HMS «Партрідж» (G30)
HMS Partridge (G30)
HMS Partridge FL1961.jpg
Британський есмінець «Партрідж» у порту на якірній стоянці.
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «P»
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність Naval Ensign of the United Kingdom.svg Королівський ВМФ Великої Британії
На честь 6-ти попередніх кораблів флоту на ім'я «Партрідж»[1]
Корабельня Fairfield Shipbuilding and Engineering Company, Говань
Первинна вартість £ 400 000
Замовлено 20 жовтня 1939
Закладено 3 червня 1940
Спущено на воду 5 серпня 1941
Введено в експлуатацію 22 лютого 1942
На службі 1942
Загибель 18 грудня 1942 потоплений німецьким підводним човном U-565 на рейді Орана
Бойовий досвід Середземномор'я
Мальтійські конвої
Club Run
Операція «Календа»
Операція «Гарпун»
Операція «Смолоскип»
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1 690-1 717 тонн (стандартна)
2 250-2 286 тонн (повна)
Довжина 105 м
Ширина 10,7 м
Висота 2,7 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Parsons
2 × парових котли Admiralty
Гвинти 2
Потужність 40 000 к.с.
Швидкість 36,75 вузлів (68 км/год)
Дальність плавання 3 850 миль (6 200 км) на швидкості 20 вузлів
Екіпаж 176 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 5 × 101,6-мм універсальних гармат QF 4 inch Mk V
Торпедно-мінне озброєння 4 (1 × 4) × 533-мм торпедних апарати
70 глибинних бомб
Зенітне озброєння 4 (4 × 1) × 40-мм автоматичних зенітних гармати QF 2 Mark VIII
4 × 20-мм автоматичних зенітних гармати «Ерлікон»

«Партрідж» (G30) (англ. HMS Partridge (G30) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «P» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

«Партрідж» був закладений 3 червня 1940 на верфі компанії Fairfield Shipbuilding and Engineering Company, у Говані. 22 лютого 1942 увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

Дизайн та конструкціяРедагувати

«Партрідж» належав до серії ескадрених міноносців типу «P», що були першим типом, так званого «проміжного класу» британських есмінців, концепція якого остаточно сформувалася в Адміралтействі у 1938 році. За задумом розробників есмінці цього типу мусили заповнити проміжок між великими флотськими есмінцями типу «Трайбл») та ескортними міноносцями типу «Хант».

Головна енергетична установка на есмінці була лінійного типу і складалася з двох трьохколекторних парових котлів Admiralty з пароперегрівом і дві парових турбіни Parsons. Дві турбіни (високого та низького тиску) і редуктор становили турбозубчатий агрегат. Котли розміщувалися в ізольованих відсіках, турбіни — у загальному машинному відділенні, при цьому були відокремлені від турбін водонепроникною перегородкою.

Корабель озброювався п'ятьма 101,6-мм універсальними одногарматними артилерійськими системами QF 4 inch Mk V головного калібру в баштових установках Mk III. Максимальна дальність стрільби при куті підвищення 44° — 15 020 м, досяжність по висоті при 80° — 9 450 м. Швидкострільність гармат 10-15 пострілів на хвилину, боєзапас — по 300 пострілів на ствол.

Для протидії повітряній загрозі мав на борту чотири установки 40-мм автоматичних зенітних гармат QF 2 Mark VIII компанії «Віккерс» і чотири 20-мм автоматичні зенітні гармати «Ерлікон».

Торпедно-мінне озброєння включало 533-мм чотиритрубний торпедний апарат, оснащений торпедами Mk.IХ.

СлужбаРедагувати

22 лютого 1942 корабель увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії й був включений до 12-ї флотилії есмінців. Протягом лютого-березня проходив попередні випробування, виконував оперативні завдання, базуючись на ВМБ Клайд. До 10 квітня на верфі бази проходив технічний огляд та доводився до необхідного стану.

11 квітня 1942 включений до ескорту американського авіаносця USS «Уосп», що прямував до обложеної Мальти з винищувачами на борту для забезпечення гарнізону острову.

15 квітня ескортною групою лінійного крейсеру «Рінаун» разом з есмінцями «Інглефілд», «Ітіруель» та «Еко» вийшов з Клайду назустріч «Уосп», який супроводжували американські ескадрені міноносці «Ланг» та «Медісон» у складі оперативної групи «W». Основним завданням есмінця було забезпечення протиповітряної оборони авіаносної групи.

19 квітня до оперативної групи «W» приєдналися крейсери «Карібдіс», «Каїр» та есмінці «Весткотт», «Відетте», «Реслер» та «Антилопа». Наступного дня після вдалого виконання завдання операції «Календа», оперативна група повернулася до Гібралтару. Замисел британського командування з доставлення на Мальту 48 британських винищувачів, що злетіли з палуби американського авіаносця, й незабаром 47 приземлилося на аеродром Та-Калі (англ. Ta Qali) на Мальті[а 1]. Пілот одного з літаків дезертував разом з винищувачем[2].

24 квітня есмінець «Партрідж» вийшов на Скапа-Флоу, де увійшов до складу Хоум Фліт.

У травні корабель у складі ескортної групи на чолі з крейсером «Карібдіс» залучався до супроводження авіаносців «Ігл» й «Аргус» в операціях «Бовері» та «LB»[а 2]. 18 травня проводив контратаку на італійський підводний човен «Моченіго», який торпедував крейсер «Карібдіс».

На початку червня з аналогічними завданнями корабель ескортував авіаносці в операціях «Стайл» та «Селіент»[3].

11 червня 1942 ескадрений міноносець «Партрідж» увійшов до оперативної групи британського з'єднання «H»[а 3], що проводила операцію «Гарпун», що проводилася одночасно з операцією «Вігорос» й стала спробою британців провести конвой у складі 6 торгових суден із західної частини Середземномор'я на обложений острів Мальта.

Операція проводилася у надзвичайно складних умовах при активній протидії з боку італійсько-німецьких ВПС. Під час боїв британський конвой зазнав колосальних втрат.

15 червня, прикриваючи конвой WS-19Z, що прямував на Мальту, на ескорт раптово напали італійські бойові кораблі. Атакою легких крейсерів «Еудженіо ді Савойя» та «Раймондо Монтекукколі» і п'яти есмінців поблизу Пантеллерія, італійцям вдалося вивести зі строю британський есмінець «Бедуїн». «Партрідж» під вогнем переважаючих сил ворога узяв пошкоджений корабель на буксир, і продовжуючи вести вогневий бій, спробував вивести «Бедуїн» з сутички. Від ворожого вогню трос порвався й знерухомлений «Бедуїн» був потоплений італійськими торпедоносцями SM.79[4].

На зворотному шляху до Гібралтару есмінець «Партрідж» постраждав у наслідок авіаційного удару італійської авіації, отримав серйозне пошкодження стерновий механізм. 26 червня бойовий корабель був відправлений на ремонт до Тайн-енд-Вір на Британські острови.

28 серпня 1942 він по завершенню ремонту повернувся до строю й разом з австралійським есмінцем «Кіберон» супроводжували легкий «Аврора» і допоміжний крейсери «Картаге» конвоєм WS 22 до африканського узбережжя до Фрітауна. По завершенні цієї операції 13 вересня корабель супроводжував з есмінцем «Кіберон» озброєне транспортне судно «Алькантара» в Атлантичному океані до Кейптауна. Згодом повернувся до Великої Британії.

У жовтні корабель переведений до 3-ї флотилії есмінців в Гібралтарі, що готувалася до висадки союзних військ у Північну Африку, куди він незабаром відбув разом з ескадреними міноносцями «Пантер», «Патфайндер», «Пенн» та «Порсюпайн». 3 листопада група прибула до Гібралтару, де у складі «Східного ударного угруповання», куди входили лінкори «Дюк оф Йорк», «Нельсон», «Родні» та авіаносці «Вікторіос» й «Формідабл», екіпаж есмінця готувався до проведення масштабної висадки морського десанту в районі поблизу Алжиру.

Під час проведення морської десантної операції ескадрений міноносець «Партрідж» здійснював прикриття ударного та амфібійного угруповань від атак надводних та повітряних сил противника.

З грудня 1942 виконував завдання з патрулювання західної частини Середземного моря. 18 числа виконував завдання з пошуку підводних човнів ворога, діючи разом з есмінцями «Пенн», «Мілн» і «Метеор» в оперативній групі з'єднання «H».

О 08:06 на рейді Орана есмінець «Партрідж» був атакований торпедною атакою німецького підводного човна U-565 під командуванням капітан-лейтенанта В. Франкена. У наслідок ураження торпедою на кораблі постраждали силова установка та стерновий механізм, обидва відсіки почали швидко заповнюватися водою й незабаром, попри намагання команди врятувати есмінець, «Партрідж» затонув на відстані 50 миль від алжирського узбережжя в районі 35°50′ пн. ш. 1°35′ зх. д. / 35.833° пн. ш. 1.583° зх. д. / 35.833; -1.583. Загинуло 37 членів екіпажу, решту вцілілих (173 чоловіка) підібрав з води есмінець «Пенн».

Командири корабляРедагувати

[5] В/звання Ім'я Період
1 Lt.Cdr. Вільям Алан Френк Хоукінс[6] 17 грудня 1941 — 18 грудня 1942

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Виноски
  1. За 48 годин німецькі пікіруючі бомбардувальники «Юнкерс» Ю-88 завдали нищівного удару і знищили 40 літаків на британському аеродромі. Лише 7 залишилося в бойовому стані й змогли взяти участь у прикритті Мальти з повітря
  2. Ескорт конвою: крейсер «Карібдіс», есмінці «Партрідж», «Ітуріель», «Антилоуп», «Весткот», «Ресле», «Відетте», «Вішарт»
  3. Ескорт конвою: крейсер «Каїр» та есмінці «Партрідж», «Ітуріель», «Бедуїн», «Марне», «Матчлес», «Бланкні», «Міддлтон», «Бедсворт», польський ORP «Куяв'як»; 4 тральщики «Хебе», «Спіді», «Рай», «Гайт»
Джерела
  1. в перекладі означає «куріпка»
  2. Operation Calendar. Архів оригіналу за 21 вересень 2007. Процитовано 22 березень 2015. 
  3. HMS PARTRIDGE (G 30)
  4. HMS Partridge (G 30)
  5. HMS Partridge (G 30)
  6. англ. William Alan Frank Hawkins

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

Координати: 35°50′ пн. ш. 1°35′ зх. д. / 35.833° пн. ш. 1.583° зх. д. / 35.833; -1.583