HMS Unison (P43)
«Унісон» (англ. HMS Unison (P43) — британський підводний човен типу «U», третя серія, що перебував у складі Королівського військово-морського флоту Великої Британії, а згодом ВМФ СРСР у роки Другої світової війни.
| «Унісон» | ||
|---|---|---|
| HMS Unison (P43) | ||
 | ||
| Повернення ПЧ «Унісон» на річці Клайд. 21 лютого 1942 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Підводні човни типу «U» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Велика Британія
| |
| Належність |  Військово-морські сили Великої Британії
| |
| Корабельня | Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес
| |
| Замовлено | 23 серпня 1940 | |
| Закладено | 30 грудня 1940 | |
| Спущено на воду | 5 листопада 1941 | |
| Введено в експлуатацію | 19 лютого 1942 | |
| На службі | 1942-1944 | |
| Переданий | 26 червня 1944 року переданий ВМФ СРСР, де перейменований на В-3 | |
| Прийнятий | 1949 році повернутий Королівському флоту | |
| Статус | у травні 1950 року списаний на брухт | |
| Нагороди | 1 бойова відзнака[Прим. 1][1] | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва на Середземному морі * Середземноморська кампанія * Операція «Гарпун» Кампанія в Арктиці * Арктичні конвої | |
| Ідентифікація | ||
| Девіз | «Я зламаю, але не зламаюся» (лат. Frango infractus) | |
| Параметри | ||
| Тоннаж | 540—630 тонн (надводна) 730 тонн (підводна) | |
| Довжина | 58 м | |
| Ширина | 4,9 м | |
| Висота | 4,62 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Admiralty 2 × електродвигуни | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 500 к.с. (дизель) 1 450 к.с. (електродвигун) | |
| Швидкість | 11,25 вузлів (20,8 км/год) (надводна) 10 вузлів (18,6 км/год) (підводна) | |
| Дальність плавання | 4 500 миль (8 300 км) на швидкості 11 вузлів (надводна) 70 миль (130 км) на швидкості 4 вузли (підводна) | |
| Екіпаж | 27-31 офіцер та матрос | |
| Озброєння | ||
| Торпедно-мінне озброєння | 6 × 533-мм торпедних апаратів 8-10 торпед | |
| Зенітне озброєння | 1 × 76-мм гармати QF 3-inch 20 cwt | |
«Унісон» був закладений 30 грудня 1940 року, як P34, на верфі компанії Vickers-Armstrongs у Барроу-ін-Фернесі. 5 листопада 1941 року він був спущений на воду, а 19 лютого 1942 року увійшов до складу Королівського ВМФ Великої Британії.
Підводний човен брав активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; переважно змагався на Середземному морі, супроводжував мальтійські конвої, бився у Північному морі. У червні 1944 року переданий до радянського Північного флоту, де увійшов під назвою В-3, брав участь у супроводі арктичних конвоїв. За проявлену мужність та стійкість у боях удостоєний бойової відзнаки[1].
Історія служби ред.
1942 ред.
29 квітня 1942 року «Унісон» вийшов у супровід конвою PQ 15, що йшов до Росії під командуванням британського адмірала Д.Тові[Прим. 2].
У червні 1942 року підводний човен «Унісон» брав участь в операції «Гарпун»[Прим. 3] — спробі Королівського військово-морського флоту Великої Британії провести конвой на Мальту під час битви на Середземному морі.
1944 ред.
30 травня 1944 року в Росайті відбулася урочиста церемонія передачі «Унісон», який був переданий в оренду Радянському Союзу, і перейменований на В-3, радянському екіпажу, котрий прибув до Великої Британії з конвоєм RA 59. Після перепідготовки екіпажів, чотири колишні британські підводні човни, що були передані СРСР, В-1, В-2, В-3 та В-4 здійснювали перехід з Данді до Мурманська.
26 липня 1944 року ці човни вийшли з проміжної військово-морської бази Лервіка на Шетландських островах і попрямували до радянської Арктики. 27 липня «дружнім вогнем» британського важкого бомбардувальника B-24 «Ліберейтор» Берегового командування ПС помилково був потоплений В-1. 3 серпня В-3 прибув до Полярного, де увійшов до складу 7-го окремого дивізіону підводних човнів Північного флоту.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Виноски
- ↑ 1 бойова відзнака за участь у Сицилійській операції (1943)
- ↑ Ескорт конвою PQ 15: лінкори «Кінг Джордж V», «Герцог Йоркський», «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Лондон», «Вічита» та «Тускалуза», легкі крейсери «Найджеріа» та «Кеніа», есмінці: «Бадсворт», «Боудісіа», «Ескапейд», «Фокнор», «Хашлі», «Інглефельд», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Матчлес», «Міддлтон», «Орібі», «Панджабі», «Сомалі», «Сент-Олбанс», «Медісон», «Планкетт», «Вейнрайт», «Вілсон», «Веномоус», підводні човни «Старжен», «Унісон», «Уредд», «Мінерва» і «Яструб», тральщики «Брамбл», «Леда», «Сігал», корвети та інші кораблі супроводження й забезпечення, у тому числі нафтовий танкер «Грей Рейнджер».
- ↑ 2 авіаносці «Аргус», «Ігл»; 1 лінійний корабель «Малайя»; 4 легких крейсери «Ліверпуль», «Каїр», «Кеніа», «Карібдіс»; 1 мінний загороджувач «Вельшмен»; 17 есмінців «Бедуїн», «Марна», «Матчлесс», «Ітуріель», «Партрідж», «Бланкні», «Бедсворт», «Мідлтон», «Куяв'як», «Онслоу», «Ікарус», «Ескапейд», «Антилоуп», «Весткот», «Ресле», «Відетте», «Вішарт»; 4 тральщики «Хебе», «Спіді», «Рай», «Хайт»; 4 підводних човни «Сафарі», «Анброукен», «Унісон», «Анраффлд»; 6 моторні катери типу ML-121, ML-134, ML-135, ML-168, ML-459, ML-462; 6 транспортних суден: суховантажні судна Troilus, Burdwan, Chant, Tanimbar, Orari і танкер Kentucky
- Джерела
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Unison (P43) |
- HMS Unison (P 43). на uboat.net. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020. (англ.)
- HMS UNISON, later Russian V.3 - U-class Submarine. на naval-history.net. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 23 грудня 2020. (англ.)
- Undaunted to Unity
Література ред.
- Hutchinson, Robert (2001). Jane's Submarines: War Beneath the Waves from 1776 to the Present Day. London: HarperCollins. ISBN 978-0-00-710558-8. OCLC 53783010.