943). 1 бойова відзнака за участь у Корейській війні.
  3. пізніше зняті з озброєння
  4. До складу ескорту входили: 2 лінкори «Дюк оф Йорк» і «Енсон», ескортний авіаносець «Евенджер», 4 важкі крейсери: «Камберленд», «Лондон», «Норфолк», «Саффолк», 3 легкі крейсери: «Джамайка», «Сцилла», «Шеффілд», 32 есмінці: «Ашанті», «Амазон», «Бланкні», «Брахам», «Бульдог», «Ковдрей», «Еко», «Екліпс», «Ескімо», «Фокнор», «Фьюрі», «Інтрепід», «Імпульсів», «Кеппель», «Маккей», «Марна», «Міддлтон», «Мілн», «Метеор», «Монтроз», «Оклі», «Онслот», «Онслоу», «Опорт'юн», «Оффа», «Сомалі», «Тартар», «Вітленд», «Веномос», «Вілтон», «Віндзор», «Вустер».
  5. Загалом конвой JW 51A супроводжували: лінкор «Кінг Джордж V», важкий крейсер «Бервік»; легкі крейсери «Шеффілд» та «Ямайка»; лідер «Інглефілд», есмінці «Бігл», «Матчлес», «Опорт'юн», «Маскітер», «Квадрант», «Фокнор», «Ф'юрі», «Рейдер», «Боудіка», «Еко», «Екліпс», тральщики й корвети.
  6. Конвой супроводжували: 2 крейсери «Шеффілд» і «Джамайка»; 6 есмінців «Акейтіз», «Орвелл», «Орібі», «Онслоу», «Обідіент», «Обд'юрет»; 2 корвети типу «Флавер» «Рододендрон», «Гайдерабад», тральщик «Бремблі» і озброєні траулери.
  7. Угруповання підтримували 6 есмінців: Z16 «Фрідріх Еккольдт», Z4 «Ріхард Бітзен», Z6 «Теодор Рідель», Z29, Z30 та Z31.
  8. До складу ескорту конвою RA 54A на різних етапах входили: лінкор «Енсон», авіаносець «Формідабл», важкі крейсери «Кент» і «Норфолк», легкі крейсери «Белфаст» і «Джамайка»; есмінці: «Махратта», «Мілн», «Маскітер», «Матчлес», «Онслоу», «Саумарез», «Весткотт», «Скорпіон», «Скодж», «Венус», «Савідж», «Бріссенден», «Міддлтон», американські «Каппс», «Гобсон», радянські «Громкий», «Куйбишев», канадський «Хаїда», норвезький «Сторд»; тральщики «Сігал», «Харрієр», «Бритомарт», «Джейсон», «Галсіон», корвет «Еглантін».
  9. До складу ескорту конвою JW 54A входили: 2 лінкори «Енсон» і «Тускалуса», важкий крейсер: «Кент», 2 легкі крейсери: «Джамайка», «Бермуда»; 32 есмінці: «Онслот», «Онслоу», «Обедіент», «Орвелл», «Інконстант», «Імпалсів», «Хаїда», «Гурон», «Ірокеу», «Вайтхол», «Коррі», «Фітч», «Форрест», «Гобсон», корвет «Хізер», тральщик «Гусар».
  10. Сили Крігсмаріне включали: лінкор «Шарнгорст», есмінці Z29, Z30, Z33, Z34 та Z38, підводні човни U-314, U-354, U-387, U-601, U-716 і U-957.
  11. Загалом сили ескорту конвою JW 55B включали: лінкор «Герцог Йоркський», крейсери «Белфаст», «Норфолк», «Шеффілд», «Джамайка» й есмінці «Саумарез», «Савідж», «Скодж», «Скорпіон», «Імпалсів», «Віраго», «Вайтхолл», «Ресле», «Матчлес», «Маскітер», «Онслот», «Онслоу», «Опорт'юн», «Орвелл», канадські «Хаїда», «Ірокеу» і «Гурон», норвезький «Сторд».
  12. Загалом до операції «Тангстен» залучались: лінкори «Герцог Йоркський» під прапором адмірала Б. Фрезера та «Енсон» під прапором віце-адмірала Г.Мура, 6 авіаносців «Вікторіос», «Фьюріос», «Імперор», «Фенсер», «Серчер» та «Персьюер», 4 крейсери «Белфаст», «Рояліст», «Шеффілд» і «Джамайка»; 16 есмінців «Віджілент», «Вейкфул», «Віраго», «Верулам», «Матчлес», «Марна», «Метеор», «Мілн», «Урса», «Андонтед», «Онслот», «Джавелін», «Свіфт», канадські «Алгонкін» і «Сіу», польський «Піорун».
  13. До складу ударного угруповання флоту на операцію «Маскот» входили: лінкор «Герцог Йоркський», авіаносці «Формідабл», «Індіфатігебл» та «Фьюріос», крейсери «Беллона», «Кент», «Девоншир» і «Джамайка», есмінці: «Марна», «Матчлес», «Мілн», «Мушкетір», «Нубіан», «Скордж», «Верулам», «Віджілент», «Віраго», «Волейдж», «Бульдог», «Алгонкін» та «Сіу»; фрегати «Бурже», «Гост» і «Інмен».
  14. До складу ескорту конвою JW 59 входили: ескортні авіаносці «Страйкер» і «Віндекс», легкий крейсер «Джамайка», есмінці «Капріс», «Марна», «Мілн», «Маскітер», «Метеор».
Джерела