Сокрушительний (есмінець, 1937)
«Сокрушительний» (рос. «Сокрушительный») — військовий корабель, ескадрений міноносець типу 7 військово-морського флоту СРСР за часів радянсько-фінської та Другої світової війн.
| «Сокрушительний» | ||
|---|---|---|
| «Сокрушительный» | ||
 | ||
| Радянський есмінець «Розумний» (однотипний із «Сокрушительним») | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрений міноносець типу 7 | |
| Держава прапора |  СРСР
| |
| Належність |  Військово-морський флот СРСР
| |
| На честь | перший корабель флоту на ім'я «Сокрушительний» | |
| Корабельня | ССЗ № 189, Ленінград | |
| Замовлено | 11 липня 1933 | |
| Закладено | 26 жовтня 1936 | |
| Спущено на воду | 23 серпня 1937 | |
| Введено в експлуатацію | 13 жовтня 1939 | |
| На службі | 1939–1942 | |
| Загибель | 20 листопада 1942 року затонув у наслідок шторму | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Радянсько-фінська війна Битва за Атлантику Кампанія в Арктиці Арктичні конвої * Конвой PQ 3 * Конвой PQ 6 * Конвой QP 6 * Конвой PQ 8 * Конвой PQ 13 * Конвой PQ 14 * Конвой QP 11 * Конвой PQ 16 * Конвой PQ 17 * Конвой PQ 18 * Конвой QP 15 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1612 тонн (стандартна) 2215 тонн (повна) | |
| Довжина | 112,5 м | |
| Ширина | 10,2 м | |
| Висота | 3,1 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни ГТЗА-24 4 × парових котли | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 48 000 к.с. | |
| Швидкість | 38 вузлів (70,3 км/год) | |
| Дальність плавання | 2 200 миль (4 074 км) на швидкості 20 вузлів (37 км/год) | |
| Екіпаж | 246 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 (4 × 1) × 130-мм гармати Б-13 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів 39-Ю 60 морських якірних мін КБ-3 або 65 мін зразка 1926 р., або 95 мін зразка 1912 р. | |
| Зенітне озброєння | 2 × 76-мм зенітні гармати 34-К 2 × 45-мм гармати 21-К 2 × 12,7-мм зенітних кулемети ДШК | |
Есмінець «Сокрушительний» 26 жовтня 1936 року закладений на верфі Балтійського заводу в Ленінграді, 23 серпня 1937 року спущений на воду, а 13 жовтня 1939 року введений до складу радянського Балтійського флоту. 17 вересня 1939 року Біломорсько-Балтійським каналом здійснив перехід з Ленінграду до Полярного, де 8 листопада 1939 року увійшов до складу сил Північного флоту.
Історія
ред.1942
ред.З березня до листопада 1942 року «Сокрушительний» виконував завдання з ескорту союзних конвоїв, здійснював артилерійський обстріл ворожих цілей на узбережжі.
У травні 1942 року «Сокрушительний» входив до сил ескорту великого конвою PQ 16[Прим. 1], який супроводжував 35 транспортних суден (21 американське, 4 радянські, 8 британських, 1 голландське та одне під панамським прапором) до Мурманська від берегів Ісландії зі стратегічними вантажами і військовою технікою з США, Канади і Великої Британії. Його супроводжували 17 ескортних кораблів союзників, до острова Ведмежий конвой прикривала ескадра з 4 крейсерів і 3 есмінців[1].
Попри атакам німецького підводного човна U-703, повітряним нападам бомбардувальників He 111 та Ju 88 бомбардувальних ескадр I./KG 26 і KG 30 конвой, втратив сім суден і ще одне повернуло назад на початку походу, дістався свого місця призначення[2].
У липні брав участь у пошукових заходів вцілілих суден і кораблів розгромленого конвою PQ 17, у вересні ескортував конвой PQ 18.
17 листопада лідер «Баку» і «Сокрушительний» вийшли на супроводження конвою QP 15. 20 листопада 1942 року під час супроводження конвою розігрався жорстокий 11-бальний шторм. Радянські кораблі розсіялися у відкритому морі та стали повертатися на базу поодинці. О 14.30 ударами хвиль була відірвана і через 10 хвилин затонула разом з 6 матросами корма «Сокрушительного». На допомогу «Сокрушительному» прийшли есмінці «Куйбишев», «Урицький» і «Розумний». 191 особа була знята, але 30 моряків під час рятувальних робіт загинуло. 21 листопада в 15.30 кораблі, які провадили рятувальні роботи, пішли в базу для дозаправлення паливом. На «Сокрушительному» залишилося 13 матросів і два офіцери, але усі наступні спроби знайти постраждалий корабель не увінчалися успіхом; ймовірно, він затонув незабаром після відходу есмінців. Велика частина офіцерського складу на чолі з командиром полишили есмінець до евакуації всього екіпажу, за що командир корабля був згодом розстріляний, а старший помічник відправлений в штрафбат, але згодом повернувся на флот і дослужився до звання контрадмірала.
Див. також
ред.Посилання
ред.Література
ред.75°01′ пн. ш. 41°25′ сх. д. / 75.017° пн. ш. 41.417° сх. д.Координати: 75°01′ пн. ш. 41°25′ сх. д. / 75.017° пн. ш. 41.417° сх. д.
- Балакин С. А. Легендарные «Семёрки». Эсминцы «сталинской» серии. М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2007. — 208 с. ISBN 978-5-699-23784-5
- Энциклопедия советских надводных кораблей 1941—1945. Платонов А. В. Полигон. 2002. стр. 187.
- Hill, Alexander (2018). Soviet Destroyers of World War II. New Vanguard. 256. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-4728-2256-7.
- Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.
Примітки
ред.- Виноски
- ↑ Ескорт конвою PQ 16: лінкори британський «Герцог Йоркський» і американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Норфолк», «Лондон», «Кент» і американський «Вічита», легкі крейсери «Ліверпуль» та «Найджеріа», есмінці: британські «Акейтіз», «Ашанті», «Бланкні», «Екліпс», «Фокнор», «Фьюрі», «Гарланд», «Ікарус», «Інтрепід», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Міддлтон», «Онслоу», «Орібі», «Волонтир», «Вітленд», американські «Мейрант», «Рінд», «Рован» і «Вейнрайт», радянські «Грозний», «Куйбишев» та «Сокрушительний»; підводні човни «Сівулф» і «Трайдент», допоміжний корабель ППО «Аланбенк», тральщики «Брамбл», «Госсамер», «Хазард», «Леда», «Сігал», чотири корвети типу «Флавер» та французький корвет «Розелі», RFA Black Ranger (A163) та інші кораблі супроводження й забезпечення.
- Джерела