«Вейнрайт» (DD-419)
USS Wainwright (DD-419)
USS Wainwright (DD-419) underway in the Atlantic Ocean on 5 May 1944.jpg
Американський есмінець «Вейнрайт» в Атлантичному океані. 5 травня 1944
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «Сімс»
Держава прапора США США
Належність  Військово-морські сили США
На честь На честь родини американських офіцерів ВМС Вейнрайт
Корабельня Norfolk Naval Shipyard, Портсмут
Закладено 7 червня 1938
Спущено на воду 21 червня 1939
Введено в експлуатацію 15 квітня 1940
На службі 19401946
Статус 29 серпня 1946 року виведений зі складу сил флоту; 13 липня 1948 року затоплений біля атолу Кваджалейн
Нагороди 5 бойових відзнак
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Кампанія в Арктиці
Арктичні конвої
Операція «Смолоскип»
* Морська битва біля Касабланки
Операція «Кросроудс»
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1 600 тонн (стандартна)
2 246 тонн (повна)
Довжина 106,15 м
Ширина 11 м
Осадка 4,07 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни
3 × водотрубних котли Babcock & Wilcox
Гвинти 2
Потужність 50 000 к.с.
Швидкість 37 вузлів (69 км/год)
Дальність плавання 5 640 миль (10 450 км) на швидкості 12 вузлів
Екіпаж 192 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія 5 × 127-мм універсальних гармат Mark 12 5"/38
Торпедно-мінне озброєння 8 (2 × 4) × 533-мм торпедних апаратів
2 бомбоскидувачі
10 глибинних бомб
Зенітне озброєння 4 × 12,7-мм великокаліберні кулемети M2

«Вейнрайт» (англ. USS Wainwright (DD-419) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «Сімс» військово-морських сил США за часів Другої світової війни.

«Вейнрайт» був закладений 7 червня 1938 року на верфі Norfolk Naval Shipyard у Портсмуті, де 21 червня 1939 року корабель був спущений на воду. 15 квітня 1940 року він увійшов до складу ВМС США.

ІсторіяРедагувати

1942Редагувати

29 квітня 1942 року корабель залучався до супроводу конвою PQ 15, що йшов до Росії під командуванням адмірала Д.Тові[Прим. 1].

 
Американський есмінець «Вейнрайт» проводить дозаправлення з борту крейсера «Норфолк». Конвой PQ 17. 1942

У травні 1942 року американський ескадрений міноносець «Вейнрайт» входив до сил ескорту великого конвою PQ 16[Прим. 2], який супроводжував 35 транспортних суден (21 американське, 4 радянські, 8 британських, 1 голландське та одне під панамським прапором) до Мурманська від берегів Ісландії зі стратегічними вантажами і військовою технікою з США, Канади і Великої Британії. Його супроводжували 17 ескортних кораблів союзників, до острова Ведмежий конвой прикривала ескадра з 4 крейсерів і 3 есмінців[1].

Попри атакам німецького підводного човна U-703, повітряним нападам бомбардувальників He 111 та Ju 88 бомбардувальних ескадр I./KG 26 і KG 30, конвой, втратив сім суден і ще одне повернуло назад на початку походу, дістався свого місця призначення[2].

Середземне мореРедагувати

У листопаді 1942 року ескадрений міноносець «Вейнрайт» включений до складу сил союзного флоту, що діяли за планом операції «Смолоскип» з висадки морського десанту на узбережжя Французької Північної Африки. Опівночі 8 листопада 1942 року кораблі Центральної десантної групи підійшли до берега на відстань 8 миль від Федали. О 6:00 ранку десантно-висадочні засоби з десантом на борту вирушили в напрямку берега. Незабаром до узбережжя на відстань відкриття артилерійського вогню наблизилися лінкор «Массачусетс», важкі крейсери «Вічита» і «Тускалуза», есмінці «Мейрант», «Райнд», «Вейнрайт» та «Джеркінс», які почали гатити по позиціях французів. У свою чергу флот Віші відкрив вогонь з берегових батарей та лінкора «Жан Бар». Але вже на сьомому пострілі французький лінкор був уражений американськими артилеристами 410-мм снарядом; влучний постріл заклинив башту й корабель замовчав.

1943Редагувати

З нового 1943 року корабель діяв у супроводженні конвоїв до Північної Африки. 12 березня вийшов з есмінцями «Рован», «Мейрант», «Чамплін», «Тріпп», «Райнд» і «Хоббі» на супровід конвою UGS 6. У результаті нападу німецьких «вовчих зграй» на транспортний конвой з 45 суден чотири суховантажні судна були потоплені, ще одне дістало пошкоджень[Прим. 3][3]. Разом з цим, американський есмінець «Чамплін» спромігся потопити німецький підводний човен U-130 обер-лейтенанта-цур-зее З.Келлера.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Виноски
  1. Ескорт конвою PQ 15: лінкори «Кінг Джордж V», «Герцог Йоркський», американський USS «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Лондон» і американські «Вічита» та «Тускалуза», легкі крейсери «Найджеріа» та «Кеніа», есмінці: «Бадсворт», «Боудісіа», «Ескапейд», «Фокнор», «Хашлі», «Інглефельд», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Матчлес», «Міддлтон», «Орібі», «Панджабі», «Сомалі», «Сент-Олбанс», «Уредд», «Медісон», «Планкетт», «Вейнрайт», «Вілсон», «Веномоус», тральщики, корвети та інші кораблі супроводження й забезпечення.
  2. Ескорт конвою PQ 16: лінкори британський «Герцог Йоркський» і американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Норфолк», «Лондон», «Кент» і американський «Вічита», легкі крейсери «Ліверпуль» та «Найджеріа», есмінці: британські «Акейтіз», «Ашанті», «Бланкні», «Екліпс», «Фокнор», «Фьюрі», «Гарланд», «Ікарус», «Інтрепід», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Міддлтон», «Онслоу», «Орібі», «Волонтир», «Вітленд», американські «Мейрант», «Райнд», «Рован» і «Вейнрайт», радянські «Грозний», «Куйбишев» та «Сокрушительний»; підводні човни «Сівулф» і «Трайдент», допоміжний корабель ППО «Аланбенк», тральщики «Брамбл», «Госсамер», «Хазард», «Леда», «Сігал», чотири корвети типу «Флавер» та французький корвет «Розелі», RFA Black Ranger (A163) та інші кораблі супроводження й забезпечення.
  3. Конвой UGS 6 атакували три «вовчі зграї»: «Унверзагт»: U-106 (капітан-лейтенант Г.Раш), U-130 (обер-лейтенант-цур-зее З.Келлер), U-167 (фрегаттен-капітан Sturm), U-172 (корветтен-капітан К. Еммерманн), U-513 (корветтен-капітан Р.Рюггеберг), U-515 (капітан-лейтенант В.Генке); «Вольгемут»: U-67 (корветтен-капітан Г.Мюллер-Штекгейм), U-103 (капітан-лейтенант Г.-А. Йенссен), U-109 (обер-лейтенант-цур-зее Й. Шрамм), U-159 (капітан-лейтенант Г.Вітте), U-524 (капітан-лейтенант В.фон Штайнаккер); «Таммлер»: U-43 (обер-лейтенант-цур-зее Г.-Й. Швантке), U-66 (капітан-лейтенант Ф. Маркворт), U-202 (капітан-лейтенант Г.Позер), U-504 (капітан-лейтенант В. Луїс), U-521 (капітан-лейтенант К. Баргштен), U-558 (капітан-лейтенант Г. Крех).
Джерела

ПосиланняРедагувати