Відкрити головне меню
HMS «Марна» (G35)
HMS Marne (G35)
HMS Marne stationary.jpg
Британський есмінець «Марна» в бухті бази. 1942
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «M»
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність  Військово-морські сили Великої Британії
На честь другий корабель флоту на ім'я «Марна»[Прим. 1]
Корабельня Vickers-Armstrongs, Ньюкасл-апон-Тайн
Первинна вартість £ 457 512
Замовлено 7 липня 1939
Закладено 23 жовтня 1939
Спущено на воду 30 жовтня 1940
Введено в експлуатацію 2 грудня 1941
На службі 19411957
Статус 16 серпня 1957 року проданий до ВМС Туреччини (перейменований на TCG «Маршал Февзі Чакмак»)
Нагороди 4 бойових відзнаки[Прим. 2][1]
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Арктичні конвої
* Конвой PQ 13
* Конвой QP 9
* Конвой QP 10
* Конвой PQ 15
* Конвой QP 11
* Конвой PQ 16
* Конвой QP 12
* Конвой PQ 17
* Конвой PQ 18
* Конвой QP 14
* Конвой RA 59
* Конвой JW 59
* Конвой RA 59A
* Конвой JW 60
* Конвой RA 60
* Середземномор'я
Мальтійські конвої
Операція «Гарпун»
Операція «Смолоскип»
Операція «Тангстен»
Операція «Нептун»
Операція «Маскот»
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1 920 тонн (стандартна)
2 769 тонн (повна)
Довжина 110,4 м
Ширина 11,3 м
Висота 4,3 м
Осадка 3,0 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Parsons
3 × парових котли Admiralty
Гвинти 2
Потужність 48 000 к.с.
Швидкість 36 вузлів (67 км/год)
Дальність плавання 5 500 миль (10 186 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж 190 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 6 (3 × 2) × 120-мм універсальних гармат Mk XI
Торпедно-мінне озброєння 4 (1 × 4) × 533-мм торпедних апарати
42 глибинних бомби
Зенітне озброєння 1 × 102-мм універсальна гармата QF 4 inch Mk V
4 (1 × 4) × 40-мм автоматичні зенітні гармати QF 2 Mark VIII
2 × 20-мм автоматичні зенітні гармати «Ерлікон»
12 (2 × 4; 2 × 2) × 12,7-мм зенітних кулеметів Vickers .50
TCG «Маршал Февзі Чакмак»
TCG Mareşal Fevzi Çakmak


Служба
Держава прапора Туреччина Туреччина
Належність  Військово-морські сили Туреччини
На честь видатного турецького маршала Февзі Чакмака
На службі 19591971
Прийнятий 29 червня 1959
Виведений зі складу флоту 1971
Статус проданий на брухт
Ідентифікація
Параметри
Технічні дані
Озброєння

«Марна» (англ. HMS Marne (G35) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «M» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

Ескадрений міноносець «Марна» був закладений 23 жовтня 1939 року на верфі компанії Vickers-Armstrongs у Ньюкасл-апон-Тайн. 30 жовтня 1940 року він був спущений на воду, а 2 грудня 1941 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

Есмінець взяв активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, бився у Північній Атлантиці, на Середземному морі, біля берегів Франції, Англії та Норвегії, супроводжував арктичні, середземноморські та атлантичні конвої, підтримував висадку союзних військ в операціях «Смолоскип» та «Нептун». За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель відзначений чотирма бойовими відзнаками[1].

16 серпня 1957 року разом з однотипними есмінцями «Мілн», «Метеор», «Матчлес» проданий Туреччині, де після модернізації був перейменований на TCG «Маршал Февзі Чакмак» та 29 червня 1959 року увійшов до складу ВМС Туреччини. Корабель служив до 1971 року поки не був списаний і згодом розібраний на брухт[1].

Бойовий шляхРедагувати

1942Редагувати

11 червня 1942 бойовий ескорт З'єднання «W» у складі лінійного корабля «Малайя», крейсерів «Карібдіс», «Кеніа» і «Ліверпуль», есмінців та інших бойових кораблів, супроводжувало авіаносці «Ігл» й «Аргус» в операції «Гарпун» — спробі британців провести на обложену Мальту конвой з 6 транспортних суден[Прим. 3].

Операція «Гарпун» проводилася одночасно з іншим конвоєм союзників, що прямував на острів з Єгипту — операцією «Вігорос». Обидва конвої перевозили значну кількість продовольства та майна на Мальту, що серйозно потерпала в умовах багаторічної облоги країнами Осі. Однак обидві спроби прорватися закінчилися провалом.

1 липня 1942 року після повернення до Британських островів корабель увійшов до групи далекого прикриття конвою PQ 17[Прим. 4].

4 липня Адміралтейство отримало повідомлення про вихід у море лінкора «Тірпіц» і перший морський лорд адмірал флоту Д.Паунд віддав наказ «Конвою розсіятися!», а супроводжуючі конвой бойові кораблі відкликали для перехоплення «Тірпіца», усі транспортні судна кинули напризволяще. Як з'ясувалося згодом, інформація про вихід німецького лінкора виявилася неточною, тоді як конвой, залишений без захисту, став легкою здобиччю німецьких підводних човнів і торпедоносців. Як наслідок, 22 транспорти та 2 допоміжних судна із складу конвою були потоплені. 7 липня «Марна» повернувся до Ісландії, а 13 липня здійснив перехід до Скапа-Флоу.

9 вересня 1942 року «Марна» приєднався до конвою PQ 18, який під потужною охороною йшов до Архангельська. «Марна» діяв у складі далекого ескорту з 16 есмінців, який очолював крейсер «Сцилла»[Прим. 5]. У ході переходу конвой зазнав численних нападів німецьких підводних човнів та літаків Люфтваффе.

З 12 по 15 вересня 1942 року конвой піддався інтенсивній атаці 35 пікіруючих бомбардувальників Ju 88A-4 KG 30 та 42 торпедоносців KG 26 (I/KG 26 з 28 He 111H-6 та III/KG 26 з 14 Ju 88A-4). Тактикою дії німецьких літаків був одночасний та взаємоузгоджений напад торпедоносців та частки бомбардувальників на головні сили ескорту, які відволікали бойові кораблі від транспортних суден, і у цей час авіагрупа III/KG 26 потужною торпедною атакою, відомою як «золота гребінка»[en], нищила беззахисні транспортники.

На фоні бомбардування кораблі та судна союзників одночасно атакували німецькі підводні човни. Частка з них була потоплена ескортом. Так, есмінець «Фолкнор» потопив U-88, «Імпульсів» — U-457 та «Онслоу» у взаємодії з палубною авіацією ескортного авіаносця «Евенджер» — U-589. Однак, попри затятий спротив кораблів ескорту, тільки за 12 вересня вісім суден з сорока було потоплено німцями. 14 вересня британський танкер MV «Ателтемлер» був пошкоджений внаслідок торпедної атаки U-457 і згодом затонув. Ще два транспортних судна затопила німецька авіація на підходах до Мурманської бухти. Загалом під час переходу загинуло 13 суден.

 
Британський есмінець «Марна» після зазнаних уражень у наслідок торпедної атаки. Листопад 1942

16 вересня есмінець приєднався до головних сил флоту для супроводження конвою QP 14, що повертався з СРСР до Лох-Ів у Шотландії. 65 бойових кораблів супроводжували невеличкий транспортний конвой з 17 суден[Прим. 6]

У цілому конвой QP 14 втратив шість кораблів та суден, тільки один U-435 встиг потопити чотири союзних судна. 21 вересня екіпаж «Марни» врятував льотчиків літаючого човна «Каталина», що був збитий німецьким підводним човном U-377.

3 листопада 1942 року есмінець «Марна» увійшов до конвою KMS 1, що прямував до Гібралтару з подальшою участю в операції з висадки морського десанту на узбережжя Французької Північної Африки. Есмінці «Марна» й «Веномос» ескортували плавучу майстерню «Віндіктів» та плавучу базу «Гекла», що мали забезпечувати корабельний склад сил вторгнення.

12 листопада плавуча база «Гекла» була атакована німецькою субмариною U-515 західніше Гібралтару. В ході бою есмінець «Марна» зазнав пошкоджень від ураження торпедою та через структурні пошкодження був відбуксований до Гібралтару, де став на ремонт, а згодом переведений до корабельні Англії.

1943—1944Редагувати

Ремонт корабля тривав більше року, тільки у березні 1944 року есмінець «Марна» повернувся до лав Королівського флоту, 23 березня прибув до головної військово-морської бази в Скапа-Флоу, де був включений до 3-ої флотилії есмінців.

30 березня 1944 року есмінець був включений до складу сил[Прим. 7], що готувались до проведення операції «Тангстен» — атаці палубною авіацією королівського військово-морського флоту Великої Британії німецького лінкора «Тірпіц». Британське командування побоювалося, що цей єдиний лінкор, що лишився у німців і переховувався в Алта-фіорді, після ремонту знову стане загрозою стратегічно важливим арктичним конвоям, які доставляли вантажі до Радянського Союзу. Знищення лінкора дозволило б звільнити кілька важких бойових кораблів, що дислокувалися у Північному морі для протидії «Тірпіцу».

3 квітня 1944 року літаки з п'яти авіаносців завдали удару по «Тірпіцу». Британські льотчики на 42 пікіруючих бомбардувальниках Fairey Barracuda у супроводі 80 винищувачів зустріли серйозний опір німців. Й хоча п'ятнадцять авіабомб вразили ціль, німецький лінійний корабель суттєвих збитків не зазнав. Через два місяці він знову увійшов до строю. Втрати британців склали чотири літаки, дев'ять льотчиків загинули.

20 квітня 1944 року «Марна» вийшов у черговий похід до Кольської затоки, супроводжуючи крейсер «Дайадем» і ескортні авіаносці «Фенсер» і «Актівіті» куди без втрат прибули 23 квітня[Прим. 8].

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • English, John (2001). Afridi to Nizam: British Fleet Destroyers 1937–43. Gravesend, Kent: World Ship Society. ISBN 0-905617-64-9. 
  • Friedman, Norman (2006). British Destroyers & Frigates: The Second World War and After. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-86176-137-6. 
  • March, Edgar J. (1966). British Destroyers: A History of Development, 1892-1953; Drawn by Admiralty Permission From Official Records & Returns, Ships' Covers & Building Plans. London: Seeley Service. OCLC 164893555. 
  • Smith, Peter C. (2010). Fighting Flotilla: RN Laforey Class Destroyers in WW2 (вид. 2nd). Barnsley, UK: Pen & Sword Maritime. ISBN 978-1-84884-273-1. 
  • Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1. 

ПриміткиРедагувати

Виноски
  1. На честь річки Марна на півночі Франції, де сталась велика битва.
  2. 4 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах: за арктичні конвої (1942-1944), за мальтійські конвої (1942), за кампанію в Північній Африці (1942), за бої в Егейському морі (1944).
  3. Загальний склад конвою становив: 2 авіаносці «Аргус», «Ігл»; 1 лінкор «Малайя»; 4 легких крейсери «Ліверпуль», «Каїр», «Кеніа», «Карібдіс»; 1 мінний загороджувач «Вельшмен»; 17 есмінців «Бедуїн», «Марна», «Матчлесс», «Ітуріель», «Партрідж», «Бланкні», «Бедсворт», «Мідлтон», ORP «Куяв'як», «Онслоу», «Ікарус», «Ескапейд», «Антилоуп», «Весткот», «Ресле», «Відетте», «Вішарт»; 4 тральщики «Хебе», «Спіді», «Рай», «Хайт»; 4 підводних човни «Сафарі», «Анброукен», «Унісон», «Анраффлед»; 6 моторні катери типу ML-121, ML-134, ML-135, ML-168, ML-459, ML-462; 6 транспортних суден: суховантажні судна Troilus, Burdwan, Chant, Tanimbar, Orari і танкер Kentucky.
  4. До складу далекого ескорту конвою PQ 17 входили 17 бойових кораблів: авіаносець «Вікторіос», лінкори: британський «Дюк оф Йорк» й американський «Вашингтон», важкий крейсер «Камберленд», легкий крейсер «Найджеріа», есмінці: британські «Ашанті», «Ескапада», «Фокнор», «Марна», «Мартин», «Онслот», «Онслоу» та американські «Райнд» і «Мейрант»; ескортні міноносці «Бланкні», «Міддлтон», «Вітленд».
  5. До складу далекого ескорту входили: крейсер «Сцилла» і 16 есмінців «Ашанті», «Онслот», «Онслоу», «Опорт'юн», «Оффа», «Ескімо», «Сомалі», «Тартар», «Марна», «Мартин», «Мілн», «Метеор», «Фокнор», «Фьюрі», «Інтрепід», «Імпульсів».
  6. До складу ескорту входили: 2 лінкори «Дюк оф Йорк» і «Енсон», ескортний авіаносець «Евенджер», 4 важкі крейсери: «Камберленд», «Лондон», «Норфолк», «Саффолк», 3 легкі крейсери: «Джамайка», «Сцилла», «Шеффілд», 32 есмінці: «Ашанті», «Амазон», «Бланкні», «Брахам», «Бульдог», «Ковдрей», «Еко», «Екліпс», «Ескімо», «Фокнор», «Фьюрі», «Інтрепід», «Імпульсів», «Кеппель», «Маккей», «Марна», «Міддлтон», «Мілн», «Метеор», «Монтроз», «Оклі», «Онслот», «Онслоу», «Опорт'юн», «Оффа», «Сомалі», «Тартар», «Вітленд», «Веномос», «Вілтон», «Віндзор», «Ворчестер».
  7. Загалом до операції «Тангстен» залучались: лінкори «Герцог Йоркський» під прапором адмірала Б. Фрезера та «Енсон» під прапором віце-адмірала Г.Мура, 6 авіаносців «Вікторіос», «Фьюріос», «Імперор», «Фенсер», «Серчер» та «Персьюер», 4 крейсери «Белфаст», «Рояліст», «Шеффілд» і «Ямайка»; 16 есмінців «Віджілент», «Вейкфул», «Віраго», «Верулам», «Матчлес», «Марна», «Метеор», «Мілн», «Урса», «Андонтед», «Онслот», «Джавелін», «Свіфт», канадські «Алгонкін» і «Сіу», польський «Піорун».
  8. Перехід здійснювали: ескортні авіаносці «Фенсер» і «Актівіті», крейсер «Дайадем» і есмінців «Бігл», «Боудіка», «Інконстант», «Кеппель», «Матчлесс», «Марна», «Метеор», «Мілн», «Маскітер», «Улісс», «Віраго», «Верулам», «Волкер», «Вайтхол», «Весткотт», «Ресле», канадські фрегати.
Джерела