Відкрити головне меню
HMS «Ітуріель» (H05)
HMS Ithuriel (H05)
HMS Ithuriel 1942 IWM FL 22375.jpg
Британський есмінець «Ітуріель». 1942
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «I»
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність Naval Ensign of the United Kingdom.svg Королівський ВМФ Великої Британії
На честь другий корабель флоту на ім'я «Ітуріель»
Корабельня Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес
Замовлено жовтень 1935
Закладено 24 травня 1939
Спущено на воду 15 грудня 1940
Введено в експлуатацію 3 березня 1942
На службі 19421943
Статус закладений для ВМС Туреччини, як TCG Gayret (1940)[1]; придбаний британським урядом у 1941; 28 листопада 1942 пошкоджений німецькими бомбардувальниками біля мису Бон, викинувся на мілину, офіційно списаний 27 лютого 1943, продано на злам 25 серпня 1945
Нагороди 3 бойових відзнаки[Прим. 1][1]
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Середземномор'я
Мальтійські конвої
Ідентифікація
Девіз «З рапірою наголо»
(лат. Hasta sequenta)
Параметри
Тоннаж 1 370 тонн (стандартна)
1 888 тонн (повна)
Довжина 98,5 м
Ширина 10,1 м
Висота 3,8 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Parsons
3 × парових котли Admiralty
Гвинти 2
Потужність 34 000 к.с.
Швидкість 35,5 вузлів (65,7 км/год)
Дальність плавання 5 530 миль (10 240 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж 145 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 4 × 120-мм гармати QF Mark IX
Торпедно-мінне озброєння 10 (2 × 5) × 533-мм торпедних апаратів
60 глибинних бомб
Зенітне озброєння 8 (2 × 4) × 12,7-мм зенітних кулеметів Vickers .50

«Ітуріель» (англ. HMS Ithuriel (H05) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «I» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

Есмінець «Ітуріель» був закладений 24 травня 1939 року на верфі компанії Vickers-Armstrongs у місті Барроу-ін-Фернес. 3 березня 1942 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. Есмінець брав активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; бився у Північній Атлантиці, в Арктиці.

За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель нагороджений трьома бойовими відзнаками[1].

Дизайн і конструкціяРедагувати

«Ітуріель» належав до есмінців типу «I», дев'ятої та останньої серії британських міжвоєнних серійних ескадрених міноносців, так званих «стандартних есмінців», які були модернізованою версією попередніх типів G та H. Корабель відрізнявся новими чотиритрубними торпедними апаратами, а для компенсації зрослої ваги у внутрішніх приміщеннях довелось укладати баласт.

Корпус «Ітуріеля» мав загальну довжину між перпендикулярами 98,5 м, бімс — 10,1 м та осадку до 3,8 м. Водотоннажність бойового корабля становила: стандартна — 1 370 та повна — 1 888 довгих тонн відповідно.

Головна енергетична установка складалась з трьох триколекторних Адміралтейських котлів з пароперегрівником і двох одноступінчатих турбозубчатих редукторів. Розміщення ГЕУ — лінійне. Котли розміщувалися в ізольованих відсіках, турбіни — у загальному машинному відділенні, за цього редуктори були відокремлені від турбін водонепроникною перегородкою. Робочий тиск пару — 21 кгс/см² (20 атм.), температура — 327 °С (620 °F).

Проектна потужність становила 34 000 к.с. за частоти обертання 350 об/хв, що мало забезпечити максимальну швидкість ходу (за повного навантаження) в 35,5 вузли (65,7 км/год). Запас палива зберігався у паливних танках ємністю 462 тонни мазуту, що забезпечувало дальність ходу 5 500 миль (10 200 км) 15-вузловим ходом (27,8 км/год). Екіпаж корабля становив 145 офіцерів та матросів.

ОзброєнняРедагувати

Корабельна артилерія головного калібру (ГК) есмінця «Ітуріель»: чотири 120-мм універсальних швидкострільних гармат QF Mark IX з довжиною ствола 45 калібрів у баштах типу CP XVII 'A', 'B', 'X', та 'Y'. Максимальний кут піднесення +40°, зниження на −10°. Маса снаряда 22,7 кг, початкова швидкість — 808 м/с. Гармати мали швидкострільність 10-12 пострілів на хвилину на дальність — 15 520 м.

Зенітне озброєння корабля включало дві 12,7-мм зчетверені зенітні кулемети Vickers .50.

Торпедне озброєння складалося з двох чотиритрубних 21-дюймових (533-мм) торпедних апаратів Mark IX, що розташовувався в кормовій частині корпусу на осьовій лінії. Протичовнове озброєння есмінця складалося з гідролокатора «ASDIC», 2 бомбоскидачів і двох бомбометів на кормі, для застосування 16 глибинних бомб.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Friedman, Norman (2006). British Destroyers & Frigates: The Second World War and After. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-86176-137-6. 
  • March, Edgar J. (1966). British Destroyers: A History of Development, 1892-1953; Drawn by Admiralty Permission From Official Records & Returns, Ships' Covers & Building Plans. London: Seeley Service. OCLC 164893555. 
  • Rohwer, Jürgen (2005). Chronology of the War at Sea 1939-1945: The Naval History of World War Two (вид. Third Revised). Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-119-2. 
  • Smith, Peter C. (2010). Fighting Flotilla: RN Laforey Class Destroyers in WW2 (вид. 2nd). Barnsley, UK: Pen & Sword Maritime. ISBN 978-1-84884-273-1. 
  • Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1. 

ПриміткиРедагувати

Виноски
  1. 3 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах: за битву за Атлантику (1942), за Мальтійські конвої (1942), за Північно-Африканську кампанію (1942).
Джерела