Еріх Бей

Еріх Бей
нім. Erich Bey
Народився	23 березня 1898; Гамбург, Німецька імперія
Помер	26 грудня 1943 (45 років); Нордкап, Нордкап[d], Фіннмарк, Норвегія або Атлантичний океан, міжнародні води; ·загиблий у бою
Країна	Німецька імперія
Діяльність	офіцер
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності	з 1916
Військове звання	Контр-адмірал
	Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Нагрудний знак есмінця	Нарвікський щит
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Еріх Бей (нім. Erich Bey; 23 березня 1898, Гамбург — 26 грудня 1943, Нордкап) — німецький військово-морський діяч, контр-адмірал крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бей.

Біографія ред.

3 січня 1916 добровольцем вступив в ВМФ. Закінчив військово-морське училище в Мюрвіку (1916). Учасник Першої світової війни, служив на важкому крейсері «Фрейя», лінійному кораблі «Шлезвіг-Гольштейн», в 1918 року — на міноносцях.

Після демобілізації армії залишений на флоті. З 1 березня 1919 року командував ротою 3-ї морської бригади, з 1 липня 1920 року — кадрований корабельної дивізії «Остзе». З 31 березня 1922 року — вахтовий офіцер міноносця. В 1924-25 року керував групою офіцерів військово-морського училища в Мюрвіку. З 28 вересня 1927 року — командир міноносця Т-155. 1 вересня 1929 року переведений в розпорядження начальника Морського управління, де йому доручено займатися питаннями забезпечення і поліпшення міноносців. У військово-морських колах отримав прізвисько «батько торпедоносців». З 27 вересня 1934 року — радник Управління бойової підготовки ОКМ (відав питаннями торпедоносців). З 1 квітня 1937 року — начальник бойової підготовки 2-ї дивізії міноносців і директор з будівництва міноносців на верфі «Блом і Фосс» (Гамбург). З 26 жовтня 1938 року — командир есмінця Z14 «Фрідріх Ін».

З 4 квітня 1939 року — командир 4-ї флотилії ескадрених міноносців. Учасник Норвезької кампанії, відзначився в боях при Нарвіку. Після загибелі Фрідріха Бонте 14 травня 1940 року зайняв пост командувача ескадреними міноносцями. Одночасно командував 6-ю флотилією міноносців (14 травня — 14 липня 1940), бойовою групою «N» в Північній Норвегії (9 листопада — 26 грудня 1943). Загинув у бою біля Нордкапа на борту флагмана групи лінійного корабля «Шарнгорст».