HMS Mackay (D70)
«Маккей» (D70) (англ. HMS Mackay (D70) — військовий корабель, лідер ескадрених міноносців типу «Адміралті» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.
HMS «Маккей» (D70) | ||
---|---|---|
HMS Mackay (D70) | ||
Лідер ескадрених міноносців «Маккей». 1919 | ||
Служба | ||
Тип/клас | лідер ескадрених міноносців типу «Адміралті» | |
Держава прапора | Велика Британія | |
Належність | Військово-морські сили Великої Британії | |
На честь | перший корабель флоту на ім'я «Маккей»[Прим. 1] | |
Корабельня | Cammell Laird, Беркенгед | |
Замовлено | квітень 1917 | |
Закладено | 5 березня 1918 | |
Спущено на воду | 21 грудня 1918 | |
Введено в експлуатацію | 19 травня 1919 | |
На службі | 1919–1946 | |
Статус | 18 лютого 1947 року списаний на брухт | |
Нагороди | 4 бойових відзнаки[Прим. 2][1] | |
Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику Операція «Сайкл» Конвой OB 74 Конвой OB 197 Операція «Цербер» Арктичні конвої * Конвой PQ 18 * Конвой QP 14 Операція «Нептун» | |
Ідентифікація | ||
Девіз | «Сильною рукою» (лат. Manu Forti) | |
Параметри | ||
Тоннаж | 1 580 тонн (стандартна) 2 053 тонна (повна) | |
Довжина | 98,3 м | |
Ширина | 9,68 м | |
Висота | 3,81 м | |
Технічні дані | ||
Рухова установка | 2 × парових турбіни Parsons 4 × парових котли Yarrow | |
Гвинти | 2 | |
Потужність | 40 000 к.с. | |
Швидкість | 38 вузлів (70 км/год) | |
Дальність плавання | 6 000 миль (11 000 км) на швидкості 15 вузлів | |
Екіпаж | 164 офіцери та матроси | |
Озброєння | ||
Артилерія | 5 × 120-мм універсальних гармат BL 4.7 inch /45 | |
Торпедно-мінне озброєння | 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів | |
Зенітне озброєння | 1 × 76,2-мм зенітна гармата QF 3-inch 20 cwt 2 × 20-мм автоматичних зенітних гармати «Ерлікон» |
Лідер ескадрених міноносців «Маккей» був закладений 5 березня 1918 року на верфі компанії Cammell Laird у Беркенгеді. 21 грудня 1918 року він був спущений на воду, а 19 травня 1919 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. Лідер був одним з 8 лідерів типу «Адміралті» (також відомий тип лідерів, як «Скотт») та став першим з бойових кораблів британського флоту, що дістав це ім'я.
«Маккей» став одним з двох лідерів флоту Британської імперії (другий — «Малькольм»), що був закладений у часи Першої світової, проте участі в ній не взяв. Корабель проходив службу у складі британських ВМС, за часів Другої світової війни брав активну участь у бойових діях на морі, бився у Північній Атлантиці, біля берегів Європи, супроводжував атлантичні та арктичні транспортні конвої.
За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель нагороджений чотирма бойовими відзнаками[1].
Бойовий шлях
ред.1941
ред.У січні 1941 року лідер ескадрених міноносців діяв у складі 16-ї флотилії та патрулював у Північному морі разом з есмінцями «Волпоул», «Вустер» і «Вітшед».
1942
ред.3 лютого 1942 року «Маккей» разом з шістьма есмінцями прибув на посилення Дуврського командування, в очікуванні ймовірного за даними розвідки прориву німецьких лінкорів «Шарнгорст» та «Гнейзенау» і важкого крейсера «Принц Ойген» з окупованого Бреста до німецьких військово-морських баз. Вночі з 11 на 12 лютого капітальні кораблі Крігсмаріне потай вийшли з французького порту Брест та, не будучи виявленими британцями через технічні проблеми із засобами радіотехнічної розвідки, вирушили до Німеччини. «Маккей» разом з «Вівейшос», «Кемпбелл», «Вітшед», «Вустер» та «Волпол» перебували на тренуванні в Гаріджі, коли отримали наказ перехопити німецькі кораблі біля гирла річки Шельда. «Волпол» через технічні негаразди повернув назад, решта о 15:42 вийшла на ворожі кораблі. Британські есмінці провели з відстані 2 200 — 3 700 метрів торпедну атаку, але жодна торпеда не влучила в ціль, натомість «Вустер» дістав серйозних пошкоджень від вогню німецької корабельної артилерії.
16 вересня 1942 року лідер «Маккей» приєднався до сил флоту для супроводження конвою QP 14, що повертався з СРСР до Лох-Ів у Шотландії. 65 бойових кораблів супроводжували невеличкий транспортний конвой з 17 суден[Прим. 3]. У цілому конвой втратив шість кораблів та суден, тільки один U-435 встиг потопити чотири союзних судна.
Див. також
ред.Посилання
ред.- HMS Mackay (D 70). на uboat.net. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 13 травня 2018. (англ.)
- HMS MACKAY (D 70) - Scott-class Flotilla Leader. на naval-history.net. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 травня 2018. (англ.)
Література
ред.- Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8.
- Friedman, Norman (2009). British Destroyers From Earliest Days to the Second World War. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-081-8.
- Rohwer, Jürgen (2005). Chronology of the War at Sea 1939-1945: The Naval History of World War Two (вид. Third Revised). Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-119-2.
- Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.
Примітки
ред.- Виноски
- ↑ на честь шотландського клану Маккей.
- ↑ 4 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах: за бої в Ла-Манші (1942-1945), за бої в Північному морі (1943), за арктичні конвої (1942), за Нормандську операцію (1944).
- ↑ До складу ескорту входили: 2 лінкори «Дюк оф Йорк» і «Енсон», ескортний авіаносець «Евенджер», 4 важкі крейсери: «Камберленд», «Лондон», «Норфолк», «Саффолк», 3 легкі крейсери: «Джамайка», «Сцилла», «Шеффілд», 32 есмінці: «Ашанті», «Амазон», «Бланкні», «Брахам», «Бульдог», «Ковдрей», «Еко», «Екліпс», «Ескімо», «Фокнор», «Фьюрі», «Інтрепід», «Імпульсів», «Кеппель», «Маккей», «Марна», «Міддлтон», «Мілн», «Метеор», «Монтроз», «Оклі», «Онслот», «Онслоу», «Опорт'юн», «Оффа», «Сомалі», «Тартар», «Вітленд», «Веномос», «Вілтон», «Віндзор», «Вустер».
- Джерела